Рішення № 97388573, 03.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4253/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

27 квітня 2021 року Державна установа "Полтавська виправна колонія (№64)" (далі-позивач, ДУ "ПВК №64") звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі-відповідач, Подільський ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника ВП №65103534 від 13.04.2021; зобов`язання Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з майна Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)", накладеного ВП №65103534 від 13.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) №65103534 від 13.04.2021 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно виправної колонії. Позивач зауважує, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається, а майно виправної колонії перебуває в державній власності, використовується нею виключно для забезпечення виконання її завдань. На думку позивача, спірна постанова прийнята без урахування вимог частини 5 статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", а тому є протиправною.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

18.05.2021 позивач надав до суду документи, якими усунув недоліки, що визначені ухвалою суду від 29.04.2021.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Державна установа "Полтавська виправна колонія (№64)" є юридичною особою (ідентифікаційний код 08731826), основний вид діяльності – діяльність у сфері юстиції та правосуддя (код КВЕД 84.23), що підтверджується відповідною випискою /а.с.6/.

Згідно з пунктами 1, 12 Положення про державну установу "Полтавська виправна колонія (№64)", що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 20.03.2021 №1117/5, Полтавська виправна колонія (№64) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути об`єктом застави /а.с.7-16/.

11.01.2021 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу №Ю-24286-13 про сплату ДУ "ПВК №64" боргу (недоїмки) з ЄСВ у сумі 1828288,78 грн /а.с. 68/.

12.04.2021 (вх. №4097) до Подільського ВДВС надійшла заява ГУ ДПС у Полтавській області про примусове виконання вимоги №Ю-24286-13 від 11.01.2021 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у сумі 1828288,78 грн /а.с. 66 - 67/.

13.04.2021 головним державним виконавцем Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич С.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65103534 з примусового виконання вимоги №Ю-24286-13 від 11.01.2021 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у сумі 1828288,78 грн /а.с. 70 - 71/.

Крім того, 13.04.2021 головним державним виконавцем Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич С.І. винесено постанову про арешт майна боржника у межах виконавчого провадження №65103534, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ДУ "ПВК №64" у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів – 2011279,66 грн /а.с.20, 73 - 74/.

Копія постанови про арешт майна від 13.04.2021 ВП №65103534 отримана позивачем 21.04.2021, про що свідчить реєстраційний штамп установи на супровідному листі від 13.04.2021 №11820 /а.с.21/.

Позивач, вважаючи постанову про арешт майна боржника ВП №65103534 від 13.04.2021 протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII у редакції чинній на момент винесення спірних постанов) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як законність.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону №1404- VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами пункту 2 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частинами 1 та 5 статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частин 1-4 статті 56 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV визначено, що державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Частинами 1, 3 статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право вживати заходи примусового виконання рішення, що визначені статтею 10 Закону № 1404-VIII, у тому числі й шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника. Водночас, статтею 48 Закону № 1404-VIII визначено право державного виконавця звернути стягнення на будь-яке майно боржника, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Судом встановлено, що Полтавська виправна колонія (№64) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Виправна колонія є установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції. Майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути об`єктом застави /а.с.7-16/.

13.04.2021 головним державним виконавцем Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич С.І. винесено постанову про арешт майна боржника у межах виконавчого провадження №65103534, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ДУ "ПВК №64" у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів – 2011279,66 грн /а.с.20, 63-64/.

Аналіз спірної постанови про арешт майна боржника від 13.04.2021 свідчить про те, що державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно виправної колонії без конкретизації виду майна, на яке накладено арешт.

Суд бере до уваги приписи частини 5 статті 26 Закону від 23.06.2005 №2713-IV, якою передбачено, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Враховуючи приписи частини 5 статті 26 Закону від 23.06.2005 №2713-IV, яка прямо забороняє звернення стягнення на майно установ виконання покарань, якою є ДУ "Полтавська виправна колонія (№64)", беручи до уваги те, що майно позивача перебуває у державній власності, використовується ним на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань, тому суд дійшов висновку, що спірна постанова про арешт майна боржника від 13.04.2021 ВП №65103534 не ґрунтується на вимогах Закону № 1404-VIII та Закону №2713-IV.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів правомірності постанови головного державного виконавця Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич С.І. про арешт майна боржника від 13.04.2021 у межах виконавчого провадження №65103534.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич С.І. про арешт майна боржника від 13.04.2021 у межах виконавчого провадження №65103534 є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Подільського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з майна Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)", накладеного ВП №65103534 від 13.04.2021, суд зазначає наступне.

Приймаючи рішення у даній справі суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року по справі №21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”, №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі “Аксой проти Туреччини” (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі “Джорджевич проти Хорватії” (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі “Ван Остервійк проти Бельгії” (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про протиправність спірної постанови про арешт майна боржника від 13.04.2021, тому суд, з метою ефективного захисту порушеного позивача, вважає за необхідне зобов`язати Подільський ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з майна Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)", накладеного постановою головного державного виконавця Подільського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич С.І. про арешт майна боржника від 13.04.2021 у межах виконавчого провадження №65103534.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №737 від 06.05.2021 /а.с.37/.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відтак вважає за можливе покласти на відповідача судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич Світлани Іванівни про арешт майна боржника від 13.04.2021 у межах виконавчого провадження №65103534.

Зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з майна Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)", накладеного постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Масич Світланою Іванівною про арешт майна боржника від 13.04.2021 у межах виконавчого провадження №65103534.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн 00 коп (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол