Рішення № 97390352, 02.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Київ № 640/9091/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ПРАЙД» (03169, м. Київ, пров. Московський, буд. 2-6 код ЄДРПОУ: 41808613) з позовом до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, 04053, м. Київ, Львівська пл., 8), Головного Управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 23.01.2020 №1443026/41808613;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 29.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 12.12.2019;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 24.01.2020 № 1443620/41808613;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №3 від 29.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 12.12.2019;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 24.01.2020 № 1443619/41808613;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №4 від 29.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 12.12.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено в реєстрації податкових накладних №2,3,4, посилаючись на критерії ризиковості платника податку, що визначені листом ДФС від 07.08.2019. Рішення про відмову у реєстрації податкових накладних прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Окрім того, позивачем зазначено, що критерії ризиковості, визначені листом від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01 існують виключно у вигляді листа Державної фіскальної служби України та не затверджені нормативним актом ДФС, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України.

Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачі, не погоджуючись із доводами позивача, надали аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву, відповідно до яких, з посиланням на загальні приписи податкового законодавства зазначили, що оскаржувані рішення прийнято правомірно та в межах наданих повноважень.

Розглянувши наявні документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Прайд» є юридичною особою приватного права, основним видом діяльності якого є діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, а також займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В рамках вказаної господарської діяльності, позивачем було укладено із ТОВ «Люкс-Торг Плюс» договір поставки №1410 від 14.10.2019 про поставку зерна українського походження, врожаю 2019 року.

Крім того, до договору № 1410 від 14.10.2019р., сторони уклали Додаткові угоди:

- № 03 від 15.10.2019 на поставку пшениці 3 класу у кількості 450,000 тон за ціною 3 975,00 грн. без ПДВ на загальну суму 2 146 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 357 750,00 грн. ;

- № 02 від 15.10.2019 на поставку пшениці 2 класу у кількості 850,000 тон за ціною 4083,33 грн. без ПДВ на загальну суму 4 164 996,60 грн., в т.ч. ПДВ - 694 166,10 грн.;.

- № 01 від 15.10.2019 на поставку жита 3 класу у кількості 600,000 тон за ціною 4 983,33 грн. без ПДВ на загальну суму 3 587 997,60 грн., в т.ч. ПДВ - 597 999,60 грн;.

На виконання договору № 1410 від 14.10.2019р. та вказаних вище додаткових угод, ТОВ «ПРЕМІУМ ПРАЙД» здійснило поставку товару - пшениці 2 та 3 класу, а також жита 3 класу:

- 29.11.2019 у кількості 450 тон, що підтверджується видатковою накладною № 178 від 29.11.2019, на загальну суму - 2 184 840,00 грн;

- 29.11.2019 у кількості 850 тон, що підтверджується видатковою накладною № 179 від 29.11.2019, на загальну суму - 4 211 580,00 грн;

- 29.11.2019 у кількості 345 тон, що підтверджується видатковою накладною № 180 від 29.11.2019, на загальну суму - 2 753 100,00 грн.;

Щодо товару, поставленого згідно із видатковими накладними №№ 178, 179 від 29.11.2019, то факт його наявності у позивача підтверджується договором поставки №2019/08/01-05 від 01.08.2019, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ "ГАЛ СОЛЮШНЗ", видатковими накладними №№ 1498, 1500, 1501, 1502, 1503, 1504 від 14.08.2019 та видатковими накладними №№ 1450, 1451, 1452, 1453, 1454, 1455, 1456, 1457, 1458, 1459, 1460, 1461, 1462, 1463, 1464, 1465 від 13.08.2019.

Щодо товару, поставленого згідно із видатковою накладною № 180 від 29.11.2019, то факт його наявності у позивача підтверджується договором поставки №240619-04 від 24.06.2019, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОЛИЧНИЙ МЛИН", та видатковою накладною № 1831 від 20.07.2019, а також договором поставки укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Агро» та видатковими накладними №№ 113, 114, 115 від 23.07.2019, і товарно-транспортними накладними.

Відповідно до приписів п. 201.10. ст.201 ПКУ, у зв`язку із поставкою товару, ТОВ «ПРЕМІУМ ПРАЙД» було складено:

- податкову накладну № 2 від 29.11.2019р. на суму 2 184 840,00 грн. та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- податкову накладну № 3 від 29.11.2019р. на суму 4 211 580,00 грн. та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- податкову накладну № 4 від 29.11.2019р. на суму 2 753 100,00 грн. та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманою квитанцією № 9299114696 від 12.12.2019 (щодо ПН № 2 від 29.11.2019р.); квитанцією № 9299056044 від 12.12.2019 (щодо ПН № 3 від 29.11.2019р.); квитанцією № 9299103640 від 12.12.2019 (щодо ПН № 4 від 29.11.2019р.) податкові накладні було прийнято, але їх реєстрація зупинена на підставі п.п. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків, без вказівки конкретного критерію ризиковості.

У спосіб, визначений Порядком № 117, ТОВ «ПРЕМІУМ ПРАЙД» були направлені на адресу ГУ ДПС у м. Києві пояснення та копії документів по зазначеним господарським операціям та податковим накладним, разом з відповідними повідомленнями про подання документів про підтвердження реальності здійснення операцій (щодо ПН № 2 від 29.11.2019р. - повідомлення № 93 від 21.01.2020р., щодо ПН № 3 від 29.11.2019р. - повідомлення № 103 від 21.01.2020р., щодо ПН № 4 від 29.11.2019р. повідомлення № 100 від 21.01.2020р.)

Зокрема, позивачем на адресу ГУ ДПС у м. Києві було надіслано такі документи у форматі «.pdf»: договір поставки із ТОВ "ЛЮКС-ТОРГ ПЛЮС" додаткові угоди, видаткові накладні, а також документи, що підтверджують закупівлю відповідного товару у ТОВ "ФГ" ГАЛ-СОЛЮШНЗ", ТОВ "СТОЛИЧНИЙ МЛИН", ТОВ «Київ-Агро», зокрема, договори поставки, додаткові угоди, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Однак, рішеннями комісії ГУ ДПСу м. Києві від 23.01.2020 № 1443026/41808613 (щодо ПН№ 2 від 29.11.2019р.); від 24.01.2020№ 1443620/41808613 (щодо ПН№ З від 29.11.2019р.); від 24.01.2020№ 1443619/41808613 (щодо ПН№ 4 від 29.11.2019р.), було відмовлено у реєстрації вище вказаних податкових накладних.

Вищевказані рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві було оскаржено ТОВ «ПРЕМІУМ ПРАЙД» до ДПС України в адміністративному порядку.

Рішеннями ДПС України від 31.01.2020р. № 2959/41808613/2; від 31.01.2020р. № 2957/41808613/2; від 31.01.2020р. № 2906/41808613/2, - у задоволенні скарг позивачу було відмовлено.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даними позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних суд вказує, що принцип обґрунтованості кожного із наведених рішень суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинні прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2018 року № 341), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статі 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

У той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних від 12.12.2019 вбачається, що ПН/РК відповідає вимогам п.п1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку».

Також було запропоновано подати пояснення та/або копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На переконання суду, на виконання пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган зобов`язаний був зазначити, які саме копії документів за вичерпним переліком, що передбачений пунктом 14 Порядку № 117, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію.

Суд наголошує, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкових накладних №2,3,4 не відповідало критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, позивачем було направлено до контролюючого органу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Разом з тим, Комісією контролюючого органу, незважаючи на надання позивачем необхідних документів, відмовлено у реєстрації податкової накладної №2,3,4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У той же час, контролюючим органом не надано суду доказів, з яких можливо встановити обставини, відповідно до яких відповідач-1 дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості здійснення операцій та не доведено правомірності зупинення реєстрації зазначених накладних.

Суд звертає увагу, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а Комісією контролюючого органу лише проставлено відмітки навпроти процитованих підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваних рішень.

При цьому, суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості платника податку викладені у листі Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01 мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірки податкових накладних/розрахунків коригування на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18 зазначив: "…акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак, підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України".

Таким чином, суд вважає, що зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.

У пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентами, то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.01.2020 № 1443026/41808613 (щодо ПН№ 2 від 29.11.2019р.); від 24.01.2020№ 1443620/41808613 (щодо ПН№ З від 29.11.2019р.); від 24.01.2020№ 1443619/41808613 (щодо ПН№ 4 від 29.11.2019р.) , є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2, №3, №4, датою її фактичного надходження на реєтрацію, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №2, №3, №4 датою її фактичного надходження на реєтрацію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну №2 від 29.11.2019, податкову накладну №3 від 29.11.2019, податкову накладну №4 від 29.11.2019 слід зареєструвати датою їх фактичного надходження на реєстрацію - 12.12.2019 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довели правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що оскаржувані рішення прийнято Комісією Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ПРАЙД» (03169, м. Київ, пров. Московський, буд. 2-6 код ЄДРПОУ: 41808613) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 23.01.2020 №1443026/41808613.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 29.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 12.12.2019.

4. Визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 24.01.2020 № 1443620/41808613.

5. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №3 від 29.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 12.12.2019.

6. Визнати протиправним і скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 24.01.2020 № 1443619/41808613.

7. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №4 від 29.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження на реєстрацію - 12.12.2019.

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ПРАЙД» (03169, м. Київ, пров. Московський, буд. 2-6 код ЄДРПОУ: 41808613) понесені судові витрати у розмірі 12615,00 грн (дванадцять тисяч шістсот п`ятнадцять грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінння Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа