Ухвала суду № 97384903, 03.06.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/677/19

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

розглянувши заяву заступника Керівника Житомирської обласної прокуратури від 31.05.2021 (вх. №02-44/897/21 від01.06.2021) про вжиття заходів щодо забезпечення позову у справі №906/677/19

за позовом: Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій Діжитал" (м.Житомир)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Департамент культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житоми

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, зобов`язання повернути майно вартістю 6500001,00грн та скасування запису від 28.01.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради (далі – прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Обрій Діжитал” про:

- визнання незаконним та скасування рішення 40 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1178 “Про внесення доповнень в рішення міської ради від 26.06.2018 №1092 та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 ”;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2018, укладеного між Житомирською міською об`єднаною територіальною громадою в особі Житомирської міськради та ТОВ“Обрій Діжитал” щодо придбання будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою загальною площею 761,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання ТОВ “Обрій Діжитал” повернути на користь Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міськради спірну будівлю вартістю 6500001,00грн;

- скасування запису від 28.01.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ “Обрій Діжитал” на спірну будівлю Недіючого дошкільного навчального закладу №54.

Позовна заява мотивована тим, що оскаржуване рішення Житомирської міськради та спірний договір від 21.12.2018 не відповідають вимогам статті 4 Закону України від 04.03.1992 року №2163-XII “Про приватизацію державного і комунального майна” (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі – Закон про приватизацію 2018) та статті 80 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII “Про освіту” (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі – Закон про освіту 2017). Також прокурор (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) посилається на те, що спірний об`єкт є об`єктом культурної спадщини.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020, в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.04.2021 касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено частково; рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №906/677/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.05.2021 справу №906/677/19 прийнято до провадження судді Соловей Л.А.; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.06.2021.

01.06.2021 від заступника керівника Житомирської обласної прокуратури надійшла заява від 31.05.2021 №24-1184-19, про забезпечення вищевказаного позову, в якій прокурор просить суд:

- накласти арешт на нерухоме майно, зокрема на будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною, господарською спорудою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначив, що на підставі рішення 40 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1178 "Про внесення доповнень в рішення міської ради від 26.06.2018 №1092 та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 " та протоколу №8 від 18.10.2018 аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , визначено умови продажу об`єкта малої приватизації, а саме з обов`язковим збереженням профілю діяльності об`єкта як дошкільного навчального закладу, визначено вартість об`єкта приватизації за результатами незалежної оцінки в розмірі 3689532,00грн. та затверджено інформаційне повідомлення про проведення аукціону з продажу будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами електронного аукціону переможцем торгів визнано ТОВ "Обрій Діжитал", яке запропонувало найвищу ціну за об`єкт приватизації.

На підставі вищезазначеного, 21.12.2018 між Житомирською міською об`єднаною територіальною громадою в особі Житомирської міської ради (Продавцем) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій Діжитал" (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу приміщення недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 761,0кв.м., вартістю 6500001,00грн.

В подальшому, будівлю дитячого садка передано покупцю за актом прийому-передачі від 21.01.2019.

Підставою для пред`явлення цього позову стало встановлення прокуратурою області порушень при укладенні договору купівлі-продажу комунального майна вимог ст.4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ст.80 Закону України "Про освіту", якими заборонено вилучення, крім випадків, встановлених законом, та приватизація об`єктів та майно державних і комунальних закладів освіти абр використання не за освітнім призначенням.

Як зазначає прокурор, згідно із відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно з 28.01.2019 будівля дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у власності ТОВ "Обрій Діжитал".

У той же час, незважаючи на наявність судового спору, відповідачем здійснено відчуження спірного майна. Зокрема, на виконання вимог договору іпотеки, укладеного 17.06.2020 між ТОВ "Обрій Діжитал" та ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Сєтаном В.Я. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.11.2020 здійснено запис про зміну права власності, відповідно до якого право власності на будівлю дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло ОСОБА_1 .

Указане свідчить, що ТОВ "Обрій Діжитал" не мало на меті використання спірного майна із застереженням, визначеним у договорі купівлі-продажу від 21.12.2018, щодо обов`язкового збереження професійної діяльності об`єкта, як дошкільного навчального закладу.

На даний час, ОСОБА_1 , як власник нерухомого майна, має право володіти, користуватися, розпоряджатися ним на власний розсуд, а також вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Таким чином, на думку прокурора, вказані обставини дають підстави припускати, що будівлю дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою може бути відчужена її власником у будь-якій спосіб.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, доказів, поданих в її обґрунтування, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії, як даному випадку.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відтак, для обґрунтування позивачем необхідності застосування заходів забезпечення позову є достатнім надання доказів, які вказують на те, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були, тобто надають достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін [рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року. п. 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11]. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок [рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V].

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У ч.1 ст.137 ГПК України серед заходів забезпечення позову передбачаються, зокрема, заборона відповідачу вчиняти певні дії (п.2), а також заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4).

Як зазначено вище, предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішення про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2018, укладеного за наслідками прийнятого оспорюваного рішення та зобов`язання ТОВ “Обрій Діжитал” повернути спірну будівлю вартістю 6500001,00грн.

В той же час, відповідачем - ТОВ "Обрій Діжитал" вже вчинено заходи та відчужено приміщення недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 761,0кв.м. на користь фізичної особи- ОСОБА_1 , зазначені обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, до моменту розгляду справи по суті та прийняття судом рішення, за результатами нового розгляду справи №906/677/19, може відбутися повторне відчуження недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 на користь третіх осіб, правомірність приватизації якого та продажу ТОВ "Обрій Діжитал" поставлено під сумнів в позовній заяві.

Отже, у разі ухвалення рішення суду вже після повторного продажу спірного майна, не буде дотримано захист прав позивача задля захисту яких він фактично і звернувся до суду.

У зв`язку з цим, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить в подальшому виконання рішення Господарського суду Житомирської області у разі постановлення його на користь прокурора, та унеможливить ефективний захист та відновлення прав позивача - Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради.

Таким чином, суд доходить висновку, що вжиття наведених в заяві заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього сприятиме запобіганню порушення прав прокурора та позивача на час вирішення спору в суді.

Суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із позовними вимогами.

Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, а саме не надає оцінку посиланням заявника на безпідставність та незаконність дій відповідача.

До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення в разі постановлення його на користь позивача.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною, господарською спорудою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , слід зазначити наступне.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів ОСОБА_2 та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення ОСОБА_2 та інших осіб права користування ним.

Також звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право ОСОБА_2 розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19.

З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії з будівлею недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 761,0 кв.м. у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

Відповідно до ч.1 ст.141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.

Відповідно до ст.144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст.ст.74, 77, 78, 79, 136, 137, 140, 141, 144, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника керівника Житомирської обласної прокуратури (вх. №02-44/897/21 від 31.05.2021) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №906/677/19 задовольнити частково.

2. Заборонити ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та іншим особам здійснювати будь-які дії з будівлею недіючого дошкільного навчального закладу №54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 761,0кв.м., у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

Стягувач: Житомирська обласна прокуратура (10008, м. Житомир, вул. С. Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 інд.код НОМЕР_1 ).

Ухвала набрала законної сили 03.06.2021 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дана ухвала відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 03.06.2021 року і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 03.06.2024 року.

Суддя Соловей Л.А.

Друк: 1 - у справу; 2 - позивачу (рек. з повід.);

3 - відповідачу (рек. з повід.);

4 - прокурору (рек. з повід.);

5- третій особі - Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації: 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 25 (рек. з повід.).