Рішення № 97381500, 24.05.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/3362/19

Провадження № 2/628/12/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Волчек О.О.

за участю: секретаря Дюкової Г.Б.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Пухтаєвич О.О.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представників відповідача : - адвоката Мазницького М.М.,

- Михайленка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп`янську цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Литвинова Інна Вікторівна, про визнання недійсним спадкового договору та застосування наслідків недійсного правочину,-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить призначити судово-психіатричну експертизу та визнати спадковий договір недійсним. В обґрунтування своїх вимог вказує, що 27 вересня 2011 року був укладений спадковий договір між ОСОБА_3 , його матір`ю, та ОСОБА_2 , предметом якого був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , взамін якого ОСОБА_2 зобов`язався утримувати ОСОБА_3 . На час укладення спадкового договору власницею цього будинку була ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті залишилась спадщина, він прийняв спадщину належним чином, але виявилось, що на будинок він не може бути спадкоємцем, так як існує спадковий договір, який укладений померлою, а тому після її смерті відповідач став власником всього спірного будинку. Він вважає указаний договір недійсним, виходячи з наступного.

Так, на час здійснення договору довічного утримання мати ОСОБА_3 знаходилась в такому стані, що не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок психічної хвороби. Вона захворіла в 2002 році на хворобу Альцгеймера, яка являє собою одну з різновидів психозу. З травня 2011 року у зв`язку з психічною хворобою вона лікувалась у лікаря - психіатра Куп`янської центральної міської лікарні та знаходилась на «К» обліку у лікаря - психіатра цієї лікарні, про що є довідка лікарняного закладу від 19.10.2011 року. Таким чином, при укладенні договору ОСОБА_3 знаходилась у такому психічному стані, що не могла розуміти своїх дій та керувати ними. Після укладення спірного договору його мати знаходилась весь час у нього, він здійснював нагляд за нею, лікував її, при цьому вона йому не повідомила про укладення спадкового договору, вона нічого не пам`ятала.

Також позивач зазначив, що оскільки відповідач спадщину не приймав, то він єдиний спадкоємець після смерті матері і вважає, що за ним необхідно визнати право на спадщину, право власності на указаний будинок, так як оспорюваний договір порушує його права, внаслідок чого він позбавлений права на спадщину. Тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Крім того, позивачем було надано заяву про призначення судово-психіатричної експертизи в 18-й Харківській психіатричній лікарні відносно ОСОБА_3 (а.с. 17).

Відомостей про звернення позивача до суду з аналогічною позовною заявою немає.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 18.11.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу по суті за правилами загального позовного провадження до судового розгляду.

24.01.2020 р. від відповідача по справі надійшли письмові пояснення, в яких він проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним, посилаючись на наступне.

27 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та ним був укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Литвиновою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3832, при цьому договір був підписаний в присутності приватного нотаріуса, якою дієздатність його матері було перевірено. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На час своєї смерті вона проживала по АДРЕСА_1 , смерть настала вдома. Причиною її смерті є атеросклеротичний кардіосклероз. Він поховав свою матір, ОСОБА_3 , у зв`язку з чим поніс витрати. 02 жовтня 2019 року у зв`язку зі смертю матері, приватний нотаріус Куп`янського міського нотаріального округу Литвинова Інна Вікторівна зареєструвала за ним право приватної власності в цілому на житловий будинок на підставі оскаржуваного спадкового договору, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Крім того, відповідач вказує на те, що ОСОБА_3 , укладаючи та свідомо підписуючи спадковий договір, розуміла умови та правові наслідки правочину, що вчинявся, вона бажала псля своєї смерті передати йому у власність житло. Спадковий договір мати не оскаржувала протягом восьми років з моменту його укладення, при цьому протягом цього часу не заперечувала виконання ним умов цього договору, він в повній мірі виконав обов`язки, покладені на нього спадковим договором. За життя в окремі періоди ОСОБА_3 дійсно проживала у його брата, ОСОБА_1 , але таке проживання не було постійним і суперечило її волі. У такі періоди позивач не надавав йому можливості бачити матір, не випускав матір з будинку, вчиняв сварки.

Також відповідач зазначив, що позивачем до суду було надано заяву про призначення судово-психіатричної експертизи в 18-й Харківській психіатричній лікарні, однак, між сторонами у справі не досягнуто взаємної згоди при обранні експертної установи, вказавши, що заперечує проти проведення даної експертизи у вказаній психіатричній лікарні.

Крім того, вказав, що він не відмовлявся від спадщини після смерті матері та має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини - до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, вважає, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, оскільки, на думку відповідача, ОСОБА_1 довідався про укладення оскаржуваного ним спадкового договору після його укладення у вересні 2011 року (а.с.57-63)

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12.06.2020 р. підготовче провадження закрите та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

25.09.2020 р. від представника відповідача, адвоката Мазницького М.М., до суду надійшов відзив, в якому останній просить застосувати сплив позовної давності, внаслідок чого в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору та застосування наслідків недійсного правочину відмовити, посилаючись на те, що зі слів відповідача, його брат, позивач по справі, дізнався про існування спадкового договору між їх матір`ю та ОСОБА_2 у вересні 2011 р., і з того часу ОСОБА_1 наполягав на невідкладному продажу будинку, який був предметом спадкового договору, оскільки потребував кошти для лікування онука.

11.05.2021 р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення на відзив представника відповідача – адвоката Мазницького М.М., в яких зазначає, що причини пропуску строку на звернення до суду є поважними та обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 за життя не зверталась з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину - спадкового договору недійсним. За ст. 225 ЦК правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Указаним законом встановлено, хто і коли може заявити позовні вимоги про визнання недійсним правочину. Таким чином, він за законом не міг звертатись з позовом про визнання недійсним спадкового договору за життя своєї матері. А враховуючи те, що він не знав про укладений спадковий договір взагалі не від кого, то звертатись з позовом про оспорювання спадкового договору взагалі не мав підстав. Тобто, строк на звернення до суду починається тільки з 23.09.2019 р., так як пов`язаний з днем смерті матері, і строк на звернення до суду не пройшов станом на день подання ним позову, а саме, 05.11.2019 р. Про укладений спадковий договір він дізнався 19.10.2019 р. від приватного нотаріуса, коли подавав заяву про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Пухтаєвич О.О., у судовому засіданні підтримали позов, просили задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, наполягаючи на обставинах, викладених у своїх письмових поясненнях.

Представники відповідача: адвокат Мазницький М.М. та Михайленко О.О. у судовому засіданні підтримали позицію відповідача і також заперечували проти задоволення позовних вимог.

Третя особа - приватний нотаріус Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Литвинова І.В. у судове засідання не з`явилась, надавши заяву, у якій просила провести розгляд справи без її участі, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно копії спадкового договору, посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Литвиновою І.В. 27.09.2011 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3832, він був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та предметом договору є належний на праві особистої приватної власності (згідно п.4 спадкового договору) ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,0500 га, наданій для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер- 6310700000:59:005:0021. Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 зобов`язується виконувати розпорядження ОСОБА_3 і в разі її смерті набуває право власності на вказане майно.

Внаслідок укладення вказаного спадкового договору, була накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна до припинення чи розірвання договору (а.с.112-113). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.02.1954 р., батьками ОСОБА_1 значаться: ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (а.с. 6).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.11.2013 року, виданого повторно, вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).

Відповідно до актів про фактичне проживання особи від 08.11.2013 р., від 20.11.2016 р., від 16.10.2018 р., виданих Виконавчим комітетом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та відповідно до довідок від 08.11.2013 р., від 21.11.2016 р., виданих Виконавчим комітетом Куп`янської міської ради Харківської області, зазначено, що ОСОБА_3 без реєстрації проживала у свого сина, позивача ОСОБА_1 , в різний період часу, а саме: з 04 листопада 2010 р. по серпень 2011 р., з липня 2012 р. та до часу, коли був виданий останній акт – 16.10.2018 р. (а.с. 9-13).

Згідно копії довідки № 364, виданої 19.10.2011 р. лікарем-психіатром Куп`янської міської лікарні, ОСОБА_3 , 1926 року народження, перебувала на "К" обліку у психіатричному кабінеті Куп`янської поліклініки по ендогенному захворюванню з 2011 року (а.с. 6).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.10.2019 року, виданого повторно, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8).

З копій лікарського свідоцтва про смерть № 161 та довідки про причину смерті, виданих 24.09.2019 р., вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , причиною смерті є: хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз (а.с. 67).

Згідно копії паспорту на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 24.12.1998 р., вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 103).

З копії накладної № 188 від 24.09.2019 року, виданої ФОП « ОСОБА_5 », вбачається, що вона одержана ОСОБА_2 , та містить перелік речей, предметів для поховання та послуг з підсумком сплаченої вартості у розмірі 5842,50 грн. (а.с. 68).

Відповідно до копії заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 до приватного нотаріусу Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Литвинової І.В. від 23.09.2019 р. , зареєстрованої в реєстрі за № 2651 (а.с. 14).

Згідно з копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.11.2019 р. за № 187330466 та копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.10.2019 р. за № 183566191, на праві приватної власності в цілому житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі спадкового договору від 27.09.2011 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3833 (а.с. 15,66).

Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.01.2020 р. за № 196953251, державна реєстрація щодо права власності ОСОБА_3 в 1/1 частці на будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , відбулася 25.12.2003 р. Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право на спадщину № 1-5160 від 22.11.2003 р., свідоцтво про право власності № НОМЕР_5 від 22.11.2003 р., посвідчені державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Є.О. (а.с. 69).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 36 від 21.01.2021 року ОСОБА_3 за представленими даними на час укладення спадкового договору, 27 вересня 2011 року, виявляла хронічний, стійкий психічний розлад у формі судинної деменції; ОСОБА_3 за представленими даними на час укладення спадкового договору, 27 вересня 2011 року, за своїм психічним станом була не здатною усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 196-198).

У судовому засіданні свідки з боку позивача: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дали показання, згідно яких спільними є відомості про те, що ОСОБА_3 являлась матір`ю ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . До 2010 року після смерті свого чоловіка проживала сама. В 2010 р. ОСОБА_3 зламала ногу, після чого в листопаді того ж року її перевіз до себе ОСОБА_12 зі своєю жінкою ОСОБА_13 , а саме, в АДРЕСА_2 , де вона проживала до серпня 2011 р. ОСОБА_12 облаштував все вдома: підйом для ліжка, ходунки. Було все чисто вдома, матір без нагляду ОСОБА_12 та ОСОБА_14 не залишали. ОСОБА_3 почала «губитися», довго згадувала, час від часу втрачала пам`ять під час розмов, погано міркувала, проявляла неадекватність та агресивність, періодично не впізнавала навіть сина ОСОБА_12 . Зі слів, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 викликали психіатра ОСОБА_15 , після чого ОСОБА_3 поставили на облік. В вересні 2011 р. ОСОБА_3 до себе забрав другий син ОСОБА_16 , тоді її на автомобілі забрала сестра ОСОБА_14 . У ОСОБА_16 вона проживала до липня 2012 р. Потім матір знову забрав до себе ОСОБА_12 , у якого вона проживала до 2018 року, а з жовтня 2018 р. проживала у сина ОСОБА_16 . На день смерті ОСОБА_3 проживала в своєму будинку. За ОСОБА_3 був нагляд найнятої доглядальниці. Загалом, 7 років ОСОБА_3 проживала у ОСОБА_12 , а 2 роки проживала у ОСОБА_16 .

Відносно пояснень ОСОБА_7 про обізнаність щодо укладення спадкового договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд відноситься критично, оскільки доводи не підтверджені відповідними доказами.

У судовому засіданні свідок з боку відповідача, ОСОБА_17 , яка приходиться йому дружиною, надала показання, яка пояснила, що ОСОБА_18 являється матір`ю її чоловіка, ОСОБА_1 . До 2010 року її свекруха постійно проживала сама в АДРЕСА_1 , почувалася добре. 04.11.2010 року ОСОБА_18 оступилася та зламала шийку стегна. Після лікарні ОСОБА_16 забрав її до себе. Свекруха не хотіла їхати до другого сина, ОСОБА_12 , однак деякий час жила там. Потім, у вересні 2011 року забрала свекруху її сестра ОСОБА_14 . ОСОБА_3 також проживала і в них. В 2011 році її чоловік уклав з ОСОБА_3 спадковий договір, і вирішили, що все буде навпіл. Свекруха до нотаріуса заходила на ходунках, потім її відвезли до себе додому. ОСОБА_3 в листопаді 2011 року після медичного огляду було поставлено на облік до лікаря-психіатра Неонета. Час від часу свекруха проживала то у них, то у ОСОБА_14 . Вони всі здійснювали за нею догляд. За час проживання ОСОБА_3 у її сина ОСОБА_12 , він не давав можливості з нею бачитись, так як наполягав, щоб йому віддали документи на будинок. Пояснила, що викликали поліцію, щоб пустили до ОСОБА_3 . Після того, як ОСОБА_13 , дружина ОСОБА_12 , перевезла свекруху до свого будинку, там зробили ремонт, найняли людей доглядати за нею, де ОСОБА_3 і проживала до своєї смерті.

Відносно вказаних пояснень щодо того, що ОСОБА_3 не хотіла жити з сином, ОСОБА_1 , та останній не дозволяв нікому бачитись з матір`ю, суд відноситься критично, оскільки вказані факти не найшли свого підтвердження достатніми доказами.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтями 1247, 1248 ЦК України до форми заповіту встановлюються загальні вимоги, а саме заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

У постановах Верховного Суду вказується, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12; постанова Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі №6-1531цс16; постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №161/17119/16-ц; постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №522/25597/13-ц; постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №311/3823/15).

Згідно з постановою Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, висновки якого є обов`язковими для судів, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Між тим, в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №- 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільнихсправах» зазначено, що судово – психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на підставі аналізу пояснень сторін, свідків,з яких встановлено, що на момент укладення спадкового договору ОСОБА_3 вже мала відхилення в психічному стані, що проявлялось в її поведінці, періодичної втрати пам`яті, згідно наданої довідки лікаря-психіатра була поставлена на облік в травні 2011 року, а також належних доказів, суд вважає, що наявні у ОСОБА_3 психічні захворювання абсолютно позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також розуміти їх наслідки під час підписання спадкового договору,посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Литвиновою І.В. 27.09.2011 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3832, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України до судових витрат, зокрема належать витрати, пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.

Згідно рахунку-фактури № 28 від 21.12.2020 р., наданого КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» за проведення судово-психіатричної експертизи по цивільній справі № 628/3362/19 вартість склала 8433,50 грн. (а.с. 187).

У зв`язку з чим, з відповідача підлягають стягнення вказані витрати в сумі 8433,50 грн., а всього до стягнення підлягає сума в розмірі – 9201,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264-265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 203, 215, 1257, 1302, 1304, 1307 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_10 задовольнити у повному обсязі.

Визнати спадковий договір між ОСОБА_2 , предметом якого був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Литвиновою І.В. 27.09.2011 р. та зареєстрований за № 3832, недійсним.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 витрати за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 8433,50 грн. та по оплаті судового збору за подання даного позову до суду в сумі 768,40 грн., а всього 9201,90 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 03.06.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий О.О. Волчек