Рішення № 97384983, 03.06.2021, Господарський суд Запорізької області

Дата ухвалення
03.06.2021
Номер справи
908/746/21
Номер документу
97384983
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

номер провадження справи 28/52/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021 Справа № 908/746/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30)

до відповідача 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося акціонерне товариство «МетаБанк» з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 5.570,43 грн., з яких: 3.685,53 грн. інфляційних втрат за період прострочення з квітня 2018 по 28.02.2021 та 1.884,90 грн. 3% річних за період прострочення з 01.04.2018 по 28.02.2021.

В обґрунтування правової позиції позивач посилався на невиконання відповідачами судового наказу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2008 у справі №2-н599/08, який було видано у зв`язку неналежним виконанням позичальником та поручителем зобов`язань за кредитним договором №32-16-6/0004-МК від 20.06.2006 та договором поруки №32-16-6/0004-МК від 20.06.2006. Внаслідок тривалого порушення відповідачем майнового права позивача, останній застосував положення ст. 625 ЦК України та нарахував до стягнення інфляційні втрати та 3% річних. Також позивачем зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 08.08.2014 припинила господарську діяльність. В позовній заяві позивач просив суд розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.03.2021 позовну заяву акціонерного товариства «МетаБанк» залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.

05.04.2021 (в установлений законом строк) на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з відповідними доказами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/746/21, присвоєно справі номер провадження 28/52/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 07.05.2021.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Втім, відповідач-2 не скористався наданим законом правом на подання своїх доводів та заперечень стосовно заявлених позовних вимог. Будь-яких пояснень або заперечень до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 23.03.2021, адресою місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .

Ухвала суду від 06.04.2021 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу-1 на адресу, вказану в реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Разом з тим, ухвала суду не була вручена відповідачу-1 за місцем реєстрації, про що працівниками Укрпошти здійснено відповідне позначення на конверті «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

19.04.2021 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання вимог суду, що викладені в ухвалі від 06.04.2021.

31.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про залишення частини позовних вимог без розгляду. Позивач просить суд позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 залишити без розгляду. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Оцінивши наявні документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду з наступних підстав.

По-перше, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

В ухвалі суду від 06.04.2021 в пункті 3 судом зазначено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, тобто – 06.05.2021. Заява позивачем подана 31.05.2021, пояснень щодо пропущення встановленого процесуального строку позивачем не зазначено.

По-друге, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників справи. Тобто, кожна сторона має право ознайомитися з правовою позицією або доводами іншої сторони та надати письмові пояснення (заперечення) щодо викладених обставин. З зазначеного слідує, що при зверненні до суду з заявою процесуального характеру сторона повинна надати докази направлення іншому учаснику справи копію цієї заяви. Втім, позивачем не дотримані вищенаведені норми права та не надано суду доказів направлення заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду іншим учасникам справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 02.06.2021, оскільки суд визнав матеріали справи достатніми для прийняття рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2006 року між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є Акціонерне товариство «МетаБанк» (далі – Банк) та приватним підприємцем Білокіз Юлією Сергіївною (далі - позичальник) було укладено кредитний договір №32-16-06/0004-МК (далі - кредитний договір), відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит на ведення поточної підприємницької діяльності в розмірі 30.000 грн. на термін по 19.06.2008 року включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Також цього дня між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є акціонерне товариство «МетаБанк» (далі - Банк) та ОСОБА_2 (далі -Поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до п. 3 якого Поручитель, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, як солідарний боржник Банку, зобов`язується погасити Банку заборгованість.

В зв`язку з тим, що відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання, Банк звертався до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

14.05.2008 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя заяву Банку задовольнив, видав судовий наказ, яким стягнув солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 36.632грн. та судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративні справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи положення наведеної норми права та наявність судового наказу, який набрав законної сили, факти, зазначені в ньому не підлягають доказуванню при розгляді інших судових справ.

Листом №1902/6 від 19.01.2021 Шевченківський ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомив, що судовий наказ (справа №2-н-599/08) про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 36.632,00 грн. та судового збору в розмірі 198,16 грн. на виконання до відділу не надходив.

У зв`язку з невиконанням позичальником та поручителем зобов`язань щодо погашення виниклої заборгованості за кредитним договором позивач, враховуючи наявність порушення грошового зобов`язання, нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення компенсаційних санкцій такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано кредитним договором №32-16-06/0004-МК від 20.06.2006 та договором поруки №32-16-06/0004-МК від 20.06.2006.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідачі покладені на них обов`язки щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у встановлений договором строк не виконали, факт порушення відповідачами умов, визначених договорами, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Відповідачі доказів належного виконання зобов`язань за договорами (кредитним та поруки) суду не надали. Факт відсутності заборгованості не спростували.

Позивач у позові зазначає, що позичальник ОСОБА_1 за власним рішенням 08.08.2014 припинила державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України, 202-208 ГК України, 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею, як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Тобто, фізична особа відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.

Втім, починаючи з 10.01.2018 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач-1 є суб`єктом підприємницької діяльності.

Позивач в заяві №10/1070 від 01.04.2021 (арк.с. 27) зазначив, що оскільки кредитний договір було укладено саме з ФОП ОСОБА_1 , яка припинила державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 08.08.2014, позивач в позові зазначив відповідачем ОСОБА_1 , саме як фізичну особу, оскільки правовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 , як суб`єкт підприємницької діяльності відсутні.

За порушення виконання відповідачами грошового зобов`язання позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 1.884,90 грн. за період з 01.04.2018 по 28.02.2021 та інфляційні втрати за період з квітня 2018 по лютий 2021 включно у розмірі 3.685,53 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стосовно періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 01.04.2018 по 28.02.2021 позивач зауважив, що ним була врахована позиція Верховного Суду, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зазначила, що погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Позивач з позовом звернувся до суду 22.03.2021р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.

Таким чином, приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду, строк за який можливе застосування положень ст. 625 ЦК України в даній справі, починається з 22.03.2018 року.

Як свідчать надані до суду документи, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних здійснено на суму 21.552,78 грн., яка складається з 18.499,72 грн. простроченого тіла кредиту та 3.053,06 грн. прострочених відсотків, про що суду надана довідка Банку №10/1057 від 31.03.2021 (арк.с. 28).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку до стягнення заявлено 3% річних за період прострочення з 01.04.2019 по 28.02.2021 та інфляційні втрати за період з квітня 2018 по лютий 2021, тобто у визначений законом трьохрічний строк.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та приймаючи до уваги правову позицію, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі №127/15672/16-ц, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1884,90 грн. є вірним та виконаним з дотриманням норм права, тому вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним неправильно через допущені помилки при округленні, однак вимогу про стягнення 3685,53 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2018 по лютий 2021 р. (включно) суд задовольняє, оскільки за умови належного розрахунку інфляційних втрат за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, така сума є більшою ніж заявлено позивачем – 3989,09 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство»).

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає і існує лише за умови існування основного, забезпеченого договору, яким у даному випадку є кредитний договір.

Зі змісту ст. 546 ЦК України вбачається, що порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок боржника за основним зобов`язанням і поручителя перед кредитором, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідачем-2 наявність заборгованості за кредитом не спростована, доказів її погашення суду не надано. Доказів визнання вказаного вище кредитного договору чи договору поруки недійсними не надано, а тому згідно ст. 204 ЦК України такі правочини є правомірними.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів виконання зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в рамках договору №32-16-06/0004-МК від 20.06.2006 суду не надали. Також доказів відсутності правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат або невірного розрахунку суду не надали.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідачів в рівних частинах (по 1135,00 грн. з кожного), оскільки законодавством не передбачено солідарного обов`язку зі сплати відповідачами судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства «МетаБанк» до відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 5.570,43 грн. задовольнити.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, ідентифікаційний код 20496061) 1884,90 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири грн. 90 коп.) 3% річних, 3685,53 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять грн. 53 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, ідентифікаційний код 20496061) 1884,90 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири грн. 90 коп.) 3% річних, 3685,53 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять грн. 53 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, ідентифікаційний код 20496061) 1135,00 грн. (одну тисячу сто тридцять п`ять грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, ідентифікаційний код 20496061) 1135,00 грн. (одну тисячу сто тридцять п`ять грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 червня 2021 року.

Суддя О.В. Федорова

Часті запитання

Який тип судового документу № 97384983 ?

Документ № 97384983 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 97384983 ?

Дата ухвалення - 03.06.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 97384983 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 97384983 ?

В Господарський суд Запорізької області
Попередній документ : 97384982
Наступний документ : 97384984