Рішення № 97385737, 25.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 справа № 914/3076/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді В. П. Трускавецького, секретаря судового засідання О. О. Шевчук, розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства «Мукачівське кар`єроуправління», м. Мукачево Закарпатської області,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях», м. Львів,про:стягнення 76'980,00 грн.За участю представників сторін:позивача:Козар Микола Михайлович – представник,відповідача:не з`явився.1. Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства «Мукачівське кар`єроуправління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» про стягнення 76'980,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 позовну заяву Комунального підприємства «Мукачівське кар`єроуправління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» про стягнення 76'980,00 грн залишено без руху.

15 грудня 2020 року позивачем подано суду заяву з якої вбачається, що позивач усунув недоліки позовної заяви (вх. № 35694/20).

Ухвалою суду від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.01.2021.

Розгляд справи по суті відкладався на 01.02.2021, на 22.02.2021, з підстав вказаних у попередніх ухвалах та протоколах суду.

22 лютого 2021 року позивач скерував суду заяву ( вх. № 4119/21) про розгляд справи без участі його повноважного представника.

У судовому засіданні 22.02.2021 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.03.2021, витребувано у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали документів, а саме: Договір поставки № 141 від 19 жовтня 2018 року, копії видаткових накладних: № 1114/ю від 07 листопада 2019 року, № 1134/ю від 11 листопада 2019 року, № 1151/ю від 14 листопада 2019 року, № 1156/ю від 14 листопада 2019 року, № 1160/ю від 15 листопада 2019 року, копію Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2018 – 01.05.2020.

16 березня 2021 року від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2021 в частині витребування документів, разом із проханням здійснювати розгляд справи без участі повноваженого представника. Також, у вказаній заяві останнім абзацом Товариство просить повернути йому надані оригінали після ухвалення судового рішення.

Судове засідання 18.03.2021 не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності судді.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2021 судом постановлено підготовче засідання призначити на 08.04.2021; викликати повноважних представників учасників процесу у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2021 у даній справі суд постановив витребувати у позивача інші докази поставки, зокрема, такі як товарно-транспортні накладні, договори з перевізниками, тощо; підготовче засідання відкласти на 20.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 11.05.2021. Явка представників учасників процесу у судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 викликано повноважних представників сторін у судове засідання призначене на 25.05.2021; участь представників сторін визнано судом обов`язковою.

12 травня 2021 року позивачем надіслано суду заяву (вх. № 11041/21), у якій просить справу розглядати без участі представника позивача.

Представник Позивача в судове засідання 25.05.2021 з`явився, надав усні пояснення по суті спору, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання 25.05.2021 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Щодо факту повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою належного повідомлення сторін про дату, час та місце слухання справи, ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.12.2020 та усі інші ухвали про відкладення розгляду справи було направлено на адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на 01.06.2021 до суду повернулись поштові конверти з ухвалами суду, що направлялись на юридичну адресу відповідача, причини повернення: “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Додатково, із метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом направлялись копії ухвал у справі на адресу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» (79052, місто Львів, вулиця Доробок, будинок 48, квартира 69).

Однак, зазначене поштове відправлення також отримано не було, та повернуто до господарського суду із відміткою поштової установи "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, з огляду на зазначений перелік обставин, можна стверджувати, що ухвали суду були вручено відповідачу з визначенням дня вручення судового рішення, оскільки надіслані ухвали були повернуті "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджує обставини, передбачених частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновків про повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце розгляду справи по суті, у встановлені чинним процесуальним законом порядку та спосіб.

Виходячи із системного аналізу положень частини 3 статті 2, частин 1, 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 Господарського процесуального кодексу України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З врахуванням наведеного, а також вжиттям всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, та те, що Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, за відсутності повноважного представника Відповідача, про що не заперечив представник позивача у судовому засіданні 25.05.2021.

У судовому засіданні 25.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін.

У позовній заяві Комунальне підприємство «Мукачівське кар`єроуправління (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання Товариством з обмеженої відповідальністю «Шлях» (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань за укладеним між сторонами Договором № 141 від 19.10.2018 року на поставку продукції (надалі – Договір) в частині оплати наданих позивачем послуг. Позивач вказує на те, що станом на день подання позову, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 76'980,00 грн.

Правовими підставами позову зазначено норми ст.ст. 15,16, 526, 530, 655, 692, 712, Цивільного кодексу України, та ст.ст.1, 2, 6, 19, 162 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Шлях» відзиву чи письмових нормативно обґрунтованих пояснень суду не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів оплати заборгованості не подав.

3. Обставини справи.

19 жовтня 2018 року між Комунальним підприємством «Мукачівське кар`єроуправління» (надалі – Постачальник) та Товариством з обмеженої відповідальністю «Шлях» (надалі – Покупець) укладено Договір про постачання продукції № 141. За умовами цього Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити щебеневу продукцію (п. 1.1. Договору). Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці цим Договором указується в накладних та рахунках.

Згідно з пунктом 2.7. Договору, право власності на продукцію та ризик випадкової загибелі переходить від Постачальника до Покупця в момент відвантаження продукції та підписання накладних.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначені Постачальником у накладних, рахунках виписаних для попередньої оплати. Ціна на продукцію встановлюється в розрахунку за 1 кубічний метр та діє на момент її відвантаження.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, строк оплати продукції, що поставляється за цим Договором, становить п`ять банківських днів з моменту отримання рахунку.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписань Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі наявності) та закінчується 31.12.2019 року (п.7.1 та 7.2. Договору).

В пункті 7 3. Договору зазначено, що закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання взятих на себе Договірних зобов`язань Позивач відвантажив продукцію на загальну суму 103'980,00грн, на підтвердження чого подав видаткові накладні, зокрема:

- Видаткова накладна №1114/ю від 07.11.2019 на загальну суму 39'480,00 грн.;

- Видаткова накладна №1134/ю від 11.11.2019 на загальну суму 27'300,00 грн.;

- Видаткова накладна №1151/ю від 14.11.2019 на загальну суму 14'880,00 грн.;

- Видаткова накладна №1156/ю від 14.11.2019 на загальну суму 7'440,00 грн.;

- Видаткова накладна №1160/ю від 15.11.2019 на загальну суму 14'880,00 грн.

Рахунок на оплату № 551 від 07 листопада 2019 року згідно Договору поставки продукції №141 від 19.10.2018 виставлено на суму 48'750,00грн.

Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами загальна заборгованість за період 01.10.2018 - 01.05.2020 становить 76'980,00 грн.

Вказані вище документи підписані зі сторони позивача та скріплені печаткою. Зі сторони Відповідача на цих документах підпис і печатка відсутні.

Факт часткової оплати поставленої продукції відповідачем підтверджується наявним у матеріалах справи Меморіальним ордером № 1226843SВ від 08 листопада 2019 на суму 27'000,00 грн.

У порядку досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу Лист № 90 від 21.07.2020 з проханням здійснити оплату за поставлену продукцію згідно з укладеним Договором № 141 від 19.10.2018 у розмірі 76'980,00 грн. Цим листом також надіслано для підпису два акти взаємо звірки за період 01.10.2018 по 01.05.2020 та дванадцять видаткових накладних на відпущену продукцію. Відповідач відповіді на претензію не надав. Поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою відділення поштового зв`язку Укрпошта - " Повертається за закінченням терміну зберігання".

У зв`язку з порушенням умов Договору в частині оплати за поставлений товар, Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості. Відповідач проти позову не заперечив.

4. Позиція суду.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору, у період з жовтня 2018 року по листопад 2019 року Позивач відвантажив продукцію на загальну суму 103'980,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4. Договору сторони встановили, строк оплати продукції, що поставляється за цим Договором, становить п`ять банківських днів з моменту отримання рахунку.

Позивач виставив Рахунок на оплату № 551 від 07 листопада 2019 року на суму 48'750,00 грн згідно Договору поставки продукції № 141 від 19.10.2018.

Оскільки Рахунок на оплату датований 07.11.2019, відповідно, строк оплати за товар у Відповідача настав 14.11.2019, і отримання, але нездійснення Відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок Відповідача оплатити вартість поставленої йому Позивачем продукції виникає в силу пункту 3.4. укладеного між сторонами Договору поставки продукції №141 від 19.10.2018.

Згідно із матеріалами справи та позицію Позивача, Відповідачем здійснено розрахунок з Позивачем не у повному обсязі, сплачено лише 27'000,00 грн, на підтвердження чого Позивачем долучено Меморіальний ордер № 122684SB від 08.11.2019.

Судом встановлено, що Відповідач, здійснивши оплату на суму 27'000,00 грн, що підтверджується Меморіальним ордером № 122684SB, в якому у графі призначення платежу вказано - «за щебінь зг пост. продук. № 141 від 19.10.2018; рах. на опл. №551 від 07.11.2019; ТзОВ «Шлях» ч/з Цейтлін І.О.», був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за поставлену продукцію по виставленому Рахунку. Будь-яких інших доказів щодо оплати у матеріалах справи немає та сторонами не надано. Обставин щодо неможливості здійснення оплати Відповідачем не наведено.

Щодо видаткових накладних, які підписані тільки зі сторони позивача, суд зазначає, що вказані видаткові накладні стороною відповідача не підписані, а тому суд визнає ці докази такими, що не дають можливість з достовірністю встановити обставину, яка б підтверджувала факт поставки продукції. Факт поставки позивачем продукції відповідачу не підтверджений матеріалами справи, але й відповідачем не спростований.

Будь-яких претензій щодо якості продукції, його походження, відсутності необхідних документів чи з пропозицією повернути товар з будь-яких причин, за весь час після отримання товару відповідач не заявляв. Також, при отриманні продукції відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих на себе за договором зобов`язань з поставки продукції.

Ухвалою суду від 08.04.2021 у позивача витребувано інші докази поставки, зокрема такі як товарно-транспортні накладні, договори з перевізниками, тощо. Однак, на виконання вимог ухвали суду жодних доказів до суду не надходило.

Оцінюючи доводи позивача на обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за відпущену продукцію в розмірі 76'980,00 грн, зважаючи на те, що зобов`язання за Договором поставки № 141 виникло відповідно до Рахунку на оплату №551 на суму 48'750,00 грн та враховуючи здіснення часткової оплати Відповідачем на суму 27'000,00 грн , суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов`язання з оплати продукції на суму 48'750,00 грн відповідно до Рахунку на оплату № 551. Тому обгрунтованими та доведеними є позовні вимоги з стягнення заборгованості на суму 21'750,00 грн. ( 48'750,00 грн заявлена до стягнення сума - 27'000,00 грн сума часткової оплати).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, водночас позивачем доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у частині не сплати 103'980,00грн заборгованості за поставлений товар по видаткових накладних, однак доведено підставність стягнення суми виставленої в Рахунку № 551 в розмірі 21'750,00грн.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми заборгованості в розмірі 21'750,00 грн.

5. Судові витрати

Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 593,90 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 75, 76, 79, 123, 129, 165, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях» (79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 115 Б; ідентифікаційний код 13826859) на користь Комунального підприємства «Мукачівське кар`єроуправління» (89600, Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Ужгородська, будинок 17; ідентифікаційний код 03327078) заборгованість за відпущену продукцію в розмірі - 21'750,00 та 593,90 грн – відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.06.2021.

Суддя В.П. Трускавецький