Рішення № 97385281, 03.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2021Справа № 910/2672/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХІМ ТОРГ" (07101, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, будинок №2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркапласт" (03680, м. Київ, вул.Сім`ї Сосніних, 9)

про стягнення 965 586,22 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХІМ ТОРГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркапласт" про стягнення 965 586,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам Додатку №13 від 12.10.2020 до договору поставки №01-01/16 від 01.06.2017 відповідач не здійснив оплати за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної №РН-0001262 від 12.10.2020 на суму 757 453,21 грн, що стало наслідком виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркапласт" боргу у вищевказаному розмірі та підставою для нарахування неустойки у розмірі 208 133,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХІМ ТОРГ" було залишено без руху.

29.03.2021 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХІМ ТОРГ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2672/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 06.04.2021.

Станом на 13.05.2021 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХІМ ТОРГ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркапласт" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №01-01/06 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених ним договором, поставляти покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати й оплачувати продукцію.

Відповідно до п. 1.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити Постачальник, визначається у погодженому між сторонами додатку до договору, що є невід`ємною частиною договору. На основі погодженого сторонами додатку до договору постачальник складає видаткову накладну, яка підписується сторонами при прийманні- передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною договору.

У Додатку до договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, вартість та кількість Товару, його асортимент, номенклатуру за видами, групами, підгрупами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 4.1. договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у Додатку до договору.

Так, відповідно до Додатку №13 від 12.10.2020 сторони погодили загальну кількість товару, що складає 20т 625 кг, вартість товару у розмірі 757 453,21 грн та строк поставки 12-13.10.2020.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на Товар. Всі ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару переходять до покупця з моменту передачі йому товару. Право власності на партію товару виникає у покупця після оплати ним вартості цієї партії товару.

Відповідно до п. 4.3. договору підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.

Згідно Додатку №13 від 12.10.2020 сторони встановили, що покупець оплачує товар протягом 60 календарних днів з дати відвантаження. Датою оплати вважається дата зарахування грошей на рахунок продавця.

У випадку прострочення оплати товару покупцем більше ніж на один календарний день, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої (несвоєчасної оплати) партії товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін протягом 30 днів до дати припинення дії договору у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію договору, строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар за договором на загальну суму 757 453,21 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №РН-0001262 від 12.10.2020.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №01-01/06 від 01.06.2017 та всупереч виставленому рахунку-фактури №СФ-0001129 від 12.10.2019 не здійснив оплати за поставлений товар, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 757 453,21 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, позивачем на підставі видаткової накладної №РН-0001262 від 12.10.2020 був переданий відповідачу товар за договором на загальну суму 757 453,21 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов`язання за договором щодо поставки товару, який в свою чергу був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що згідно Додатку №13 до договору сторони погодили строк оплати товару з розстрочкою протягом 60 календарних днів з дати відвантаження.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, з урахуванням отриманого відповідачем товару згідно видаткової накладної №РН-0001262 від 12.10.2020, останній зобов`язаний був здійснити оплату поставлено товару у строк не пізніше 11.12.2020.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 757 453,21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення неустойки, зокрема, штрафу у розмірі 75 745,32 грн та пені у розмірі 33 244,62 грн, нарахованої за період з 13.10.2020 по 22.02.2021.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, у п. 6 Додатку №13 до договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару покупцем більше ніж на один календарний день, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої (несвоєчасної оплати) партії товару.

Перевіривши розрахунок штрафу суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 75 745,32 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, відповідно до п. 6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що позивачем при обрахунку останньої було невірно визначено період прострочення, оскільки останній день оплати припадав на 11.12.2020, прострочення відбулось з 12.12.2020, а тому за перерахунком суду до стягнення підлягає пеня у розмірі 18 150,98 грн, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання за договорами позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 68 504,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 30 639,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 25% річних та інфляційних втрат в період з 12.12.2020 по 22.02.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 25% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума є меншою, ніж заявлено позивачем, а тому за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення сумою 25% річних є 37 844,31 грн, інфляційних втрат - 24 494,65 грн, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХІМ ТОРГ".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркапласт" (03680, м. Київ, вул.Сім`ї Сосніних, 9, ідентифікаційний код 35646626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХІМ ТОРГ" (07101, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, будинок №2, ідентифікаційний код 39790801) основний борг у розмірі 757 453 (сімсот п`ятдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 21 коп., штраф у розмірі 75 745 (сімдесят п`ять тисяч сімсот сорок п`ять) грн 32 коп., пеню у розмірі 18 150 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн 98 коп., 25% річних у розмірі 37 844 (тридцять сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 24 494 (двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн 65 коп. та судовий збір у розмірі 13 705 (тринадцять тисяч сімсот п`ять) грн 33 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.06.2021

Суддя Л. Г. Пукшин