Рішення № 97385441, 03.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2021Справа № 910/3678/21

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення 75479,60 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 75479,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 24.04.2019.

Ухвалою суду від 15.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/3678/21, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала була направлена за місцезнаходженням відповідача: АДРЕСА_1 .

22.04.2021 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.03.2021, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Судом встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було припинено за її рішенням.

Відповідно до ст. 51, 52 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, навіть, після припинення ФОП, взяті ним зобов`язання продовжують існувати для фізичної особи.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Оскільки, зобов`язання перед позивачем виникли у відповідача саме як суб`єкта підприємницької діяльності, крім того, на момент звернення з позовом відповідач був фізичною особою-підприємцем, то вказана справа належить до розгляду в рамках господарського судочинства. При цьому, відповідач після втрати ним статусу суб`єкта підприємницької діяльності відповідає за зобов`язаннями як фізична особа. Тобто з припиненням відповідача як фізичної особи-підприємця, відповідачем у справі як правонаступником є фізична особа ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, суд вбачає підстави для заміни відповідача з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 його правонаступником ОСОБА_1

21.04.2021 від відповідача, ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання просила перевірити докази направлення позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками та надіслати копію позовної заяви з додатками разом з ухвалою суду про відкриття провадження у справі відповідачу на електронну поштову адресу. Окрім того, відповідачем зазначено поштову адресу: АДРЕСА_1 на яку і було направлено судом копію ухвали суду від 15.03.2021 про відкриття провадження у справі.

Судом листом від 23.04.2021 № 06-07/21/2021 розглянуто заяву відповідача, в якому зокрема роз`яснено порядок ознайомлення з матеріалами справи.

06.05.2021 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи на якому ОСОБА_1 залишила розписку, що вона 12.05.2021 ознайомлена з матеріалами справи та зробила необхідні фотокопії. Також, 12.05.2021 ОСОБА_1 вручено копію ухвали суду по справі № 910/3678/21 від 15.03.2021 про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав, якими він не виявив бажання скористатись.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вбачає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та з огляду на ту обставину, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів в спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

24.04.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (клієнт) подала заявку на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи підприємця "Підприємницький" шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 .

Мета кредиту: поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клєнта; вид кредиту: овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту - 10000,00 грн; максимальний розмір ліміту - 100000,00 грн; розмір відсоткової ставки: 30%; розмір щомісячної комісії - 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць; пільговий період - 55 днів; термні користування - 12 місяців.

Підписанням цієї заявки клієнт на підставі ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" к мережі Інтернет, та які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, цією заявкою становлять кредитний договір між банком та клієнтом отримав шляхом самостійного роздрукування. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом цієї заявки шляхом накладення електронно цифрового підпису у Приват24 для бізнесу. Дана заявка була підписана з боку клієнта та банку шляхом накладання електронно-цифрового підпису.

Згідно п. 3.2.6.1.4 Умов та Правил клієнт приєднується до договору шляхом підписання заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису, що разом з цими Умовами та Правилами становлять кредитний договір.

Відповідно до статті 634 ЦК України договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання.

За своєю правовою природою правовідносини між банком та клієнтом є кредитними, які урегульовані в нормах цивільно-правового зобов`язального інституту "Позика. Кредит. Банківський вклад" (гл. 71 Цивільного кодексу України) та інших відповідних правових актах.

Відповідно до п. 3.2.6.1.5 Умов ліміт встановлюється банком на кожний операційний день. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.

Сторони узгодили, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку (п. 3.2.6.1.7 Умов). Вказане погодження в тому числі міститься у заявці, з якою звернувся відповідач до банку.

Як вбачається, з долученої до матеріалів справи банківської виписки з 26.04.2019 по 22.01.2021 відповідач користувався кредитними коштами, в рамках встановленого банком кредитного ліміту.

Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів відповідачу були встановлені наступні кредитні ліміти: 24.04.2019 - 0; 26.04.2019 - 40000,00; 04.06.2019 - 45000,00 грн; 20.06.2019 - 50000,00; 15.08.2019 - 65000,00; 25.09.2019 - 100000,00; 20.12.2019 - 25000,00; 12.02.2020 - 25000,00; 25.02.2020 - 0; 04.04.2020 - 0.

Розрахунок процентів за користування кредитом банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку клієнта дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості з кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що не сплачені в строк, що зазначений в абз 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п 3.2.6.2.3.10) (п. 3.2.6.3.5 Умов).

За розрахунком позивача, перевіреним судом, станом на 22.01.2021 заборгованість відповідача становила: за кредитом - 56616,92 грн, по процентам за користування кредитом - 17418,82 грн, по комісії за користування кредитом - 1443,86 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені строки не виконав.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з поданої позивачем довідки про встановлені розміри кредитних лімітів, відповідач зобов`язаний був повернути у повному обсязі кредитні кошти до 25.02.2020, однак, кошти не були повернуті.

Суд наголошує, що в заявці на отримання кредиту, відповідач погодився, що розмір кредитного ліміту може змінюватись банком в односторонньому порядку з урахуванням певних обставин.

Враховуючи вищезазначене, станом на дату прийняття рішення обов`язок по поверненню кредитних коштів у повному обсязі настав, заборгованість по кредиту в розмірі 56616,92 грн., відповідача перед банком належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи, а саме, детальним розрахунком заборгованості відповідача, який був перевірений судом та визнаний обґрунтованим, не заперечений та не спростований відповідачем сума відсотків за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника становить 17418,82 грн за період з 26.11.2019 по 22.01.2021

Відповідач жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин не надав. Доказів, які б свідчили про сплату наявної за договором від 24.04.2019 заборгованості відповідачем не додано, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів за кредитним договором від 24.04.2019 року в сумі 56616,92 грн., як і не містять доказів сплати процентів за користування такими коштами у розмірі 17418,82 грн.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути на його користь заборгованість по комісії за користування кредитом - 1443,86 грн.

Згідно з п. 3.2.6.3.1 Умов та Правил за користування кредитом клієнт сплачує банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в тарифах банку, що діють на момент надання кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку клієнта. Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті вважається простроченою (крім випадків розірвання договору згідно п 3.2.6.2.3.10).

Суд перевірив розрахунок комісії, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. А тому заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1443,86 грн підлягає стягненню з відповідача.

Суд наголошує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву і спростування доводів позивача, якими він обгурнтовує позовні вимоги. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, яка була отримана відповідачем 12.05.2021. Тобто станом на момент ухвалення рішення строк на подання відзиву, встановлений судом, сплинув.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості: за кредитом на суму 56616,92 грн, по процентам - 17418,82 грн та по комісії - 1443,86 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований і не заперечений.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 56616 (п`ятдесят шість тисяч шістсот шістнадцять) грн. 92 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 17418 (сімнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 82 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 1443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко