Рішення № 97382947, 01.06.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/479/21

Номер провадження 2/341/545/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 червня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

встановив:

19 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу є двоє неповнолітніх дітей. Сімейне життя з відповідачем не склалось, разом не проживають. Діти проживають разом з позивачкою. Відповідач не утримує дітей, не допомагає матеріально, хоча має таку можливість. Просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі, у розмірі по 3000,0 грн на кожну дитину щомісяця до досягнення дітьми повноліття та витрати понесенні нею при складанні та поданні позову до суду.

Ухвалою суду від 24 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали надіслано сторонам. У наданий в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачка повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась. 06 травня 2021 року представниця позивачки через канцелярію суду подала заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за відсутності позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а. с. 24).

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В провадженні судді Мергеля М. Р. також перебуває на розгляді цивільна справа ЄУН 341/485/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У цій справі на офіційно зареєстровану адресу місця проживання відповідача надсилалась поштова кореспонденція із суду про виклик в судове засідання на 01 червня 2021 року, яка повернулась 18 травня 2021 року з відміткою «адресат вітсутній за вказаною адресою, тимчасово за кордоном» (а. с. 28).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, відповідач вважається повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд установив, що відповідно до змісту наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх батьком є ОСОБА_2 , відповідач у справі (а. с. 7-8).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 вересня 2005 року підтверджується те, що позивачка та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі (а. с. 6). Однак, згідно з рішенням суду від 01 червня 2021 року, шлюб між сторонами розірваний.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення дитини, яка проживає разом з нею, і так чи інакше, обов`язок щодо утримання та виховання дитини переважно лежить на позивачці, доказів протилежного відповідач не надав, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Відповідно до матеріалів справи відповідач є працездатним, заробляє кошти, працюючи за кордоном різноробочим, і має дохід, необхідний для сплати аліментів.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дитини, матеріальне становище сторін, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, стягувати з відповідача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 3000,00 (три тисячі) гривень на кожну дитину щомісяця до досягнення дітьми повноліття.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються ордером серії ІФ № 102361 про надання правової допомоги, укладеним 19 березня 2021 року між адвокатом Шевчук-Філімон Н. М. та позивачкою, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю та прибутковим касовим ордером від 19 березня 2021 року № 1 про оплату 1000,0 грн за надання професійної правничої допомоги та складання позовної заяви (а. с. 9-11).

Суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,0 грн.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Позивачка звільнена від сплати судового збору, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст.ст. 180-184 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 247, 258, 263, 265, 268, 272-273, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3000,0 (три тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Визначений розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнення розпочати з 19 березня 2021 року і здійснювати до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1000,0 (одна тисяча) гривень судових витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 908,00 грн судового збору, які перерахувати на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його скасування.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя:М. Р. Мергель