Рішення № 97387722, 02.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року № 320/6496/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому порядку у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Університету Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Університету Державної фіскальної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 18.05.2016 № 114-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині підстави звільнення та вважати звільненим в запас зі служби в органах податкової міліції за підпунктом «г» (скорочення штату) статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У якості підстави позову позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, було зазначено підставу його звільнення у спірному наказі, яка не відповідає дійсності, адже він не знав про проведення щодо нього службового розслідування, не був ознайомлений з його матеріалами та висновками, а й отже, не міг надати власні пояснення. Також позивач зазначає, що як на період проведення службового розслідування так і на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення зі служби, він перебував на лікарняному.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

27.02.2020 до суду від Університету Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити з урахуванням того, що наведені позивачем доводи спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами. Звільнення позивача відбулось за вказаним формулюванням - порушення трудової дисципліни з дотриманням процедури та на підставі висновків службового розслідування, адже необхідністю його проведення слугував факт відсутності з 23.03.2015 позивача на службі та відсутність будь-яких повідомлень від нього про причини відсутності його на службі. Також відповідач наголошує на тому, що Університет вживав всіх заходів для встановлення причин відсутності позивача на місці проходження ним служби, зокрема, здійснювались виїзди за адресами проживання ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними рапортами. З урахуванням наведеного, сторона відповідача вважає, що загалом аргументи позивача, що викладені у позові стосовно визнання протиправним та скасування наказу в частині підстави звільнення з публічної служби є необґрунтованими. (а.с. 146-151 т. 1)

28.09.2020 до суду від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

17.10.2018 на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 10.11.2010 № 453-к Національного університету державної податкової служби України, лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 , який прибув з Державної податкової адміністрації у Вінницькій області з 10.11.2010, призначено на посаду заступника начальника курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції.

Наказом Національного університету державної податкової служби України від 18 травня 2016 року № 114-к «Про звільнення ОСОБА_1 », капітана податкової міліції ОСОБА_1 , заступника начальника курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України було звільнено з 20 травня 2016 року з посади та органів податкової міліції у запас на підставі ст.64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року.

Підставами для видання наказу № 114-к від 18.05.2016 був: 1) наказ Національного університету державної податкової служби України від 27.04.2016 № 327 «Про проведення службового розслідування»; 2) висновок службового розслідування від 19.05.2016.

Необхідністю службового розслідування слугувало те, що позивач у період з 23.03.2015 не з`являвся на службі та не повідомляв керівництво Національного університету державної податкової служби України та керівництво факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України про причини своєї відсутності на службі.

Також підставою звільнення слугувало рішення атестаційної комісії факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України (протокол №3 від 12.05.2016) затвердженого в.о. ректора Національного університету державної податкової служби України від 12.05.2016.

Так, у п. 3.3 протоколу № 3 від 12.05.2016 зазначено, що на атестацію не з`явився капітан податкової міліції ОСОБА_1 , заступник начальника курсу (відсутній на службі з 25.03.2015) (а.с. 159 т. 1)

Не погоджуючись з наказом про звільнення в частині формулювання підстави для звільнення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV(надалі по тексту також - Статут ОВС), визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Статуту ОВС).

У відповідності до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

До матеріалів справи надано копію особової справи позивача. (а.с. 58-144 т. 1)

Як уже зазначалось вище, наказом Національного університету державної податкової служби України від 18 травня 2016 року № 114-к «Про звільнення ОСОБА_1 » капітана податкової міліції ОСОБА_1 , заступника начальника курсу факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України було звільнено з 20 травня 2016 року з посади та органів податкової міліції у запас на підставі ст.64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року.

При цьому, підставами для видання наказу № 114-к від 18.05.2016 був: наказ Національного університету державної податкової служби України від 27.04.2016 № 327 «Про проведення службового розслідування»; висновок службового розслідування від 19.05.2016.

Необхідністю службового розслідування слугувало те, що позивач у період з 23.03.2015 не з`являвся на службі та не повідомляв керівництво Національного університету державної податкової служби України та керівництво факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України про причини своєї відсутності на службі.

Також, підставою звільнення слугувало рішення атестаційної комісії факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України (протокол №3 від 12.05.2016) затвердженого в.о. ректора Національного університету державної податкової служби України від 12.05.2016, за яким, комісія запропонувала та вирішила, що у зв`язку з тривалою відсутністю ОСОБА_1 на службі без надання будь-яких документів, що підтверджують правомірність його відсутності, рекомендувати звільнити ОСОБА_1 зі служби за ст. 64 п.п. «є» Положення КМ УРСР від 29.07.1991 № 114 (а.с. 157-160, 161-166 т. 1).

При цьому, згідно пояснень сторони відповідача, що також підтверджується і матеріалами, залученими до справи, Національний університет державної податкової служби України вживав всіх заходів щоб встановити причини відсутності ОСОБА_1 на місці проходження ним служби, зокрема, здійснювалися виїзди за адресами проживання ОСОБА_1 що підтверджується рапортами Інспектора групи забезпечення режиму відділу режиму та оперативного реагування ОСОБА_2 від 04.05.2016; Старшого інспектора відділення оперативного реагування майора податкової міліції ОСОБА_3 ; Старшого інспектора групи забезпечення режиму відділу режиму та оперативного реагування ОСОБА_4 ; Інспектора відділення оперативних чергових прапорщика податкової міліції ОСОБА_5 (а.с. 167-170 т. 1)

Відсутність позивача на місці проходження служби також підтверджується рапортом начальника відділення ОР відділу режиму та оперативного реагування - підполковника податкової міліції ОСОБА_6 (а.с. 171 т. 1)

Відповідач також звертався із листом від 09.11.2015 №3217/01-12 до Ірпінського відділу поліції Головного управління національної поліції у Київській області з метою встановлення місця перебування капітана податкової міліції ОСОБА_1 . У відповідь на вищезазначений лист, Ірпінський відділ поліції Головного управління національної поліції у Київській області, листом від 31.12.2015 №1827 повідомив Університет про те, що неодноразовим здійсненням виїзду місце встановити перебування ОСОБА_1 не виявилося за можливим. (а.с. 172 т. 1)

Крім того, в.о. начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України, на адресу, що була зазначена у особовій справі, ОСОБА_1 було надіслано лист від 27.04.2016 №26/02-30 про те, що відносно нього розпочате службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни, у зв`язку із тривалою відсутністю на службі та з проханням з`явитися за місцем проходження служби та надати документи про причини відсутності. Однак, вказаний лист не був отриманий позивачем, що підтверджується поверненням листа відповідачу з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає». (а.с. 173-175 т. 1)

Тобто, з наведеного слідує, що доводи позивача про те, що він не повідомлявся про проведення відносно нього службового розслідування, є необґрунтованими, адже відповідач виконав свій обов`язок повідомити про розпочате відносно позивача службове розслідування, направивши на адресу, зазначену в особовій справі відповідний лист, на противагу чому, позивач не надав суду пояснень та доказів повідомлення роботодавця про зміну адреси проживання.

Слід також звернути увагу на те, що в.о. начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Національного університету державної податкової служби України було надіслано лист ОСОБА_1 від 17.08.2015 №14/02-104, згідно якого повідомлено про те, що встановлений термін перебування у відпустці через хворобу закінчився, а тому, запропоновано прибути до керівництва для дачі пояснень відсутності за місцем служби та отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою вирішення питання про придатність для подальшої служби. (а.с. 176-177) Як слідує з матеріалів справи, даний лист не отриманий позивачем та повернувся до відправника з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідачем направлялися листи до Ірпінського МВ ГУМВС України у Київській області від 25.05.2015 №1568/01-12, а також Міністру охорони здоров`я, Міністру внутрішніх справ, Голові Державної фіскальної служби, Генеральному прокурору України від 25.05.2015 №1569/01-08 «Про надання правової оцінки діям працівників медичних закладів та посадових осіб університету». Лист начальнику Головного управління власної безпеки ДФС України від 22.06.2015 №1861/01-08 з проханням надання правової оцінки діям працівників медичних закладів» та посадових осіб університету». (а.с. 178-183 т. 1)

Листом Слідчого відділу Головного управління НП у Вінницькій області від 11.11.2015 №5/32, Університет було повідомлено, що внесено до ЄРДР за №12015020000000236 від 18.06.2015 по факту підробки лікарняних листів працівниками закладів охорони здоров`я Вінницької області виданих ОСОБА_1 та запитано інформацію. Листом від 16.11.2015 №3304/01-14, Слідчому відділу Головного управління НП у Вінницькій області надано запитувану інформацію. (а.с. 184-185 т. 1)

Також матеріали справи вказують на те, що ОСОБА_1 на його адресу було направлено лист від 25.05.2016 №751/01-12 «Про направлення інформації» та направлено копію наказу від 18.05.2016 №114-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». (а.с. 186-189 т. 1)

Згідно з нормами п. п. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

З урахуванням того, що під час розгляду справи суду було надано підтвердження про виконання відповідачем свого обов`язку належним чином та всіма доступними засобами повідомити особу, щодо якої проводиться службове розслідування про факт та підстави його проведення, підтверджено вчинення активних та неодноразових дій по встановленню місця перебування позивача задля його виклику та дачі пояснень про причини (з наданням відповідних підтверджень) його тривалої відсутності на службі, вбачається, що відповідач формулюючи підстави звільнення у наказі, дотримався процедури проведення розслідування, його висновки здійснені на підставі матеріалів службового розслідування, а тому, звільнення позивача у запас наказом від 18.05.2016 № 114-к з формулюванням ст. 64 п. «є» (за порушення службової дисципліни», є обґрунтованим.

До того ж, підставою для звільнення позивача також слугувало і рішення атестаційної комісії, яка у силу норм абз. 3 п. 6 Положення, має право на засіданнях розглядати питання та вирішувати питання, зокрема, про звільнення зі служби. (а.с. 163 т. 1)

З урахуванням того, що позивач оскаржує наказ про своє звільнення лише в частині формулювання підстави звільнення, не заявляючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення в цілому, з підстав порушення процедури звільнення, суд, вирішуючи даний спір, надає оцінку правомірності зазначення в наказі про звільнення підстави звільнення, тобто, чи діяв відповідач у межах та спосіб, наданих йому повноважень в цій частині. На противагу зазначеному та залученим до матеріалів доказам, доводи сторони позивача про те, що ще у лютому 2016 року під час його перебування на лікарняному керівництво факультету у телефонному режимі повідомляло про необхідність ознайомитись з наказом про попередження про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією; неповідомленням відповідачем про підстави та обставини службового розслідування та ненадання можливості надати пояснення, на переконання суду є недоведеними, адже суду не було надано жодного доказу на підтвердження наведеного, не вказано про здійснення позивачем будь-яких активних дій щодо комунікації з роботодавцем протягом тривалого проміжку часу (надання обґрунтованих підтверджень та інформування про перебування на лікарняному, повідомлення про зміну адреси, узгодження подальших дій при проходженні служби тощо), також беручи до увагу специфіку проходження служби, адже позивач перебував не просто у трудових відносинах з роботодавцем, а ще й перебував на службі, що, у свою чергу, вимагає від нього неухильне дотримання дисципліни та високого рівня професіоналізму.

28.09.2020 до суду від позивача надійшли копії листків тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 в кількості 16 штук за період 2015-2016 роки, однак, суд вважає, що такі не можуть слугувати підставою для визнання оскаржуваного наказу в частині протиправним, адже доказів їх надання у встановленому законодавством порядку до відповідача, так і не було надано, їх наявність чи відсуність не впливає формулювання підстав звільнення, а тому, вказані докази, у даному випадку, не є визначальними при розгляді даного спору, з урахуванням його предмету та підстав, заявлених у позовній заяві.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 був звільнений на підставі чинного законодавства України та наказ про його звільнення від 18.05.2016 в оскаржуваній частині відповідає фактичним обставинам та є законним.

У частині клопотання відповідача про необхідність застосування строку звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду суд вважає, що відсутні підстави для відступу від доводів, викладених в ухвалі від 04.02.2020 про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення позивачу пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом для захисту своїх прав з розглядом спору по суті, з урахуванням факту та дати ознайомлення позивача з оскаржуваним у частині наказом, після ознайомлення з яким, у позивача виникли сумніви у правомірності його звільнення з формулюванням - за порушення дисципліни.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу про звільнення, діяв на підставі та в межах наданих повноважень, з огляду на що, доводи позивача не підтвердились під час розгляду спору та такі не доводять порушення процедури чи неправильності формулювання в наказі про звільнення підстави - за порушення дисципліни, а тому, не є підставою для його скасування в частині.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Текст рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 02.06.2021

Суддя Панченко Н.Д.