Ухвала суду № 97374054, 14.05.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1995/21

Провадження № 2/496/1491/21

У Х В А Л А

14 травня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

за участю секретаря - Богдан Ю.В.

розглянувши в залі суду м. Біляївка заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пендюри Леоніда Олександровича,

ВСТАНОВИВ:

До Біляївського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельної ділянки, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено на суддю Пендюра Л.О.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід суддям Біляївського районного суду Одеської області: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Крім цього, у вказаній заяві ОСОБА_1 просить його заяву про відвід 85,71 % суддів задовольнити та направити справу для розгляду до м. Одеси з підстав значної територіальної близькості усіх сторін по справі до м. Одеси ніж до м. Біляївки.

Заяву про відвід вищеперерахованим суддям Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що неодноразово вказаними суддями Біляївського районного суду Одеської області розглядалися справи за його позовами. На даний час він звернувся до суду з позовом про вирішення земельного спору, що виник через невизнання відповідачем ОСОБА_2 суміжної межі між їх земельними ділянками. Права відповідачки ОСОБА_2 на суміжну земельну ділянку були скасовані судом у 2012 році. Після скасування прав відповідачки ОСОБА_2 він звертався до суддів Біляївського районного суду Одеської області: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 для захисту своїх прав від дій відповідачки ОСОБА_2 з позовами щодо використання земельної ділянки, проте жоден із зазначених суддів не взяв до уваги усі обставини викладені ним у його позовах. Наслідком неналежного розгляду справ за його позовами суддями Біляївського районного суду Одеської області стало те, що відповідачка ОСОБА_2 у 2018 році вдруге зареєструвала свої права на земельну ділянку, які їй скасували у 2016 році. З вказаних підстав він висловлює свою недовіру до суддів Біляївського районного суду Одеської області: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , а тому заявлений відвід просить задовольнити та передати справу для розгляду до м. Одеси.

Сторони до судового засідання не викликались.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про відвід суд приходить до наступного.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із наданням позивачу ОСОБА_1 строку на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали суду, тобто питання про відкриття провадження за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 не вирішено.

Згідно ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). 29. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Отже, як вбачається з норм ст. ст. 36, 37 ЦПК України, існує вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 , викладені в заяві про відвід судді, суд приходить до висновку, що вказані доводи, не є такими, що свідчать про наявність необ`єктивності та упередженості судді.

Частиною 4 ст. 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки ОСОБА_1 про упередженість головуючого судді по справі - Пендюри Л.О. надуманими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони ґрунтуються виключно на його домислах, а заявлений ним відвід судді Пендюрі Л.О. - необґрунтованим.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Так, ОСОБА_1 у своїй заяві зазначає, що суддя Пендюра Л.О. вже розглядав справи за його позовами з приводу спору за вказаним позовом, що свідчить про його упередженість та зацікавленість у розгляді справи саме ним.

Дослідивши вказані доводи ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що вони за своєю суттю є його незгодою з процесуальними рішеннями судді, а відповідно до положень ч. 4 ст. 36 ЦПК вказана обставина не може слугувати підставою для відводу судді.

Посилання ОСОБА_1 на упереджене ставлення судді до нього і намір ухвалити рішення не на його користь, суд вважає необґрунтованими, надуманими та, як наслідок, такими, що не можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної цивільної справи, а тому приходить до висновку про необґрунтованість даної заяви про відвід.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що оскільки відвід є необґрунтованим, заява ОСОБА_1 про відвід судді підлягає передачі до канцелярії суду для визначення судді в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що його прохання у заяві про відвід про передачу справи за його позовом до м. Одеси за своєю суттю не є заявою про відвід, а є клопотанням про передачу справи з одного суду до іншого і повинно подаватися до суду як окреме клопотання по цивільній справі в порядку ЦПК України.

Виходячи з чого, суд не приймає до уваги зазначене клопотання ОСОБА_1 про передачу його справи до м. Одеси, так воно не стосується заявленого клопотання у його заяві про відвід судді по суті.

Суд також звертає увагу позивача, що в разі якщо він вважає, що справа повинна бути вирішена іншим судом, та відповідно до наявності для того підстав, передбачених параграфом 3 ЦПК України не позбавлений права самостійно звернутись до відповідного суду.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 260, 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пендюри Леоніда Олександровича вважати необґрунтованою та передати її до канцелярії Біляївського районного суду Одеської області для подальшого розподілу автоматизованою системою документообігу іншому судді зі складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає

Суддя Л.О. Пендюра