Рішення № 97385944, 01.06.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/246/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Хімгруп" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" про стягнення заборгованості в сумі 195 228,67 грн.

представники сторін:

від позивача: Дідич А.М.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арта-Хімгруп" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" про стягнення заборгованості в сумі 195 228,67 грн.

Ухвалою суду від 09.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на "05" травня 2021 року.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року розгляд справи відкладено на 18.05.2021 року.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року розгляд справи відкладено на 01.06.2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судове засідання 01.06.2021 року представник відповідача не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Таким чином, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судові засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

07 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арта-Хімгруп" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівень - Агро" (далі - покупець, відповідач) укладений договір поставки № 124 (далі - договір поставки) (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору мінеральні добрива, (іменовану надалі - товар).

Пунктом 1.2. договору поставки передбачено, що кількість, номенклатура, ціна, терміни та умови поставки кожної окремої партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікаціях, що є додатками до договору і з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками становить його невід`ємну частину.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено такі специфікації: специфікація №1 від 11 червня 2019 року, згідно якої постачанню підлягало рідке добриво ЯраВіта Бортрак 150 у кількості 10 л та мінеральне добриво Кріста МgS у кількості 0,375 т на суму 5 364,79 грн.; специфікація №2 від 05 липня 2019 року, згідно якої постачанню підлягало мінеральне добриво ЯраМіла NРК 9-12-25 у кількості 11,4 т на суму 184 038,75 грн.; специфікація №3 від 13 серпня 2019 року, згідно якої постачанню підлягало мінеральне добриво ЯраВіта Рексолін АВС у кількості 0,01 т на суму 2 691,60 грн.,; специфікація №4 від 24 вересня 2019 року, згідно якої постачанню підлягало рідку добриво ЯраВіта Бортрак 150 у кількості 30 л на суму 2 626,56 грн.; специфікація №5 від 30 вересня 2019 року, згідно якої постачанню підлягало мінеральне добриво ЯраМіла NРК 7-20-28 у кількості 2,4 т на суму 42 565,33 грн.; специфікація №6 від 24 жовтня 2019 року, згідно якої постачанню підлягало рідке мінеральне добриво ЯраВіта Манкоцин у кількості 10 л та мінеральне добриво Яра Тера Кріста SОР у кількості 0,025 т на суму 2 417,62 грн.; специфікація №8 від 02 жовтня 2020 року, згідно якої постачанню підлягало рідке мінеральне добриво ЯраВіта Бортрак 150 у кількості 80 л на суму 7 827,84 грн. (а.с. 8, 13, 21, 26, 31, 35, 40).

Позивачем поставлено відповідач товару на загальну суму 247 746,24 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №752 від 11.06.2019 року на загальну суму 5 364,79 грн.; №905 від 12.07.2019 року на загальну суму 184 252,50 грн.; №1289 від 16.09.2019 року на загальну суму 2 691,60 грн.; №1327 від 25.09.2019 року на загальну суму 2 626,56 грн.; №1335 від 30.09.2019 року на загальну суму 42 565,33 грн.; №1392 від 24.10.2019 року на загальну суму 2 417,62 грн.; №2372 від 05.10.2020 року на загальну суму 7 827,84 грн. (а.с. 10, 15, 23, 28, 33, 37, 42).

Як зазначає позивач, ТОВ "Арта-Хімгруп" виконало свої зобов`язання перед ТОВ "Рівень - Агро" з поставки замовлених партій товару, а саме : рідке мінеральне добриво ЯраВіта Бортрак 150 у загальній кількості 120 л, мінеральне добриво Кріста МgS у кількості 0,375 т, мінеральне добриво ЯраМіла NРК 9-12-25 у кількості 11,4 т, мінеральне добриво ЯраВіта Рексолін АВС у кількості 0,01 т, мінеральне добриво ЯраМіла NРК 7-20-28 у кількості 2,4 т, мінеральне добриво ЯраВіта Манкоцин у кількості 10 л та мінеральне добриво Яра Тера Кріста SOР у кількості 0,025 т на суму 247 746,24 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно супровідними документами (а.с. 9-44) та податковими накладними (а.с. 45-51).

Однак, ТОВ "Рівень-Агро" як покупцем були порушені взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача перед ТОВ "Арта-Хімгруп" наявна заборгованість за поставлений товар в сумі 169 565,33 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару в сумі 78 180,91 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 12, 17-20, 25, 30, 39, 44).

З огляду на вищенаведене, станом на 01.06.2021 року розмір основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Арта - Хімгруп" за умовами договору поставки № 124 від 07.05.2019 року складає 169 565,33 грн., а саме по специфікації №2 від 5 липня 2019 року в розмірі 127 000,00 грн. з ПДВ. та по специфікації № 5 від 30 вересня 2019 року в розмірі 42 565,33 грн. з ПДВ.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення покупцем оплати поставленого товару в повному обсязі, а сторони не заявляли про існування таких доказів.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 169 565,33 грн. заборгованості за поставлений та неоплачений товар.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 25 663,34 грн.

Пунктом 5.2 договору поставки №124 від 07.05.2019 року передбачено, що у випадку прострочення строків платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період прострочення.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого.

Судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.2. договору поставки передбачено, що кількість, номенклатура, ціна, терміни та умови поставки кожної окремої партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікаціях, що є додатками до договору і з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками становить його невід`ємну частину.

З матеріалів справи вбачається, що в п. 2 специфікації №2 від 5 липня 2019 року до договору поставки передбачено, що відповідач зобов`язується оплатити вартість товару у розмірі 100 % від загальної вартості товару, що постачається відповідно до даної специфікації протягом 20 календарних днів з дати поставки товару. Товар відповідачу згідно видаткової накладної № 905 поставлено 12 липня 2019 року на загальну суму 184 252,50 грн., а отже останній строк належної оплати товару сплив 1 серпня 2019 року. Свої зобов`язання з оплати товару відповідач по видатковій накладній виконав частково, а тому заборгованість за специфікацією №2 від 05 липня 2019 року складає 127 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно до умов п. 2 специфікації № 5 від 30 вересня 2019 року відповідач зобов`язується оплатити вартість товару у розмірі 100 % від загальної вартості товару згідно з виставленого початкового рахунку постачальника протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної специфікації. Специфікація № 5 підписана 30.09.20219 року, а отже останній строк належної оплати товару сплинув 3 жовтня 2019 року. Свої зобов`язання з оплати товару відповідач не виконав, а тому заборгованість за специфікацією №5 від 30 вересня 2019 року складає 42 565,33 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що у встановлені договором поставки строки відповідач не повністю виконав свої грошові зобов`язання, оплатив товар лише частково, на загальну суму 78 180,91 грн., а отже за ним рахується заборгованість перед позивачем з оплати товару за договором поставки в сумі 169 565,33 грн., а відтак позовна вимога в частині стягнення з відповідача 169 565,33 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Окрім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 25 663,34 грн.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Вказані норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 5.2 договору поставки №124 від 07.05.2019 року сторони погодили, що у випадку прострочення строків платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період прострочення.

В п. 2 специфікації №2 від 5 липня 2019 року до договору поставки передбачено, що відповідач зобов`язується оплатити вартість товару у розмірі 100 % від загальної вартості товару, що постачається відповідно до даної специфікації протягом 20 календарних днів з дати поставки товару. Товар відповідачу згідно видаткової накладної № 905 поставлено 12 липня 2019 року, а отже останній строк належної оплати товару сплив 1 серпня 2019 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у позивача виникає право нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання по даній специфікації з 02 серпня 2019 року, тобто з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування пені є 01 серпня 2019 року.

В п. 2 специфікації № 5 від 30 вересня 2019 року до договору поставки передбачено, що відповідач зобов`язується оплатити вартість товару у розмірі 100 % від загальної вартості товару згідно з виставленого початкового рахунку постачальника протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної специфікації. Специфікація № 5 підписана 30.09.20219 року, а отже останній строк належної оплати товару сплинув 3 жовтня 2019 року.

Суд звертає увагу на те, що у позивача виникає право нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання по даній специфікації з 04 жовтня 2019 року, тобто з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування пені є 03 жовтня 2019 року.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені становить 25 506,51 грн., при заявленому 25 663,34 грн.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 25 663,34 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 25 506,51 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 156,78 грн. - слід відмовити.

Також, позивачем заявлено витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Суд, розглянувши вимогу представника позивача про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, дійшов висновку, що вони підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Арта-Хімгруп" у цьому судовому провадженні представляв адвокат Дідич Андрій Миколайович.

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 15 000, 00 грн. представником позивача надано: договір від 15.04.2021 року про надання правової допомоги з правом представництва інтересів у суді без обмежень; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ХМ № 000106; ордер на надання правової допомоги серія ХМ № 003689; додаткову угоду про вартість виконаних робіт (надання послуг) від 15.04.2021 року.

Відповідно до п. 1 договору від 15.04.2021 року про надання правової допомоги з правом представництва інтересів у суді без обмежень в порядку та на умовах, визначених цим договором клієнт доручає а адвокат бере на себе зобов`язання по забезпеченню захисту прав та законних інтересів ТОВ "Арта-Хімгруп" під час розгляду у суді всіх інстанцій господарського позову у справі №918/246/21 з правом представництва інтересів у суді.

Пунктом 5. договору сторони погодили, що плата за виконання адвокатом доручень клієнта та порядок її здійснення, визначається сторонами в додатковій.

В додатковій угоді про вартість виконаних робіт (надання послуг) від 15.04.2021 року сторони погодили, що вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 15 000,00 грн., а оплата вказаних робіт проводиться на підставі акта виконаних робіт.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.).

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наведеного у сукупності, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у даній справі є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи, а тому підлягають до задоволення в заявленій сумі - 15 000,00грн.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Арта - Хімгруп" до ТОВ "Рівень - Агро" підлягають до задоволення частково в розмірі 195 071,84 грн., з яких 169 565,33 грн. - основний борг та 25 506,51 грн. - пеня. В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 156,78 грн. - суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 15 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу та 2 926,07 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Хімгруп" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" (34362, Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Любахи, вул. Вишнева, буд. 58А, ЄДРПОУ 40131958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта-Хімгруп" (30300, Хмельницька обл., м. Ізяслав, вул. Незалежності, буд. 11, оф. 24, ЄДРПОУ 41103649) 169 565 (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 33 коп. - основного боргу, 25 506 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот шість) грн. 51 коп. - пені, 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу адвоката та 2 926 (дві тисячі дев`ятсот двадцять шість) грн. 07 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 156 (сто п`ятдесят шість) грн. 78 коп. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 03 червня 2021 року.

Суддя Романюк Ю.Г.