Рішення № 97376037, 28.05.2021, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1492/20

Провадження № 2/602/72/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2021 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого РАДОСЮКА А.В.

при секретарі МАЙХРУК Н.М.

з участю представника відповідача – адвоката Савіська В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним кредитного договору № 0353-4437 від 31.03.2020 року. Обгрунтовує позов тим, що 31.03.2020 року між ним та відповідачем укладено договір № 0353-4437 про надання кредитних коштів, відповідно до якого ним було отримано позику. Вказує, що при укладанні оспорюваного правочину порушені його права, як споживача згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні довірчі послуги», ЗУ «Про захист персональних даних». Звертає увагу на те, що ним не було підписано вказаний договір. Крім того, на думку позивача, відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та йому не було зазначено нічого на рахунок непомірно високої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. При укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як йому запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Звертає увагу на те, що розмір нарахованих відсотків за оспорюваним кредитним договором значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Вважає, що це є підставою відповідно до вимог ст.215 ЦК України для визнання даного кредитного договору недійсним, в зв`язку з недотриманням відповідачем норм діючого законодавства. Просить визнати недійсним договір № 0353-4437, укладений між ним та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 31.03.2020 року.

Ухвалою суду від 06 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.

02.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними, такими, що не мають законодавчого обґрунтування та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Кредитний договір, що оспорюється позивачем, укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту відповідача (далі Сайт), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів та які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле та відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Позивач в момент реєстрації на Сайті відповідача створив власний Особистий кабінет, який є сукупністю захищених сторінок та забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання договору. Правилами надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладення Договору та є його невід`ємною частиною, встановлюється порядок укладення Кредитного договору між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 . Так, позивачем виконано всі дії, а саме створено Особистий кабінет, заповнено заявку на отримання Кредиту, надано підтвердження ознайомлення з офертою відповідача, які свідчать про його свідомий вибір та обізнаність зі всіма умовами при укладені Кредитного договору. На спростування доводів позивача щодо ненадання повної інформації про умови кредитування відповідач зауважує, що на офіційному сайті останнього у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо Договору кредиту та порядку його укладення. Також звертає увагу на те, що кредитний договір № 0353-4437 від 31.03.2020 року є вже другим договором укладеним між позивачем та відповідачем. Попередній договір позивачем виконано в повному обсязі. Зважаючи на вищевикладене, представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судовому засіданні позовних вимог не визнав, з підстав викладених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою компанією, яка здійснює свою діяльність на ринку фінансових послуг щодо надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ІК №116 від 01.08.2013 та ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (надалі - Нацкомфінпослуг), згідно Розпорядження № 2401 від 08.06.2017.

Відповідно до п. 8, п. 42 Постанови КМУ від 07.12.2016, № 913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначених ст. 1054 ЦК України.

До фінансових послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, Закон України «Про електронну комерцію» застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення фінансових послуг. Порядок укладення кредитного договору між сторонами здійснюється у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору, як один із загальних засад цивільного законодавства, декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов`язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 31 березня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за допомогою веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» шляхом ідентифікації ОСОБА_1 та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (п.5.1-5.4 Правил), укладено Кредитний договір № 0353-4437, невід`ємною частиною якого є Правила надання грошових коштів у кредит, за умовами якого Товариство надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 10000,00 грн., строком дії кредиту 27 днів.

Відповідно до п.4 Договору, розмір процентів складає 2% від Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Річна відсоткова ставка складає 730%.

Відповідно до п.5 Договору, сукупна вартість Кредиту (вартість користування Кредитом) складає 154 % від суми Кредиту ( у відсотковому вираженні) або 15400 грн. та включає в себе проценти за користування Кредитом 54% від суми Кредиту ( у відсотковому вираженні) або 5400 грн. (у грошовому вираженні).

Відповідно до п. 6 Договору, у разі, якщо позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений пунктом 2 договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нарахувати, згідно вимог чинного законодавства України, а позичальник зобов`язаний сплатити до 2 % (включно) пені від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь -яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів", в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом статті 230 ЦК України, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Судом встановлено, що грошові кошти надавалися ОСОБА_1 в кредит на 27 днів і йому було повідомлено про сплату 2 % на добу за користування кредитними коштами, окрім того, позивач не надав доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення його в оману.

Таким чином, відсутні правові підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав.

Також, на обґрунтування заявленого позову позивач зазначав і про порушення відповідачем при укладенні оспорюваного правочину Закону України "Про електронну комерцію", а саме про відсутність його підпису на договорі, оскільки цей договір підписаний з використанням електронного підпису .

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_1 без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету не зміг б укласти кредитний договір із відповідачем, тому укладення кредитного договору у запропонованій відповідачем формі відповідало внутрішній волі позивача і цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вказана позиція суду узгоджується з висновком зробленим Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 року по справі 127/33824/19 (за аналогічними правовідносинами).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору №0353-4437 від 31.03.2020 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Відповідно до ч. 7 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у порядку ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» та судом відмовлено у задоволенні його позовних вимог, тому судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі ст. ст. 202, 203, 204, 207, 208, 215, 633, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 13, 76, 81, 89, 141, 263 265, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) про захист прав споживачів – відмовити.

Повне судове рішення буде складене 03 червня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційнускаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. В. Радосюк