Рішення № 97389067, 03.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1453/21

03 червня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шумської міської ради, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради № 662 від 25.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

зобов`язати Шумську міську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову вказано, що 22.10.2019 через Центр надання адміністративних послуг позивачем було подано необхідний пакет документів для затвердження технічної документації та передачу у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Однак рішенням Шумської міської ради №3712 від 03.03.2020 ОСОБА_1 відмовлено в безоплатній передачі у власність земельної ділянки.

Вказане рішення Шумської міської ради позивач оскаржив до суду. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення Шумської міської ради №3712 від 03.03.2020, зобов`язано Шумську міську раду повторно розглянути заяву від 22.10.2019 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель.

21.01.2021 позивач повторно звернувся до Шумської міської ради із відповідною заявою. Проте рішенням від 25.02.2021 Шумська міська рада повторно відмовила в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, оскільки в межах вказаної ділянки знаходяться землі загального користування населених пунктів комунальної власності (проїзд), що не можуть передаватися у приватну власність та території громадської забудови (згідно Генерального плану міста).

ОСОБА_1 не погоджується з підставами для відмови в затверджені технічної документації із землеустрою, наведеними в оскаржуваному рішенні відповідача, оскільки із Генерального плану м. Шумськ не вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яку позивач має намір приватизувати, знаходиться проїзд та вона відноситься до земель загального користування. Проїзди мали б визначатись відповідними лініями, однак на Генеральному плані жодних ліній, які б свідчили про наявність проїзду, не відображено. Також зазначає, що відповідно до Генерального плану м. Шумськ спірна земельна ділянка відноситься до категорії житлової забудови садибного типу без жодних обрисів чи ліній проїзду.

Враховуючи наведене, позивач вважає рішення Шумської міської ради № 662 від 25.02.2021 протиправним та таким, що підлягає скасуванню та з огляду на те, що Шумська міська рада повторно відмовила у затверджені технічної документації із землеустрою, стверджує, що ефективним способом захисту його порушеного права буде зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою.

Ухвалою суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 22.04.2021.

Ухвалою суду від 22.04.2021 розгляд справи відкладено на 07.05.2021.

До суду від Шумської міської ради надійшов відзив на позов (а.с.70-74), у якому вказано, що 25.02.2021 сесією Шумської міської ради було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, площею 0,04 га, розташованої по АДРЕСА_1 та прийнято рішення № 662 «Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 ».

Причиною відмови стало те, що в межах цієї земельної ділянки знаходяться землі загального користування населених пунктів комунальної власності (проїзд).

Представник відповідача вказує, що відповідно до картографічної основи міста Шумськ М 1:2000 через земельну ділянку кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 проходить проїзд до будівель, розташованих по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Таким чином, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо спірної земельної ділянки немає можливості, оскільки через дану земельну ділянку проходить проїзд до житлових будинків власників суміжних будинковолодінь, у свою чергу приватизація ОСОБА_1 цієї земельної ділянки обмежить їх право на вільний доступ (проїзд) до житлових будинків.

Окрім того, в провадженні Шумського районного суду Тернопільської області перебуває справа №609/1250/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463.

Враховуючи вказане, на переконання представника відповідача, Шумська міська рада, приймаючи рішення від 25.02.2021 № 662, діяла в межах чинного законодавства, відтак відсутні підстави для його скасування.

Щодо погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами, то представник відповідача покликається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 500/2820/18, відповідно до якої погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність чи користування.

Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, які позивач очікує понести за наслідками розгляду справи, то представник відповідача вказує, що із матеріалів справи вбачається, що справа є нескладна і не потребує багато часу на її підготовку. Крім того, позивач не представив жодного доказу (договорів, рахунків тощо) на підтвердження того, що він поніс чи понесе додаткові витрати на правничу допомогу при розгляді даної справи.

З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

05.05.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.78-82), у якій останній з аргументами відповідача, наведеними у відзиві на позов, не погоджується з огляду на таке.

Щодо посилання відповідача у відзиві на відсутність погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні від 25.02.2021 № 662 було відмовлено у затверджені технічної документації із землеустрою у зв`язку з тим, що в межах спірної земельної ділянки знаходяться землі загального користування населених пунктів комунальної власності (проїзд), що не можуть передаватись у приватну власність та території громадської забудови (згідно Генерального плану).

ОСОБА_1 звертає увагу, що в даному рішенні відсутні будь-які посилання на таку підставу відмови у затверджені технічної документації із землеустрою, як відсутність погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами. Крім того, цій підставі вже було надано правову оцінку у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі за його позовом про оскарження рішення Шумської міської ради від 03.03.2020.

Щодо посилання у відзиві на те, що частина спірної земельної ділянки належить до земель загального користування і це підтверджується картографічною основою М 1:2000 м. Шумськ, то позивач зазначає, що надана відповідачем «викопіровка з картографічної основи М 1:2000 АДРЕСА_4 » в силу процесуальних норм не може вважатись доказом, так як неможливо зрозуміти, з якого саме основного документа було зроблено викопіровку з картографічної основи та чи має такий документ юридичну силу.

При цьому ОСОБА_1 вказує, що відповідно до статті 38 Закону Україи «Про державний земельний кадастр», викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) беруться з відомостей саме Державного земельного кадастру. Позивач зауважує, що подана відповідачем викопіровка підписана начальником відділу архітектури, капітального будівництва та містобудування Шумської міської ради О.Тука, що виключає отримання такої з відомостей Державного земельного кадастру. Зазначає, що домальований пунктир з вказівкою на слово «проїзд» жодним чином не означає, що даний відрізок ділянки може вважатись чи є проїздом, так як особа, яка готувала вказаний документ, є неуповноваженою на його складання.

Позивач наголошує, що відповідно до оскаржуваного рішення Шумського міської ради від 25.02.2021, підставою для відмови у затвердженні технічної документації є те, що на частині земельної ділянки на думку міської ради знаходиться проїзд, що є землями загального користування. При цьому у рішенні зазначено, що таке було встановлено згідно Генерального плану міста Шумськ.

ОСОБА_1 покликається на положення статті 77 КАС України, за змістом якої суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, та стверджує, що покликання відповідача у відзиві на позов на викопіровку з картографічної основи є прямим порушенням вказаної норми.

Позивач також повторно звертає увагу на витяг з Генерального плану м. Шумськ, відповідно до якого спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, на Генеральному плані жодним чином не відображено будь-якого проїзду, відтак заявлені позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 07.05.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву в розгляді справи до 27.05.2021 та витребувано додаткові докази.

Розгляд справи 27.05.2021 відкладено через неявку у судове засідання учасників справи до 03.06.2021.

03.06.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача, який просить розглядати справу за відсутності позивача у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, у тому числі стягнути витрати на правничу допомогу.

Також 03.06.2021 подано до суду заяву представника відповідача про розгляд справи у письмовому провадженні, позовні вимоги не визнає.

У судовому засіданні 07.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, вважає рішення Шумської міської ради № 662 від 25.02.2021 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а розроблену технічну документацію такою, що відповідає вимогам законодавства та підлягає затвердженню відповідачем. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.05.2021 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов та вказав, що при прийнятті оскаржуваного рішення Шумська міська рада діяла законно та в межах наданих повноважень, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи положення частини третьої статті 194, частини дев`ятої статті 205 та частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши пояснення учасників справи, у відкритому судовому засіданні 07.05.2021, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №170211216 від 12.06.2019 (а.с.11, 42). Як пояснили представники сторін у судовому засідання житловий будинок складається з трьох квартир, власником однієї з них є ОСОБА_1 , який виявив намір отримати у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку. Власники інших двох квартир будинку право власності на земельну ділянку, для обслуговування житлового будинку, не оформляли. Крім того, відомості про житловий будинок на три квартири відображені в детальному плані території земельної ділянки по АДРЕСА_4 (а.с.101-102).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору на розроблення технічної документації №47 від 29.08.2019, укладеного з ОСОБА_1 , та відповідно до технічного завдання виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.7-23).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-6111550882019 від 18.10.2019 земельна ділянка площею 0,0400 га, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель житлової та громадської забудови, її цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), дата державної реєстрації земельної ділянки 18.10.2019 (а.с.24-29).

ОСОБА_1 було подано заяву до Шумської міської ради для затвердження вказаної технічної документації та передачу у власність спірної земельної ділянки.

Проте рішенням Шумської міської ради №3712 від 03.03.2020 ОСОБА_1 відмовлено в безоплатній передачі у власність земельної ділянки.

Вказане рішення Шумської міської ради позивач оскаржив до суду. Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі №500/1647/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Шумської міської ради сьомого скликання п`ятдесят восьмої сесії першого пленарного засідання №3712 від 03.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в безоплатній передачі у власність земельної ділянки, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 г, яка розташована в АДРЕСА_1 . Зобов`язано Шумську міську раду повторно розглянути подану ним заяву від 22.10.2019 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею, 0,0400 га, кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення відповідно до ст.118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.

21.01.2021, покликаючись на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі №500/1647/20, ОСОБА_1 звернувся до Шумської міської ради із заявою про повторний розгляд заяви про затвердження технічної документації із землеустрою, у якій просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463, площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.38-39).

Рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Шумської міської ради №662 від 25.02.2021 «Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 » позивачу відмовлено в затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером 6125810100:02:003:0463, площею 0,04 га, розташованої в АДРЕСА_1 , оскільки в межах вказаної ділянки знаходяться землі загального користування населених пунктів комунальної власності (проїзд), що не можуть передаватися у приватну власність та території громадської забудови (згідно Генерального плану міста) (а.с.40-41).

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Відповідно до пункту «б» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

За змістом пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Питання розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване нормами статті 55 Закону №858-IV.

За нормами частини восьмої статті 55 Закону № 858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Водночас частина дев`ята статті 55 Закону № 858-IV передбачає, що якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що у випадку, коли особа хоче отримати у власність земельну ділянку комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано за цією особою, виготовляється такий вид документації із землеустрою, як технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Суд зазначає, що за змістом статті 30 Закону № 858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Так умови погодження і затвердження документації із землеустрою визначені статтею 186 ЗК України.

Відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

За приписами частини 17 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

В оскаржуваному рішенні Шумської міської ради як на підставу відмови у затвердженні документації із землеустрою вказано, що в межах спірної земельної ділянки знаходяться землі загального користування населених пунктів комунальної власності (проїзд), що не можуть передаватися у приватну власність та території громадської забудови (згідно Генерального плану міста) (а.с.40-41).

Надаючи оцінку правомірності такої відмови, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Зі змісту оскаржуваного рішення Шумської міської ради № 662 від 25.02.2021 вбачається, що при його прийнятті відповідач керувався, серед іншого, відомостями Генерального плану міста Шумськ (а.с.40).

За змістом частини першої статті 12 Закону України №3038-VI від 17.02.2011 «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях (частина друга статті 16 Закону №3038-VI).

За змістом статті 17 Закону України №2780-XII від 16.11.1992 «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою, зокрема, для передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Частиною першою статті 17 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відтак генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні саме для населеного пункту.

Так, на офіційному сайті Шумської міської ради розміщено Генеральний план міста Шумськ (https://shumska-gromada.gov.ua/generalnij-plan-12-15-55-24-01-2019/).

Судом досліджено витяг з Генерального плану міста Шумськ, розміщеного на вказаному сайті Шумської міської ради (а.с.43-44), а також викопіровку з Генплану м. Шумськ, Тернопільської області, надану представником відповідача (а.с.113), з яких не вбачається, що на спірній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 знаходиться проїзд. З умовних позначень, вказаних на Генеральному плані слідує, що така земельна ділянка відноситься до категорії житлової забудови садибного типу.

Представником відповідача надано також копію детального плану території земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_4 (а.с.101-103), із якого також не вбачається наявності проїзду, який би мав бути відображений відповідними умовними позначеннями, на спірній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 .

Водночас суд не бере до уваги покликання представника відповідача на викопіровку з картографічної основи М 1:2000 АДРЕСА_4 , на відповідному зображенні якої є вказівка на проїзд на спірній земельній ділянці (а.с.75), оскільки відповідачем не доведено належність такого документа до містобудівної документації на місцевому рівні, яка може використовуватись при вирішенні питання передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Крім того, оскаржуване рішення Шумської міської ради містить інформацію про те, що відповідач при прийнятті цього рішення керувався відомостями саме Генерального плану міста Шумськ та у ньому відсутнє посилання на згадану викопіровку.

З урахуванням викладеного, оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування рішення Шумської міської ради № 662 від 25.02.2021 року про відмову ОСОБА_1 в затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо іншої похідної позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

За змістом статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з наявної у матеріалах справи ухвали про відкриття провадження від 10.12.2020 у справі №609/1250/20, в провадженні Шумського районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа №609/1250/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання технічної документації із землеустрою такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.122-123).

Провадження відкрито, зокрема, за позовною заявою ОСОБА_2 , яка є власником магазину промислових товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з дитячим кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_2 стверджує, що формування спірної ділянки у встановлених в технічній документації межах, порушує її права на доступ до належних їй нежитлових будівель.

Також зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слідує, що ними заявлено позовні вимоги про визнання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_5 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що виготовлена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за замовленням ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та скасування державної реєстрації відповідної земельної ділянки (а.с.105-110).

З`ясовуючи обставини цього спору, представники сторін зазначили, що на даний час позовні вимоги змінені (уточнені), проте стосуються тієї ж земельної ділянки та порядку її формування і реєстрації.

Таким чином, у зв`язку з наявністю невирішеного спору щодо відповідності вимогам чинного законодавства технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, суд вважає, що способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати - сплачений судовий збір за звернення до суду з цим позовом та витрати, пов`язані з правничою допомогою.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 454,00 грн (50 відсотків), сплачений позивачем відповідно до квитанції від 24.03.2021.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі, суд виходить з наступного.

15.03.2021 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №30-1 між позивачем ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським бюро «Ростислава Никитюка», в особі керуючого бюро - адвоката Никитюка Ростислава, згідно з пунктом 1.1 якого Бюро бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу Клієнту при захисті законних прав та інтересів останнього у спірних правовідносинах з Шумською міською радою, щодо визнання протиправним та скасування рішення Шумської міської ради №662 від 25.02.2021 про відмову Клієнту у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер: 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 , та зобов`язання Шумської міської ради затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер: 6125810100:02:003:0463, яка розташована в АДРЕСА_1 , у спосіб, визначений чинним законодавством, а Клієнт зобов`язаний оплатити надані послуги у порядку та строки обумовлені в даному Договорі.

Розділом 4 вказаного договору врегульовано порядок здійснення розрахунків. Так пунктом 4.1 договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1. п.1 Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар, розмір якого визначається погодинно та/або фіксовано у відповідності до критеріїв, визначених у Додатку № 1 до Договору («Вартість правничої допомоги»), та Додатку №2 («Акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги»), які є невід`ємною частиною даного правочину (а.с.87-90).

Згідно Додатка №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №30-1 від 15.03.2021 «Вартість правничої допомоги» сторони визначили види правничої (правової) допомоги та погодили розмір гонорару по Договору (а.с.91-92).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду копію Акта №01 приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги від 28.04.2021, з якого вбачається, що ОСОБА_1 отримав правничу допомогу в наступному обсязі:

- консультування Клієнта щодо обрання належного способу захисту порушеного права, формування правової позиції щодо захисту порушеного права, опрацювання наданих клієнтом документів, кількість затрачених годин - 1 год, вартість послуг - 1000,00 грн;

- вивчення судової практики у спірних правовідносинах, складання позовної заяви в Тернопільський окружний адміністративний суд - від імені Клієнта до Шумської міської ради про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії, формування додатків та копій документів до позовної заяви, кількість затрачених годин - 6 год, вартість послуг - 5400,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив в Тернопільський окружний адміністративний суд - від імені Клієнта до Шумської міської ради, кількість затрачених годин - 3 год, вартість послуг - 2700,00 грн;

Всього: 9100,00 грн.

В Акті також визначено, що Клієнт зобов`язується здійснити оплату вартості наданих Адвокатським Бюро послуг протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання від Бюро рахунку (а.с.93-94).

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 05.07.2012, № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Частина перша статті 19 цього ж Закону визначає, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом часом.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Водночас, перевіряючи обґрунтованість заяви позивача щодо компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного суд зауважує, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Стосовно цього Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 у справі № 1.380.2019.002578 зазначив, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19.

У цій справі відповідач висловив заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у відзиві на позов. Після подання представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, відповідачем заперечення щодо їх розміру не подавались.

В той же час на переконання суду, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Визначаючись щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.

Судом перевірено фактичне виконання адвокатом усіх послуг, перелік яких наведений в акті обсягу наданої правової допомоги, в якому відображені відповідні розрахунки, проаналізовано обґрунтованість тривалості часу, вказаного у цих розрахунках витрат на правничу допомогу, необхідного адвокату на надання таких послуг. З цього приводу суд зазначає, що категорія даної справи не є складною. Крім того, позивач вже звертався до суду із позовною заявою у справі №500/1647/20, що містить схожу мотивацію та правове регулювання, а відтак підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної техніки та великих затрат часу. Зміст відповіді на відзив надає спростування позиції відповідача, однак частково дублює позов.

Також суд враховує, що дана справа при відкритті провадження віднесена судом до категорії справ незначної складності, з огляду на що постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на це суд вважає, що час витрачений на написання позовної заяви 6 годин та підготовку відповіді на відзив - 3 години є недостатньо обґрунтованим.

Отже, суд констатує, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, значення справи для позивача не є співмірним із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9100,00 грн.

При цьому суд звертає увагу, що відсутність факту оплати таких витрат не є підставою для відмови у їх стягненні з огляду на наведені вище положення частини сьомої статті 139 КАС України. З цього приводу Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 у справі №813/481/18 сформовано висновок про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

Також варто зауважити, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України і суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У ЦПК, ГПК і КАС України вищеаналізовані процесуальні норми є однаковими за змістом, а отже вищенаведена практика тлумачення судами різних юрисдикцій вказаних норм ЦПК і ГПК України є застосовною до обставин цієї справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №640/10548/19.

Отже, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвокату у цьому випадку не є співмірний зі складністю справи і обсягом виконаної роботи, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати, понесені ним на правничу допомогу, у сумі 4000,00 грн.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати позивача у розмірі 4454,00 грн, у тому числі витрати по сплаті судового збору - 454,00 грн, витрати на правничу допомогу - 4000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Шумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шумської міської ради № 662 від 25.02.2021 про відмову ОСОБА_1 в затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Шумську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 6125810100:02:003:0463 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0400 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4454,00 грн, у тому числі витрати по сплаті судового збору - 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири грн 00 коп), витрати на правничу допомогу - 4000,00 грн (чотири тисячі грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Шумська міська рада (вулиця Українська, 59, місто Шумськ, Тернопільська область, 47100, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04396259).

Повний текст рішення складено та підписано 03 червня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.