Рішення № 97385383, 19.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2021Справа № 910/1575/21

За позовомКомунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"доОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8"простягнення 478094,07 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаПрокопчук А.Л.;від відповідачаКірсік С.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8" 478094,07 грн, з яких: 400522,53 грн основного боргу, 49236,91 грн пені, 16170,29 грн витрат з урахуванням індексу інфляції та 12164,34 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560851 від 08.10.2018 в частині своєчасної оплати поставленої теплової енергії за жовтень 2019 року -листопад 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/1575/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2021.

23.03.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, стверджуючи про оплату суми основного боргу у розмірі 350000,00 грн до моменту звернення позивача з відповідним позовом до суду та про повне погашення заборгованості до моменту відкриття провадження у розглядуваній справі.

У підготовчому засіданні 24.03.2021 було оголошено перерву до 14.04.2021.

29.03.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених ним у відзиві на позов заперечив, повідомив суд про існування у відповідача заборгованості станом на 01.02.2021 на суму 400522,53 грн та подальше її погашення останнім, просив суд стягнути з відповідача 49236,91 грн пені, 16170,29 грн витрат з урахуванням індексу інфляції та 12164,34 грн 3% річних.

02.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти тверджень позивача у відповіді на відзив заперечив, просив провадження у справі в частині стягнення основного боргу закрити, зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст.551 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.233 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2021.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.04.2021 оголошено перерву до 19.05.2021.

17.05.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 19.05.2021 представник позивача заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.05.2021 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 19.05.2021 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560851 (договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п.2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Згідно з п.2.2.2 договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- акт приймання-передавання товарної продукції.

У відповідності до п.п.2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Згідно з п.1 додатку №2 до договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26.04.2018 №700, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ: 1097,94 грн/гкал.

За умовами п.2 додатку №2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоду визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Пунктом 3 додатку №2 до договору передбачено, що у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п.1.3 додатка №1.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п.4 додатку №2 до договору).

За умовами п.5 додатку №2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: вул.Будівельників, 25 не пізніше 28 числа звітного місяця.

Пунктом 8 додатку №2 до договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п.9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: вул.Будівельників, 25 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п.10 додатку №2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії-Головного управління по м.Києві та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р НОМЕР_1 ;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Пунктом 3.3 договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п.п.4.1, 4.2 договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідній редакції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно акту №2-09/361 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 30.09.2019 між сторонами було зафіксовано факт готовності вузла за адресою м.Київ, вул.А.Ахматової, 13Б до роботи в опалювальний період 2019-2020 р.р, а відповідно до акту №2-11/505 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 03.11.2020 зафіксовано факт готовності вузла до роботи в опалювальний період 2020-2021 р.р

Відповідно до корінця наряду №203 від 05.11.2019 споживачу за адресою м.Київ, вул.А.Ахматової, 13Б було включено опалення, а згідно наряду №86 від 05.04.2020 опалення відключено.

Також споживачу за адресою м.Київ, вул.А.Ахматової, 13Б було включено опалення згідно корінця наряду №88 від 05.11.2020.

Крім того згідно акту №2-09/358 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 30.09.2019 між сторонами було зафіксовано факт готовності вузла за адресою м.Київ, пр.П.Григоренка, 19А до роботи в опалювальний період 2019-2020 р.р, а відповідно до акту №2-07/528 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 07.07.2020 зафіксовано факт готовності вузла до роботи в опалювальний період 2020-2021 р.р

Відповідно до корінця наряду №204 від 05.11.2019 споживачу за адресою м.Київ, пр.П.Григоренка, 19А було включено опалення, а згідно наряду №87 від 05.04.2020 опалення відключено.

Також споживачу за адресою м.Київ, пр.П.Григоренка, 19А було включено опалення згідно корінця наряду №89 від 05.11.2020.

Обсяг та вартість теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу у спірний період, відповідачем визнається.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що зобов`язання з оплати вартості цієї теплової енергії виконані відповідачем неналежно.

У спірний період позивачем було нараховано відповідачу до сплати 1301393,28 грн вартості відпущеної теплової енергії, з яких відповідач сплатив 1250870,75 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями. При цьому, як встановлено судом, позивач при визначенні суми основного боргу, заявленого до стягнення у позові, не врахував платежі, здійснені відповідачем ще до моменту звернення позивача з позовом до суду (01.02.2021 згідно календарного штемпелю поштової установи) у погашення боргу на суму 350000,00 грн згідно платіжних доручень: №216 від 04.12.2020 на суму 50000,00 грн, №224 від 24.12.2020 на суму 50000,00 грн, №230 від 24.12.2020 на суму 100000,00 грн, №06 від 22.01.2021 на суму 50000,00 грн, №09 від 27.01.2021 на суму 100000,00 грн.

Оскільки 350000,00 грн боргу погашено відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, позовні вимоги про стягнення зазначеної суми основного боргу є безпідставними.

Залишок заборгованості у розмірі 50522,53 грн відповідач оплатив на користь позивача вже в ході розгляду справи судом, що підтверджується платіжними дорученнями №269 від 05.02.2021 на суму 50000,00 грн та №22 від 11.02.2021 на суму 100000,00 грн.

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем основного боргу за період з жовтня 2019 року по листопад 2020 року у загальному розмірі 50522,53 грн після звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/1575/21 в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

В той же час, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 49236,91 грн за загальний період прострочення з 01.01.2020 по 31.10.2020, інфляційні втрати у розмірі 16170,29 грн та 3% річних у розмірі 12164,34 грн за загальний період прострочення з 01.12.2019 по 30.11.2020.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої позивачем на виконання умов договору теплової енергії, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16170,29 грн та 3% річних у розмірі 12164,34 грн за загальний період прострочення з 01.12.2019 по 30.11.2020 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.3 договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (до моменту його повного погашення).

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, нарахування пені здійснювалося виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а отже нарахування пені на заборгованість, яка виникла у спірний період є обґрунтованим до 16.03.2020 включно.

За розрахунком суду, у період з 01.01.2020 по 16.03.2020 обґрунтованим є розмір пені, що дорівнює 13406,14 грн.

Разом з цим, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій - у даному випадку пені.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України визначено, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 492,37 грн, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у вказаному розмірі. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, а отже, з урахуванням всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат у справі, що розглядається.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8" підлягають задоволенню частково, а провадження у справі №910/1575/21 в частині стягнення 50522,53 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, зменшення заявленої до стягнення пені згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та закриття на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі щодо частини позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а 757,84 грн судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення 50522,53 грн основного боргу.

Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238 - 241 та п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8" (02068, місто Київ, вул.А.Ахматової, 13-Б; проспект П.Григоренка, 19-А, ідентифікаційний код 22933838) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа І.Франка, будинок 5, ідентифікаційний номер 40538421) 3% річних у сумі 12164 (дванадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн 34 коп., інфляційні втрати на суму 16170 (шістнадцять тисяч сто сімдесят) грн 29 коп., пеню у розмірі 492 (чотириста дев`яносто дві) грн 37 коп. та 626 (шістсот двадцять шість) грн 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі №910/1575/21 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50522,53 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа І.Франка, будинок 5, ідентифікаційний номер 40538421) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн 84 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення №37407 від 20.01.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2021

Суддя Ю.М.Смирнова