Рішення № 97390300, 25.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Київ № 826/3129/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючої судді - Добрівської Н.А., суддів: Гарника К.Ю., Катющенка В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

представника позивача - Вознюка В.А.,

представника відповідача-2 - Глущенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до3. Міністерства внутрішніх справ України, 2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 3. Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києвітретя особа:Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ Українипровизнання протиправними та скасування наказів від 16.01.2015 № 48 та від 30.01.2015 №59, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач-1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (надалі - ГУ МВС України в м. Києві, відповідач-2), Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, відповідач-3), третя особа без самостійних вимог: Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі - Профспілка, третя особа), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16.01.2015 № 48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Солом`янського району, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VІІ та підпункту «а» пункту 62 і пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києва Терещука О.Д. від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу», в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-126230), старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом`янського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VІІ та підпункту «а» пункту 62 і пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;

- ОСОБА_1 поновити на посаді старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом`янського району, підпорядкованого Головному управлінню;

- стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30.01.2015 по день фактичного розгляду справи судом;

- допустити негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом`янського району ГУ МВС України в місті Києві та стягнення з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що її звільнення відповідно до Закону України «Про очищення влади» відбулося без дотриманням принципу презумпції невинуватості особи, за недоведеності наявності обґрунтованих підстав для її звільнення, а лише за формальними ознаками, які визначені пунктом 10 частини другої статті 3 вказаного Закону, оскільки вина позивача у скоєнні вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, яка послужила причиною для звільнення, не встановлена та нічим не доведена. Крім цього позивач вказує на те, що складення нею протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 стало підставою для реєстрації прокуратурою міста Києва в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження і одночасно - для звільнення позивача, що свідчить про притягнення позивача двічі за одне правопорушення. До того ж, як наголошує позивач, на час її звільнення вона перебувала на лікарняному, що підтверджується наданими для приєднання до матеріалів справи документами.

У своїх запереченнях проти позову відповідач-2 стверджує про правомірність звільнення позивача за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

У відзиві на позовну заяву ГУ МВС України в м. Києві представник відповідача додаткового вказує на неможливість задоволення вимоги позивача про поновлення останньої на попередній посаді з огляду на реформування органів внутрішніх справ.

Відповідачі -1 і -3 своїм правом письмово висловити свою позиція по суті позову не скористались, ні заперечень, ні відзиву до суду не подавали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні.

18.03.2015 судом постановлено ухвала про закінчення підготовчого провадження у справі; витребувано від УДАІ ГУ МВС України в м. Києві всі наявні в Управлінні документи, що стали підставою для видання оскаржуваних наказів, або могли вплинути чи вплинули на прийняття оскаржуваних рішень; призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів.

01.04.2015 колегією суддів постановлено ухвалу про зупинення провадження в адміністративній справі № 826/3129/15 до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2015 - без змін.

За результатами розгляду клопотання представника позивача 29.03.2021 судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі і призначено її до розгляду у судовому засіданні колегією суддів. Одночасно від ГУ МВС України в м. Києві витребувані матеріали особової справи позивача.

Ухвалою від 22.04.2021 від відповідача-2 витребувана належним чином оформлена довідка про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за два місяці, що передували її звільненню, складену згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Витребувані судом документи від учасників справи не надходили.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача-2 проти позову заперечила і просила відмовити у його задоволенні.

Відповідачі - МВС України і УДАІ ГУ МВС України у м. Києві участь уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, заяв/клопотань до суду не направляли.

Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 прийнята на службу в органи внутрішніх справ на підставі наказу від 04.08.2006 № 251 о/с.

На підставі наказу ГУ МВС України в м. Києві від 21.03.2014 №157 інспектором ОСОБА_3 проведено службове розслідування за фактом відкриття 06.03.2014 прокуратурою міста Києва кримінального провадження №42014100090000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, щодо складення працівниками ВДАІ Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 за порушення ПДР, завідомо неправдивих відомостей.

22.04.2014 за результатами вказаного службового розслідування складено висновок, яким установлено, що 29.12.2013 сержантом міліції ОСОБА_4 складений рапорт щодо порушення ПДР водієм автомобіля «Хюндай Соната», номерний знак НОМЕР_2 . Керівництвом ВДАІ Солом`янського районного управління проведення процедури по рапорту було доручено старшому інспектору сектору ОМДТП відділу капітану міліції Івановій О.Ю., яка після проведеного опитування власника автомобіля ОСОБА_2 , керуючись статтею 254 КУпАП склала відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 №757161, відповідальність за яке передбачена статтею 122-2 КУпАП. У подальшому на підставі статті 257 КУпАП та Інструкції з оформлення працівниками ДАІ МВС матеріалів про а/п у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 №77 складений адміністративний матеріал направлено до Солом`янського районного суду міста Києва. Постановою суду від 28.01.2014 закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

У Висновку від 22.04.2014 зафіксовано, що «капітан міліції ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 11 Закону України «про міліцію» викликала ОСОБА_2 , який відмовився пояснити, хто керував транспортних засобом, 18.01.2014 для з`ясування обставин до відділу ДАІ не з`явився. У зв`язку цим та на підставі п. 5, 12 ст. 10, п. 7 ст. 11 Закону України «Про міліцію» та ст. 254 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п. 2.4 ст. 122-2 КУпАП, ОСОБА_1 склала відносно ОСОБА_2 адміністративний протокол про порушення ПДР України, який направила до Солом`янського районного суду міста Києва для розгляду по суті».

З огляду на викладене, за змістом Висновку, визнано за доцільне службове розслідування за фактом відкриття 06.03.2014 прокуратурою міста Києва кримінального провадження №42014100090000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, щодо складення працівниками ВДАІ Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 за порушення ПДР, завідомо неправдивих відомостей - припинити.

Наказом МВС України від 16.01.2015 № 48 о/с «По особовому складу», за підписом Міністра А.Б. Авакова , відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VІІ та згідно пунктами 62«а» і 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, в тому числі і капітана міліції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Солом`янського району.

Наказом начальника Головного управління МВС України в м. Києві ОСОБА_6 від 30.01.2015 №59 о/с «По особовому складу» відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VІІ та згідно пунктами 62«а» і 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_1 (М-126230), старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом`янського району, підпорядкованого Головному управлінню 30.01.2015 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Не погоджуючись з вказаними наказами позивач звернулась до суду з цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України «Про очищення влади» від 27.01.2015 № 132-VIII.

Відповідно до положень статті 1 вказаного Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року №737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Стаття 5 Закону України «Про очищення влади» передбачає проведення перевірки наявності заборон за цим законом.

Звільнення проводиться за наслідками висновку такої перевірки (частина чотирнадцята статті 5 Закону України «Про очищення влади»).

Єдиним виключенням є пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», яким встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону.

Особи за зазначеними критеріями звільняються без проведення перевірки.

Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» без проведення такої перевірки.

Разом з тим, Закон України «Про очищення влади» передбачає процедуру звільнення без проведення перевірки тільки за частиною першою статті 3 цього Закону, позивача звільнено за іншими критеріями, ніж передбачені частиною першою статті 3 Закону України «Про очищення влади», а саме: на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», тому у спірних правовідносинах відповідачами не дотримано процедуру звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки щодо ОСОБА_1 не було проведено перевірку за приписами Закону України «Про очищення влади».

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що звільнення позивача на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» не може вважатися правомірним, у зв`язку з порушенням порядку звільнення.

Аналогічний висновок з приводу застосування наведеним норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №820/1573/15.

У постанові ж від 17.07.2020 у справі № 809/934/15 Верховним Судом з цього приводу наголошено, що суди не можуть надавати оцінку наявності (відсутності) підстав для застосування заборон, передбачених цим Законом («Про очищення влади»).

Така оцінка може бути надана лише, якщо наявність заборон буде встановлена відповідним державним органом в порядку Закону України «Про очищення влади», а саме у випадку наявності підстав, визначених частини другої статті 3 цього Закону, за наслідками перевірки, передбаченої цим законом.

Спірні накази про звільнення позивача, окрім посилання на пункт 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади», містять також і посилання на пункт 66 Положення № 114 як підставу звільнення.

У своїх запереченнях на позов та під час надання пояснень у судовому засіданні представник ГУ МВС України в м. Києві стверджує про те, що ОСОБА_1 допущено під час виконання службових обов`язків складення адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 , автомобіль якого зафіксовано в рапорті працівника міліції як учасника автоколони «Автомайдан», що містить недостовірну інформацію, а отже позивач підпадає не тільки під дію Закону України «Про очищення влади», а й вчинила проступок, що дискредитує звання працівника міліції, внаслідок чого її було звільнено з органів внутрішніх справ.

Згідно з підпунктом «а» пункту 62 Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби.

Пункт 66 Положення передбачає, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Відповідно до висновку службового розслідування від 22.04.2014, оглянутого колегією суддів під час розгляду справи по суті, дії позивача ОСОБА_1 щодо складання адміністративного протоколу відносно громадянина ОСОБА_2 не було розцінено МВС як скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Натомість, за змістом Висновку, ОСОБА_1 діяла на підставі положень чинного на той час законодавства. У Висновку визнано за доцільне припинити службове розслідування за фактом відкриття 06.03.2014 прокуратурою міста Києва кримінального провадження №42014100090000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, щодо складення працівниками ВДАІ Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 за порушення ПДР, завідомо неправдивих відомостей.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний Висновок, складений за результатами службового розслідування за відсутності зафіксованого в ньому факту вчинення ОСОБА_1 дій, які б дискредитували звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, не міг слугувати підставою для застосування до позивача пункту 66 Положення.

При цьому, сам по собі факт складення адміністративного протоколу ОСОБА_1 , без доведення порушення останньою присяги працівника органів внутрішніх справи чи вимог чинного на той час законодавства, неможливо вважати підставою для твердження про скоєння позивачем вчинку, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що оскаржуваними наказами до позивача одночасно застосовано і положення Закону України «Про очищення влади» і пункт 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ щодо звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу

Разом з тим, як наголошено Верховним Судом у постанові від 17.07.2020 у справі № 809/934/15, в залежності від підстави звільнення, для особи настають різні юридичні наслідки, оскільки при застосуванні Закону України «Про очищення влади» до особи застосовуються інші обмеження та відповідно наслідки, чим при звільненні за вчинення діяння, що дискредитує звання рядового і начальницького складу (пункт 66 Положення № 114). Законодавство не передбачає одночасне застосування до особи наслідків звільнення за різними підставами.

У разі наявності підстав для звільнення, передбачених Законом України «Про очищення влади», підлягає застосуванню саме цей спеціальний закон, але при цьому повинна бути дотримана процедура звільнення передбачена Законом. У разі, якщо діяння підпадає під дію пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, то відповідачу необхідно було застосовувати саме цю норму.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що наказ МВС України від 16.01.2015 №48 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , прийнятий без проведення перевірки відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» та без підстав для застосування пункту 66 Положення, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки наказ начальника ГУ МВС України в м. Києва ОСОБА_6 від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу», в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-126230), старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом`янського району, підпорядкованого Головному управлінню прийнято на підставі вищевказаного наказу МВС України від 16.01.2015 №48 о/с, а тому протиправність такого наказу прямо вказує на необґрунтованість прийнятого на його підставі наказу про звільнення та є підставою для його скасування.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі не довели правомірність своїх дій щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, посилання представника ГУ МВС України в м. Києві на дотримання відповідачами вимог чинного законодавства не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про протиправність прийняття спірних наказів, належним способом захисту порушеного права позивача є поновлення її з 31.01.2015 на посаді старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом`янського району, підпорядкованого Головному управлінню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30.01.2015 по день фактичного розгляду справи судом, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Системний аналіз положень пункту 24 Положення та частини другої статті 235 КЗпП України дає підстави стверджувати, що за відсутності вини незаконно звільненої особи у тому, що розгляд справи про поновлення її на посаді триває понад один рік, стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, відсутності вини ОСОБА_1 у розгляді її позову про поновлення на посаді понад один рік та виходячи із системного аналізу положень пункту 24 Положення, частини другої статті 235 КЗпП України, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягає заробітна плата за весь час вимушеного прогулу з 31.01.2015 по 25.05.2021 (1493 робочі дні).

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацу 3 пункту 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пункт 8 Порядку передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Водночас, ні позивачем, ні іншими учасниками справи (не зважаючи на вимогу суду) належним чином оформлену довідку про середньомісячне грошове забезпечення позивача за період листопад - грудень 2014 року суду не надано.

У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для покладення на УДАІ ГУ МВС України в м. Києві обов`язку нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме з 31.01.2015 по 25.05.2021, обрахованого з урахуванням наведених вище положень законодавства та висновків суду.

Таким чином, суд, з урахуванням вищевикладеного, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

1. ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16.01.2015 №48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Солом`янського району, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VІІ та пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києва Терещука О.Д. від 30.01.2015 №59 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-126230), старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом`янського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» та пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114.

4. Поновити ОСОБА_1 з 31.01.2015 на посаді старшого юрисконсульта відділу ДАІ з обслуговування Солом`янського району, підпорядкованого Головному управлінню.

Допустити рішення суду в цій частині до негайного виконання.

5. Зобов`язати Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 54; код ЄДРПОУ 24523569) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме з 31.01.2015 по 25.05.2021.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Головуюча суддя: Н.А. ДобрівськаСудді: К.Ю. Гарник В.П. Катющенко