Рішення № 97385533, 03.06.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/924/21

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Фермерського господарства “Дарлан – Княжа” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Естейт – Актив” про стягнення 148799,90 грн

без виклику учасників процессу

Фермерське господарство “Дарлан – Княжа” (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Естейт – Актив” (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 148799,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилкове перерахування ним грошових коштів на рахунок відповідача.

Ухвалою від 05.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 11.05.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 19.05.2021 (включно).

Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем – 14.04.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 01032777446925.

При цьому, поштове відправлення № 0103277973018, у якому направлено відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, повернуто з довідкою відділення зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «неправильно зазначена (відсутня адреса».

Водночас, поштове відправлення направлено за адресою відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/924/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 148799,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 11.03.2021 та випискою з банку.

Так, згідно з платіжним дорученням № 138 від 11.03.2021, на рахунок ТОВ “Естейт – Актив” (код ЄДРПОУ 42301845) перераховано ФГ “Дарлан – Княжа” (код ЄДРПОУ 36773757) грошові кошти в сумі 148799,90 грн із призначенням платежу: «аміачна селітра вир. Черкаси «Азот» дизельне паливо Є-5 Мозирь. У сумі 123999,92 грн, ПДВ – 20% 24799,98 грн».

Як зазначає позивач, переговорів щодо поставки товарів чи щодо будь-яких інших господарських операцій законні представники ФГ “Дарлан – Княжа” та ТОВ “Естейт – Актив” не проводили, договорів та первинних документів не укладали, кошти перераховані помилково та є такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Главою 83 ЦК України визначено загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави належить до позадоговірних (кондикційних) зобов`язань та виникає за таких умов:

- по-перше, є факт набуття або збереження майна;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

- по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами, правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.

У ч. 2 ст. 1212 ЦК України встановлюється правило, відповідно до якого виникнення зобов`язань з безпідставного набуття майна не обмежується поведінкою тільки потерпілого або набувача майна. Дане зобов`язання може виникнути у результаті дій третіх осіб або бути наслідком події.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Зміст платіжного доручення 138 від 11.03.2021 свідчить про те, що грошові кошти в сумі 148799,90 грн надійшли на рахунок з призначенням платежу в якості оплати за аміачну селітру вир. Черкаси «Азот» дизельне паливо Є-5 Мозирь.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виникнення між Фермерським господарством “Дарлан – Княжа” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Естейт – Актив” будь-яких договірних відносин.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, а також, з огляду на те, що відповідач доводів позивача не спростував, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України,

Також, звертаючись з позовною заявою, позивач в попередньому орієнтованому розрахунку судових витрат вказував, що поніс витрати на професійну правничу допомогу, які просив суд покласти на відповідача.

В обґрунтування понесення таких витрат, позивачем надано договір/угода про надання правової допомоги від 26.03.2021, укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Бабенко Р.В., який діє на підстві свідоцтва про право на заняття адвокатською діляьнвстю № 502 від 31.08.2012.

За умовами договору/угоди, клієнт доручає, а виконавець зобов`язується надавати правову допомогу, готувати процесуальні документи, представляти та захищати інтерест клієнта, в тому числі у всіх судових органах України в тому числі в будь-яких судах, захищати та представляти інтереси клієнта зі всіма правами які наділені стороні, в т.ч. господарському процесі.

Пунктом 2 договору/угоди строни погодили, що за надання правових послуг клієнт сплачує виконавцю гонорар, який являється оплатою за роботу адвоката по справі і не залежить від ходу та результату справи. Розрахунки з адвокатом оформляються актом виконання робіт, розрахунком, квитанцією. Оплата адвоката здійснюється в сумі 1000,00 грн за годину роботи адвоката (підготовка документів, консультації, участь в засіданнях, ознайомлення з документами та ін.).

Угода набирає чинності з моменту підписання та до завершення розгяду справи в якій надаються правові послуги у всіх інстанціях (п. 3 договору/угоди).

26.03.2021 сторонами підписано розрахунок затраченого часу та обґрунтування оплати роботи адвоката, який скадено в розрахунку 1000,00 грн за годину: 500 грн за укладення договору про надання правничої допомоги, узгодження умов договору, визнання повноважень та вирішення інших питань пов`язаних з укладенням договору (30хв), 1000 грн за вивчення матеріалів та документів (1 год), 1000 грн за надання консультацій (1 год), 4000 грн за підготовку/складення позовної заяви (4 год), 2000 грн за підготовку/складення заяви про забезпечення позову (2 год), 500 грн за підготовку та складення розрахунку, видачу квитанції про сплату коштів адвоката (30 хв).

Також, сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг по договору/угоді від 26.03.2021 про надання правової допомоги від 26.03.2021, яким погоджено, що роботи виконано протягом 9 робочих годин в повному обсязі і відповідають вимогам замовника.

На підставі квитанції типової форми N КО-1 позивачем сплачено адвокату Бабенко Р.В. грошові кошти у розмірі 9000 грн.

Повноваження адвоката Бабенко Р.В. підтверджуються ордером серії ЧК № 137303 від 26.03.2021.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч. 1 ст. 123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п. 1 ч. 3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як визначено ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 відповідної норми вказує, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 такої норми, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГП України, в силу ч.5 такої норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що встановлено ч.6 такої норми.

Порядок розподілу судових витрат (окрім судового збору) визначено ч. ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, ч. 5 ст.129 ГПК України унормовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній Постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і у суду не має повноважень визначати розмір такого гонорару.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт складання позовної заяви, звернення до суду з відповідним позовом та заявою про забезпечення позову. Підготовці позовної заяви відповідно передувало надання консультацій та роз`яснень Клієнту щодо правової позиції та алгоритму проходження процедури стягнення, укладення договору про надання правничої допомоги, вивчення матеріалів та документів, складення розрахунку та видача квитанції про сплату коштів адвоката.

Також, судом враховано, що заперечень щодо розподілу витрат та клопотань щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідача не надходило.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ч. 5 ст. 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, їх обґрунтованість, суд дійшов висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Понесені позивачем витрати на оплату заяви про забезпечення позову судовим збором у розмірі 1135грн підлягають покладенню на позивача, оскільки ухвалою від 30.03.2021 у задоволенні такої заяви відмовлено з урахуванням відсутності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства “Дарлан – Княжа” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Естейт – Актив” про стягнення 148799,90 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Естейт – Актив” (08301, Київська обл., м. Борипіль, вул. Нова, буд. 31 – Б, офіс 136, код ЄДРПОУ 42301845) на користь Фермерського господарства “Дарлан – Княжа” (20243, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Княжа, вул. Шевченка, буд. 44, код ЄДРПОУ 36773757) 148799,90 грн (сто сорок вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто коп) безпідставно набутих коштів, 2270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору, 9000,00 грн (дев`ять тисяч 00 коп) витрат на надання професійної правничої допомоги.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/)

Суддя В.М. Антонова