Ухвала суду № 97372958, 02.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11944/20

Провадження № 6/344/253/21

У Х В А Л А

02 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого – судді: Тринчука В.В.,

за участі секретаря с/з: Гудяк Х.М.,

представника позивача: Моргун О.П.,

представника відповідача: Геника А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ заяву ТОВ «Кулев Інвест» про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛЕВ ІНВЕСТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ТОВ «Кулев Інвест» адвокат Жарський Тарас Володимирович звернувся до суду із заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2021 року у справі № 344/11944/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛЕВ ІНВЕСТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди до кінця поточного бюджетного періоду.

В обґрунтування заяви вказує, що рішенням рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2021 року у справі № 344/11944/21 з ТОВ «Кулев Інвест» на користь ОСОБА_1 було стягнуто середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 50 627 (п`ятдесят тисяч шістсот двадцять сім) гривень 37 копійок, моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, а також судового збору на користь держави у сумі 2942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) гривен, 80 копійок. Вказує, що в Україні запроваджено карантинні заходи та встановлено ряд заборон, які сприяють збитковій діяльності Товариства, а тому ТОВ «Кулев Інвест» позбавлений можливості своєчасно виконувати свої зобов`язання, в тому числі за судовими рішеннями, у зв`язку із наведеним просить суд задовольнити його заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просив заяву задовольнити посилаючись на обставини що викладені у даній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви, вказує, що заборгованість по заробітній платі виникла за довго до впровадження в Україні карантинних обмежень, а тому посилання представника відповідача на такі обставини є необґрунтовані та безпідставні.

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду вважає її такою, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Так, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2021 року у справі № 344/11944/21 позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 задоволено частково та стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛЕВ ІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 37409577, м. Івано-Франківськ, вул. Мельника,1А на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11.09.2019 року по 27.08.2020 року у розмірі 50 627 (п`ятдесят тисяч шістсот двадцять сім) гривень 37 копійок, моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) гривень та судовий збір на користь держави в розмірі 2942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) гривні, 80 копійок.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, щ о ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судове рішення підлягає обов`язковому виконання на всій території України.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Виходячи із вимог ст.435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

В розумінні чинного цивільного процесуального закону під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення строку його виконання на новий строк, визначений судом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція міститься у роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.37 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вказав, що заяви сторін або державного виконавця про вчинення судом дій щодо відстрочки або розстрочки виконання судового рішення при його виконанні за наявності для цього підстав розглядаються в порядку, встановленому статтею 373 ЦПК, за результатами вирішення яких постановляється ухвала.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка відповідно до частини статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини” (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України” від 29.06.2004); “Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції” (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.2012.

Представник заявник свою заяву мотивує тим, що ТОВ «Кулев Інвест» позбавлений можливості своєчасно виконувати свої зобов`язання у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних заходів та встановлення ряду заборон, які посприяли збитковій діяльності Товариства.

Проте суд не може погодитись з таким висновком заявника, оскільки наведені у заяві обставини не можуть вважатися винятковими та такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду. Хоча на території України з 12 березня 2020 року установлений карантин, який триває на час розгляду заяви, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості виконання у цей період рішення суду матеріали справи не містять. Також із матеріалів справи вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні стягується за період з 11.09.2019 року по 27.08.2020 року, коли карантинні обмеження в Україні були введені з 12.04.2020 року, а задоволення даної заяви може призвести до порушення конституційних прав чи свобод особи на користь якої прийнято судове рішення.

Таким чином, судом не встановлено наявності виняткових обставин, передбачених ст. 435 ЦПК України, які можуть бути підставою для розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду, пов`язаного із стягненням з боржника суми у відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та судового збору на користь держави.

З огляду на викладене суд вважає, що в задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 81, 89, 247, 260, 353, 435 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника ТОВ «Кулев Інвест» адвоката Жарського Тараса Володимировича про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛЕВ ІНВЕСТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду або через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 03 червня 2021 року о 16 годині 00 хвилин.

Головуючий - суддя: В.В.Тринчук