Рішення № 97382293, 11.05.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/336/21

Провадження № 2/201/1327/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2021р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 3-5).

Ухвалою судді від 03.03.2021р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 29).

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 06.07.2012р. між ОСОБА_1 і ПАТ «Актабанк» укладений кредитний договір № 0860912401/Т/973816. 23.03.2018р. між ПАТ «Актабанк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги у відповідності до умов якого ПАТ «Актабанк» відступило шляхом продажу ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки і договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору (далі за текстом - основні договори).

Згідно із п. 2.2. договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань Розмір Прав вимоги, які переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ», вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов Основних договорів.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 211 045 грн., з яких: 95001 грн. - заборгованість за основним боргом; 44 грн. - заборгованість за процентами; 112500 грн. - заборгованість за комісією; 3500 грн. - штрафи, пені.

На виконання п. 3.4. договору про відступлення прав вимоги, згідно вимог ст. ст. 512 - 514 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти позивач направив повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних до баз персональних даних.

Відповідно до абз. 2 п. 3.4. договору про відступлення прав вимоги, Банк здійснив повідомлення боржника шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення офіційному сайті ПАТ «Актабанк» протягом 2 (двох) робочих днів (повідомлення за 26.03.2018 зі посиланням http://www.aktabank.com/).

Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати кредитні кошти в передбачені кредитним договором строки. Відступлену на користь позивача суму заборгованості в сумі 211 045 грн., з яких: 95001 грн. - заборгованість за основним боргом; 44 грн. - заборгованість за процентами; 112500 грн. - заборгованість за комісією; 3500 грн. - штрафи, пені, позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 15.03.2021р. надав відзив на позовну заяву (а.с. 34-35), у якій заперечуючи проти позову, зазначив, що позивач при зверненні до суду із даним позовом пропустив строки позовної давності. Оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (правова позиція Верховного Суду України у постанові по справі № 6-31цс15).

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами, по яким пропущений загальний трирічний строк позовної давності, скільки згідно з відміткою суду позивач звернувся із позовом 13.01.2021р., а останній платіж за кредитним договором згідно графіку платежів (додаток № 1 до кредитного договору) сплачений 05.07.2017р. Тому просив суд застосувати позовну давність до всіх позовних вимог та відмовити з цих підстав у задоволенні позову. Надав також окрему заяву про застосування позовної давності (а.с. 36).

Також звернув увагу на те, що наданий позивачем додаток до договору не відтворює частину додатку № 1 до договору № 2 про відступлення права вимоги, оскільки додаток має пробіли там, де мають бути підписи сторін. Позивачем не надана інформація про відповідача як про позичальника, тому не доведений факт відступлення прав вимоги по зобов`язанням за кредитним договором № 0860912401/Т/973816 від 06.07.2012 р.

Зазначив, що згідно із ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Таким чином, виникнення у нового кредитора права на отримання суми боргу, пов`язано не тільки з укладенням відповідного договору про відступлення права вимоги, а ще й з наданням доказів цього боржнику.

У позові зазначається, що таке повідомлення направлялося відповідачу простою кореспонденцією через відділення Укрпошти, а відповідно до абз. 2 п. 3.4. договору про відступлення прав вимоги, банк здійснив повідомлення боржників на офіційному сайті ПАТ «Актабанк». Однак позивач не отримував від відповідача ані повідомлення про відступлення права вимоги ані доказів такого відступлення. Тому вважав, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що у нього виникло право вимоги до позивача, на що суд звертав увагу під час розгляду цивільної справи № 201/11254/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (третя особа-приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні пощовних вимог.

Позивач 31.03.2021р. на ел.адресу суду надіслав відповідь на відзив (а.с. 48 – 50), яка надійшла на адресу суду 06.04.2021р. (а.с. 69-71), у якій вважав, що строк позовної давності не пропущений, оскільки він має відліковуватися від моменту відступлення права вимоги, тобто, з 23.03.2018р. Крім того, пунктом 5.3. кредитного договору, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та/або штрафів за даним договором встановлений сторонами тривалістю 10 (десять) років. Це застереження є договором про збільшення позовної давності.

Також, зважаючи на доводи у відзиві, позивач надав витяг з Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, сформований позивачем на підставі Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги і засвідчений належним чином підписом представника позивача та печаткою позивача. Зокрема, надав витяг з Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, який містить такі складові: перша сторінка; сторінка із зазначенням даних заборгованості відповідача за кредитним договором № 0860912401/Т/973816 від 06.07.2012р. під № 294; остання сторінка з підписами уповноважених осіб та печатками ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ПАТ «Актабанк» (а.с. 54-56).

Щодо факту повідомлення відповідача, то на виконання п. 3.4. договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» простою кореспонденцією через відділення Укрпошти направив на останню відому адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), повідомлення № 002403792-1 від 27.03.2018р. про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору № 0860912401/Т/973816 від 06.07.2012р. та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних (копія додана до позову).

Також, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від імені ПАТ «Актабанк» простою кореспонденцією через відділення Укрпошти направлено повідомлення № 002403792 від 27.03.2018р. на останню відому адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) (приклад вищевказаного повідомлення додається до даної Відповіді на Відзив).

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Тобто, навіть якщо відповідач не отримував ці повідомлення, він міг сплачувати заборгованість за кредитним договором.

З урахуванням викладеного, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Касьян О.В. (діє на підставі ордеру від 09.03.2021р. – а.с. 32) 05.04.20221р. надав заперечення на відповідь (а.с. 65-66), у яких наполягав на застосуванні загального трирічного строку позовної давності, не погодився із тим, що такий строк розраховується з моменту відступлення позивачу права вимоги, оскільки такий висновок суперечить положенням ст. 262 ЦК України, згідно якої заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Також зазначив, що застереження у кредитному договорі про збільшення позовної давності не відповідає положенням ст. 259 ЦК України. У п. 5.3. кредитного договору зазначається про терміни, а не про строки позовної давності. Формулювання про встановлення терміну позовної давності не є застереженням про збільшення позовної давності, тобто строку у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вважав, що позивач не надав документ, з яким пов`язується виникнення права вимоги до відповідача, а саме додаток № 1 до договору № 2 про відступлення прав вимоги від 23.03.2018 р., що ставить під сумнів існування взагалі такого документа.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази, надали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 25, 31).

З огляду на строки розгляду справи, належне повідомлення сторін та відсутність клопотань про перенесення судового засідання на іншу дату, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін (їх представників), за наявними в матеріалах справи доказами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 06.07.2012р. між ОСОБА_1 і ПАТ «Актабанк» укладений кредитний договір № 0860912401/Т/973816 (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 2.1.3. кредитного договору погашення кредиту, сплата нарахованих процентів за користування кредитом, сплата комісії за супроводження кредиту здійснюється позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, 15-го числа кожного місяця рівними частинами в сумі 4 467,10 грн. (далі за текстом «щомісячний платіж»), який включає в себе частину заборгованості за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом, комісію за супроводження кредиту) та з кінцевою датою погашення всієї заборгованості за кредитом 05.07.2017р. (включно), на умовах, визначених цим Договором згідно Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строків погашення щомісячного платежу на термін більше ніж 5 (п`ять) календарних днів, в сумі, ще перевищує 15 (п`ятнадцять) гривень, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 100,00 грн., за кожний прострочений місячний платіж.

Пунктом 5.3. обумовлено, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та/або штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 10 (десять) років.

Також, відповідачем перед подачею заявки на отримання кредиту було особисто підписано згоду на збір, зберігання, використання та поширення інформації (а.с. 10).

23.03.2018р. між ПАТ «Актабанк» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого ПАТ «Актабанк» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні банку, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до договору (а.с. 19-20).

Згідно із п. 2.2. договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку № 1 до договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань. Розмір прав вимоги, які переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказаний у додатку № 1 до договору. Права кредитора за основними договорами переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги – реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0860912401/Т/973816 від 06.07.2012р. в сумі сумі 211 045 грн., з яких: 95001 грн. - заборгованість за основним боргом; 44 грн. - заборгованість за процентами; 112500 грн. - заборгованість за комісією; 3500 грн. - штрафи, пені (а.с. 54-55).

Суд не приймає доводи відповідача про те, що наданий документ є неналежним доказом. Говорячи про ненадання позивачем документа, з яким пов`язується виникнення права вимоги до відповідача, а саме, додатку № 1 до договору № 2 про відступлення прав вимоги від 23.03.2018 р., відповідач не навів, у чому ж полягає сумнів у факті існування такого документа.

На виконання п. 3.4. договору про відступлення прав вимоги, згідно вимог ст.ст. 512-514, 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, простою кореспонденцією ТОВ «ФК «ЄАПБ» направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних до бази персональних даних, разом із вимогою про погашення загальної суми боргу (а.с. 16).

Варто відзначити, що під час розгляду цивільної справи № 201/11254/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (третя особа-приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, питання про відсутність і факту повідомлення позивача про укладення між ПАТ «Актабанк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» договору про відступлення прав вимоги від 23.03.2018р., вирішувалося в аспекті безспірності заборгованості перед стягувачем (ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»), а не в аспекті наявності права нового кредитора вимагати стягнення боргу у зв`язку із укладенням договору про відступлення права вимоги в судовому порядку.

Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 06.07.2012р. між ОСОБА_1 і ПАТ «Актабанк», суд виходив з такого.

Умови кредитного договору, щодо повернення кредитних коштів, відповідачем ОСОБА_1 виконані не були, і на момент відступлення права вимоги за кредитним договором за відповідачем обліковувалася заборгованість у розмірі 211 045,00 грн., з яких: 95001 грн. - заборгованість за основним боргом; 44 грн. - заборгованість за процентами; 112500 грн. - заборгованість за комісією; 3500 грн. - штрафи, пені.

Як встановлено із кредитного договору, згідно п. 2.1 кредитного договору договором № 0860912401/Т/973816 від 06.07.2012р., банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 100 000 грн., в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, комісій, в обумовлені цим договором строки.

Пунктом 2.1.1 кредитного договору передбачена процентна ставка за кредитом - у розмірі 0,01 % річних та включається в суму щомісячного платежу.

Згідно із п. 2.1.2 кредитного договору позичальник сплачує банку щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 5000 грн., що розраховується як 5 відсотків від суми кредиту вказаного в п. 2.1 цього Договору, та включається в суму щомісячного платежу.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 517 ЦК України зазначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Як установлено, і не спростовано відповідачем, позичальник належним чином не виконував зобов`язання ні щодо первинного кредитора,

Згідно із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України 01.07.2015р. по справі № 6-979ц15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплатив заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, вона підлягає стягненню на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, внаслідок відступлення прав вимоги до нового кредитора, починаючи з 23.03.2018р. перейшли всі права кредитора за основними договорами у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у радакції на час укладення кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) неповинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під часу кладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007р. № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016р. по справі № 6-1746цс16, та в постанові Верховного Суду від 04.06.2018р. по справі № 758/8481/15-ц.

Суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами позовну вимогу про стягнення щомісячної комісії в розмірі 2800,00 грн., оскільки ні позовна заява, ні умови кредитного договору, ні наданий розрахунок заборгованості не містять положень, які б вказували на підстави нарахування комісії та механізм її обрахування.

Суд доходить висновку, що позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачеві. Таким чином, позивач безпідставно нараховував «комісію за супроводження кредиту».

Що стосується вимог, щодо стягнення суми штрафів та пені у розмірі – 3500,00 грн. і 44,00 грн. Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги, права кредитора за Основними договорами переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників. Позивач вказує у позові, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 23.03.2018р., позивачем не здійснював нарахування жодних штрафних санкцій. Однак, суд вважає вимоги про стягнення штрафу і пені недоведеними позивачем належними та допустимими доказами, оскільки вказана сума штрафних санкцій визначена загальною сумою, як в позові та і в розрахунку заборгованості, що перешкоджає окремо перевірити правильність нарахування кожної складової.

19.03.2021р. відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності в тому числі і щодо кредитного договору, про що також вказав у відзиві і у запереченнях на відповідь (а.с. 34-36, 65-66).

Розглядаючи вказану заяву, суд виходить з такого.

Заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2019р.

Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 5.3. кредитного договору термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та/або штрафів за вказаним договором встановлюється сторонами у 10 років.

З позовною заявою ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду у 13.01.2021р., тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.07.2012р. в межах процесуального строку на звернення до суду з позовною заявою.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Те, що сторони вказали у договорі, що «термін» позовної давності встановлюється сторонами у 10 років, а не «строк», не виключає застосування цього положення договору, адже із настанням цього терміну (моменту у часі) закінчується строк на подання позову до суду про стягнення заборгованості. Відповідач не вказував про те, що це положення договору є незрозумілим для нього або ж має неоднозначне тлумачення.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткове задоволеня позовних вимог і стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» лише заборгованості за основним боргом в сумі 95 001,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1 425,00 грн. (розмір заявлених вимог 211 045,00 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню 95 001,00 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом 3 165,68 грн. (3 165,68 грн. х 95 001,00 грн. : 211 045,00 грн. = 1 425,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) суму заборгованості за кредитна договором № 0860912401/Т/973816 від 06.07.2012р. в розмірі 95 001,00 грн. (дев`яносто п`ять тисяч одна гривня 00 коп.) за основним боргом.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 425,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 21 травня 2021 року.

Суддя О.С. Наумова