Вирок № 97384128, 03.06.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/546/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2021смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря Сургай М.С..,

прокурора Лисенка В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в смт Краснокутськ кримінальне провадження №12021226010000068 від 02.04.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозобов`язаного, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбаченого ч. 1 ст. 164, ч.1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

З 18 червня 2005 року під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у шлюбі народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2008 році перестали спільно проживати 21.05.2008 шлюб було розірвано Згідно з виконавчим листом №2-153/09 від 05.03.2008 року, виданого Краснокутським районним судом Харківської області, ОСОБА_1 зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання їх спільної дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 19.02.2008 року, але не менше, ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з цим, в період часу з 1 січня 2021 року по 01.04.2021 ОСОБА_1 злісно ухилявся від сплати аліментів наступним чином: ОСОБА_1 маючи тимчасові заробітки не сплачував аліменти на користь ОСОБА_6 , крім цього на облік до Краснокутської районної філії ХОЦЗ не став, в результаті чого сума заборгованості по аліментам в період з 1 січня 2021 року по 1 квітня 2021 року склала 6054 грн., а загальна сума заборгованості складає 95149,94 грн.

Крім того, 28.04.2021 року близько 16:00 ОСОБА_1 перебуваючи у будинку по АДРЕСА_1 , в якому останній сумісно проживає з ОСОБА_9 на столі у кімнаті будинку помітив мобільний телефон «ZTE BLADE L8 1/16GB Black», який належить останній та в цей час у останнього виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Так, ОСОБА_10 , перебуваючи у будинку по АДРЕСА_1 , де реалізуючи свій раптово виниклий прямий умисел, направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом маючи на меті незаконне збагачення, за рахунок чужого майна, скориставшись зручними обставинам, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, оскільки ОСОБА_9 вдома була відсутня, та він ніким помічений не буде, шляхом вільного доступу викрав зі столу у кімнаті будинку мобільний телефон «ZTE BLADE L8 1/16GB Black» без комплектуючих.

Після цього, ОСОБА_1 обернув викрадене майно на свою користь і розпорядився ним за своїм розсудом, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ- 19/121-21/10432-ТВ від 19.05.2021 року на суму 1038 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях – проступках за ч.1 ст. 164, ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю. Пояснив, що дійсно має заборгованість по сплаті аліментів, однак коштів на їх сплату не має, та має намір офіційно працевлаштуватися. Також додав, що 28.04.2021 року викрав мобільний телефон у своєї співмешканки, через те що вона заховала його телефон та не давала йому ним користуватися.

Також пояснив, що свою вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, повне визнання ним своєї вини, а також те, що він не заперечує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, письмових матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів та письмових доказів щодо процесуальних витрат по кримінальному провадженню.

На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) та за ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 66 КК України визнає його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину, критичній оцінці своєї поведінки та усвідомленні негативних наслідків, що настали, про що він особисто зазначив у судовому засіданні,а також визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , досудовим слідством та судом не встановлено.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , встановлено, що він офіційно не працює, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога, має зареєстроване місце проживання, за місцем реєстрації характеризується негативно, має на утриманні чотирьої неповнолітніх дітей, один з яких, а саме ОСОБА_3 є дитиною інвалідом, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 65 КК України, поряд з наведеними вище даними про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, враховуючи тобставини, які пом`якшують покарання (щире каяття та визнання вини), відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи наявність у обвинуваченого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, один з яких є інвалідом, те що потерпіла ОСОБА_9 не має до обвинуваченого притензій матеріального та морального характеру, завдана обвинуваченим шкода їй повністю відшкодована, той факт, що потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 просили суд суворо не карати обвинуваченого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи принцип пропорційності покарання переслідуваній меті, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 , покарання у виді громадських робіт в межах санкції за ч. 1 ст. 164 КК України та в межах санкції за ч. 1 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про те, який з передбачених статтею 70 КК України принципів необхідно застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів в даній справі, суд враховує їх кількість, що входять до сукупності, час їх вчинення, форму вини, мотиви вчинення та їх наслідки, та вважає за можливе застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не обиралась.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ 19/121-21/10432-ТВ від 19.05.2021 в сумі 514 грн. 86 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 164 КК України - у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин;

- за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді громадських робіт строком на 120 (сто двадцять) годин.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт строком на 120 (сто двадцять) годин.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані за проведення експертизи № СЕ-19/121-21/10432-ТВ від 19.05.2021 в сумі 514 грн. 86 коп. (п`ятсот чотирнадцять гривень 86 копійок) , які зарахувати за наступними реквізитами: Стягувач платежу: Держава; Код доходів: 24060300; Отримувач Платежу: ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300; п/рахунок UA048999980313050115000020649; код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947; Банк- Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Речові докази – мобільний телефон «ZTE BLADE L8 1/16GB Black» imei1) НОМЕР_2 та imei2) НОМЕР_3 , паперовий коробок від телефону ZTE BLADE L8 1/16GB Black», документи на мобільний телефон, чек на придбання телефону передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9 – вважати повернутими за належністю.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І. В. Бугаєнко