Рішення № 97390241, 02.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Київ № 640/6432/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника відповідача Данилюк О.Б., представника третьої особи Бачигіна К.В., у відсутність позивача чи його представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва через представника звернувся ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.02.2021, винесену головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк О.Б. у виконавчому провадженні № 64288522.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив, що державним виконавцем фактично не виконано судове рішення та не вчинялося дій щодо його виконання, відтак підстави для стягнення виконавчого збору, як винагороди державного виконавцю, відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та залучено до участі у справі третю особу.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому представник стверджує про безпідставність позовних вимог, оскільки виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа, що підлягає негайному виконанню, а виконавчий збір не стягується лише у передбачених законодавством випадках, тому підстави для скасування спірної постанови відсутні.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його безпідставність.

Ні позивач, ні його представники в засідання не прибули, причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце його проведення повідомленні належним чином.

Отже суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

22.01.2021 Дарницьким районним судом м. Києва прийнято рішення у справі №753/15786/20 за позовом ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про негайне відібрання дитини та повернення її матері, заборону вчинення дій, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та вирішено відібрати у ОСОБА_1 малолітню дитину ОСОБА_3 та повернути дитину матері - ОСОБА_2

25.01.2021 Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі №753/15786/20, який допущений до негайного виконання в частині відібрання дитини та повернення її матері.

29.01.2021 на підставі заяви ОСОБА_2 та вищевказаного виконавчого листа постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №64288522.

17.02.2021 головним державним виконавцем Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн з ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №64288522, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частинами першою, п`ятою, шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно зі статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році мінімальна заробітна плата з 01.01.2021 складає 6000,00 гривень.

Таким чином, державний виконавець на підставі поданого належним чином виконавчого документа, зокрема, виконавчого листа, зобов`язаний розпочати його примусове виконання. У випадку примусового виконання рішення немайнового характеру, державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення з боржника (фізичної особи) виконавчого збору у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати. Законом також чітко передбачено, у яких випадках виконавчий збір не стягується, а також визначено перелік рішень, які є рішеннями немайнового характеру, та регламентовано порядок їх виконання.

Так, частиною сьомою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Тобто, системний аналіз вказаних норм в аспекті спірних правовідносин свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/15786/20 в частині відібрання дитини та повернення її матері допущено до негайного виконання та є рішенням немайнового характеру, відтак у спірній постанові державним виконавцем правомірно вказано, що стягненню з боржника у виконавчому провадженні №64288522 підлягає виконавчий збір у сумі 12000,00 грн.

Щодо доводів представника позивача про невчинення державним виконавцем дій на примусове виконання виконавчого документа в межах виконавчого провадження №64288522, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами державного виконавця від 17.02.2021, від 26.02.2021 у виконавчому провадженні №64288522 залучено представників органу опіки і піклування для проведення виконавчих дій. Також 17.02.2021 державним виконавцем на адресу позивача, його представника та за місцем роботи позивача направлено вимогу державного виконавця про негайне виконання рішення суду та забезпечення обов`язкової явки боржника разом з дитиною до державного виконавця 26.02.2021 та виклик державного виконавця на 26.02.2021.

Окрім того, актом державного виконавця від 24.02.2021 встановлено, що ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи міститься лист дирекції "Автоцентр" Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" від 24.02.2021 №99, в якому дирекція повідомляє про отримання вимоги та виклику державного виконавця від 17.02.2021, повідомлення ОСОБА_1 щодо вимог державного виконавця та надання боржнику їх копій.

Згідно з актом державного виконавця від 26.02.2021 боржник з`явився на виклик державного виконавця, проте без дитини, відтак рішення боржником не виконано, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 26.02.2021 на позивача накладено штраф у сумі 1700,00 грн.

В матеріалах справи також містяться акти державного виконавця від 10.03.2021 та від 11.03.2021, в яких зафіксовано неявку боржника на виклики державного виконавця 10.03.2021 та невиконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 11.03.2021 за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №64288522 накладено штраф у сумі 3400,00 грн.

Таким чином, твердження представника позивача про невчинення державним виконавцем дій на примусове виконання рішення суду у виконавчому провадженні №64288522 є необґрунтованими.

Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази добровільного виконання рішення боржником, в тому числі до відкриття вказаного виконавчого провадження.

Також суд не приймає до уваги посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18, оскільки в даному судовому рішенні надавалася правова оцінка постанові державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 та здійснювалося тлумачення статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови виконавцем, за частиною другої якої виконавчий збір стягувався державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Відповідно судом надавалася оцінка діям державного виконавця щодо фактичного стягнення коштів з боржника. В той же час у даній справі виконавче провадження відкрито на виконання рішення немайнового характеру.

Суд також зазначає, що приписами частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, зміст наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору.

Що стосується посилань позивача на протиправність прийняття спірної постанови, з огляду на неприйняття відповідачем спірної постанови в день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, то дана обставина не є достатньою та самостійною підставою для скасування зазначеної постанови та звільнення боржника від обов`язку по сплаті виконавчого збору.

Більше того, частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно з частинами першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, відсутність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-248, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Костянтина Заслонова, будинок 16, місто Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 34968768).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 02.06.2021.

Суддя О.М. Чудак