Ухвала суду № 97387481, 02.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/839/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду та про залучення третьої особи по справі №260/839/21, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

08.04.2021 року до суду надійшов відзив на позов, згідно якого, в прохальній частині, відповідач просить про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст. 122 КАС України.

Також, 08.04.2021 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Адмінстрація ДПС України. Клопотання мотивує тим, що наявна необхідність підтвердження відповідності даних, зазначених у оновлені довідці первинними документам.

Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення по справі №160/8324/19 Верховного Суду від 17.12.2019 року Адмінстрація ДПС України видала нову довідку від 07.09.2020 року №11/1737.

Суд зауважує, що зверненню до відповідача із заявою про перерахунок пенсії передувало видача нової довідки Адмінстрацією ДПС України про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року.

Позивач з метою здійснення перерахунку його пенсії саме на підставі довідки №07.09.2020 року №11/1737 року, звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Однак, листом від 08.02.2021 року відповідач відмовив позивачеві у перерахунку пенсії на підставі Довідки 07.09.2020 року №11/1737. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Отже, предметом розгляду в межах даної адміністративної справи є перерахунок пенсії на підставі Довідки 07.09.2020 року №11/1737 року.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 08.02.2021 про відмову щодо перерахунку пенсії на підставі Довідки від 07.09.2020 року №11/1737.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника (параграфи 52, 56).

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, що сталися з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, ПФУ), можуть бути віднесені до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Отже, в даному випадку особа має передбачене законом право на «автоматичний» перерахунок пенсії без власних зустрічних дій, і це право є абсолютним.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі.

Зі змісту викладених норм слідує, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки осіб, які не є стороною у справі.

Оскільки предметом спору є не здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахунку та виплати пенсії позивачеві, судове рішення у справі не впливає на права або обов`язки Адмінстрації ДПС України.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не обґрунтовано, що рішення у цій справі безпосередньо впливатиме на права чи інтереси Адмінстрації ДПС України. За наведених обставин, суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення клопотання відповідача про залучення третьої особи.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 256, 294, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду по справі №260/839/21 - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залучення третьої особи по справі №260/839/21 - відмовити.

3. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяМ.М. Луцович