Рішення № 97380009, 14.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5193/19

2/212/92/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Козлова Ю.В., з участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О., в порядку ст. 247 ЦПК України, за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору нікчемним, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року до суду звернувся ОСОБА_2 , який є представником ОСОБА_1 з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору нікчемним.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. В позові зазначено, що ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір б\н від 01.11.2013.

В обґрунтування вимог, зазначає, що на підтвердження складання банком кредитного договору, відповідачу необхідно надати оригінал анкети-заяви. Згідно повідомлення банку зазначений документ був знищений після сплину терміну зберігання. З копії анкети–заяви не видно, чи був ознайомлений клієнт з умовами та правилами та виявив бажання виготовити на своє ім`я картку, не зазначено на який ліміт відкрито картковий рахунок. Сторонами не погоджено розмір процентів за кредитом. В заяві-анкеті наданого суду не міститься підпису позивача. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Тобто, якщо сторони у письмовій формі не тільки не погодили, а навіть не визначили таку істотну умову кредитного договору, як розмір кредиту, він є неукладеним і не породжує правових наслідків.

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» не може підвередити факт укладання з ОСОБА_1 кредитного договору. Копія анкети-заяви, яка не містить ані обов`язкових умов кредитного договору, затверджених діючим законодавством, ані які саме обов`язки приймає на себе позичальник. Зокрема, не регламентовані строки погашення кредиту, розмір платежів, порядок нарахування фінансових санкцій за несвоєчасне виконання прийнятих на себе зобов`язань, договір як такий позичальником не підписувався, оскільки підпис проставляється лише на заяві. Посилання банку на те, що умови викладені на сайті в мережі інтернет та з ними ОСОБА_1 має ознайомитись у будь-який момент, вважає неспроможними тому, що даний сайт є власністю банку, його зміст може будь-коли змінено чи видалено, знаходження певної інформації та не є підставою для звільнення позивача від доказування, також не можна вважати, що таким чином було укладено кредитний договір.

Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемним правочин чи правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Просить визнати кредитний договір б\н від 01.11.2013 укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 нікчемним.

01 липня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

10 вересня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» надав відзив на позов.

21 жовтня 2019 року судом витребувані докази по справі.

22 червня 2020 року в зв`язку з неявкою представника банку та не надання витребуваних доказів, підготовче засідання відкладено, повторно витребувані докази по справі.

12 жовтня 2020 року суду банком на виконання ухвали про витребування доказів надано документи.

16 листопада 2020 року по справі проведено підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про розгляд справи без його та позивача участі, просив задовольнити позовні вимоги.

Згідно ст.158 ЦПК України, особа яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про день, час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином, про причину неявки до суду не повідомив.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Згідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається і відповідачем не заперечується та обставина, що нею 01.11.2013 року підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє кредитну картку. Інші опції залишилися незаповненими, у тому числі опція - платіжна картка кредитна «Універсальна». Не заповнена й графа - бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна». Одночасно із цим у анкеті-заяві зазначено про те, що клієнт згоден із тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Окрім того, зазначається, що клієнт ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Має місце у заяві й застереження про те, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Отже, у заяві позичальника від 01 листопада 2013 року відсутній кредитний ліміт, тобто тіло кредиту, а також у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання.

Без надання підтверджень про конкретні запропоновані позивачу Тарифи і Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про кредитний ліміт, пені та штраф, витяги з Тарифів і з Умов та Правил не можна вважати складовою частиною спірного договору, оскільки вони не підписані відповідачем та останнім не визнаються. Отже, недодержання письмової форми для кредитного ліміту, пені та штрафу, не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягах з Тарифів та з Умов і Правил, як невід`ємну складову частину змісту договору.

Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідачем на підтвердження отримання позивачем кредитної картки № НОМЕР_1 від 01.11.2013 надано довідку про отримання картки, фото на якому зафіксована позивачка ОСОБА_1 з карткою в руках, та рух грошових коштів за карткою, згідно якого картка була використана в період часу з 01.11.2013 по 24.01.2014.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

ЦК України встановлює загальні правила про недійсні правочини, які розподіляє на два види: згідно із ч.1 ст.215 ЦКУ недотримання при укладанні договору вимог частин 1-3, 5, 6 ст.203 ЦКУ спричиняє його недійсність (ч.2 ст.215 ЦК України та оспорювані (ч.3 ст.215 ЦК України). Принципова відмінність між такими правочинами полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (ст.236 ЦК України).

Нікчемними вважаються умови типового договору або договору приєднання, що передбачають односторонню відмову від зобов`язання зі сторони виконавця або односторонню зміну виконавцем умов договору, або вимагають від одержувача (послуги) товару оплати непропорційно значного розміру санкцій, у випадку його відмови від договору тощо.

Судом встановлено, що позивач отримувала платіжну картку (персональний ідентифікаційний номер для авторизації), користувалася кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, таким чином відсутні підстави вважати що укладений кредитний договір між сторонами від 01.11.2013 року не було укладено. Висновок про недодержання письмової форми також буде хибним за таких умов. Крім того, визнання договору нікчемним як спосіб захисту протиричить засадничим положенням ЦК України про недійсність договору, оскільки нікчемність договору передбачена самим законом і підтвердження з боку суду не потребує.

З огляду на таке, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89 ЦПК України, ст.ст. 207, 215, 236, 1055 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору нікчемним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено та підписано без проголошення 23.04.2021.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – не відоме, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , юридична адреса: м.Кривий Ріг, пр.Героїв-підпільників, 34, прим.16.

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ - 14360570, юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д.

Суддя: Ю. В. Козлов