Рішення № 97387514, 03.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1210/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), яким просить: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивача під час її перерахунку з 90 % від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій до 60 % та обмеження відповідачем максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність та зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2021 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратури" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 03.02.2021 року № 21 11, без обмеження її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від заробітної плати, однак відповідач протиправно провів перерахунок пенсії в розмірі 60% від заробітної плати та обмежив пенсійні виплати граничним розміром чим порушив конституційні права щодо пенсійного забезпечення.

Вважаючи такі дії ГУ ПФУ в Закарпатській області протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх законних прав.

Ухвалою судді від 09.04.2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву у разі її заперечення.

06.05.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що ГУ ПФУ в Закарпатській області не визнає вимоги в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що станом на момент звернення позивача до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначені ст. 86 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" та перерахунок пенсії здійснений на підставі норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку. Таким чином, беручи до уваги той факт, що на час звернення позивача до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії від 17.02.2021 року максимальний відсотковий розмір пенсії встановлено на рівні 60 % від суми місячної заробітної плати прокурорського працівника, підстави для не застосування органом ПФУ чинної законодавчої норми об`єктивно відсутні.

Стосовно обмеження пенсії позивача максимальним розміром зазначає, що 01.10.2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року, статтею 2 якого передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, які здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду), призначеної (перерахованої), зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом були внесені відповідні зміни до ч. 15 ст. 50-1 Закону № № 1789-ХІІ щодо обмеження пенсії, призначеної відповідно до наведеної статті, у розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також, подібні обмеження щодо максимального розміру пенсії передбачені й ч. 15 Закону № 1697-VІІ та вказані положення діють з 01.10.2011 року, є чинними, не визнавалися неконституційними, а тому підлягають застосування органами Пенсійного фонду.

Що стосується зниження відсоткового розміру пенсії позивача під час проведення перерахунку з 01.01.2018 року зазначає, що постанова № 103 на час виникнення спірних правовідносин виступала нормативно-правовим актом, який, із огляду на положення ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, є обов`язковим у застосуванні органами Пенсійного фонду при здійсненні обчислення перерахунку та виплати пенсії відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови. На думку відповідача, помилковим є висновок що при перерахунку пенсії відповідним військовослужбовцям має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року витребувано пенсійну справу позивача.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 призначено пенсію із 13.08.2012 року за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року в розмірі 80 % від суми заробітку.

В подальшому, на виконання постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 15.09.2016 року у справі № 309/1792/16-а позивачу було проведено перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 90 % від суми заробітної плати зазначеної у довідці прокуратури Закарпатської області № 62 від 07.07.2016 року (з урахуванням загального стажу роботи - 26 років 5 місяців 17 днів (з них 20 років 6 місяців 8 днів - стаж роботи на прокурорських посадах)).

17.02.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) 21 № 11 від 03.02.2021 року видану Закарпатською обласною прокуратурою.

В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.02.2021 року та вказаної довідки від 03.02.2021 року, ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії позивача згідно з нормами чинного на момент звернення Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 року, а саме - виходячи з розміру 60 % відповідної заробітної плати (грошового забезпечення), внаслідок чого, розмір пенсії позивача склав 34944 грн.

У той же час, виплата пенсії за вислугу років позивачеві провадиться згідно з приписами абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ від 14.10.2014 року, в розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (17690 грн.).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо перерахунку його пенсії виходячи з розміру 60 % відповідної заробітної плати та обмеження пенсії в розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України "Про прокуратуру".

Так, на час призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789), відповідно до якої право на пенсійне забезпечення за вислугу років мають прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Так, постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 15.09.2016 року № 309/1792/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 року, визнано право ОСОБА_1 на пенсію з розрахунку 90% заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Спірні правовідносини виникли з приводу проведеного в 2021 році перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зниженням відсоткового значення заробітної плати, з якої проводиться розрахунок пенсії, до 60%. При цьому правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує нормами ст. 86 Закону України Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697).

Оцінюючи правомірність дій суб`єкта владних повноважень з вищенаведених мотивів, суд зазначає наступне.

З 15.07.2015 року Закон № 1789 (окрім положень ч.ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1) втратив чинність на підставі Закону № 1697, у зв`язку з чим з вказаної дати питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульовано ст. 86 останнього.

Так, ч. 2 ст. 86 Закону №1697 визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Отже, з набранням чинності положень Закону №1697 законодавцем обмежено відсотковий розмір заробітної плати, з якої здійснюється обчислення пенсії працівників прокуратури, 60% при їх призначенні.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону №1697 (в редакції з врахуванням рішення Конституційного Суду України №7-р9(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення ч. 2 ст. 86 Закону №1697, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 60 відсотків заробітної плати, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 15.07.2015 року, тобто дати набрання чинності Закону №1697, та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. В свою чергу законодавчі норми, що унормовують порядок проведення перерахунку пенсій працівників органів прокуратури, не регламентують та не змінюють відсоткове співвідношення розміру пенсії та заробітної плати, що було встановлено при призначенні пенсії.

Норми ст. 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

У своєму рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Імперативність даної норми, з метою застосування до спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру заробітної плати працівників органів прокуратури, згідно з положеннями Закону, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру відсоткового співвідношення пенсії до заробітної плати у розмірі 90%, з якого і повинен бути проведений відповідний перерахунок.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В рішенні від 06.07.1999 року №8-рп/99 Конституційний Суд України прямо зазначив, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10-рп/2011).

Більше того, право на мирне володіння кожною фізичною або юридичною особою своїм майном гарантується також ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у Рішенні "Суханов та Ільченко проти України" (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

З огляду на викладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивача в 2020 році має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.05.2018 року у справі № 308/11498/16-а, від 29.04.2020 року у справі № 490/5366/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90% від відповідних сум заробітної плати на 60%, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується максимального розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набув чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України 92-15, законів України "Про державну службу" 3723-12, "Про прокуратуру" 1789-12, "Про статус народного депутата України" 2790-12, "Про Національний банк України" 679-14, "Про Кабінет Міністрів України" 2591-17, "Про дипломатичну службу" 2728-14, "Про службу в органах місцевого самоврядування" 2493-14, "Про судову експертизу" 4038-12, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-12, "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" 540/97-ВР, "Про наукову і науково-технічну діяльність" 1977-12; Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 2262-12, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 1058-15, "Про пенсійне забезпечення" 1788-12, "Про судоустрій і статус суддів" 2453-17, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" 379/95-ВР, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Слід зазначити, що Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII "Про прокуратуру", а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а).

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.

В ухвалі від 04.02.2021 року по справі №400/6132/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо розгляду як зразкової справи стосовно застосування вимоги, яка передбачена ч. 18 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", щодо максимального розміру пенсії до осіб, яким пенсія була призначена до встановлення у законодавстві зазначеної вимоги про максимальний розмір пенсії, звернув увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось, а процесуальний закон не наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, в тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування обмеження максимальним розміром пенсії позивача у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимального розміру на підставі довідки від 03.02.2021 року № 21/11.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90 % від розміру заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій до 60 %.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2021 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 03.02.2021 року № 21 11, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень).

6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті