Рішення № 97385361, 31.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2021Справа № 910/19441/20Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

до Моторно (транспортного) страхового бюро України

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

2. Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»

3. Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»

4. Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

5. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША»

6. Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

про визнання недійсним рішення та визнання недійсним внесення змін.

За участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 31.05.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України про скасування рішення та скасування внесення змін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюванні ним рішення Загальних зборів повних членів МТСБУ прийняті з порушенням вимог законодавства, Статуту МТСБУ та є приховуваним делегуванням Загальними зборами повних членів МТСБУ частини своїх повноважень учасникам незареєстрованого об`єднання - Пулу внутрішнього перестрахування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 22.02.2021.

12.02.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позову відмовити.

19.02.2021 від позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка належним чином оформлена та прийнята судом до розгляду.

За приписами ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеної норми ГПК України та заяви позивача, остаточними позовними вимогами по даній справі є визнати недійсним рішення Загальних зборів повних членів Моторного (транспортного) страхового бюро України оформлене пунктом 3 протоколу від 15.11.2018 № 186/2018 та визнати недійсними рішення Загальних зборів повних членів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оформлене підпунктом 3.2 пункту 3 протоколу від 15.11.2018 року № 186/2018 про внесення змін до «Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками - повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов`язань» (затвердженого протоколом Загальних зборів повних членів МТСБУ від 29.11.2012 № 110/2012).

Судове засідання 22.02.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному з 09.02.2021 по 26.02.2021.

Ухвалою Господарський суду міста Києва від 03.03.2021 розгляд справи призначено на 22.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.04.2021. Залучено до участі у справі ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», ПАТ «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА», АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО», ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША», ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ-АВТО», в якості третіх осіб , що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

05.04.2021 від представника третіх осіб 1 - 5 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 розгляд справи відкладено на 26.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 в судовому засіданні оголошено перерву на 31.05.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2021 надав свої усні пояснення та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2021 надав свої усні пояснення та просив у задоволені позову відмовити.

Представник третіх осіб 1 - 5 у судовому засіданні 31.05.2021 надав свої усні пояснення та просив у задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи 6 у судове засідання 31.05.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення третьої особи 6 про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що третя особа 6 не була позбавлена права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - третьої особи шість.

Крім того, суд враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а сама третя особа 6 не повідомляла суд про наміри подання доказів чи неможливості їх подання, а також про намір представника взяти участь у судовому засіданні.

В судовому засіданні 31.05.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджується, що 15.11.2018 було проведено чергові Загальні збори повних членів Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач, Бюро).

За результатами даного засідання уповноваженими особами відповідача було складеного протокол № 186/2018 від 15.11.2018.

За результатами розгляду питання 3 порядку денного Загальних зборів повних членів МТСБУ внеслись зміни до розділу 3 Порядку фінансових взаємовідносин між страховиками-повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов`язань за договорами міжнародного страхування.

Запропонованими змінами відповідач передає виключно учасникам Пулу внутрішнього перестрахування широке коло повноважень, а відповідні рішення учасників Пулу внутрішнього перестрахування є обов`язковими для виконання дирекцією МТСБУ.

Позивач стверджує, що прийняте 15.11.2018 рішення з питання п. 3 Порядку денного в частині передачі Бюро повноважень внутрішнім документом відповідача незареєстрованому об`єднанню страховиків, вплинуть на права та обов`язки позивача, призведуть до викривлення звітності попередніх періодів, аудиторських висновків за понад 5 річний період.

Позивач наполягає на тому, що вплив рішення з питання 3 порядку денного Загальних зборів повних членів Бюро проведених 15.11.2018 року та затверджених на ньому документів на права та обов`язки позивача вказують подальші дії незареєстрованого об`єднання страховиків (Пулу внутрішнього перестрахування), про що свідчить протокол засідання Пулу внутрішнього перестрахування № 9/2019 від 19.12.2019 року, який містить неодноразові посилання на документи затверджені п. 3 протоколу ЗЗПЧ від 15.11.2018.

Позивач зазначає, що повноваження Загальних зборів повних членів Бюро, інформація щодо кворуму для проведення голосування, порядок набуття чинності рішення передбачено в п. 8.2 статті 8 статуту відповідача. Оскільки чітких строків в п. 8.2 статті 8 статуту відповідача щодо інформування учасників про порядок денний не зазначено, в п.п. 8.2.12 статуту є застереження, відповідно до якого інші питання регламенту та періодичність засідань Загальних зборів повних членів Бюро встановлюється Загальними зборами повних членів.

Регламент та періодичність засідань повних членів Бюро на момент їх проведення, з урахуванням вимог п. 8.2.12 статуту відповідача, було прописано в рішенні з питання 4 порядку денного Загальних зборів повних членів МТСБУ, затвердженого протоколом № 2 від 27.01.2000.

Згідно підпункту 1 п.п. 4.1. п. 4 Протоколу № 2 від 27.01.2000 Загальних зборів повних членів МТСБУ, чергові Збори проводяться щоквартально, як правило, в приміщенні Бюро. Порядок денний чергових зборів формується виконавчим органом Бюро, пропонується на розгляд страховикам - повним членам Бюро (далі - Страховикам) і доводиться електронною поштою не пізніше, ніж за 10 робочих днів до проведення Зборів. Страховики можуть вносити пропозиції на адресу Бюро щодо порядку денного (листом, факсом або електронною поштою) не пізніше, ніж за чотири робочі дні до дати проведення зборів.

Листом від 08.11.2018 вих. № 8/34775 Бюро проінформувало керівників страховиків повних членів МТСБУ про скликання на 15.11.2018 чергових Загальних зборів повних членів МТСБУ з наступним порядком денним: 1. Про зміни до ПАУЗК. 2. Про заходи за програмою «Стоп Фальшивка» на IV квартал 2018 (матеріали додаються). 3. Про розробку веб-сервісів для отримання страховиками-повними членами МТСБУ інформації про врегулювання справ в ПАУЗК. 4. Про концепцію електронної «Зеленої картки» (е-МІС). 5. Про окремі рішення Загальних зборів повних членів МТСБУ.

В переліку відправлених додатків у вказаному листі відповідачем вказано план заходів за програмою «Стоп Фальшивка» на IV квартал 2018 року та план бюджету витрат щодо організації роботи програмного комплексу «Зелена картка» інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарнт-1» в тестовому режимі на пунктах пропуску через державний кордон України на IV квартал 2018 року.

Позивач вказує, що в порушення вимог підпункту 1 п.п. 4.1. п. 4 Протоколу № 2 від 27.01.2000 відповідач скликає збори за 5 робочих днів, замість встановлених 10 робочих днів, за умови не підготовки остаточних редакцій документів, які повинні були бути затверджуватися на відповідних зборах. Внаслідок грубого порушення відповідачем регламенту організації та проведення зборів, остаточний порядок денний та проекти документів стали відомі позивачу безпосередньо в момент проведення зборів. При цьому, порядок денний викладений в листі позивача від 08.11.2018 року за вих. № 8/34775 та відображений в остаточній редакції протоколу від 15.11.2018 затвердженого протоколом № 186/2018 суттєво відрізняється та складався вже з 7 питань порядку денного і зміною черговості їх розгляду. При цьому зазначає, що відповідач у зв`язку з грубим недотримання регламенту організації та проведення зборів Загальних зборів повних членів Бюро не мав права виносити на розгляд більшість питань порядку денного, в тому числі в частині затвердження рішення з питання 3 Порядку денного Загальних зборів повних членів МТСБУ.

Позивач в позовній заяві посилаючись, зокрема, на п. 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 № 4, відповідно до якої підставами для визнання недійсними рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів, з урахуванням порушеної процедури скликання загальних зборів, позивач обґрунтував звернення до господарського суду з даним позовом.

Змістом ст. 4 ГПК України підтверджується, що процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, ч. 2 ст. 5 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 року у справі № 927/522/17.

Як вже зазначалось, позивач, зокрема, вважає, що оспорюванні ним рішення Загальних зборів відповідача від 15.11.2018 прийняті з порушенням вимог законодавства та статуту МТСБУ, зокрема відповідач не мав права виносити на розгляд більшість питань порядку денного, у тому числі в частині затвердження рішення з питання 3 порядку денного Загальних зборів повних членів МТСБУ.

Відповідно до п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25.02.2016 № 4 Зішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Вказаний перелік підстав визнання недійсними зборів учасників не є безумовним, а залежить від того, чи були і як саме були порушені права учасників (акціонерів, членів).

Згідно п. 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25.02.2016 № 4 під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах;

- відсутність протоколу загальних зборів;

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Господарський суд зазначає що доводи позивача та додані позивачем докази на їх підтвердження не доводять того, які саме права та законні інтереси позивача були порушенні внаслідок прийняття Загальними зборами повних членів МТСБУ рішень на своєму засіданні 15.11.2018 року, так само як матеріали справи не містять і заперечень позивача проти запропонованого порядку денного, включених до нього питань, проти змісту доданих до проекту протокольних рішень документів, в тому числі й після того, як Загальні збори повних членів відбулися. Оспорюваний позивачем п. 3 рішення протоколу Загальних зборів від 15.11.2018 № 186/2018 «Про зміни до ПАУЗК» був включений відповідачем до порядку денного завчасно, що підтверджується листом відповідача від 08.11.2018 № 8/34775 та спростовує доводи позивача про прийняття п. 3 Загальних зборів МТСБУ питань яких не було включено до порядку денного.

Крім того, починаючи з 2018 року, прийняті на Загальних зборах повних членів рішення виконувались і продовжують виконуватись позивачем, як і іншими повними членами МТСБУ, так само як і порядок фінансових взаємовідносин між страховиками - повними членами МТСБУ для забезпечення безумовного виконання зобов`язань за договорами міжнародного страхування, в який протокольним рішенням № 186/2018 від 15.11.2018 були внесені зміни шляхом викладення його в новій редакції.

Абзацом 2 пп. 8.2.6 п. 8.2 статуту відповідача рішення з інших питань, віднесених до компетенції Загальних зборів повних членів МТСБУ, приймаються простою більшістю голосів.

Оскаржуваний пункт рішення загальних зборів був прийнятий простою більшістю голосів, а саме «за» - 7 учасників зборів, «проти» - 1, «утримались» - 1.

Пул внутрішнього перестрахування за Договором перестрахування це група страховиків - повних членів МТСБУ, які уклали між собою договір перестрахування або приєднались до нього. У той же час нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку реєстрації Пулу внутрішнього перестрахування як окремої юридичної особи, а тому доводи позивача про обов`язковість реєстрації учасників Пулу внутрішнього перестрахування є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним правовідносинам, що виникли між сторонами договору перестрахування.

Крім того, участь у Договорі внутрішнього перестрахування є добровільною, позивач не позбавлений права за власного ініціативою припинити свою участь у Договорі внутрішнього перестрахування, якщо на його думку, внесені у Договорі внутрішнього перестрахування зміни позбавляють позивача його прав або ставлять позивача у невигідне становище.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачем.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 03.06.2021.

Суддя І.В. Алєєва