Рішення № 97390532, 02.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Київ № 640/1307/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» до проКиївської митниці Держмитслужби визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р.; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р.; зобов`язання відповідача визнати заявлену позивачем митну вартість товарів в розмірі 7854,12Євро зазначену в митній декларації №UA100020/2019/418918 від 23.12.2019р.

Ухвалою суду від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 02.03.2020 допущено заміну відповідача у справі Київську міську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Позовні вимоги мотивовано тим, що незважаючи на те, що позивачем було надано всі документи, що передбачені ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості, Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р. Сумніви відповідача щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості ґрунтується виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях.

На думку позивача, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

На переконання позивача, відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, у той час, коли мав бути застосований основний метод, а саме метод визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Відповідачем 26.02.2020 подано відзив на позову заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» та «Global Chemia Group» (Польща) 23.09.2019 укладено Контракт №23/10/18 на підставі якого протягом строку дії вказаного Контракту «Global Chemia Group» (Польща) (Продавець) здійснює поставку товарів на умовах FCA -Устчики Дольне 38-700 зі складу «Global Chemia Group» (Польща) позивачу (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010).

У грудні 2019 року «Global Chemia Group» здійснив поставку товарів позивачу на умовах FCA -Устчики Дольне 38-700 зі складу «Global Chemia Group», згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №030343 від 17.12.2019 року.

Вищевказані поставлені позивачу товари підлягали митному оформленню в Київській міській митниці ДФС України, митний пост «Західний».

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (побутова хімія), позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію №UA 100020/2019/418918 від 23.12.2019 року на загальну суму 7 854,12 ЄВРО, якою до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар.

Одночасно з подачею зазначеної електронної митної декларації, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої ним їх митної вартості, позивачем направлені митному органу, наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа 4104) , інвойс (код документа 3105), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (код товару 2730), сертифікат походження товарів (код товару 7011), сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжне доручення на оплату товарів.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, вважаючи подані позивачем документи недостатніми для підтвердження визначеної ним за основним методом митної вартості таких товарів, митний орган пропонував позивачу (у тому числі, шляхом надіслання електронних повідомлень) надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а саме:

1) рахунок- фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

2) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

3) документи, що можуть ідентифікувати особу, що забезпечила перевезення та на користь якої здійснюється оплата за такі перевезення (договір на перевезення, заявки до договору перевезення, що містять відомості стосовно вартості перевезення та є невідємною частиною договору);

4) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові та податкові накладні);

5) каталоги, прайс-листи виробника товару;

6) зовнішньоекономічний договір;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Також, декларанта повідомлено, що відповідно до частини 6 статті 53 Кодексу, він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи, які не зазначені у даному переліку.

Представником позивача для підтвердження митної вартості товару було направлено лист, вихідний №023 від 23.12.2019 року від декларанта ОСОБА_1 на адресу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, щодо підтвердження митної вартості товару за №1 ВМД №UA100020/2019/418918 від 23.12.2019 року разом з документами, які підтверджують митну вартість товару заявлену позивачем у митній декларації №UA 100020/2019/418918 від 23.12.2019 року на загальну суму 7 854,12 ЄВРО. Всі передбачені чинним законодавством документи, а тому у зв`язку з відсутністю можливості у десятиденний строк надати ще додаткові документи, щодо товарів, які оформлюються згідно до декларації №UA 100020/2019/418918 від 23.12.2019 року, крім раніше наданих, та у зв`язку з наднормативним простоєм автомобіля та контейнера, просив відповідача прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг.

За результатами перевірки, враховуючи подання позивачем митної декларації країни відправлення та документів, які підтверджують митну вартість товару, на думку відповідача, що заявлений позивачем рівень митної вартості імпортованих товарів значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб`єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Зважаючи на вищевикладене, у відповідача виникли сумніви у достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів, отже метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (основний метод) не був застосований.

Між митним органом та декларантом була проведена процедура консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформації та вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Як зазначено вище, на адресу митного органу направлено лист №023 від 23.12.2019 року, в якому зазначено, що для підтвердження митної вартості товару, який вказаний у ВМД №UA100020/2019/418918 від 23.12.2019 року позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи, а тому у зв`язку з відсутністю можливості у десятиденний строк надати ще додаткові документи, щодо товарів, які оформлюються згідно до декларації ВМД №UA 100020/2019/418918 від 23.12.2019 року, крім раніше наданих, та у зв`язку з наднормативним простоєм автомобіля та контейнера, просив відповідача прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг.

Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товару, поставленого на виконання контракту №23/10/18 від 23.09.2019 року, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019 року.

23.12.2019 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем товару до Київської митниці ДФС подана нова електронна митна декларація типу №UA 100020/2019/419296 від 23.12.2019 року, поставлений за контрактом №23/10/18 від 23.09.2019 року компанією «Global Chemia Group» (Польща).

Внаслідок порівняння митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення з товарами, митне оформлення яких було завершено, як зазначає відповідач, що заявлені рівні митної вартості окремих товарів значно менші за рівні митної вартості подібних товарів, які були оформлені іншими суб`єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

Таким чином, відповідачем митна вартість оцінюваних товарів була визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу, на підставі інформації про ціни та рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів, а саме митної декларації: UA №209140/2019/703181 від 17.12.2019 року.

Датами прийняття рішень, електронним повідомленням з використанням програми АСМО «Інспектор» (програма що використовується митним органом для здійснення митного оформлення та обміном інформації з декларантом, оскільки на сьогоднішній день здійснюється електронне декларування з використанням електронної митної декларації та документів до неї, що засвідчується електронним цифровим підписом) позивачу було направлено рішення про коригування митної вартості товарів.

На підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, в день прийняття рішення про коригування митної вартості, товари випущено позивачем у вільний обіг під гарантії, а саме 23.12.2019 року за митною декларацією №UA100020/2019/419296 від 23.12.2019 року (рішення про коригування митної вартості №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019 року).

Вважаючи протиправним рішення та дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності):

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п`ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 Митного кодексу України).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 12.03.2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС наступні документи:

- Договір організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №1610/18 від 16.10.2018;

- Заява на перевезення №504 від 12.12.2019;

- Прайс-лист виробника б/н від 02.01.2019;

- Рахунок - проформу на попередню оплату товару №2/11/DEX/2019 від 04.11.2019;

- Копія експортної декларації №19PL402010E1480860 від 18.12.2019;

- Попередня оплата п/д №1497 від 22.11.2019;

- Банківська виписка що стосується попередній оплати 22.11.2019.

Відповідно до наданих позивачем до митного оформлення товарів документів, відповідач зазначив, що позивачем було надано документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично плачена або підлягає сплаті.

На підставі вказаних документів Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р.

Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що відповідачем в обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення зазначено: «рахунком від 16.12.2019 №2/11/DEX/2019 та п. 2.4 контракту від 23.09.2019 №23/10/18 передбачено 100% попередню оплату товару, проте до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК; для підтвердження транспортних витрат надана довідка від 16.12.2019 №1612-19/1 від ПП «Транс-Ліль», який не є перевізником відповідно до транспортної накладної СМR від 17.12.2019 №030343.

За результатами розгляду додатково наданих документів відповідачем встановлено: «Надані додатково договір на перевезення №1610/18 та заявка на перевезення №504 прийнято до уваги митницею, але до митниці не надано підтвердження взаємовідносин між перевізником зазначеним в транспортної накладної CMR від 17.12.2019 № 030343 та покупцем товару. Платіжний документ від 22.11.2019 №1497 надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку. Крім того, в наданому до митного оформлення рахунку від 16.12.2019 №2/12/РЕХ/2019 відсутнє посилання на наданий додатково рахунок від 04.11.2019 № 2/11/DEX/2019, відповідно до якого здійснено оплату. Таким чином, неможливо ідентифікувати рахунок від 04.11.2019 № 2/11/DEX/2019 з оцінюваною партією товару.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством «Транс-Ліль», як експедитором (виконавцем), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум», як замовником, укладено договір-доручення №1610/18 від 16.10.2018 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до якого замовник діє від власного імені, а експедитор-(виконавець) діє від власного імені або за дорученням організацій, з якими він має прямі договори і за рахунок замовника. На кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення або групою перевезень. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2019 між Приватним підприємством «Транс-Ліль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» був підписаний договір-заявка № 504 на транспортно-експедиційне перевезення вантажів.

Разом з зазначеними договорами позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на транспортування надано рахунок-фактуру від 23.12.2019 №СФ-303/504.

Як встановлено судом, суму витрат на транспортування в розмірі 43000,00грн. позивач при визначенні митної вартості товару додав до ціни, що була ним фактично сплачена за вказаний товар, що не оспорюється відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Разом з тим, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару.

При цьому, митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/4365/16.

Вищевикладене, а також та обставина, що відповідачем наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом не доведено, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UA100020/2019/418918 від 23.12.2019р. митною вартістю. Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р. та зобов`язання відповідача визнати заявлену позивачем митну вартість товарів в розмірі 7854,12Євро зазначену в митній декларації №UA100020/2019/418918 від 23.12.2019р., суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №826/4418/14).

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі митних органів, завжди мають межі, встановлені законом, у зв`язку із чим, вирішуючи питання про зобов`язання митного органу здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною декларантом, слід виходити з меж повноважень цього органу стосовно митного контролю.

Відповідно до частини першої статті 51, частини першої статті 52, частини першої статті 53 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів; одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Із наведених положень випливає, що саме декларант, а не митний орган, визначає митну вартість товарів та обирає метод визначення цієї митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного слідує, що за результатами контролю митної вартості, орган доходів і зборів може прийняти виключно два види рішень: про визнання митної вартості, заявленої декларантом, або про коригування митної вартості. При цьому підстави прийняття другого із названого видів рішень також вичерпно визначені законом. У разі неприйняття другого із наведених видів рішень, орган доходів і зборів повинен прийняти рішення першого виду. У цього органу відсутній вільний розсуд щодо обрання виду можливого рішення та підстав його прийняття. Тому прийняття одного із наведених рішень є обов`язком, а не дискреційним правом органу доходів і зборів. У разі безпідставного невизнання органом доходів і зборів заявленої декларантом митної вартості суд може вжити такий спосіб захисту, як зобов`язання органу доходів і зборів визнати таку вартість.

Відповідно до частини другої статті 269 Митного кодексу України, внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

Рішення суду про скасування рішення про коригування митної вартості товару підтверджує неправильність митної вартості, що визначена митницею та вказана в оформленій митній декларації, а тому є підставою для внесення змін до такої митної декларації в частині митної вартості і товару.

Отже, на підставі викладеного можна дійти висновку, що суд має право вжити такий спосіб захисту прав декларанта, як зобов`язання здійснити митне оформлення товарів за митною вартістю, заявленою декларантом.

Наведений спосіб захисту, на думку суду, відповідає змісту обов`язку, який орган доходів і зборів не виконав, хоча повинен був виконати, тобто обов`язку визнати митну вартість товару, заявлену декларантом.

Щодо правових наслідків, які тягне цей спосіб захисту, то очевидно, вони аналогічні правовим наслідкам такого способу захисту, як зобов`язання органу доходів і зборів здійснити митне оформлення декларації за митною вартістю товарів, заявленою декларантом, оскільки рішення органу доходів і зборів про визнання митної вартості після того, як було скасовано його рішення про коригування митної вартості, може мати саме таку форму внесення змін до митної декларації, оформленої на виконання рішення про коригування митної вартості.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Таким чином, враховуючи, що судом наголошено на протиправності рішення про коригування митної вартості товару та вирішено його скасувати, що підтверджує неправильність визначеної/скоригованої органом доходів і зборів митної вартості товару, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід обтяжити відповідача обов`язком визнати заявлену позивачем митну вартість товарів у розмірі 7854,12Євро зазначену в митній декларації №UA100020/2019/418918 від 23.12.2019р.

На думку суду такий спосіб відновлення порушеного права буде ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Поряд із зазначеним, вимога позивача про визнання протиправними дії відповідача по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р. не підлягає задоволенню, оскільки у даному випадку не призведе до відновлення порушених прав позивача, з огляду на те, що права позивача порушено саме рішенням, а не діями митного органу.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00грн. з бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, оф. 301, код ЄДРПОУ 40148778) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000028/2 від 23.12.2019р.

Зобов`язати Київську митницю Держмитслужби (м. Київ, 03124, бульвар Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) визнати заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, оф. 301, код ЄДРПОУ 40148778) митну вартість товарів у розмірі 7854,12Євро зазначену в митній декларації №UA100020/2019/418918 від 23.12.2019р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (м. Київ, 03124, бульвар Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, оф. 301, код ЄДРПОУ 40148778) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін