Рішення № 97389101, 02.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 червня 2021 р. справа № 820/2193/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 820/648/17 від 14.12.2017, тобто за час з 14.12.2017 по 29.12.2017;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28.02.2018 року № 52 о/с;

- поновити полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2018 по дату винесення судового рішення;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , заробітну плату у період служби в поліції та перебування його на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління з моменту поновлення його на цій посаді наказом № 731 о/с від 29.12.2017 до моменту звільнення його з цієї посади наказом № 52 о/с від 28.02.2018.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 17.03.2021 касаційну скаргу касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 52 о/с від 28.02.2018 року позивач був повторно звільнений із Національної поліції України у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію ". Позивач вважає, що даний наказ є необґрунтованим та просить суд його скасувати. Додатково зазначає, що відповідачем було порушено право позивача на оплату праці за час його перебування на службі з 29.12.2017 по 28.02.2018, передбачене ст. 43 Конституції України та ст.ст. 94 та 115 КЗпП України.

Під час нового розгляду справи відповідачем подано відзив на позов, в якому вказано, що у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області відбулися організаційно - штатні зміни, посада, яку раніше обіймав позивач була саме скорочена. Щодо звільнення позивача під час перебування на лікарняному, відповідачем вказано, що ГУНП в Харківській області не було обізнано щодо хвороби позивача, адже він ніяким чином позивач не повідомив керівництво ГУНП в області про своє перебування на лікарняному та не надавав відповідних документів. Щодо стягнення з ГУНП в Харківській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відповідач зазначив, що у період служби в поліції з часу поновлення на посаді (29.12.2017) до 28.02.2018 грошове забезпечення позивач не отримував, так як був поновлений за рішенням суду у тимчасовому штаті, який діяв на час його звільнення та який не фінансувався. Позивач не був призначений на жодну з посад постійного штату ГУНП в Харківській області, перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

У відповіді на відзив представник позивача вказала, що посада «заступник начальника ГУНП в Харківській області - начальник слідчого управління», яку обіймав позивач, фактично не скорочувалася, оскільки замість неї була створена посада «начальник слідчого управління», і функціональні обов`язки останньої відповідають функціональним обов`язкам посади, яку обіймав позивач. Крім цього, при звільненні позивача порушено низку приписів чинного законодавства України, зокрема, в порушення положень Кодексу законів про працю, не виплачувалась заробітна плата.

Правом на подання інших заяв по суті справи сторони не скористались.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Суддя перебував на лікарняному з 28.05.2021 по 31.05.2021.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Харківській області на посаді заступника начальника Головного управління в Харківській області Національної поліції у Харківській області -начальника слідчого управління.

На виконання наказу Національної поліції України від 24.10.2016 № 1053 дск, наказом ГУНП в Харківській області від 02.11.2016 р. №1143 "Про організаційно штатні зміни в Головному управління Національної поліції в Харківській області" наказано: 1. оголосити штати ГУНП в Харківській області, що додаються; 2. уважати такими, що втратили чинність всі тимчасові штати ГУ НП України в Харківській області з Переліком змін у штатах Національної поліції, що додається.

Наказом ГУ НП в Харківській області № 19 о/с від 13.01.2017 на підставі ч.3 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" та наказу ГУ НП України в Харківській області від 02.11.2016 №1143 полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника ГУ НП в Харківській області - начальника слідчого управління, звільнено згідно з Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. №580-VІІІ за п. 4 ч.1 ст. 77 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) 14.01.2017.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 820/648/17 скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.01.2017р. №19о/с; поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління з 14.01.2017.

На виконання постанови суду у справі № 820/648/17 позивача наказом ГУНП в Харківській області № 731 о/с від 29.12.2017 поновлено на посаді.

Відповідачем вказано, що наказами Національної поліції від 08.12.2016 №1278 та від 14.09.2017 №973 внесені зміни до штату, затвердженого наказом від 24.10.2016 №1053, а тому посаду позивача скорочено, про що його було попереджено в порядку, передбаченому законодавством.

Наказом від 28.02.2018 року № 52 о/с позивача звільнено з посади на підставі наказу головного управління Національної поліції у Харківській області від 02.11.2016 № 1143, ч.3 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Вказане рішення відповідач мотивує ненадходженням від позивача до 28.02.2018 ніякої згоди на призначення на вакантні посади.

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації врегульований статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до приписів цієї статті, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.

Якщо поліцейський, посада якого була скорочена, звернувся до керівника відповідного органу (закладу, установи) з клопотанням про надання йому відпустки, така відпустка може бути надана на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Тривалість наданої відпустки у такому разі не може перевищувати загальну кількість днів, що залишилися до передостаннього дня двомісячного строку з дня персонального попередження поліцейського про можливе наступне звільнення зі служби в поліції.

Поліцейському, посада якого скорочена, грошове забезпечення виплачується включно до дня призначення на іншу посаду або до дня звільнення зі служби в поліції в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, яку він займав на момент її скорочення. Розмір щомісячної премії встановлюється рішенням керівника органу (закладу, установи) поліції.

Згідно з приписами статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Суд зазначає, що дана справа перебуває на новому розгляді, а відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Верховний Суд зазначив, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільняються не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Правова позиція щодо порядку застосування норм загального і спеціального законодавства висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року справа № 9901/929/18 та від 14 січня 2021 року справа № 9901/584/19, згідно з якою за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Отже у справах, предметом спору у яких є звільнення у зв`язку з скороченням штату працівників, першочерговому з`ясуванню підлягає питання щодо наявності такого скорочення.

Так, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів такої юридичної особи до і після реорганізації.

Судом касаційної інстанції, окрім іншого, зазначено, що наказами Національної поліції від 08.12.2016 №1278 та від 14.09.2017 №973 були внесені зміни у штатах Національної поліції, у томі числі і щодо посади позивача, яку він займав до звільнення, які не були предметом дослідження під час розгляду справи Харківським апеляційним адміністративним судом. Суди попередніх інстанцій, пославшись на обставини встановлені у справі №820/648/17 Харківським апеляційним адміністративним судом, не звернули увагу на подальші зміни у штатних розписах, які підлягають дослідженню для правильного вирішення справи та дійшли передчасного висновку, щодо неправомірності повторного звільнення позивача на підставі наказу головного управління Національної поліції у Харківській області від 02.11.2016 № 1143.

Верховним Судом вказано, що наразі з огляду на викладений висновок щодо необхідності з`ясування питання наявності скорочення штату (спірної посади), дослідження та порівняння штатних розписів та функціональних обов`язків, вказані обставини підлягають встановленню з врахуванням зазначених вище внесених змін до штатів Національної поліції.

Судом встановлено, що Наказом Національної поліції № 1278 від 08.12.2016 (оголошено Наказом ГУНП в Харківській області № 1296 від 15.12.2016) до штатного розпису внесено зміни, згідно з якими посада «заступник начальника ГУНП - начальник слідчого управління» скорочена, а замість неї утворено посаду «начальник слідчого управління»; Наказом Національної поліції № 973 від 14.09.2017 (оголошено Наказом ГУНП в Харківській області № 1372 від 02.10.2017) внесено зміни у штат, згідно з якими посада «начальник слідчого управління» була скорочена і замість неї утворена посада «заступник начальника ГУНП - начальник слідчого управління».

Тобто, на момент звільнення на підставі оскаржуваного наказу від 28.02.2018 посада позивача «заступник начальника ГУНП - начальник слідчого управління» не скорочена, була наявна у штаті, а тому звільнення з такої посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" є протиправним, відтак, наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28.02.2018 року № 52 о/с підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління.

Щодо аргументів представника позивача стосовно того, що звільнення позивача у зв`язку зі скороченням його посади на підставі Наказу № 1143 від 02.11.2016 є навмисним проявом невиконання рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №820/648/17, суд вважає їх неприйнятними з огляду на те, що такі аргументи можуть враховуватись судом під час розгляду питання про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта вданих повноважень на виконання рішення суду у справі №820/648/17 у порядку, визначеному статтею 383 КАС України.

При цьому суд вважає обґрунтованими посилання представника позивача на відсутність змін у функціональних обов`язках за посадою «начальник слідчого управління» і «заступник начальника ГУНП - начальник слідчого управління».

Зокрема, шляхом порівняння функціональних обов`язків заступника начальника ГУНП - начальника СУ ОСОБА_1 , затверджених Наказом №8008 від 28.09.2016 для цієї посади в тимчасовому штаті, та функціональних обов`язків колишнього заступника начальника ГУНП - начальника СУ ОСОБА_2 , затверджених Наказом № 1311 від 16.12.2016 для цієї посади у постійному штаті, судом встановлено, що функціональні обов`язки №№ 1, 2 в обох документах є ідентичними; функціональному обов`язку № 4 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 6 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 5 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 4 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 6 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 7 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 8 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 2 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 10 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 19 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 11 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 18 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 12 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 16 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 13 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 17 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 14 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 30 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 15 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 12 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 16 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 20 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 17 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 34 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 18 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 13 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 19 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 32 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 22 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 24 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 23 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 39 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 24 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 38, 51 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 25 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 10 і № 11 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 27 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 25 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 28 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 27 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 32 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок пп. 6 п. 52 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 33 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 35 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 34 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок пп. 5 п. 50 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 35 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок №29 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 37 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 42 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 38.1 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 46 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 38.2 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 48 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 39 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок №м50 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 41 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок № 42 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016; функціональному обов`язку № 34 згідно Наказу № 8008 від 28.09.2016 відповідає функціональний обов`язок пп. 5 п. 50 згідно Наказу № 1311 від 16.12.2016.

Проаналізувавши функціональні обов`язки заступника - начальника Слідчого управління ГУНП в Харківській області полковника поліції (Додаток до наказу ГУНП в області від 28.09.2016 р. N 1008) та функціональні обов`язки начальника Слідчого управління ГУНП в Харківській області полковника поліції (складено відповідно до наказів МВС України від 09.08.2012 р. N 686 та ГУНП в Харківській області від 23.01.2017 р. N 88) суд вважає, що посада начальника Слідчого управління ГУНП в Харківській області за своїми обов`язками та завданням відповідає посаді заступника - начальника Слідчого управління ГУНП в Харківській області, з якої звільнено позивача.

Наказом Національної поліції №973 від 14.09.2017 (оголошено Наказом ГУНП в Харківській області № 1372 від 02.10.2017) посада «начальник слідчого управління» перетворена на посаду «заступник начальника ГУНП - начальник слідчого управління». Учасники справи не заперечували, що на сьогодні ця посада існує в штаті ГУНП в Харківській області.

Представником позивача надано до суду докази того, що функціональні обов`язки заступника начальника ГУНП - начальника слідчого управління після прийняття Наказу № 973 від 14.09.2017 затверджені Наказом № 929 від 01.06.2018. При цьому функціональному обов`язку № 1 і № 26 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 2 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 2 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 8 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 3 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 7 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 4 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 33 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 5 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 23 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 6 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 24 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 7 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 25 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 8 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 14 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 9 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 27 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 10 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 16 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 11 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 12 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 13 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 22 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 14 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 20 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 15 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 18 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 16 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 13 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 17 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 34 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 18 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 36 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 19 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 28 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 20 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 11 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 22 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок пп.7 п. 55 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 23 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок пп.7 п. 55 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 25 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок пп.7 п. 55 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 27 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 43, пп.6 п. 44 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018;функціональному обов`язку № 29 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок №45 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018; функціональному обов`язку № 30 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 52 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018;функціональному обов`язку № 32 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 46 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018;функціональному обов`язку № 33 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 49 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018;функціональному обов`язку № 34 згідно Наказу № 88 від 23.01.2017 повністю відповідає функціональний обов`язок № 56 згідно Наказу № 929 від 01.06.2018.

Таким чином, функціональні обов`язки начальника слідчого управління і функціональні обов`язки посади «заступник начальника ГУНП - начальник слідчого управління», затверджені після повторного впровадження цієї посади до штатного розпису, є ідентичними, про що свідчать наявні в матеріалах докази.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, доказів протилежного до суду не надано, вищевказані обставини у заявах по суті справи не спростовано.

Аргументи учасників справи стосовно звільнення позивача під час його перебування на лікарняному з 17.02.2018 по 06.03.2018, що підтверджується листом непрацездатності Серія НОМЕР_2 , судом детально не аналізуються з огляду на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.03.2021, в якому Суд вказав про помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо неможливості звільнення позивача у зв`язку з перебуванням його на лікарняному, оскільки відповідно до приписів частини четвертої статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального, у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Верховний Суд вказав, що обставина щодо перебування позивача на лікарняному не може бути підставою для визнання звільнення позивача незаконним.

Утім, суд вважає за необхідне зазначити, що приписи ч.4 ст.68 не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки, як встановлено судом вище, посада позивача фактично не скорочувалась, відтак, приписи вищенаведеної норми права не можуть слугувати обґрунтуванням правомірності рішення відповідача про звільнення позивача під час його перебування на лікарняному.

Водночас, вказана обставина не може слугувати самостійною підставою для висновку суду про незаконність звільнення позивача і свідчить виключно про недотримання відповідачем процедури звільнення в сукупності із іншими обставинами, встановленими судом у цій справі.

Стосовно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, яким позивача поновлено на посаді, суд зазначає таке.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління з 14.01.2017. Постанова в частині поновлення на службі допущена до негайного виконання.

Учасниками справи не заперечувався факт того, що фактично позивача поновлено на посаді 29.12.2017 відповідно до наказу ГУНП в Харківській області № 731 о/с від 29.12.2017.

Законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до довідки про доходи від 31.05.2018 № 693, становить 323,11 грн. До спірних правовідносин щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді підлягає застосуванню показник середньоденної заробітної плати, що отримував позивач за попередні два місяці служби до звільнення, яке визнано протиправним рішенням суду, а саме за листопад та грудень 2016 року.

Враховуючи посилання Верховного Суду на приписи статті 73 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої 25 грудня встановлено святковим днем, суд приходить до висновку про те, що за час вимушеного прогулу, а саме з 15.12.2018 по 29.12.2018 (10 робочих днів) з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення у загальній сумі 3231,10 грн = 10 х 323,11 грн (середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до довідки про доходи від 31.05.2018 № 693) з відрахуванням обов`язкових податків, платежів, зборів.

Стосовно стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати з моменту поновлення його на цій посаді наказом № 731 о/с від 29.12.2017 до моменту звільнення його з цієї посади наказом № 52 о/с від 28.02.2018, судом встановлено, що з дня поновлення позивача на посаді 29.12.2017 по день звільнення з посади 28.02.2018 відповідачем заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась, про що свідчить довідка про доходи від 31.05.2018 № 695 та довідка про доходи від 14.04.2021 №387.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання (п.3).

Учасниками справи не заперечувалось, що заробітна плата позивачу за період з 29.12.2017 по 28.02.2018 не виплачувалась, при цьому до матеріалів справи надано копії витягів з наказів про відпустки від 02.01.2018 № З о/с, від 19.01.2018 №13 о/с, від 06.02.2018 №28 о/с, згідно з якими позивач перебував у щорічній оплачуваній відпустці з 29 грудня 2017 року до 14 січня 2018 року, з 15 січня до 02 лютого 2018 року, 03 та 04 лютого 2018 року - вихідні дні, з 05 до 19 лютого 2018 року - у відпустці без збереження заробітної плати, з 17.02.2018 по 06.03.2018 - на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності Серія АДВ № 6814984.

Тобто, з моменту поновлення на посаді 29.12.2017 та до моменту звільнення 28.02.2018 позивач фактично жодного дня не перебував на службі у зв`язку з перебуванням у відпустках та на лікарняному.

При цьому статті 21 та 22 Закону України "Про відпустки" визначають, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Стаття 23 цього Закону визначає, що в установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.

При цьому судом встановлено, що певний проміжок часу позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, що свідчить про відсутність підстав для виплати грошового забезпечення позивачу за цей період.

Тобто, позивачу мала бути виплачена заробітна плата за час перебування у щорічній відпустці, проте відповідачем не надано до суду доказів того, що такі виплати здійснювались, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заробітної плати за спірний період служби у поліції з урахуванням приписів Закону України "Про відпустки".

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням позивача з 28.02.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як вже встановлено судом, заробітна плата позивачу за два останні місяці перед звільненням 28.02.2018 не нараховувалась та не виплачувалась.

Пункт 4 Порядку №100 передбачає, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Відповідно до Схеми посадових окладів поліцейського апарату головних управлінь Національної поліції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (додаток 4), посадовий оклад заступника начальника головного управління складає 4900 грн (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №614).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6000 гривень.

Тобто, розмір мінімальної заробітної плати перевищує розмір посадового окладу за посадою, що обіймав позивач, відтак, при визначенні середньоденної заробітної плати позивача суд використовує алгоритм, визначений пунктом 4 порядку №100 із застосуванням показника мінімальної заробітної плати на момент розрахунку 6000 грн (2021 рік).

Тобто, середньоденна заробітна плата позивача, з якої слід розраховувати розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, складає 6000 грн * 2 : 41 (робочі дні у січні-лютому 2018 року) = 292,68 грн.

Розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 292,68 грн * 813 (209 (2018 рік) + 250 (2019 рік) + 251 (2020 рік) + 103 (2021 рік)) = 237948,84 грн.

При розрахунку кількості робочих днів суд керувався відповідними листами Мінсоцполітики.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про поновлення на посаді - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28.02.2018 року № 52 о/с.

Поновити полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2018 по 01.06.2021 у сумі 237948 (двісті тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн 84 коп. з відрахуванням обов`язкових податків, платежів, зборів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 820/648/17 від 14.12.2017 у розмірі 3231 (три тисячі двісті тридцять одна) грн 10 коп. з відрахуванням обов`язкових податків, платежів, зборів.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заробітну плату у період служби в поліції та перебування його на посаді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області - начальника слідчого управління з 29.12.2017 по 28.02.2018 з урахуванням приписів Закону України "Про відпустки".

Рішення в частині поновлення на посаді та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 02 червня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов