Рішення № 97385610, 25.05.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м.Харків Справа № 913/92/21

Провадження №16/913/92/21

За первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС", м. Київ

до фермерського господарства "РИСК", с.Невське, Кремінський район Луганської області

про стягнення 7 021 288,00 грн

за зустрічним позовом фермерського господарства "РИСК", с.Невське, Кремінський район Луганської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС", м. Київ

про визнання недійсним договору

Суддя Шеліхіна Р.М.,

Секретар судового засідання – Соколенко Ю.О.,

У засіданні брали участь:

від позивача (за первісним позовом) в режимі відеоконференції: адвокат Зубенко В.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №5036 від 25.03.2018, довіреність від 18.01.2021 №96;

від відповідача (за первісним позовом): адвокат Фільченко А.Г., ордер від 01.04.2021 серія ДН №076268, договір про надання юридичних послуг від 01.04.2021 №04/21,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

-штрафу за не поставку товару, відповідно до п.6.2 договору, в розмірі 761 250,00 грн;

-штрафу за несвоєчасне повернення передоплати, відповідно до п.6.3 договору, в розмірі 1 522 500,00 грн;

-компенсації різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн;

-збитки за додаткові витрати на закупівлю товару в третіх осіб в розмірі 4 675 000,00 грн, за договором поставки від 05.08.2020 №2083.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 18.03.2021.

Від відповідача через канцелярію суду 15.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

Відповідач не згодний щодо застосування до нього штрафних санкцій за не поставку товару в розмірі 5% та несвоєчасної поставки товарів, на строк більш ніж 10днів, відповідно до п.6.2. договору, у розмірі 761250,00 грн, оскільки вважає, що одночасне стягнення двох штрафів з учасника господарських відносин, який порушив одне господарське зобов`язання за договором, суперечить ст.61 Конституції України.

Також відповідач у відзиві заперечує з приводу застосування до ФГ "РИСК" штрафу у розмірі 30% від вартості не поставленого товару за несвоєчасне повернення позивачу передоплати та не сплати компенсації, передбаченої пунктом 6.3 Договору. Відповідач вказує, що він мав скрутне фінансове становище, яке тягло за собою загрозу банкрутства суб`єкта господарювання, через що відповідач не мав змоги вчасно повернути передоплату.

З приводу заявлених позивачем збитків у розмірі 4675000,00 грн, відповідач вказує, що сторони у спірному договорі не узгодили, що саме мається на увазі під збитками, і яким чином та в якому порядку ці збитки будуть застосовуватись, а тому, відповідач вважає, що позивачем заявлено надмірно великі штрафні санкції та збитки, які у сукупності становлять 275% від суми повернутої передплати.

З приводу компенсації різниці між гривнею та доларом в еквіваленті вартості товару на момент отримання та повернення передплати відповідач у відзиві зазначає, що спірний договір поставки та специфікація до нього, не містить умов визначення ціни та вартості товару в іноземній валюті, позивачем до позову не надано документи, в яких передбачена прив`язка ціни товару до іноземної валюти, а тому така компенсація, на думку відповідача, є безпідставною.

Від фермерського господарства "РИСК" на адресу суду 15.03.2021 надійшла зустрічна позовна заява від 12.03.2021 б/н про визнання недійсним договору поставки від 05.08.2020 №2083.

Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) обґрунтовує тим, що спірний договір поставки від 05.08.2020 №2083 та специфікації від 05.08.2020 №1, було укладено від імені ТОВ "АГРЕКС" не уповноваженою особою.

Також, як підставу зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом визначає те, що спірний договір був укладений під впливом тяжких для нього обставин, що створювали загрозу неможливості закінчити роботи по збиранню врожаю і його втрати. У зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом вказує, що при укладенні спірного договору, позивач за зустрічним позовом не діяв вільно та уклав вказаний договір під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки на час укладання договору ФГ “РИСК” мало скрутне становище і потребувало фінансової підтримки, тому просить суд, відповідно до ст.233 ЦК України, визнати недійсним договір поставки від 05.08.2020 №2083.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.03.2021 суд прийняв зустрічний позов ФГ “Риск” до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №913/92/21.

У судове засідання 18.03.2021 прибув представник позивача за первісним позовом.

Від позивача за первісним позовом через канцелярію суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 18.03.2021 б/н.

Суд задовольняє клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи.

Від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання від 12.03.2021 №45 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату для надання додаткового часу відповідачу подати до суду докази по справі.

Суд розглянув клопотання відповідача та задовольнив.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.03.2021 було відкладено підготовче судове засідання на 08.04.2021.

У судове засідання 08.04.2021 прибув представник позивача за первісним позовом.

Від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від 05.04.2021 №1-167, в якому позивач просить відмовити у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Позивач за первісним позовом заперечує з приводу того, що договір від 05.08.2021 №2083, зі сторони ТОВ “Агрекс” підписано не уповноваженим представником, та зазначає, що даний договір підписано Виконавчим директором Нагорною Н.В. на підставі довіреності від 23.06.2020 №88, виданої Генеральним директором ТОВ “Агрекс” Горбаньовим М.І., відповідно до якої Нагорна Н.В. має право представляти інтереси позивача з питань поточної діяльності Товариства, зокрема підписувати договори, угоди, контракти, специфікації та додаткові угоди.

Також позивач за первісним позовом не згодний з твердженням відповідача, що спірний договір укладений під впливом тяжкої обставини, оскільки вважає, що на момент укладення договору, провадження щодо банкрутства відповідача за первісним позовом було відсутнє, повідомлень від відповідача про наявність тяжких обставин під час укладання договору не було, тому, на думку позивача за первісним позовом, відповідач укладав договір на підставі вільного волевиявлення та без заперечень.

До відзиву на зустрічний позов позивачем за первісним позовом додано копію договору поставки від 05.08.2020 №2083, укладеного між ТОВ "Агрекс" та ФГ "Риск", копію специфікації від 05.08.2020 №1 до договору поставки від 05.08.2020 №2083, копію довіреності від 23.06.2020 №88, виданої Генеральним директором ТОВ “Агрекс” Горбаньовим М.І. виконавчому директору Нагорній Н.В.

Від відповідача за первісним позовом на електронну адресу суду надійшло клопотання від 08.04.2021 №16 про витребування у ТОВ “Агрекс” наступних доказів:

- договір поставки від 05.08.2020 №2083;

- специфікацію від 05.08.2020 №1;

- довіреність від 23.06.2020 №88, виданої Нагорній Н.В.

Суд залишає клопотання відповідача про витребування доказів без задоволення, оскільки зазначені документи надійшли на адресу суду від позивача за первісним позовом 08.04.2021 у вигляді додатків до відзиву на зустрічну позовну заяву.

Від відповідача за первісним позовом на електронну адресу суду надійшло клопотання від 08.04.2021 №14, в якому відповідач за первісним позовом зазначає, що заявлені штрафні санкції до ФГ “Риск”, є неспівмірними, занадто завищеними та такими що не відповідають дійсності, і можуть призвести до вкрай негативних наслідків для підприємства, тому відповідач за первісним позовом просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Суд долучає до матеріалів справи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зазначає, що по суті вказане клопотання буде розглянуто при винесенні рішення.

Від відповідача за первісним позовом на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи, у судовому засіданні 08.04.2021 без участі представника.

Суд розглянув та задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.04.2021 відкладено підготовче судове засідання на 26.04.2021.

У судовому засіданні 26.04.2021 приймали участь в режимі відеоконференції представник позивача та представник відповідача.

Від позивача за зустрічним позовом надійшла заява від 21.04.2021 №81 про збільшення позовних вимог за зустрічною позовною заявою, в якій позивач просить визнати недійсною довіреність від 05.08.2020 №88, видану ТОВ “Агрекс” на ім`я виконавчого директора Нагорної Н.В.

Від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання від 21.04.2021 №82 про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи давності документу, а саме довіреності від 23.06.2020 №88, виданої генеральним директором ТОВ “Агрекс” на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування своєї заяви та клопотання про призначення експертизи позивач за зустрічним позовом зазначає, що вказана довіреність видана генеральним директором ТОВ “Агрекс” з перевищенням повноважень.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що відповідно до п.5.4.19 Статуту ТОВ “Агрекс”, встановлено обмеження повноважень генерального директора, які полягають у тому, що генеральний директор без попередньої згоди загальних зборів учасників товариства не має права на укладення майнових та не майнових угод на суму понад 6 500 000,00 грн. Як зазначається позивачем за зустрічним позовом, довіреність, яка видана генеральним директором Нагорній Н.В., надає право підпису в інтересах ТОВ “Агрекс” договорів, контрактів, угод, специфікацій та додаткових угод без обмеження ціни угоди.

На підставі викладеного позивач за зустрічним позовом стверджує, що генеральним директором було видано довіреність на ті права, які були відсутні у самого генерального директора ТОВ “Агрекс” відповідно до статутних документів, тому відповідач просить визнати недійсною довіреність від 23.06.2020 №88 на підставі якої виконавчим директором Нагорною Н.В. було підписано договір поставки від 05.08.2020 №2083.

Розглянувши вказану заяву та клопотання про призначення експертизи суд залишає їх задоволення оскільки довіреність вико директора не є правовстановлюючим документом у правовідносинах сторін, а повноваження директора ТОВ «Агрекс», як визначена підстава зустрічного позову, прописані в Статуті підприємства. Само з посиланням на статут, та приймаючи до уваги приписи закону (ст.203 ЦК України), слід оцінювати існування повноважень або їх відсутність. Довіреність, як односторонній правочин, має бути оцінена в даному випадку у разі ексцесу виконавця та має право бути оспорена довірителем. Повноваження самого довірителя генерального директора ТОВ “Агрекс” оцінюються відповідно до статуту і закону. ТОВ “Агрекс” у свою чергу жодним чином не заперечує щодо повноважень Нагорної Н.В

Таким чином суд залишає без задоволення клоп про призначення почеркознавчої та технічної експертиз і залишає без задоволення заяву про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом.

Судовий збір, сплачений за подання вказаної заяви, може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Від позивача за первісним позовом через канцелярію суду надійшла відповідь в на відзив за первісним позовом від 07.04.2021 №1-171, в якій позивач вважає відзив відповідача необґрунтованим, та просить суд первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафів в різних розмірах за різні порушення, не суперечать ст.61 Конституції України, оскільки у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різні види санкцій.

Також позивач навів підстави стягнення компенсації доларового еквіваленту вартості товару на момент сплати передоплати та при поверненні передплати.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи виконання сторонами всіх вимог суду, викладених в ухвалах по справі, згідно приписів п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.04.2021 о 14 год. 00 хв.

У судове засідання 27.04.2021 представники сторін не прибули.

Від відповідача за первісним позовом на електронну адресу суду надійшло клопотання від 27.04.2021 №83 про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на іншу дату.

Суд задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення судового засідання.

З урахуванням клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення судового засідання та у зв`язку з тим, що спір, розгляд якого розпочато по суті, не може бути вирішений у даному судовому засіданні, суд ухвалою господарського суду Луганської області відклав розгляд справи на 18.05.2021.

У судове засідання 18.05.2021 прибули повноважні представники сторін.

У судовому засіданні 18.05.2021 було оголошено перерву до 19.05.2021, 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 19.05.2021 приймав участь в режимі відеоконференції представник позивача за первісним позовом.

Від представника відповідача за первісним позовом 19.05.2021 на електронну адресу суду надійшла заява від 19.05.2021 №92 про розстрочення виконання судового рішення.

Суд зазначив, що вказана заява буде вирішена по суті при винесенні рішення.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.05.2021 було оголошено перерву в судовому засіданні на 25.05.2021.

У судове засідання 25.05.2021 прибули повноважні представники сторін.

У судовому засіданні 25.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Між ТОВ “Агрекс” (позивач, покупець) та ФГ “Риск” (відповідач, постачальник) укладено договір поставки від 05.08.2020 № 2083 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити в строк до 30102020, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року (далі – товар) на умовах договору.

Згідно п. 2.1. договору кількість товару, що має бути поставлена постачальником покупцю за цим договором, обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Порядок оплати товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору (п. 3.3. Договору).

Термін поставки товару обумовлюється сторонами в специфікаціях (п.4.2. договору).

Датою поставки товару покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем (п.4.3. договору).

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної поставки або не поставки товару або його частини, постачальник сплачує штраф в розмірі 5 % від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару, і крім того відшкодовує всі заподіяні цим збитки. В разі несвоєчасної поставки або не поставки товару або його частини, на строк понад 10 календарних днів постачальник також додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару або його частини.

Відповідно до п. 6.3 договору поставки у разі прострочення поставки (не поставки) товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) днів, постачальник за письмовою вимогою покупця, зобов`язаний негайно, та у будь-якому випадку не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання такої письмової вимоги, повернути покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено товар. Також, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю в такому випадку компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що повертається постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ гривні к долару США на день такого повернення), та доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що була сплачена покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні к долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується постачальником покупцю в гривнях України за офіційним курсом НБУ гривні України к долару США на день оплати-такої компенсації,.

У разі не повернення покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю також штраф в розмірі 30 % від вартості поставленого в строк товару.

Відповідно до п. 6.7. договору штрафні санкції сплачуються винною стороною понад збитки в строк 5 днів з дати направлення письмової вимоги від сторони, яка відповідно до умов договору має право їх вимагати.

Відповідно до п. 7.1 договору при настанні обставин непереборної сили термін виконання зобов`язань стороною за цим договором, що зазнала впливу таких обставин, відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини;

Пунктом 7.2 договору вказано, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншій стороні протягом 10 календарних днів с моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються непідтвердженими

Відповідно до п. 7.3 договору у разі якщо форс-мажорні обставини триватимуть більше 2-х місяців договір підлягає розірванню за письмовою заявою будь-якої з сторін, при цьому сторони зобов`язані протягом 5-ти календарних днів провести повні взаєморозрахунки між собою, в тому числі здійснити повернення попередньої оплати на яку не був поставлений Товар.

Між сторонами договору було складено Специфікацію від 05.08.2020 № 1, відповідно до якої ФГ “Риск” зобов`язане поставити 500,00 т соняшника, +/- 10% на умовах поставки DAP склади ТОВ “Сватівська олія” по ціні 10 150,00 грн за 1 т, на загальну суму 5 075 000,00 грн в строк до 30.10.2020, а ТОВ “Агрекс” зобов`язаний був сплатити товар на умовах: 50% вартості товару в сумі 2 537 500,00 грн протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати укладання сторонами цієї специфікації, остаточні розрахунки протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару в повному обсязі, але не раніше отримання покупцем квитанцій про реєстрацію податкових накладних та інших документів, обумовлених в п.4.6 договору (т., а.с.23-24).

На виконання умов Специфікації від 05.08.2020 № 1 покупцем 05.08.2020 було сплачено на поточний рахунок постачальника 2 537 500,00 грн, що становить 50 % вартості товару та підтверджується платіжним дорученням від 06.08.2020 №7680 на суму 2 537 500,00 грн (т.1, а.с. 25).

Відповідачем за первісним позовом на виконання умов специфікації не було поставлено позивачу за первісним позовом 500,00 т соняшника на загальну суму 5 075 000,00 грн. в строк до 30.10.2020 (товар не поставлявся взагалі).

Вимогою від 10.11.2020 №1-573 покупець просив постачальника (т.1, а.с.32-34):

- негайно здійснити поставку насіння соняшника врожаю 2020 року на загальну суму 5 075 000,00 грн в кількості 500,00 т соняшника на умовах, передбачених спірним договором та специфікацією;

- негайно повернути ТОВ “Агрекс” передоплату в сумі 2 537 500,00 грн;

- негайно сплатити ТОВ “Агрекс” компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати у відповідності до п.6.3. договору;

- в строк до 16.11.2020 сплатити “Агрекс” штраф, передбачений п. 6.3. договору в сумі 837 375,00 грн.

Як доказ направлення на адресу ФГ “Риск” вказаної вимоги, позивач за первісним позовом до матеріалів справи додає опис вкладення у цінний лист з відміткою штампу «Укрпошти» від 10.11.2020 та накладну «Укрпошти» від 10.11.2020 №0101043895185 з зазначенням одержувача: ФГ «Риск», вул.Яроцького, 21, с.Невське, Кремінський р-н, Луганська обл., 92917 (т.1, а.с.35).

Відповідач за зустр.позовом отримав вимогу 24.11.2020, але залишив вимогу без виконання в будь-якій частині (т.1,а.с.34).

Постачальник частинами повернув одержану від покупця попередню передоплату в сумі 2 537 500,00 грн, що сторони спору підтверджують платіжним дорученням від 05.01.2021 №15 на суму 2 029 999,20 грн (т.1, а.с.28) та платіжним дорученням від 12.01.2021 №2013 на суму 507 500,80 грн (т.1,а.с.29). Поставку товару, у вигляді 500,00 т соняшника на загальну суму 5 075 000,00 грн, відповідно до умов договору та специфікації, відповідачем за первісним позовом виконано не було.

У зв`язку з тим, що постачальник не поставив товар в строк до 30.10.2020 і прострочив поставку більш ніж на 10 днів, покупець нараховує штраф, передбачений п.6.2. договору, у розмірі 15% від вартості непоставленого товару, який становить 761 250,00 грн та розрахований позивачем за первісним позовом наступним чином:

500,00 т х 10 150,00 грн х 15% (5%+10%) = 761 250,00 грн

500,00 т – кількість непоставленого товару;

10 150,00 грн – ціна непоставленого товару, грн. з ПДВ;

15% штрафу за несвоєчасну поставку (непоставку) товару, відповідно до умов п.6.2. договору поставки від 05.08.2020 №2083 (10%+5%).

У зв`язку із простроченням поставки (не поставкою) відповідачем за первісним позовом товару на строк понад 10 календарних днів та невчасним поверненням передоплати після отримання вимоги про її повернення, позивач за первісним позовом вказує, що постачальник зобов`язаний сплатити компенсацію пропорційно зміні курсу гривні до долару США за курсом НБУ в сумі 62538грн, яка розраховується за формулою «Комп = ((S1/К) - (S/К1)) х К» наступним чином:

Комп = ((2 029 999,20 грн. / 27,7028 грн.) - (2 029 999,20 грн / 28,4310 грн.)) х 28,4310 грн) + ((507 500,80 грн / 27,7028 грн) – (507 500,80 грн/ 28,2038 грн)) х 28,2038 грн = (1 876,85$ х 28,4310 грн) + (325,42$х28,2038) = 53 360,72 грн + 9178,08 = 62 538,80 грн.,

де:

Комп - сума компенсації, передбаченої п. 6.3 Договору;

К - курс гривні до долару США за офіційним курсом НБУ на 06.08.2020 року 27,7028 грн

К 1 - курс гривні до долару США за офіційним курсом НБУ на 05.01.2021 року 28,4310 грн

К 2 курс гривні до долару США за офіційним курсом НБУ на 12.01.2021 року 28,2038 грн

S 1 - сума повернутої передплати від 05.01.2021 року – 2 029 999,20 грн;

S 2 - сума повернутої передплати від 12.01.2021 року – 501 500,80 грн.

(дані про офіційний курс НБУ взято за посилання, https://bank.gov.ua/ua/markets/exchaneerates7date).

На вимогу покупця від 10.11.2020 №1-573 постачальником не було повернуто передоплату, не сплачено компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та на момент повернення передоплати, тому позивачем за первісним позовом у відповідності до п.6.3. договору заявлено до стягнення також штраф в розмірі 1 522 500,00 грн, що становить 30 % від вартості не поставленого товару на суму 5 075 000,00 грн.

Позивач за первісним позовом зазначає, що укладаючи договір поставки соняшнику від 05.08.2020 № 2083, покупець мав намір отримати від постачальника 500,0 тон насіння соняшнику 2020 року по ціні 10 150,00 грн за тону та виробити з соняшника олію, яку потім покупець мав продати за ціною приблизно 667,0 - 865,0 доларів США за тону.

Для реалізації свого наміру позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що між TОB “Агрекс” та ТОВ “Сватівська олія”, було укладено договір від 21.08.2020 переробки олійної сировини на давальницьких умовах № 28дв/20, відповідно до умов п. 1.1 якого, ТОВ “АГРЕКС” (Замовник) поставляє для переробки насіння соняшнику (далі – олійна сировина), а ТОВ “Сватівська олія” (Переробник) зобов`язується надати послуги з переробки олійної сировини.

Відповідно до умов п. 1.2 Договору готовою продукцією, яка отримується в результаті переробки олійної сировини за цим договором, є олія соняшникова;

Отриману за результатам переробки готову продукцію ТОВ “АГРЕКС” в подальшому мало намір продати іноземним компаніям або реалізувати на внутрішньому ринку.

Як вказує ТОВ «Агрекс», вироблену готову продукцію (олію соняшникову) з давальницької сировини (соняшнику), підприємство мало наміри реалізувати на експорт, для чого в період з 23.04.2020 по 09.09.2020 року було укладено зовнішньоекономічні контракти на поставку олії соняшникової з міжнародними компаніями Cargill International S.A., COFCO RESOURCES S.A., Giencore Agriculti B.V.

Серед договорів на закупівлю сировини – соняшника був і договір від 05.08.2020 № 2083, укладений з ФГ “Риск” , на поставку 500,0 тон соняшника.

У зв`язку з тим, що постачальником не виконанні зобов`язання за спірним договором в частині поставки покупцю 500,0 тон соняшника, покупець з метою виконання своїх зобов`язань за власними зовнішньоекономічними контрактами та з метою не застосування до нього штрафних санкцій, за власні кошти був змушений купувати соняшник у інших контрагентів. Як стверджує покупець, саме в цілях поповнити кількість сировини для передачі на виготовлення масла, ним було укладено договір поставки від 24.11.2020 з ПП “Владар” на закупівлю 500,0 тон соняшнику, але вже по набагато дорожчій ціні – не по 10150грн. за тону, як домовлялись з ФГ «Риск», а по 19 500,00 грн до 13.12.2020 (т.1, а.с. 36-42). На підтвердження ринкової ціни на соняшник у листопаді місці 2020 року ТОВ «Агрекс» надало до справи довідки Торгово-промислової палати України (а.с.т.1,а.с.46,47).

Підводячи підсумки своїх правовідносин в сфері укладення договорів поставки насіння соняшника з іншими контрагентами, ТОВ «Агрекс» вказує, що в зв`язку із порушенням ФГ «Риск» зобов`язань за договором поставки, підприємство додатково витратило на закупівлю в ПП «Владар» соняшника (купуючи по більш високій ціні) суму 4 675 000,00грн. ТОВ «Агрекс» вважає, що діями ФГ «Риск» по не поставці товару за договором, йому спричинено збитки, які полягають у різниці між витратами для закупки соняшника за цінами, що узгодженні в договорі з відповідачем за первісним позовом, та цінами в листопаді 2020, за якими позивач вимушений закупити товар у третіх осіб.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом договірних зобов`язань, передбачених укладеним між сторонами договором поставки, позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами про:

- стягнення з ФГ «Риск» (постачальника - відповідача за первісним позовом) штрафу за не поставку товару, відповідно до п.6.2 договору, в розмірі 761 250,00 грн, що дорівнює 15% від вартості непоставленої продукції на суму 5 075 000грн.;

- стягнення штрафу за несвоєчасне повернення передоплати згідно до умов до п.6.3 договору в розмірі 1 522 500,00 грн, що дорівнює 30% від вартості непоставленої продукції на суму 5 075 000грн.;

- стягнення компенсації різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн, як то встановлено умовами п.6.3 договору;

- збитки за додаткові витрати на закупівлю товару в третіх осіб в розмірі 4675000грн за договором поставки від 05.08.2020 № 2083 з ПП «Владар».

Відповідач за первісним позовом у відзиві заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

Відповідач не згодний з приводу застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару відповідно до п.6.2. договору у розмірі 761250,00 грн, оскільки вважає стягнення штрафу в розмірі 15% з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором і не поставив товар понад 10 днів від 30.10.2020, не одною, а подвійною відповідальністю, що суперечить ст.61 Конституції України.

Також відповідач у відзиві заперечує з приводу застосування до ФГ "РИСК" штрафу у розмірі 30% від вартості не поставленого товару за несвоєчасне повернення позивачу передоплати та не сплати компенсації, передбаченої пунктом 6.3 Договору.

Підставою заперечень в цій частині позову відповідач визначає те, що він мав скрутне фінансове становище. Представник ФГ «Риск» у відзиві вказує, що господарство не мало змоги а ні поставити товар, а ні повернути передоплату покупцеві на його вимогу, адже такі дії потягли б за собою загрозу банкрутства для ФГ «Риск».

З приводу заявлених позивачем збитків у розмірі 4675000,00 грн, відповідач вказує, що сторони у договорі поставки, не узгодили предмет та підстави для відшкодування збитків, і яким чином та в якому порядку ці збитки будуть застосовуватись. Відтак відповідач за первісним позовом вважає, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення збитки. Також відповідач за первісним позовом вказує, що розмір збитків надмірно великий, і штрафні санкції та збитки, що заявлені до стягнення, у сукупності становлять 275% від суми повернутої передплати.

З приводу компенсації різниці гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передплати, відповідач у відзиві зазначає, що спірний договір поставки, не містить умов визначення ціни та вартості товару в іноземній валюті. Позивачем до позову не надано документи, в яких передбачена прив`язка ціни товару до іноземної валюти, а тому така компенсація, на думку відповідача, є безпідставною.

Фермерське господарство"РИСК" 15.03.2021 звернулося з зустрічною позовною заявою від 12.03.2021 б/н, в якій просить визнати недійсним договір поставки від 05.08.2020 №2083. Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує зустрічний позов тим, що спірний договір поставки від 05.08.2020 №2083 та специфікації від 05.08.2020 №1, було укладено від імені ТОВ "АГРЕКС" не уповноваженою особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності - виконавчим директором Нагорною Наталією Віталіївною, яка діє на підставі довіреності від 23.06.2020 №88. На підставі вказаних обставин і відповідно до ст.203 ЦК України позивач зустр.позову просить визнати недійсним договір поставки від 05.08.2020 №2083.

Крім того, підставою зустрічного позову позивач за зустрічним позовом також вважає те, що спірний договір був ним укладений під впливом тяжких обставин, що створювали загрозу неможливості закінчити роботи по збиранню врожаю і його втрати. У зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що при укладенні спірного договору, він не діяв вільно та уклав вказаний договір під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки на час укладання договору ФГ “РИСК” мало скрутне становище і потребувало фінансової підтримки, тому просить суд, відповідно до ст.233 ЦК України, визнати недійсним договір поставки від 05.08.2020 №2083.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує з приводу того, що договір від 05.08.2021 №2083 зі сторони ТОВ “Агрекс” підписано не уповноваженим представником, та зазначає, що даний договір підписано Виконавчим директором Нагорною Н.В. на підставі довіреності від 23.06.2020 №88, виданої Генеральним директором ТОВ “Агрекс” Горбаньовим М.І., відповідно до якої ОСОБА_1 має право представляти інтереси покупця з питань поточної діяльності Товариства, зокрема підписувати договори, угоди, контракти, специфікації та додаткові угоди на суму до 10 000 000,00 грн без попереднього погодження.

Також відповідач за зустрічним позовом не згодний з твердженням ФГ «Риск», що спірний договір укладений під впливом тяжкої обставини, оскільки вважає, що на момент укладення договору, провадження щодо банкрутства відповідача за первісним позовом відсутнє, повідомлень від відповідача про наявність тяжких обставин під час укладання договору не було, тому, на думку відповідача за зустрічним позовом, ФГ «Риск» укладав договір на підставі вільного волевиявлення та без заперечень.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що первісний позов слід задовольнити частково, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю з таких підстав.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають з підстав закону або умов договору (ст.ст.173,193 ГК України).

В даному спорі правовідносини сторін врегульовані договором поставки від 05.08.2020 №2083, який був чинним і обов`язковим для сторін під час його виконання. Вказаний договір поставки відповідає приписам норм ст.ст.265-267 ГК України та ст.ст.655, 693, 712 ЦК України.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з правилами ст.ст. 627,629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для сторін, що його уклали, і виникнення прав та обов`язків у сторін відбувається на підставі умов укладеного договору.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.2 ст.267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно приписів ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріалами справи належним чином, в порядку ст.ст.73-79 ГПК України, підтверджено факт належного виконання позивачем за першим позовом умов договору поставки: переказано на рахунок відповідача і ним не заперечено передоплату 50% вартості товару в сумі 2 537 500,00 грн у відповідності до умов договору та підтверджується платіжним дорученням від 06.08.2020 №7680 на суму 2 537 500,00 грн (т.1, а.с. 25).

В матеріалах справи знайшли своє підтвердження і не заперечено відповідачем за первісним позовом факти не виконання ним умов договору поставки від 18.08.2020 № Р90043 в частині постачання товару в обсязі 500,00 т соняшника на загальну суму 5 075 000,00 грн у передбачений сторонами строк – до 30.10.2020, товар не поставлено взагалі. А також сам відповідач підтвердив факт повернення позивачеві передоплати в сумі 2 537 500,00 грн, двома платежами в січні 2021 року: що підтверджено платіжним дорученням від 05.01.2021 №15 на суму 2 029 999,20 грн (т.1, а.с.28) та платіжним дорученням від 12.01.2021 №2013 на суму 507 500,80 грн (т.1,а.с.29).

Відповідач за перв.позовом отримав від позивача за перв.позовом письмову вимогу від 10.11.2020 №1-573, в якій, в тому числі, заявлено про повернення передоплати в сумі 2537500грн та компенсації різниці курсу валют за період користування грошима, як то передбачено умовами договору.

Вимога не виконана негайно, як то встановлено договором. ФГ «Риск» отримало вимогу 24.11.2020, а передоплату повернуло остаточним платежем 12.01.2021. Штраф за не поставку товару у розмірі 15% від вартості непоставленої продукції на виконання умов п.6.2 договору не сплачено, штраф 30% від вартості непоставленої продукції за неповернення грошових коштів і компенсації різниці курсу валют на виконання умов п.6.2 договору також не сплачений. Докази сплати компенсації в порядку умов п.6.3 договору - пропорційно зміни курсу гривні до долару США за курсом НБУ в сумі 62538грн за період неповернення передоплати – з 06.08.2020 (день отримання грошей) до 12.01.2021 (остаточний платіж по поверненню передоплати), докази сплати штрафу за не поставку товару в сумі 761250грн. та штрафу в сумі 1522500грн. за неповернення передоплати після отримання вимоги в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постачальник не поставив товар покупцю в обсязі 500,00 т соняшника на загальну суму 5 075 000,00 грн та допустив прострочення виконання свого зобов`язання за договором більш ніж на 10 днів. У зв`язку з чим, на підставі п.6.2. договору постачальник несе відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 15 % від вартості непоставленого товару, що складає 761 250,00 грн.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу 761 250,00 грн, передбаченого п.6.2. договору, підтверджуються умовами договору поставки, обставинами правовідносин сторін спору та підлягають задоволенню з огляду на приписи ст.ст.230,265-267 ГК України, ст.ст.530,629,549,693 ЦК України.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача компенсації різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн та штрафу у розмірі 30 % від вартості непоставленого товару в сумі 1 522 500,00 грн (5 075 000,00 грн х 30 %) у зв`язку із неповерненням передоплати на вимогу покупця суд зазначає наступне.

Умова про сплату відповідачем компенсації та штрафу за неповернення передоплати на вимогу передбачена пунктом 6.3. Договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі прострочення поставки (не поставки) товару, або його частини, на строк більш ніж 10 (десять) днів, постачальник за письмовою вимогою покупця, зобов`язаний негайно, та у будь-якому випадку не пізніше робочого дня наступного за днем отримання такої письмової вимоги, повернути покупцю отриману від нього попередню оплату, на яку не було поставлено товар. Також, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю в такому випадку компенсацію, яка розраховується як різниця між доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що повертається постачальником (визначається за офіційним курсом НБУ гривні к долару США на день такого повернення) та доларовим еквівалентом вартості товару (частини вартості товару), що була сплачена покупцем (визначається за офіційним курсом НБУ гривні к долару США на день такої оплати). Компенсація сплачується постачальником покупцю у гриви України за офіційним курсом НБУ гривні України к долару США на день оплати-такої компенсації.

У разі не повернення покупцеві в цей строк попередньої оплати та вищевказаної компенсації постачальник зобов`язаний сплатити покупцю також штраф в розмірі 30 % від вартості не поставленого в строк товару.

З матеріалів справи вбачається, що покупець, на виконання вказаного пункту договору, направляв постачальнику вимогу від 10.11.2020 №1-573, якою вимагав негайно сплатити компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати, та в строк до 16.11.2020 сплатити штраф, передбачений п. 6.3. договору (т.1, а.с.32-34). Вимога була залишена постачальником без виконання.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом компенсації різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн та штрафу у розмірі 30 % від вартості непоставленого товару в сумі 1 522 500,00 грн, за неповернення передоплати на вимогу покупця підтверджуються умовами договору поставки, обставинами правовідносин сторін спору та підлягають задоволенню з огляду на умови договору, фактичне виконання сторонами умов договору, приписи ст.ст.230,265-267 ГК України, ст.ст.530,629,549,693 ЦК України.

Доводи ФГ «Риск» проти задоволення первісного позову у вказаній частині та обрана відповідачем правова позиція для захисту власних інтересів не є слушними, оскільки вони суперечать принципам моралі, звичаям ділового обороту та приписам закону. Виходячи з інформації, викладеній у відзиві на первісний позов, відповідач за перв.позовом вирішив виправити своє незадовільне фінансове становище за рахунок іншого суб`єкта господарювання, контрагента по договору – за рахунок отриманої від нього передоплати. Передоплату на суму 2537500грн відповідач отримав 06.08.2020, повернув остаточним платежем 12.01.2021, обов`язок по поставці товару не виконав. При цьому відповіді на вимогу позивача не надав, вимогу про повернення грошей не виконав негайно по отриманню вимоги і про настання форс-мажорних обставин контрагента не повідомив.

Доводи відповідача за зустр.позовом про неприпустимість наказувати двічі за одне порушення (ст.61 Конституції України) спростовуються умовами договору поставки в частині п.6.2. Проаналізувавши договір поставки і надавши йому правову оцінки, суд дійшов висновку, що даним пунктом передбачено виплату штрафу 5% від вартості товару у разі, якщо товар поставлено або не поставлено з затримкою до 10 днів від встановленого строку, а у разі затримки поставки товару або не поставки товару понад 10днів від встановленого строку – відповідач за перв.позовом зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 15% від вартості товару. В договорі (п.6.3) це викладено так: « … також додатково сплачує 10%...». Тобто, договір не містить умов про подвійне притягнення до відповідальності у вигляді сплати штрафу, а встановлює розмір штрафу в залежності від строку прострочки виконання зобов`язання по поставці товару або за не поставку товару.

Доводи про незаконність укладення договору в іноземній валюті спростовуються самим договором, з якого вбачається, що всі платежі за договором здійснюються в національній грошовій одиниці України – в гривні. В тому числі і компенсація різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати - за невиконання або часткове невиконання постачальником своїх зобов`язань.

Таким чином, доводи відповідача за перв.позовом не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи і спростовуються умовами договору та нормою закону.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом збитків в сумі 4 675 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. .

Частиною 1 статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. .

Суд зазначає, що для застосування такої господарської санкції як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Дослідивши та оцінивши вказані доводи і подані позивачем за первісним позовом докази, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача (непоставки соняшника), необхідністю для ТОВ «Агрекс» укладення договору на купівлю насіння соняшника у іншого постачальника та завданою шкодою на суму 4675000грн, що є грошовими коштами, витраченими ТОВ «Агрекс» на придбання соняшника у ПП «Владар».

Матеріалами справи, в порядку ст.ст.73-79 ГПК України, не підтверджено склад цивільного правопорушення повністю. Договір поставки (т.1, а.с.36-40), укладений з ПП «Владар» та видаткові накладні (т.1, а.с.41-43) не свідчать, що товар за цим договором закупався у підприємства саме через невиконання ФГ «Риск» зобов`язань по поставці товару. Відсутні посилання в договорі з ПП «Владар» про те, що він укладений саме з метою запобігання порушення позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за зовнішньоекономічними або іншими контрактами.

За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача за перв.позовом збитків в сумі 4 675 000,00 грн слід відмовити, оскільки позивач за перв.позовом купував товар за договором з ПП «Владар» за своїм власним волевиявленням, будучи повністю обізнаним про ціну на соняшник в кінці листопада 2020 року і даний договір не містить посилання на умови договору між ТОВ «Агрекс» і ФГ`Риск» .

Від відповідача за первісним позовом на електронну адресу суду надійшло клопотання від 08.04.2021 №14, в якому відповідач за первісним позовом зазначає, що заявлені штрафні санкції до ФГ “Риск”, є неспівмірними, занадто завищеними та такими що не відповідають дійсності, і можуть призвести до вкрай негативних наслідків для підприємства, тому відповідач за первісним позовом просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Представник позивача за перв.позовом у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання з підстав грубого порушення відповідачем за перв.позовом своїх зобов`язань за договором.

Суд залишає клопотання відповідача за перв.позовом без задоволення та зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження доводів заявника клопотання про форс-мажорні обставини, про незадовільний фінансово-економічний та майновий стан ФГ «Риск». Також суд приймає до уваги, що відповідач за перв.позовом, взагалі не виконав зобов`язань за договором, не відповів і не виконав в листопаді 2020 року вимогу позивача за перв.позовом про повернення передоплати і компенсації, а грошові кошти остаточно сплатив позивачеві за перв.позовом не на його вимогу від листопада 2020, а 12.01.2021 року. ФГ «Риск» не повідомило свого кредитора (контрагента за договором) про свій майновий стан в період з 06.08.2020 (отримав гроші) по 30.10.2020 (строк поставки товару) і до дня повернення передоплати (до 12.01.2021). Відповідач за перв.позовом не звертався до ТОВ «Агрекс» з пропозиціями про мирову угоду або про перенесення строків поставки товару, тощо.

Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування норми ст.233 ГК України до спірних правовідносин сторін у справі.

З приводу заяви відповідача за первісним позовом про розстрочення судового рішення суд зазначає наступне.

Повноважний представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.

Частиною 4 наведеної статті 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

До матеріалів справи та до заяви відповідачем за первісним позовом, в порядку ст.ст.76-79 ГПК України, не надано жодного доказу в обґрунтування поданої заяви, які б підтверджували скрутний фінансовий стан ФГ «Риск» (як про це зазначено в заяві), не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. У зв`язку з чим, заява відповідача за первісним позовом про розстрочення виконання рішення залишається судом без задоволення.

Зустрічний позов ФГ «Риск» про визнання недійсним договору поставки від 05.08.2020 №2083 суд залишає без задоволення і зазначає наступне.

ФГ «Риск» просить визнати недійсним договір поставки від 05.08.2020 №2083 та вказує, що договір було укладено від імені ТОВ "АГРЕКС" не уповноваженою особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності - виконавчим директором Нагорною Наталією Віталіївною, яка діяла на підставі довіреності від 23.06.2020 №88, виданої генеральним директором. Позивач зустр.позову стверджує про перевищення генеральним директором «Агрекс» своїх повноважень самим фактом видачі довіреності виконавчому директору, адже така посада, як виконавчий директор, статутом «Агрекса» не встановлена. На підставі вказаних обставин і відповідно до ст.203 ЦК України позивач зустр.позову просить визнати недійсним договір поставки від 05.08.2020 №2083.

Крім того, підставою зустрічного позову позивач за зустрічним позовом також вважає те, що спірний договір був ним укладений під впливом тяжких обставин, що створювали загрозу неможливості закінчити роботи по збиранню врожаю і його втрати. У зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що при укладенні спірного договору, він не діяв вільно та уклав вказаний договір під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки на час укладання договору ФГ “РИСК” мало скрутне становище і потребувало фінансової підтримки, тому просить суд, відповідно до ст.233 ЦК України, визнати недійсним договір поставки від 05.08.2020 №2083.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Тобто, кожна особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Суд зазначає, що договір поставки від 05.08.2020 №2083, укладений між сторонами спору, виконано ТОВ «Агрекс», як покупцем, повністю і у відповідності до умов договору, в результаті чого ФГ «Риск», як постачальник, отримало 06.08.2020 грошові кошти в сумі 2537500грн.- передоплату у розмірі 50% від ціни договору 5075000грн. - для поставки насіння соняшника у кількості 500тон в строк до 30.10.2020. В січні 2021 року ФГ «Риск» повернуло товариству «Агрекс» передоплату в сумі 2537500грн, виконавши договір в частині отримання грошей. Договір в частині поставки товару ФГ «Риск» не виконало. За таких обставин відсутні підстави для твердження про порушення прав і охоронюваних законом інтересів ФГ «Риск» через укладений договір. ТОВ «Агрекс» шляхом укладення договору з ФГ «Риск» ніяким чином не порушило права останнього. Повноваження виконавчого директора Нагорної Наталії Віталіївни та дії по підписанню договору, яка діяла як довірена особа в інтересах товариства на підставі довіреності від 23.06.2020 №88, виданої генеральним директором, ТОВ «Агрекс» не оспорювало і не оспорює.

Той факт, що в статуті ТОВ «Агрекс» в редакції від 28.10.15, яка діяла на день видачі довіреності ОСОБА_1 , не відображено повноважень та посади виконавчого директора, ніяким чином не підтверджує недійсності договору і не підтверджує порушення прав ФГ «Риск» в результаті укладення договору.

Так, згідно п. 5.19.2.10 статуту ТОВ «Агрекс» від 28.10.2015 року генеральний директор ТОВ «Агрекс» мав повноваження на видачу довіреності робітнику зі штатного розкладу товариства для укладення угоди ціною до 6500000грн. з отриманням попереднього погодження для укладання такого правочину від дирекції товариства. Такий припис в статуті підприємства свідчить про колегіальне вирішення питань по укладанню угод ціною від 1000000грн. до 6500000грн. та для запобігання ризиків спричинення збитків в діяльності підприємства, а у разі настання негативних наслідків – такий припис є підставою для колегіальної відповідальності всіх директорів товариства перед загальними зборами учасників.

Між тим, доказів того, що дирекція ТОВ «Агрекс» заперечувала та/або заперечує дії генерального директора по видачі довіреності від 23.06.2020 №88 виконавчому директору ОСОБА_1 , в матеріалах справи не має. Про відсторонення генерального директора з займаної посади за видачу довіреності від 23.06.2020 №88 виконавчому директору ОСОБА_1 або за спричинення збитків товариству «Агрекс» також доказів в справі не має. Повноважний представник ТОВ «Агрекс» у судовому засіданні не повідомив про настання таких подій.

Суд спростовує доводи відповідача за первісним позовом щодо визнання недійсною довіреності від 23.06.2020 №88, яка видана генеральним директором ТОВ «Агрекс» на ім`я ОСОБА_1 приписами ст.244 ЦК України та зазначає, що довіреність не є правовстановлюючим документом, а є одностороннім правочином та може бути визнана недійсною лише за вимогою тієї особи, від інтересів якої вчинявся правочин. В даному випадку дії виконавчого директора Нагорної Н.В. за довіреністю здійснювались в інтересах довірителя – ТОВ «Агрекс». ОСОБА_1 , як виконавчий директор, на підставі довіреності, виданої генеральним директором, укладала договір поставки від імені та в інтересах ТОВ «Агрекс». В жодному разі, ні ОСОБА_1 , ні генеральний директор ТОВ «Агрекс», видаючи довіреність, не порушили права постачальника (ФГ «Риск») у правовідносинах по поставці зерна.

Стосовно посилання позивача за зустр.позовом на приписи ст.233 ЦК України суд зазначає.

Частиною 1 статті 233 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самої особи, яка вчиняє правочин. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача зустр.позову.

Суд враховує, що для застосування статті 233 ЦК України, як однієї з підстав зустр.позову, необхідно встановити наявність зазначених умов у сукупності, а саме: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідних умов; наявність причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та укладеним правочином. Тобто факт укладення договору саме з метою усунення таких обставин. Суд зазначає, що особа, яка оскаржує правочин, має довести існування тяжкої обставини, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Відтак, позивач зустр.позову зобов`язаний довести у встановленому законом порядку всі факти і обставини, з якими він пов`язує незадовільне, скрутне матеріальне становище підприємства і про які вказує у зустрічній позовній заяві та у відповіді на відзив ТОВ «Агрекс».

Обставини, якими позивач зустр.позову обумовлює визнання спірного договору недійсним у розумінні статті 233 ЦК України, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Позивачем за зустрічним позовом не доведено того, що за звичайних для нього умов спірний правочин він би не вчинив. Як і не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та укладеним правочином. Позивачем зустр.позову не доведено існування самих обставин, про які він пише в зустрічній позовній заяві, у відповіді на відзив ТОВ «Агрекс» та з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість визнання правочину недійсним за приписами даної норми права.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що, підписуючи спірний договір поставки, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі и вимогам закону. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд відзначає, що метою господарської діяльності суб`єктів господарювання, є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, підписуючи спірний договір та погоджуючись з його умовами, позивач зустр.позову повинен був усвідомлювати весь спектр відповідальності та настання негативних наслідків для себе при невиконанні своїх зобов`язань за договором, а також повинен враховувати той факт, що така діяльність здійснюється ним на власний ризик.

Таким чином, суд дійшов висновку, що права і законні інтереси ФГ «Риск» (постачальника, заявника зустрічного позову) не порушені укладенням та частковим виконанням сторонами договору поставки від 05.08.2020 №2083. Договір укладено сторонами вільно з відповідністю внутрішній волі, сторони договору були повністю обізнані з його умовами, а відтак зобов`язані оцінювати і усвідомлювати правові наслідки виконання і невиконання умов договору.

З огляду на викладене вище, ТОВ «Агрекс» не порушило прав та охоронюваних законом інтересів ФГ «Риск», вимоги зустрічного позову не доведені належними та допустимими доказами, є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає

наступне.

Судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 ГПК України.

Судовий збір за зустрічною позовною заявою слід покласти на фермерське господарство "РИСК".

Судовий збір, сплачений ФГ «Риск» при зверненні з клопотанням про збільшення позову, слід повернути заявнику за його письмовою заявою до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (01010, м.Київ, вул.Миколи Гайцана, буд.6, кв.4, код ЄДРПОУ 25602906) до фермерського господарства "РИСК" (92917, Луганська обл., Кремінський район, с.Невське, вул.Яроцького, буд.21, код ЄДРПОУ 13411093) задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "РИСК" (92917, Луганська обл., Кремінський район, с.Невське, вул.Яроцького, буд.21, код ЄДРПОУ 13411093) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (01010, м.Київ, вул.Миколи Гайцана, буд.6, кв.4, код ЄДРПОУ 25602906) штраф в сумі 761 250,00 грн за не поставку товару відповідно до п.6.2. договору від 08.08.2020 №2083, штраф в сумі 1 522 500,00 грн за несвоєчасне повернення передоплати відповідно до п.6.3. договору поставки від 08.08.2020 №2083, компенсацію різниці в гривні між доларовим еквівалентом вартості товару на момент отримання та повернення передоплати в сумі 62 538,00 грн, відповідно до п.6.3. договору поставки від 08.08.2020 №2083, судовий збір в сумі 35194,32 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог за первісним позовом відмовити.

4. В задоволенні позову фермерського господарства "РИСК" (92917, Луганська обл., Кремінський район, с.Невське, вул.Яроцького, буд.21, код ЄДРПОУ 13411093) до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" (01010, м.Київ, вул.Миколи Гайцана, буд.6, кв.4, код ЄДРПОУ 25602906) про визнання недійсним договору поставки від 08.08.2020 №2083 на підставі ст.233 ЦК України відмовити повністю.

5. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на фермерське господарство "РИСК".

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2021

Суддя Р.Шеліхіна