Рішення № 97381425, 03.06.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/26/21

Номер провадження 2/623/277/2021

РІШЕННЯ

іменем України

26 травня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С.В.

представника відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/26/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про скасування договору № б/н від 10.09.2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

04.01.2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ “ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 60100,85 гривень, посилаючись на те, що 10.09.2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н згідно до якого відповідачеві було надано кредит. Ліміт кредитного розміру збільшився до 37000,00 гривень.

Відповідач умов договору належним чином не виконує та станом на 15.11.2020 року має заборгованість 60100,85 грн., яка складається з наступного:

-48810,04 грн. – заборгованість за тілом кредиту в т.ч.:

-0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредита;

-48810,04 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;

-0,00 грн.- заборгованість за нарахованоми відсотками;

-11290,81 грн. – заборгованість за простроченими відсотками;

- 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

- 0,00 грн. – нарахована пеня;

- 0,00 грн. нарахована комісії.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 60100,85 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00 гривень.

Ухвалою судді від 13 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.(а.с. 57)

18.01.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.(а.с. 61-64)

Ухвало суду від 19.01.2021 року вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. (а.с. 66)

26.01.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву в якій вказує що самої підписаної нею Заяви про приєднання до договору приєднання банк ні суду ні їй так і не надав. Позивач не надав ніяких доказів що надавав їй якісь свої послуги, а посилання на ті їх таблиці нарахувань не можуть бути ніяким доказом бо ті таблиці позивач створює та друкує сам тож суд до них зобов`язаний відноситись скептично та не сприймати як вже доведений доказ. Надані позивачем таблиці нарахування боргу не можуть бути прийняті судом як доказ надання послуг, оскільки ці довідки не підтверджують надання послуг та отримання їх відповідачем. А оскільки недодержана ця вимога закону, то це перешкоджає їй в захисті від незаконних посягань на її права та інтереси й кошти, тож на підставі таких псевдо-доказів суд немає права задовольнити позов бо інакше він скоїть злочин і це буде неспростованим доказом про його упередженість на користь позивача. Тож вона вважає, що документи які оформлені з грубим порушенням закону, що вище доведено, не можуть бути визнані судом як докази, згідно вимоги закону про належність та допустимість доказів. До неї пред`явлено надуманий позов про стягнення з неї нібито маючої місце заборгованості, яка існує хіба що в їх буйній уяві і це неспростовано підтверджує сам позов в якому ніде ні одним словом не наведено, по перше: 3 якого періоду вона перестала виконувати свої обов`язки за договором тобто з якої дати виникло порушення зобов`язань за кредитним договором, а в так званого позивача відповідно виникло право на вимогу дострокового "повернення кредиту". А ця обставина є однією з надважливих, для розгляду справи по суті й винесення законного обґрунтованого рішення, тож відсутністьв так званому позові даних про дату коли вона за їх переконанням перестала виконувати свої обов`язки за договором, а в так званого позивача відповідно виникло право на вимогу дострокового "повернення кредиту" - з особливим цинізмом порушує її Конституційне право на судовий захист від незаконних вимог, а особливо її право на доведення суду тієї обставини що навіть якби в неї й була перед так званим позивачем заборгованість так суд все одно зобов`язаний відмовити їм в задоволенні позовних вимог оскільки так званим позивачем пропущено строк позовної давності на примусове стягнення. Тому як задля, належного виконання позичальником обов`язку з внесення чергового платежу обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, а згідно ч.5 ст.261 ЦК України: За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Тож позивачем злісно порушено її право на визначення та подання суду заяви про пропуск позивачем строку на вимогу примусового стягнення з неї нібито існуючої заборгованості. А щодо питання про безпідставність надуманих вимог про стягнення нібито існуючого боргу за кредитом та процентів, є незаконні оскільки ч.2 ст.1050 ЦК України чітко визначено що в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення виключно - частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Отже згідно вимоги цієї статті, позикодавець в разі вимоги дострокового повернення несплаченого кредиту має право на вимогу виключно - частини позики, що залишилася та сплати процентів, і більше ніяких інших нарахувань які б ним не нараховувались. Тож вимоги позивача до неї окрім - частини позики, що залишилася, та сплати процентів, то не що інше як навіяні бурхливою уявою домисли які є примарними й химерними бо не мають під собою ні крихти підґрунтя та з особливим цинізмом суперечать закону.

Просить суд застосувати загальний та спрощений строки позовної давнини в зв`язку з тим що в позові позивач просить суд стягнути з неї нібито маючу місце заборгованість як за самою позикою тобто тілом кредиту так і за додатковими нарахуваннями(штрафу, пені) й відмовити в стягненні з неї неіснуючої заборгованості першою підставою відмови є пропуск строку на вимогу стягнення з неї неіснуючої заборгованості в примусовому порядку. Відмовити позивачу в примусовому стягненні з неї нібито маючої місце кредитної заборгованості врахувавши ту обставину що навіть за їх таблицями вона вже погасила всю кредитну позику, а ті нарахування на які посилається позивач зроблені незаконно оскільки вимогою ч.2 ст.1050 ЦК України - чітко визначено що в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати - дострокового повернення виключно - частини позики, що залишилася, та сплатИ прцентів, а Згідно Закону України, діючий закон домислювати заборонено - тож позивач немає права нараховувати та вимагати ніяких додаткових коштів окрім передбаченої законом частин позики що залишилась та процентів - також незаконне нарахування одночасно штрафу і пені оскільки це є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення заборонено ст.61 Конституції України. (а.с. 76-84)

26.01.2021 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до АТ КБ «Приват Банк» про скасування договору № б/н від 10.09.2007 року. Зустрічний позов ідентичний з відзивом ОСОБА_2 , який направлений 26.01.2021 року.

Просить суд скасувати зазначений позивачем договір № б/н, від 10.09.2007р., з підстав що навіть за їх таблицями вона погасила всю нібито існуючу заборгованість, а ті нарахування на які посилається позивач зроблені незаконно тому як зроблені з цинічним порушенням вищенаведеного законодавства.(а.с. 88-95)

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про скасування договору № б/н від 10.09.2007 року, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.(а.с. 105)

22.02.2021 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшли відповідь на заяву відповідача, відзив на зустрічний позов із запереченнями проти позовних вимог ОСОБА_2 та з заявою про застосування строку позовної давності. У заяві представник АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що ОСОБА_2 (далі - Відповідач) звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву N б/н від 10.09.2007 року. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта Відповідача виписка по рахунку; довідка про видані картки; довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не шані та кредитором не прийняті. Посилання Відповідача на те, що Позивач вводить суд в оману є голослівними та ми що не відповідає дійсності. Позивач не вводить суд в оману та банком надано правомірне обґрунтування вчинених дій. Щодо позовної давності. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. З наданого Банком розрахунку заборгованості, крім загальної суми заборговане зазначаються: періоди здійснення погашення заборгованості за Кредитним договором; періоди та на яку суму зменшувалось сальдо за кредитом (тіло кредиту); період (кількість днів знаходження кредиту на прострочені) виникнення прострочення за тілом кредиту - її розмір; розмір відсоткової ставки, яка нараховується за користування кредитним коштами; розмір пені, що нараховується за невиконання умов кредитного договору та період (кількість днів за які нараховувалась пеня); період за який здійснювалося погашення Відповідачем відсотків та їх розмір; розмір та період нарахування відсотків на поточну заборгованість та прострочену заборгованість (з зазначенням періоду виникнення прострочення). Із розрахунку заборгованості вбачається, що Позичальник неодноразово порушував.. зобов`язання за договором, а починаючи з квітня 2020 року не зникає прострочена, заборгованість, а тому їй нараховуються відсотки. Відповідач не надала належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості по кредиту або ж незарахування банком якихось платежів, які були сплачені Позичальником, а тому її твердження ґрунтуються на припущеннях та не підлягають задоволенню. Розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою станом на 15.11.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його Виконання. Відповідачем дійсно були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком. Так, згідно виписки Клієнт неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 06.03.2020 р., підтвердженням є виписка з рахунку. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 30.12.2020 року — до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також необхідно зауважити, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що злить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором.(а.с. 110-112)

У відзиві на зустрічний позов, представник АТ КБ «ПриватБанк» вказав щодо форми кредитного договору. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови. Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною Договору Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 13 років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Щодо посилання Відповідача на ЗУ “Про захист прав споживачів”. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Необхідно зауважити, що ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини. Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Окрім того, в Анкеті-Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.'" Таким чином, підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем даного рахунку починаючи із 10.07.2012 р., а саме:розрахунки у торговельній мережі, приклад:26/03/2011 ПРОДУКТИ 198 (УКРАЇНА, ІЗЮМ, ВУЛ. ОРЛОВА, БУД.4) Покупка UAH 226.77, зняття готівки у банкоматах, приклад:27/05/2011 БАНКОМАТ 6715 ХАРКІВ (УКРАИНА, ХАРЬКОВСКАЯ, ХАРЬКОВ, ВУЛ.ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ,БУД.155 МАГАЗИН КИЕВСКИЙ) ВЫДАЧА НАЛИЧНЫХ ДЕНЕГ UAH 500.00), поповнення кредитного рахунку, приклад: 18/09/2014 Пополнение наличными своей карты в терминале самообслуживания: АДРЕСА_1 , Отделение Банка UAH 550.00 CR. Враховуючи викладене, просимо суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви та задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.(а.с. 116-126) у заяві про застосування строку позовної давності на подання зустрічної заяви ОСОБА_2 представник АТ КБ «ПриватБанк» вказав, що згідно виписки по рахунку вбачається, що Позичальник виконував свої "ов`язання до певного часу належним чином, що свідчить про те, що Позичальник та АТ «ПРИВАТБАНК» були згодні з умовами кредитування та визнали своїх зобов`язання договором також свідчить про те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконав свої зобов`язання за Договором, а саме надав Позичальнику кошти, як це передбачено умовами Договору. Відповідач ОСОБА_2 просить визнати недійсною заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТЕАНК» та ОСОБА_2 . Але, про укладення між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 кредитного договору № б/н від 10.09.2007 року ОСОБА_2 дізналася у день його укладення 10.09.2007 року . Згідно із ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із ч. З, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, Відповідачем пропущений встановлений ст. 257 ЦК України строк загальної позовної давності при зверненні до суду з позовними вимогами, заявленими у зустрічній позовній заяві. Просить суд застосувати у справі вимоги ч. З, 4 ст. 267 ЦК України про пропуск строку позовної давності на подання зустрічного позову від 24.01.2021 року ОСОБА_2 до АТ КБ “ПРИВАТБАНК”. Відмовити у повному обсязі у задоволенні зустрічного позову від 24.01.2021 року ОСОБА_2 до АТ КБ “ПРИВАТБАНК”.(а.с. 128)

09.03.2021 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 подано заперечення на відзив в якому вказує , що це Заперечення на відзив вона змушена подати тому як не подавши його хтось може це розцінити що їй нічим спростувати той флуд у відзиві з-за відсутності законних підстав та доводів і доказів про її заборгованість перед позивачем. На поданий нею та прийнятий Судом її Зустрічний позов до "ПриватБанку" їй поштою було надіслано відзив на їх безпідставний до неї позов бо та нарахована ними заборгованість існує хіба що в їх буйній уяві і це неспростовно підтверджує сам їх позов в якому не наведено та не додано ні одного належного та допустимого доказу про наявність заборгованості. Просить відмовити в стягненні з неї кредитної заборгованості. (а.с. 142-150)

24.03.2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» надав пояснення в яких підтримує свої позовні вимоги та просить задовольнити повністю позовні вимоги за первісним позовом . (а.с. 155-163)

У судове засідання представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом АТ КБ «Приват Банк» не з`явився надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засідання заперечував проти задоволення первісного позову та наполягав на задоволенні зустрічного позову. Після того, як ОСОБА_1 попросив суд оголосити перерву для підготовки до судових дебатів, то до зали суду він не повернувся.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а позовні вимоги за зустрічною позовною заявою не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що 10.09.2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н згідно до якого відповідачеві було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. Кредитний ліміт поступово збільшився до 37000,00 гривень. (а.с.20,17)

Факт отримання платіжної картки стороною відповідача не заперечувався.

З виписки по картковому рахунку вбачається, що спочатку було встановлено кредитний ліміт у сумі 500,00 грн., який згодом було збільшено 16.04.2012 року до 2000,00 грн., 19.10.2012 року до 4000,00 грн., 28.12.2012 року до 6800,00 грн., та 13.05.2019 року зменшено до 0,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.12-18).

Факт користування кредитними коштами стороною відповідача не заперечувався.

Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, а саме заявою позичальника, випискою по рахунку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Термін дії картки № НОМЕР_1 серпень 2015 року.

Строк дії останньої картки - № НОМЕР_2 листопад 2021 року.

Початковий кредитний ліміт в подальшому змінювався (його було збільшено), що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_2 . Остання зміна кредитного ліміту відбулася 11.03.2019 року.

Згідно із розрахунком заборгованості відповідач ОСОБА_2 станом на 15.11.2020 року має заборгованість 60100,85 грн., яка складається з наступного:

-48810,04 грн. – заборгованість за тілом кредиту в т.ч.:

-0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредита;

-48810,04 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;

-0,00 грн.- заборгованість за нарахованоми відсотками;

-11290,81 грн. – заборгованість за простроченими відсотками;

- 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

- 0,00 грн. – нарахована пеня;

- 0,00 грн. нарахована комісії. (а.с.6-16)

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити процентита сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на їх захист з відповідачів підлягають стягненню неповернені кредитні суми, заборговані відсотки, з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що представник АТ КБ «Приват Банк» та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 просять суд застосувати строк позовної давності як за первинним так і за зустрічним позовами в порядку ст. ст. 266, 267 ЦК України.(а.с. 86-87, 128)

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту укладений 10.09.2007 року, позовну заяву підписано 23.11.2020року, а останній рух грошових коштів по картці був 04 листопада 2020 року, тобто з цього часу починається відрахування строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що позивач за основним позовом не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, але відповідач просить застосувати наслідки спливу такого строку, вважає, що трирічний строк позовної давності закінчується 04.11.2023 року, а з позовом позивач звернувся до суду 04.01.2021 року, тобто у межах вказаного строку. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.01.2021 року у справі №494/366/19 (провадження №61-2084св20)

Суд бере до уваги та покладає в основу мотивування рішення розрахунок заборгованості наданий позивачем і вважає такий вірним, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 60100,85 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками.

Стосовно вимог про застосування строку позовної давності відносно зустрічного позову, суд вважає неможливим, оскільки ОСОБА_2 просить визнати недійсним заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2007 року, оскільки ОСОБА_2 дізналася про укладення вищезазначеного договору у день його укладення тобто 10.09.2007 року , звідки й починається обчислення строку позовної давності, який на час розгляду справи сплинув.

Підставою для розірвання кредитного договору представник позивача по зустрічному позову вказує на необізнаність позичальника з усіма істотними умовами кредитного договору, внаслідок чого банком здійснені нарахування, які не були умовами договору. Проте в судовому засіданні встановлено, що позичальник був належним чином обізнаний з умовами кредитного договору, що засвідченого його підписом у довідці про умови кредитування. Тому позовні вимоги щодо розірвання кредитного договору суд вважає необгрунтованими, що обумовлює висновок суду про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом згідно платіжного доручення № РROM6B78WP від 06.11.2020 року на користь позивача за первісним позовом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу за зустрічним позовом відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 29 серпня 2000 року, зареєстрована: АДРЕСА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094, п/р № НОМЕР_5 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2007 року в розмірі 60100,85 (шістдесят тисяч сто гривень 85 копійок) та судові витрати у справі в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок), а всього 62202,85 гривень (шістдесят дві тисячі двісті дві гривні 85 копійок).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про скасування договору № б/н від 10.09.2007 року – відмовити повністю.

Судовий збір за подання зустрічного позову в розмірі 908,00 гривень віднести за рахунок держави.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення суду проголошені 26 травня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 03 червня 2021 року

Суддя Ізюмського міськрайонного суду

Харківської області Т.Д. Бєссонова