Рішення № 97387938, 02.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1196/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – позивач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.03.2021 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн у виконавчому провадженні ВП № 58668053.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у лютому 2019 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області ОСОБА_1 було профінансовано та виплачено пенсію за грудень 2017 року у розмірі 2505,32 грн в межах суми стягнення за один місяць.

Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 30.04.2019 у розмірі 40867,08 грн нараховано на виплатні відомості та включено до загальної потреби в коштах, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 суми пенсій, які не виплачено за період до їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На сьогодні такий порядок Кабінетом Міністрів не прийнято.

Про вжиті заходи щодо виконання рішення суду у справі №360/1568/18 управління повідомляло ВПВР листом №1216-03-8/3262 від 08.02.2021.

Отже, виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.

Таким чином, на думку позивача, з матеріалів справи вбачається, що управлінням вчинено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду у справі № 360/1568/18.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу ВП №658668053 від 03.03.2021.

Ухвалою суду від 17.03.2021 адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.04.2021 зупинено провадження у справі до набранням законної сили рішенням у справі № 360/880/21.

Ухвалою суду від 02.06.2021поновлено провадження у справі.

02 червня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 42-44), в якому зазначено, що управління заперечує проти заявлених вимог з огляду на такі обставини.

19.03.2020 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 № 812/1568/18 про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01 грудня 2017 року. 20.03.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

До державного виконавця надійшла відповідь боржника, з якої встановлено, що відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 "Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій", фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду. Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не є розпорядником коштів та не має відповідних банківських рахунків.

У лютому 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області ОСОБА_1 профінансовано виплату пенсії за грудень 2017 року у розмірі 2 503, 32 грн в межах суми стягнення за один місяць. Заборгованість з виплати пенсії на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 30.04.2019 у розмірі 40 867,08 грн нараховано на виплатні відомості та включено до загальної потреби в коштах.

12.02.2021 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання. 03.03.2021 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання.

З огляду на встановлені обставини матеріалів виконавчого провадження та не підтвердження поважності причин не виконання судового рішення в частині виплати нарахованої суми заборгованості по виплаті пенсії у визначений державним виконавцем строк, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наполягає на необґрунтованості позовних вимог УТІФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області та наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Отже, на думку відповідача, дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правомірними та не підлягають скасуванню відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження”

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 812/1568/18 позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо не виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком з 01 грудня 2017 року;

визнано протиправним та скасовано розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 20.11.2017 про припинення виплат пенсії по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 грудня 2017 року;

зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01 грудня 2017 року (арк. спр. 58-61).

Відповідно до даних КП «ДСС» зазначене рішення набрало законної сили 17.01.2019.

13.03.2019 стягувачу видано виконавчий лист № 812/1568/18 про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01 грудня 2017 року (арк. спр. 56 зв. - 57).

20.03.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження № 58668053 з примусового виконання виконавчого листа № 360/1568/18, виданого Луганським окружним адміністративним судом 13.03.2019 (арк. спр. 55 зв.).

02.02.2021 на адресу УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області надійшла вимога виконавця від 02.02.2021 № 948 про надання інформації про виконання рішення суду у справі № 812/1568/18 (арк. спр. 50).

Листом № 1216-03-8/3262 від 08.02.2021 позивач повідомив відповідачу, що у лютому 2019 року ГУПФУ в Луганській області профінансовано виплату пенсії ОСОБА_1 за грудень 2017 року в межах суми стягнення за один місяць. З травня 2019 року ОСОБА_1 нараховуються та виплачуються поточні пенсії. Заборгованість з виплати пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2019 у розмірі 40867,08 нараховано на виплатні відомості та включено до загальної потреби в коштах, обліковано та внесено до другої черги виконання рішень суду електронного реєстру судових рішень (арк. спр. 51).

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 12.02.2021 накладено штраф на УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області у сумі 5 100 грн у зв`язку з невиконанням судового рішення (арк. спр. 46 зв.).

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.03.2021 накладено штраф на УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області у сумі 10200 грн у зв`язку з невиконанням судового рішення (арк. спр. 46 зв.).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Пунктом 1 частини першої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

Як зазначає УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, ним вжиті усі можливі заходи щодо виконання судового рішення та часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність бюджетних асигнувань.

Проте, позивачем не надано як державному виконавцю, так і суду жодних доказів відсутності у боржника коштів на здійснення виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, а також вжиття боржником будь-яких заходів для отримання коштів від ГУПФУ в Луганській області на виконання рішення суду у справі № 812/1568/18.

Відповідно, твердження боржника про відсутність коштів на виконання рішення суду за умови ненадання суду та головному державному виконавцю відповідних доказів, невжиття будь-яких заходів щодо отримання коштів від ГУПФУ в Луганській області (розпорядника коштів вищого рівня), не відповідають фактичним обставинам, не свідчать про неможливість виконання боржником рішення суду з поважних і незалежних від його волі причин.

З викладених підстав є незастосовною до спірних правовідносин правові позиції, викладені Верховним Судом у справах № 21-1044а15, 21-2630а15, 21-5118а15, на які посилається позивач, як такі, що викладені в інших (не подібних) правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, жодних інших заходів щодо виконання судового рішення боржником не вживалося.

Суд не приймає до уваги те, що заборгованість за період з виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 40867,08 грн включена до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1, оскільки постанова правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1 прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", пункти 1 та 2 якої рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі № 640/5248/19, яке змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, визнано протиправними та нечинними.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що забезпечення виконання процесів призначення, перерахунку та виплати пенсій у підсистемі "Призначення та виплата пенсій - на базі електронної пенсійної справи" з формуванням виплатних документів в підсистемі ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії в електронному вигляді направляються до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оскільки жодних доказів, які підтверджують даний факт, суду не надано. Скріншот сторінок з підсистемі ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії жодним чином не підтверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області отримує інформацію щодо необхідності здійснення фінансування виплати заборгованості з виплати пенсії, зокрема, ОСОБА_1 .

Щодо невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, оскільки відповідач не належить до категорії розпорядників бюджетних коштів, а тільки є їх одержувачем (пункт 38, 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України) суд зазначає, що невиконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органа - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, пункт 40 ) зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії («Immobiliare Saffi «проти Італії»), заява № 22774/93, пункт 66).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02).

У пункті 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04,) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі «Ромашов проти України», № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України», № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України», № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Крім того, факт неможливості виконання конкретного рішення суду через недофінансування має бути доведеним, отже підтверджений відповідними доказами, на чому наголошував Верховний Суд в постанові 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20, провадження № К/9901/1673/21.

В силу вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже саме позивач мав довести суду такі обставини та підтвердити належними доказами факт відсутності належного фінансування для виконання такого рішення суду, оскільки посилається на такі обставини в обгрунтування заявлених вимог.

Відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження цих обставин свідчить про те, що позивач не довів обгрунтованості своїх вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Суд зазначає, що наявність права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у справі № 812/1568/18, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване/обмежено з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Посилання відповідача, як уповноваженого державою органу, в обґрунтування невиконання судового рішення на нестачу бюджетних коштів, на переконання суду, є неприйнятним та неприпустимим, оскільки призводить до підриву самої концепції верховенства права.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 була призначена та нарахована пенсія, отже, витрати на її сплату були заплановані та передбачені відповідним бюджетом Пенсійного фонду та рішенням суду підтверджено право ОСОБА_1 на її отримання. За таких обставин суд відхиляє твердження позивача про відсутність витрат на виплату заборгованості в бюджеті Пенсійного фонду.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн, понесені позивачем при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Шембелян