Рішення № 97385460, 20.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3379/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, буд. 4А)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 638751,73 грн. заборгованості за договором б/н від 18.08.2017 р., у тому числі - 464518,20 грн. заборгованості за кредитом, 13887,53 грн. заборгованості за відсотками, 143744,96 грн. пені, 16601,04 грн. заборгованості з комісії,

Секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача: Олейнік Н.О. (довіреність № 2908-К-О від 22.02.2021 р., свідоцтво адвоката № 8759/10 від 07.02.2020 р.);

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ", відповідач 1) та до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) про солідарне стягнення 464518,20 грн. заборгованості за кредитом, 13887,53 грн. заборгованості за відсотками, 143744,96 грн. пені, 16601,04 грн. заборгованості з комісії.

Вимоги позивача обґрунтовані порушенням ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" умов кредитного договору б/н від 18.08.2017 р. стосовно своєчасного повернення отриманих кредитних коштів, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором поруки № Р1511952254041841249 від 29.11.2017 р., який укладено між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 464518,20 грн. заборгованості за кредитом, 13887,53 грн. заборгованості за відсотками, 143744,96 грн. пені, 16601,04 грн. заборгованості з комісії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2021 р.

Підготовче засідання відкладалось.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2021 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2021 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 20 травня 2021 р.

У судовому засіданні 20.05.2021 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі; представники відповідачів у судове засідання не з`явилися.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу направлено судом за належною адресою повідомленої сторони, і таку ухвалу повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії тощо. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 р. у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, у даному випадку - за адресою, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас законодавство України, в тому числі - Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема, позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на особу адресата.

У судовому засіданні 20.05.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.08.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" в особі керівника Платіцина Ігоря Костянтиновича (клієнт) було підписано Заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Підписавши цю заяву, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, клієнт - ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті privatbank.ua, що разом із цією заявою становлять договір банківського обслуговування.

Відповідно до наданого позивачем Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить дати затвердження та внесення змін, не містить підпису відповідача та/або будь-яких відомостей про ознайомлення відповідача із вказаними умовами:

Вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта (п. 3.2.1.1 Умов);

Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «Кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - «Ліміт»). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-Клієнт-Банку, SMS-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п. 3.2.1.1.1 Умов).

Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому «Умовами та правилами надання банківських послуг». Ліміт овердрафту встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими «Умовами та Правилами надання банківських послуг», клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умовами та Правилами надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованості і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

У відповідності з п. 3.12.1.1.13 Умов при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до п. 3.2.1.2.1.2 Умов банк при наявності вільних грошових ресурсів та відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку клієнта, здійснює платежі клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах ліміту, встановленого згідно з п. 3.2.1.1.6 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг», і термінів, обумовлених п.п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.1.11, а також при виконанні клієнтом зобов`язань за п. 3.2.1.2.2.14.

За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.2.1.4.1 Умов).

Згідно з п. 3.2.1.4.1.4 Умов під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Пунктом п. 3.2.1.4.9 Умов передбачено, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 3.2.1.6.1 Умов).

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням наведеного, клієнт, підписавши зазначену вище Заяву-анкету, погодився з умовами останньої та уклав кредитний договір з банком.

Відтак, з дня, коли банк виконав платіж з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому власних коштів, вважається, що банк надав клієнту кредит, а відносини сторін регулюються відповідними пунктами Умов та правил надання банківських послуг щодо кредитування поточного рахунку корпоративного клієнта та законодавством про позику та кредит.

Отже, між позивачем і відповідачем 1 виникли кредитні правовідносини.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З матеріалів справи слідує, що свої зобов`язання за договором АТ КБ "Приватбанк" виконало у повному обсязі, надавши ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" кредитний ліміт в розмірі 500000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку за період з 21.08.2017 р. до 05.10.2020 р.

У свою чергу, позичальник скористався кредитними коштами, однак свої зобов`язання за договором в частині повернення кредиту виконав частково, що підтверджується зазначеними вище долученими до матеріалів справи банківськими виписками за період з 21.08.2017 р. до 05.10.2020 р., і станом на 05.10.2020 р. банк виніс кредит у сумі 464518,20 грн. на прострочку.

Поряд з цим, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором банківського обслуговування, 29.11.2017 р. між АТ КБ «Приватбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № P1511952254041841249.

Предметом вказаного договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (боржник) зобов`язань, зокрема, за угодами-приєднання до розділу 3.2.1 Умов та правил надання банківських послуг (угода 1), по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.2 угоди 1 - 21,0% річних; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3 угоди 1 - 42,0%; б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.17 угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 250000,00 грн.

При цьому, якщо під час виконання угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні (п. 1.1.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 та угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді відсутні заяви кредиторів про визнання поручителя банкрутом.

За умовами пункту 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1 і/або угодою 2, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(-их) зобов`язання(-нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1 і/або угодою 2, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п.п. 2.1.2 п. 2.1 договору поруки).

Згідно з пунктом 3.1 договору поруки у випадку невиконання поручителем зобов`язань боржника за угодою 1 та/або угодою 2, згідно вимоги кредитора, зазначеної в п.п. 2.1.2 п. 2.1 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

З урахуванням зазначеного, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" договору на відкриття рахунку від 18.08.2017 р. позивач згідно договору поруки від 29.11.2017 р. № P1511952254041841249 має право вимагати від ОСОБА_1 виконання зобов`язань за вказаним договором на відкриття рахунку, у тому обсязі, що і від ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ".

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до приписів ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі; якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Як визначено наведеною нормою, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника; поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з наданим банком розрахунком, останній вказує, що заборгованість відповідача 1 станом на 05.10.2020 р. становить 638751,73 грн., у тому числі - 464518,20 грн. заборгованості за кредитом, 13887,53 грн. заборгованості за відсотками, 143744,96 грн. пені, 16601,04 грн. заборгованості з комісії.

Суд відзначає, що за приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктами 42-43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 р. (далі - Положення), визначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 44 Положення).

Касовими документами оформляються операції з готівкою. Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 46 Положення). Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п. 47 Положення). У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п. 48 Положення). Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п. 51 Положення).

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п. 57 Положення).

Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п. 58 Положення).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 89 від 11.09.2017 р. (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку (п. 60 Положення).

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 62 Положення).

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахунках ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за договором, надання відповідачу 1 (позичальнику) кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх грошових зобов`язань за зазначеним договором.

Як вбачається з виписки по рахунку ТОВ "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ", відповідач 1 погашення боргу у повному обсязі не здійснив, в результаті чого станом на 05.10.2020 р. (за заявлений позивачем період) за відповідачем 1 обліковується заборгованість по кредиту у розмірі 464518,20 грн. та процентах за користування кредитом у розмірі 13887,53 грн., які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Крім того, у зв`язку із простроченням відповідачем 1 грошових зобов`язань за договором на відкриття рахунку від 18.08.2017 р., банк просить суд також стягнути пеню у сумі 143744,96 грн., передбачену пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з визначенням частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

Слід зазначити, що пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг, на який посилається позивач, визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Поряд з цим, відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то саме на останнього покладається обов`язок довести, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як установлено судом, у заяві відповідача 1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 18.08.2017 р. процентна ставка по кредиту не зазначена, як і не зазначений розмір комісії за користування кредитом. Також у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача 1 відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання та, відповідно, не визначено її розміру, порядку та строку нарахування.

Водночас, наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг належним доказом встановлення розміру процентів, комісії за користування кредитом та пені бути не може, оскільки матеріали справи не містять жодних підтверджень тієї обставини, що саме цей витяг розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився з ним, підписуючи 18.08.2017 р. заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені) в зазначених у цьому документі розмірах і порядку.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови сплати та розмір процентів та комісії за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань саме на тих умовах, про які твердить позивач (банк).

Наведений висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 р. у справі № 916/2755/18 та від 01.11.2019 р. у справі № 910/13940/18.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 р. у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95, §61).

З урахуванням зазначеного та обставин справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів 13887,53 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 16601,04 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, а також 143744,96 грн. пені. Відтак, суд відмовляє у задоволенні зазначених позовних вимог як не підтверджених належними та достатніми доказами.

Поряд з цим, дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам неповернення позичальником кредитних коштів, яке підтверджене наданими до справи належними доказами, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ОСОБА_1 464518,20 грн. заборгованості за кредитом.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів в рівних частинах по 3483,89 грн. з кожного, оскільки солідарне стягнення судового збору приписами Господарського процесуального кодексу не передбачено.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, буд. 4А, код 37916122) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) - 464518 (чотириста шістдесят чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн. 20 коп. заборгованості за кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЧНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, буд. 4А, код 37916122) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 3483 (три тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 89 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 3483 (три тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 89 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписане 03.06.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна