Рішення № 97385372, 03.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2021Справа № 910/4369/21За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом"

про стягнення 3254,58 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом" про стягнення 3254,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов`язань за договором № 9598071 від 01.10.2013, право вимоги за яким було передано позивачу за Договором про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

11.05.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 18.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105479934050 отримав 06.04.2021 ухвалу суду від 29.03.2021 про відкриття провадження у справі № 910/4369/21, проте, не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 29.03.2021 про відкриття провадження у справі № 910/4369/21.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом" не скористалось наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «Управдом» (споживач за договором) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9598071 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.10.2017 до договору), предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Закон України від 09.07.2010 №2479-VI), Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору на постачальника, у тому числі, покладений обов`язок безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Відповідно до довідки (додаток № 6 до договору) ПАТ "Київенерго" зобов`язувалось здійснювати постачання теплової енергії за адресою: вул. Здолбунівська, 3-г.

У свою чергу, на споживача покладений обов`язок дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2 (п. 2.3.1 договору).

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору "тарифи та порядок розрахунків" споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТМ «Позняки» за адресою: вул. Драгоманова, 40-в, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову карту фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п. 4.1. договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.10.2017 до договору) цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2017.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 4.3. договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.10.2017 до договору)).

Судом встановлено, що протягом спірного періоду з листопада 2017 року по квітень 2018 року ПАТ "Київенерго" поставило, а відповідач спожив теплову енергію загальною вартістю 2767,27 грн, яка залишилась неоплаченою. В підтвердження обставин щодо кількості та вартості спожитої теплової енергії позивачем долучено до матеріалів справи облікові картки за листопад, грудень 2017 року, січень, березень, квітень 2018 року; корінці нарядів про включення у 2017 році та відключення у 2018 році об`єкту, за яким здійснюється споживання теплової енергії, в опалювальний період. Відповідач, не заперечив та не спростував обставини щодо кількості спожитої ним теплової енергії та її вартості, доказів відсутності у нього заборгованості за спожиту в період з листопада 2017 по квітень 2018 теплову енергію суду також не надав.

Суд вказує, що з огляду на положення п. 9 додатку № 2 до договору, згідно з яким обов`язок отримати розрахункові документи покладений на відповідача, як абонента, а відповідач отримання послуг їх обсяг та вартість не заперечував, суд дійшов висновку про те, що факт споживання відповідачем теплової енергії протягом спірного періоду та наявність заборгованості за спожиті послуги в розмірі 2767,27 грн є доведеними.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед ПАТ "Київенерго" за теплову енергію, спожиту відповідачем протягом спірного періоду з листопада 2017 року по квітень 2018 року, становить 2767,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед ПАТ "Київенерго" в повному обсязі або спростовували наявність такої заборгованості, суду не надав.

Матеріали справи також свідчать, що 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор за договором) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор за договором) був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (далі - договір цесії).

Згідно з п. 1.1 договору цесії в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі по тексту - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, у тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями), як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Пунктом 1.2 договору цесії встановлено, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до витягу з переліку споживачів теплової енергії та зобов`язань, право вимоги яких відступається (додаток № 1 до договору цесії), позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 9598071 у розмірі 2767,27 грн (п. 583 переліку).

Крім того, з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші виключення та обмежень), що нараховані кредитором та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку із неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору (п. 1.3 договору цесії).

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До матеріалів справи долучено акт № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БіТеК" та ПК "Уніван-Термал", за яким передано документи, що підтверджують право вимоги в тому числі до відповідача.

08.04.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 1/5-9598071, в якому повідомляв про перехід до нього права вимоги за заборгованістю по договору № 9598071 від 01.10.2013 та просив погасити її протягом 20 днів з дня отримання даного листа.

08.09.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 30/вих-9598071 з проханням сплатити заборгованість у розмірі 2767,27 грн у строк до 25.09.2020. Вимога була отримана 02.10.2020.

Відповідач відповіді на повідомлення на вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив.

Отже, судом встановлено, що строк виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем є таким, що настав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що право вимоги за договором № 9598071 від 01.10.2013 на момент вирішення даного спору належить позивачу, як новому кредитору у зобов`язанні. Сторони не надали суду будь-яких доказів протилежного.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2767,27 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 307,17 грн та 3% річних в розмірі 180,14 грн.

Як вбачається з умов договору цесії, право вимоги переходить від первісного кредитора до нового з моменту підписання додатку № 1 до договору цесії.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не оплатив суму боргу, передану за договором цесії, а відтак допустив порушення зобов`язання з 12.10.2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.11.2018 по 31.12.2020, суд встановив, що він виконаний арифметично невірно. Згідно розрахунку суду сума 3% річних за спірний період становить 179,91 грн. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню на суму 179,91 грн.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції за період з 01.11.2018 по 31.12.2020 є більшою, ніж та, що визначена позивачем. Проте згідно приписів ст. 237 ГПК України, суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, а тому втрати від інфляції підлягають стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі 307,17 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «Управдом» (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 9-Б; ідентифікаційний код 38656815) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію до 01.05.2018 у розмірі 2767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 179 (сто сімдесят дев`ять) грн. 91 коп., втрати від інфляції у розмірі 307 (триста сім) грн. 17 коп. нараховані за прострочення виконання зобов`язання за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 та судовий збір у розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 84 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 0,23 грн. - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Усатенко