Рішення № 97375436, 02.06.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1611/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м.Львів

Галицькийрайонний суд м. Львова в складі:

ускладі:

головуючогосудді Романюка В.Ф.

з участю:

секретаря судового засіданняЦюпака В.І.

позивача ОСОБА_1

представникавідповідача ГУ ПФ України у Львівськійобласті Гринчишин Н.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у режимівідеоконференції в залі суду у м. Львові в порядку спрощеногопозовногопровадженняцивільну справу за позовомОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівськійобласті (адреса: 79046, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, Код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (адреса: 79005, м.Львів, вул. К. Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294) про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 завернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №380/4662/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до його страхового стажу період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та відповідно у проведенні відповідного перерахунку пенсії з дня її призначення -16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та вирішити питання щодо проведення перерахунку пенсії, починаючи з 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що станом на день розгляду справи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №380/4662/20 – не виконане. Позивач вказує, що невиконанням рішення суду, йому спричинена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях та емоційних переживаннях, внаслідок яких погіршується стан його здоров`я. Посилався на те, що систематичними, тривалими та протиправними діями відповідача порушено його нормальний соціально побутовий ритм життя. Він позбавлений можливості придбати в повному обсязі ліки, продукти харчування та оплату за житло і комунальні послуги.Стверджує, що спричинена протиправною бездіяльністю органом державної влади моральна шкода має бути відшкодована шляхом безспірного списання коштів державного бюджету Державною казначейською службою України. Просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 200 00 грн.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року позовну заяву залишено без руху.

25.03.2021року на виконання ухвали суду від 01.03.2021 року позивачем усунено недоліки та долучено квитанцію про сплату судового збору №164 від 22.03.2021 року.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

12.042021 року до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначеноРішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до його страхового стажу період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та відповідно у проведенні відповідного перерахунку пенсії з дня її призначення - 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу.Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та вирішити питання щодо проведення перерахунку пенсії, починаючи з 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу.У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №380/4662/20 (пров. №А/857/13324/20) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №380/4662/20 - повернуто скаржнику.У зв`язку з набранням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20 законної сили, відділом перерахунків пенсій №3 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням від 17.12.2020, зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та проведено перерахунок пенсії, починаючи з 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу.Страховий стаж позивача, обчислений по 09.07.2019 року відповідно до рішення суду, становить 23 роки 6 місяців 27 днів, з них 14 років 2 місяці 17 днів пільгового (підземного) стажу (13 років 10 місяців 21 день - стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею та 3 місяці 26 днів - навчання за фахом).У січні 2021 ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20 виплачено перерахований розмір пенсії в сумі 5032,28 грн. та додатковими відомостями проведено доплату до пенсії за період з 16.09.2019 року по 31.12.2020 року в сумі 1806,44 грн.Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано в повному обсязі. Представник відповідача зазначає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту завдання йому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області моральної шкоди, не доведено наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) управління та виникненням моральних страждань чи погіршення здоров`я позивача. З огляду на вказані обставини, просить у позові відмовити за безпідставністю.

15.04.2021 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області, згідно якого відповідач заперечує наведені доводи щодо стягнення моральної шкоди. Зазначає, що Головне управління Казначейства є юридичною особою, має самостійний кошторис видатків і здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 №114 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 10.05.2018 №150), і не несе відповідальності за протиправні дії чи бездіяльність інших державних органів, в тому числі органів Пенсійного фонду України. Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою особою є держава, як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача (Постанова від 27.011.2019 .Vo242/4741/16-ц).Таким чином, відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, зокрема через Головне управління Пенсійного фонду України І Львівській області.Відтак представник відповідача вважає, що позивачем помилково та безпідставно визначеного Головне управління Казначейства відповідачем по даній справі, оскільки останнє жодним чином не порушувало права та законні інтереси останнього, а вимога про відшкодування, завданої моральної шкоди, на думку Позивача, є наслідком невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020. Представник відповідача стверджує, що саме до компетенції Державної казначейської служби Україніналежить питання відшкодування такого роду спричиненої, а саме відшкодування (компенсація) здійснюється за рахуй: державного бюджету, а не безпосередньо з органу Казначейства (Головного управління Казначейства та/або Державної казначейської служби України), як юридичної особи. Крім того, посилається на відсутність доказів на підтвердження факту заподіяної шкоди в заявленому обсязі, обґрунтованості такого розміру шкода, його співмірності із заподіяною, на думку позивача. Враховуючи викладене, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їхбезпідставністю.

15.04.2021 року представник відповідача Головного управління державної казначейської служби України у Львівській областіпросить вирішити питання щодо заміни Головного управління казначейства на Державну казначейську службу України, оскільки до її компетанціїналежить питання відшкодування такого роду спричиненої шкоди, а саме відшкодування (компенсація) здійснюється за рахунок державного бюджету, а не безпосередньо з органу Казначейства, як юридичної особи.

Ухвалою суду від 30.04.20201 року судове засідання відкладено на 11.05.2021 року на 10. год. 00 хв.

20.04.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшов відповідь на відзив, в якому він зазначив, що протиправна бездіяльність відповідача призвела до моральних страждань, яких зазнає позивач, які виразились у приниженні людської гідності, зневаги до похилого віку позбавлення джерела доходів, що в подальшому призвело до моральних та психологічних страждань, що негативно позначились на його самопочутті. Вважає позов підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Ухвалою суду від 24.04.2021 року судове засідання призначено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні зазначеним у позовні заяві. Просив позов задоволити повністю. Крім того, позивач ОСОБА_1 відмовився від здійснення заміни належного відповідача з Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на Головне управління державної казначейської служби України. Відтак, у клопотанні співвідповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, судом було відмовлено.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у судовому засіданні проти позову заперечила. З огляду на те, що вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, просить у позові відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управлінняДержавноїказначейськоїслужбиУкраїни у Львівськійобласті у судовезасідання не зявився, належним чином подомлений про ча та місцерозгялдусправи, щостверджуєтьсяматеріаламисправи.

Неявка представників відповідачів у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин доцільно розглянути справу без участі відповідачів, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, в межах що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В судовому засіданні встановлено Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до його страхового стажу період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та відповідно у проведенні відповідного перерахунку пенсії з дня її призначення - 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та вирішити питання щодо проведення перерахунку пенсії, починаючи з 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу.У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Як вбачається із рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії та виплатити її в повному розмірі за весь недоплачений період, оскільки в межах цієї справи суд не вирішував питання необхідної кількості років стажу та його наявність у позивача для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та Закону України № 1058-ІV.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №380/4662/20 (пров. №А/857/13324/20) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №380/4662/20 - повернуто скаржнику.

У зв`язку з набранням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20 законної сили, відділом перерахунків пенсій №3 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням від 17.12.2020, зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та проведено перерахунок пенсії, починаючи з 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу. /а.с.5-7/.

Страховий стаж позивача, обчислений по 09.07.2019 року відповідно до рішення суду, становить 23 роки 6 місяців 27 днів, з них 14 років 2 місяці 17 днів пільгового (підземного) стажу (13 років 10 місяців 21 день - стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею та 3 місяці 26 днів - навчання за фахом).

У січні 2021 ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20 виплачено перерахований розмір пенсії в сумі 5032,28 грн. та додатковими відомостями проведено доплату до пенсії за період з 16.09.2019 року по 31.12.2020 року в сумі 1806,44 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 правовою підставою своїх вимог зазначив ст.23 та 1167 ЦК України.

Відповідно до ч.1-2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні

Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок щодо відшкодування шкоди.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ст.1173 ЦК України закріплене правило про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частинами 3,5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №380/4662/20.

Однак, слід зазначити, що сам лише факт ухвалення цього рішення не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні адміністративного спору суд виходив з того, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до його страхового стажу період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та відповідно у проведенні відповідного перерахунку пенсії з дня її призначення - 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу є протиправними.

Вказаним рішенням Львівський окружний адміністративний суд, визнавши протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до його страхового стажу період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та відповідно у проведенні відповідного перерахунку пенсії з дня її призначення - 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та вирішити питання щодо проведення перерахунку пенсії, починаючи з 16.09.2019, з урахуванням збільшеного страхового стажу.

Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на зарахування страхового стажу період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2018 по 09.07.2019 та відповідно у проведенні відповідного перерахунку пенсії з дня її призначення - 16.09.2019. Заслуговує на увагу й та обставина, що визнання судом протиправними дій відповідача було зумовлене виключно порушенням Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» осіб".

Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_1 , суд констатував факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства, що регулює перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» осіб".

При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, вина заподіювача шкоди презюмується. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов`язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв`язок.

Відповідно до змісту постанови КАС ВС від 30 вересня 2020 року у справі № 815/2707/18 не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Отже позивачем не зазначено в позові який саме вид душевного страждання і, за якими безпосередньо неправомірними діями відповідача, що завдали відповідну шкоду він просить компенсувати стягненням якої безпосередньо суми грошових коштів за кожним видом дій відповідача та за кожним видом страждання позивача.

Крім цього нормативно-правове регулювання спірних відносин не передбачає мінімального гарантованого розміру моральної шкоди. Відповідні пояснення позивача та його представника не засновані на правовому регулюванні, а тому не відповідають встановленим формам і засобам захисту прав.

В порушення вимог ст. 81 ЦПК України позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними позивачем у позові.

Згідно зі ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення моральної шкоди у розмірі 200 000,00 гривень, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Як вбачається зі ст.ст.43, 49, 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Згідно ст.48 ЦПК України сторонами в справі можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Відповідачем в цивільному процесі є особа, яка на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими позовними вимогами.

Тільки на сторони поширюються матеріально-правова сила судового рішення і залежно від судового рішення змінюється обсяг їх суб`єктивних особистих та матеріальних прав.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У відповідності до абз.8 постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, неналежне визначення сторін у позові є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 307/2201/15-ц.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 55 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215(далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На підставі аналізу наведених нормативно-правових актів слід зробити висновок про те, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.

Однак, у судовому засіданні залишено без задоволення клопотання представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про здійснення заміни на належного відповідача на Головне управління державної казначейської служби України, у зв`язку із категоричною відмовою позивача ОСОБА_1 замінити належного відповідача, шляхом уточнення позовних вимог.

За викладених обставин та матеріалів справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, як до неналежного відповідача.

У відповідності дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищенаведене, витрати на правову допомогу відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягають, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст.3, 4, 11-13, 43, 48, 49, 51, 55, 81, 89, 175, 259, 263-265, 280, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 23, 170, 1167, 1173 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівськійобласті (адреса: 79046, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, Код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (адреса: 79005, м.Львів, вул. К. Левицького, 18, код ЄДРПОУ 38008294) про стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ріш ення суду може бути подана протягом тридцятиднів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасниківсправи, зазначений строк обчислюється з дня складенняповного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.06.2021 р.

Суддя В.Ф.Романюк