Рішення № 97385198, 24.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021Справа № 910/3164/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Логістікс»

про стягнення 451 572, 22 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Логістікс» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 451 572, 22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 05102017/А від 05.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.03.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

12.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем було порушено строк поставки товару та строк надання первинних документів - видаткових накладних, ТТН та фактично без порушення строків було поставлено товар на суму 334 294, 58 грн., у зв`язку з чим відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 451 572, 22 грн., відтак, на думку відповідача, заборгованість за поставлену продукцію відсутня внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог щодо оплати основного боргу за поставлений товар на суму штрафних санкцій у розмірі 451 572, 22 грн.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України , у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Приписами ч. 5, 6, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим суд при відкритті провадження у справі визнав дану справу малозначною.

При цьому, у поданому до суду клопотанні відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідність розгляду справи з повідомленням сторін, відтак клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Логістікс» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не підлягає задоволенню.

05.05.2021 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заяву про застосування позовної давності, в якій зазначає, що строк на оскарження в судовому порядку проведеного відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог на суму штрафних санкцій сплив 15.04.2019, у зв`язку із чим просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

17.05.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву визнано факт поставки товару - кукурудзи у кількості 1034 т 530 кг на суму 4 171746, 26 грн. Крім того, позивач зазначає, що предметом даного позову є стягнення заборгованості за поставлений на підставі договору товар, а не оскарження позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому, на думку позивача, відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

18.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що докази оскарження позивачем вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні, будь-яких заперечень від позивача щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд Логістікс» (далі - покупець) укладено договір поставки № 05102017/А (в редакції додаткової угоди №1 від 09.10.2017), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію, в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у таблиці (наведена в договорі), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених цим договором, а саме: кукурудза 3 класу врожаю 2017 Код УКТ ЗЕД 10059000, у кількості 1034, 530 т, загальна вартість 4 171 742, 23 грн (у т.ч. ПДВ - 695 286, 92 грн).

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець оплачує попередню оплату в розмірі 50 % вартості всієї партії товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору.

Згідно п. 2.4 договору, балансовий платіж у розмірі 50 % від вартості кожної партії товару сплачується протягом 3 банківських днів після отримання реєстру на прийнятий товар та реєстрації податкових накладних, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в п. 9 договору. Постачальник зобов`язаний при цьому надати рахунок-фактуру на всю кількість товару за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, за реквізитами, що вказані в п. 9 цього договору, для оплати його покупцем.

Не пізніше наступного дня від дати передачі товару постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, виписану в день поставки товару; зареєстровану в ЄРПН електронну податкову накладну у відповідності до вимог податкового законодавства.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що товар повинен бути поставлений покупцю в період з 06.10.2017 року по 11.10.2017 року.

У відповідності до п. 4.8. договору, постачальник на кожну партію товару надає наступні документи: рахунок-фактуру на партію товару (оригінал або факсокопія); податкову накладну (в електронному вигляді); товарно-транспортну накладну (далі ТТН) (оригінал) на товар, оформленої належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства України; видаткову накладну (оригінал) на товар, оформленої належним чином у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Згідно п. 5.3. договору, у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, у випадку істотного (на строк понад 3 робочих дні), порушення постачальником строку (терміну) поставки товару (партії товару), визначеного цим договором та/або у випадку непоставки товару (партії товару), та/або у випадку відмови від поставки товару (партії товару), та/або у випадку поставки неякісного товару (партії товару) та/або у випадку неповної передачі постачальником документів, постачальник зобов`язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10 % від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) товару (партії товару), яка визначається в рахунку(ах)-фактурі(ах) та специфікації, а також покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення.

Відповідно до п. 5.7. договору, сплата стороною штрафу та/або пені (неустойки) не звільняє жодну зі сторін від обов`язку повністю, реально та належним чином виконати усі свої зобов`язання по даному договору та від обов`язку повністю відшкодувати протилежній стороні усі збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх зобов`язань за цим договором. Штраф (пеня, неустойка) підлягають стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 4 171 746, 36 грн., що підтверджується видатковими накладними № 96 від 11.10.2017 на суму 334 294, 58 грн, № 93 від 17.10.2017 на суму 806 500, 00 грн, № 95 від 19.10.2017 на суму 278 242, 78 грн, № 108а від 25.10.2017 на суму 269 871, 30 грн, № 108б від 26.10.2017 на суму 289 840, 26 грн, № 108д від 28.10.2017 на суму 490 550, 08 грн, № 108г від 27.10.2017 на суму 419 997, 38 грн, № 109а від 29.10.2017 на суму 1 001 016, 70 грн, № 109б від 30.10.2017 на суму 281 432, 48 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 3 720 174, 14 грн, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд Логістікс» утворилась заборгованість у розмірі 451 572, 22 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 451 572, 22 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 05102017/А від 05.10.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 4 171 746, 36 грн., що підтверджується видатковими накладними № 96 від 11.10.2017 на суму 334 294, 58 грн, № 93 від 17.10.2017 на суму 806 500, 00 грн, № 95 від 19.10.2017 на суму 278 242, 78 грн, № 108а від 25.10.2017 на суму 269 871, 30 грн, № 108б від 26.10.2017 на суму 289 840, 26 грн, № 108д від 28.10.2017 на суму 490 550, 08 грн, № 108г від 27.10.2017 на суму 419 997, 38 грн, № 109а від 29.10.2017 на суму 1 001 016, 70 грн, № 109б від 30.10.2017 на суму 281 432, 48 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 3 720 174, 14 грн, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд Логістікс» утворилась заборгованість у розмірі 451 572, 22 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем було порушено строк поставки товару та строк надання первинних документів - видаткових накладних, ТТН та фактично без порушення строків було поставлено товар на суму 334 294, 58 грн., у зв`язку з чим відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 451 572, 22 грн., відтак, на думку відповідача, заборгованість за поставлену продукцію відсутня внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог щодо оплати основного боргу за поставлений товар на суму штрафних санкцій у розмірі 451 572, 22 грн.

Так, пунктом 4.3. договору передбачено, що товар повинен бути поставлений покупцю в період з 06.10.2017 року по 11.10.2017 року.

Тож, за видатковими накладними № 93 від 17.10.2017, № 95 від 19.10.2017, № 108а від 25.10.2017, № 108б від 26.10.2017, № 108д від 28.10.2017, № 108г від 27.10.2017, № 109а від 29.10.2017, № 109б від 30.10.2017 товар поставлено позивачем з пропуском строку встановленого п. 4.3. договору.

Згідно п. 5.3. договору, у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, у випадку істотного (на строк понад 3 робочих дні), порушення постачальником строку (терміну) поставки товару (партії товару), визначеного цим договором та/або у випадку непоставки товару (партії товару), та/або у випадку відмови від поставки товару (партії товару), та/або у випадку поставки неякісного товару (партії товару) та/або у випадку неповної передачі постачальником документів, постачальник зобов`язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10 % від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) товару (партії товару), яка визначається в рахунку(ах)-фактурі(ах) та специфікації, а також покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з претензією № 1/18 від 18.01.2018, відповідно до якої у зв`язку з порушенням позивачем строків поставки товару на підставі п. 5.3. договору нарахував позивачу пеню у розмірі 34 397, 59 грн та штраф у сумі 417 174, 63 грн, на загальну суму 451 572, 22 грн та запропонував позивачу підписати угоду про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (проект угоди надісланий разом з претензією).

Крім того, відповідачем було надіслано позивачу заяву № 2/30 від 30.03.2018 про зарахування зустрічних вимог на суму 451 572, 22 грн, відповідно до якої на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України відповідач повідомляє позивача про припинення зобов`язання ТОВ «Гуд Логістікс» перед ТОВ «Іллінецьке» з оплати вартості поставленої кукурудзи за договором поставки № 05102017/А від 05.10.2017 на суму 451 572, 22 грн шляхом зарахування зустрічної грошової вимоги ТОВ «Гуд Логістікс» до ТОВ «Іллінецьке» по оплаті ТОВ «Іллінецьке» штрафних санкцій за порушення строків поставки товару на суму 451 572, 22 грн.

Листом від 16.04.2018 позивач заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та просив відповідача погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 451 572, 22 грн.

Згідно з ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні підстави припинення зобов`язань визначено у ст. 598 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже, для зарахування вимог необхідне додержання трьох умов: вимоги повинні бути зустрічними, однорідними та такими, строк виконання яких або настав, або визначений моментом пред`явлення вимоги.

З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/359/19 та від 28.02.2018 у справі №910/4312/17.

Як зазначає позивач у позовній заяві, основний борг виник у зв`язку з неповною оплатою відповідачем товару за договором поставки. Відповідач же у відзиві на позовну заяву вказує на те, що у зв`язку з несвоєчасною поставкою товарів за цим же договором відповідачем нараховано позивачу пеню та штраф і здійснено зарахування цих вимог шляхом направлення на адресу позивача відповідної заяви.

Грошовим зобов`язанням, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного Кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України)

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Аналіз вищенаведених приписів чинного законодавства свідчить, що зараховані, як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України можуть бути лише саме основні зобов`язання. В свою чергу, вимоги про сплату неустойки (пені, штрафу) чи передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16 та від 21.06.2018 у справі № 917/1862/16.

Відтак, за своєю правовою природою пеня та штраф не є однорідними вимогами відносно вимог за основним зобов`язанням, а тому не можуть бути зараховані як зустрічні вимоги на підставі статті 601 ЦК України, у зв`язку з чим суд відхиляє твердження відповідача про припинення зобов`язань в частині сплати основного боргу в заявленому розмірі.

Крім цього, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заява відповідача обґрунтована тим, що строк на оскарження в судовому порядку проведеного відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог на суму штрафних санкцій сплив 15.04.2019.

Проте, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 451 572, 22 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 05102017/А від 05.10.2017, а не оскарження односторонньої заяви відповідача про зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відтак відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 451 572, 22 грн.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № № 05102017/А від 05.10.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 451 572, 22 грн.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Логістікс» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 45, офіс 201, ідентифікаційний код - 39538402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецьке» (22712, Вінницька обл., с. Іллінецьке, вул. Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код - 38373353) 451 572 (чотириста п`ятдесят одну тисячу п`ятсот сімдесят дві) грн. 22 коп. - заборгованості та 6 773 (шість тисяч сімсот сімдесят три) грн. 58 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков