Рішення № 97381364, 02.06.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1926/21

Провадження №2/639/1264/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року

Жовтневийрайонний суд містаХаркова у складі:

головуючогосудді – Рубіжного С.О.,

за участю секретаря – Чубенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в залі суду в м. Харковіцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський автомобільний завод» про стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом. В обґрунтовування позову посилається на те, що у період з 23 червня 2020 року по 23 листопада 2020 року вона перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Харківський автомобільний завод» (далі-ДП «ХАЗ»), що підтверджується записами у трудовій книжці.

23.11.2020року нею було подано заяву про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк на підставі п.1. ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін та наказом № 138-К від 23.11.2020 року ії було звільнено з посади завідувача технічного архіву та при звільненні не був проведений остаточний розрахунок, як це передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпПУкраїни.

14.12.2020 року Укрпоштою замовленим листом з описом вкладення Відповідачу було направлено звернення про здійснення щодо Позивача остаточного розрахунку та надання довідки про належні мені до виплати суми при звільненні. Відповіді від підприємства не надійшло, а 26.01.2021 року поштове відправлення повернулось на ії адресу з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання».

23.12.2020року на зарплатний картковий рахунок Позивача було зараховано кошти у розмірі 6 138,35 грн. - заробітна плата за жовтень 2020 року, а 24.12.2020 року надійшли кошти у сумі 6227,95 грн. - заробітна плата за листопад 2020 року.

У зв`язку з тим, що Відповідач не провів повний розрахунок при звільненні Позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту проведення розрахунку, який був здійснений 23.12.2020 року пройшло 30 днів, Відповідач не нарахував та не сплатив середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачеві кошти за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні.на число календарних днів за цей період.

В Довідці з Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 09.02.2020 року нарахування за вересень 2020 року становить - 6865,71 грн., за жовтень 2020 року - 6992,75 грн.

За таких обставин заробітна плата Позивача за два останні місяці роботи становить вересень 2020 року (22 робочих дні) - 6865,71 грн., за жовтень 2020 року (21 робочий день) - 6992,75грн., відповідно середньоденна заробітна плата складає 322,28 грн.

Оскільки кошти з остаточного розрахунку при звільненні були перераховані позивачеві лише 23 та 24 грудня 2020 року, сума компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні складає 9668,69 грн.(6865,71+6992,75 : 43 х 30), яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання.

Також ухвалою суду клопотання позивача про витребування доказів – задоволено.

Витребувано у ДП «ХАЗ» наказ про звільнення, довідки про середньомісячну та середньоденну заробітну плату, розміру утримань та розмір середнього заробітку за час затримки при звільненні.

На виконання ухвали суду, 15 квітня 2021 року відповідачем надані відповідні довідки. Відзив на позов не подано.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи у ії відсутність.

Представник відповідача подала заяву про розгляд справи у ії відсутність та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Суд, дослідивши надані та долучені до матеріалів докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як передбачено ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах на підставі п.1. ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін та наказом № 138-К від 23.11.2020 року ії було звільнено з посади завідувача технічного архіву (а.с. 8, 30)

Позивачзазначає, що у день звільнення з ним не було проведено кінцевого розрахунку.

Позивач зверталась до відповідача з вимогою щодо виплати заробітної плати (а.с.19).

З виписки по особовому рахунку позивача та довідки АТ «Ощадбанк» від 04.02.2021 року вбачається, що на рахунок позивача зарахована заробітна плата за жовтень та листопад 2020 року. Остаточний розрахунок здійснено 24 грудня 2020 року (а.с.9).

Зазначені обставини також підтверджуються Довідками про розрахунок середнього заробітку № 2/34 від 05.04.2021 та про середню заробітну плату № 2/33 від 05.04.2021 (а.с.28,29)

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, форми ОК-5 від 09.02.2021 року на імя позивача,; в вересні 2020 за повний місяць нараховано 6965,71 грн., в жовтні 2020 за поний місяць нараховано 6992,75 грн. (а.с. 14-16).

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судамизаконодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розглядісправи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Абзацом 3 п.2 Порядку визначено період, за який обчислюється середня заробітна плата, а саме з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Зазначений період враховується у всіх випадках, крім плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати та середньої місячної заробітної плати, здійснюється відповідно до п. 8 Порядку.

При визначені розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню відповідно до ст. 117 КЗпП, суд керується абз.1 п.8 Порядку, відповідно до якого, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно ч.1 ст. 52 КЗпПУкраїни, для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

Як зазначено вище, позивачем відпрацьовано повні два місяці роботи, що передували місяцю звільнення –вересень та жовтень 2020 року з відповідними нарахуваннями заробітної плати по 6865,71 грн. та 6992,75 грн., загальний розмір якої складає 13858,46 грн.

Як зазначено позивачем, кількість робочих днів робочих днів за вересень та жовтень 2020 року складає 43 дні.

Остаточний розрахунок було здійснено 24 грудня 2020 року

Таким чином, середньоденна заробітна плата складає 322,29 грн. (13858,46 / 43). Суд вважає правильним такий розрахунок середньоденного заробітку та таким, що відповідає Порядку.

При цьому суд оцінює критично розрахунки середньоденного заробітку, який визначений відповідачем у довідках, оскільки він здійснений з урахуванням розміру заробітної плати, яка не відповідає нарахуванням визначених у пенсійних відомостях.

При цьому слід зазначити, що середній заробіток розраховувався із сум нарахованої заробітної плати без утримання податків та інших обов`язкових платежів, тому при виплаті середнього заробітку він підлягає сплаті з подальшим утриманням прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Також суд зазначає, що кількість днів на які нараховується середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 23.11.2020 по 24.12.20 складає 24 дні, як визначено відповідачем та відповідає п`ятиденному графіку роботи. Обґрунтованих доводів, що для розрахунку мають враховуватися календарні дні позивачем не наведено.

Відповідно до законодавства кількість робочих днів з урахуванням святкових та неробочих днів, передбачених ст.. 73 КЗпП України, з 24 листопада 2020 року по 24 грудня 2020 року складає 24 робочих дня. На підставі чого середній заробіток за весь час затримки складає 7734,96 грн. (322,29х24 днів).

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд враховує, що згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а тому позови про його стягнення оплачується судовим збором (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019)

Враховуючи, що за вимогу про стягнення середнього заробітку позивач не звільнена від сплати судового збору, який не був сплачений при подачі позову, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України розподіляє розмір судового збору в сумі 908,00 грн. пропорційно до задоволений вимог (7734,96*908/9668,69), а саме на користь Держави підлягає стягненню з позивача судовий збір в сумі 181,60 грн., з відповідача судовий збір в сумі 726,40 грн..

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 3, 47, 94, 115, 116, 233 КЗпП України, , суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський автомобільний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 7 734 (сім тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок з подальшим утриманням прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський автомобільний завод» на користь Держави судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у розмірі 181 (сто вісімдесят одну) гривню 60 (шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменуваннясторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1

Відповідач: Державного підприємства «Харківський автомобільний завод», код ЄДРПОУ 07943836, зареєстроване місце знаходження: м. Харків, вулиця Центральна, буд. 2.

Повний текст рішення складено 02.06.2020.

Суддя С.О. Рубіжний