Вирок № 97371262, 03.06.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/9659/20

Провадження № 1-кп/359/272/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 червня 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О., Івковій А.Л.,

за участю прокурорів Пророченка О.С. та Мойсієнко О.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Чемериса І.В., свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження № 12020115100000229, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Антоніни Красилівського району Хмельницької області, громадянина України, українця, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, тобто скоїв умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, за наступних обставин.

Так, 14.09.2020 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , разом із сусідом ОСОБА_2 перебували поблизу будинку АДРЕСА_2 . В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , діючи з неприязних мотивів з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 один удар в живіт, один удар в область підборіддя, два удари в область скроневої ділянки голови та один удар в ніс, спричинивши гематоми в ділянці лобу, садна в області правого ліктя, садна в області правої гомілки та перелом кісток носу зі зміщенням уламків, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинено дії, які полягають в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 , згідно якого останній просив стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальні шкоду в розмірі 64000 грн. та моральну шкоду 50000 грн.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення та захисту, допиту свідків сторін, допиту потерпілого й обвинуваченого.

За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні указаного кримінального правопорушення із зазначеним формулюванням обвинувачення з урахуванням додатково встановлених обставин викладених вище, які не впливають на кваліфікацію вчиненого ним.

Правовою кваліфікацією кримінального правопорушення (проступку), інкримінованого ОСОБА_2 є умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.

Доказами доведеності винуватості ОСОБА_2 є подані стороною обвинувачення письмові докази, допит потерпілого, свідка ОСОБА_3 та висновок судово-медичного експерта, тощо.

На спростування позиції обвинувачення було допитано обвинуваченого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Так, допитаний 22.04.2021 року обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що вину та цивільний позов не визнає та повідомив, що наразі проживає окремо від дружини ОСОБА_7 та 14.09.2020 року приблизно о 09 год. 20 хв. йому подзвонила дружина в сльозах та повідомила, що зранку побачила сусіда ОСОБА_8 та зробила йому зауваження з приводу того, що вночі хтось гучно стукав до нього, а він не відчиняв, чим заважав відпочивати. На її зауваження ОСОБА_8 почав нецензурно лаятись в її адресу, та погрожував спалити. Після дзвінка дружини, оскільки він був поруч, обвинувачений поїхав до гуртожитку. Там він побачив ОСОБА_8 , який стояв на крильці, палив та розмовляв по телефону. Підійшовши до нього він запитав чому він ображав його дружину. Потерпілий відповівши що вона вела себе як чоловік, наніс йому удар рукою в обличчя. Після цього він почав захищатись та наніс ОСОБА_8 удар у живіт, він впав та чимось вдарився, але чим не побачив, текла кров, сказав йому аби більше не зачіпав його дружину ОСОБА_9 та потім поїхав додому. Будучи біля машини побачив, що до ОСОБА_8 підійшла сусідка ОСОБА_10 . Окрім ОСОБА_11 бачив даний конфлікт і ОСОБА_12 , повз якого він проходив, але не спілкувався.

Обвинувачений повідомив, що цивільний позов ОСОБА_1 не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Окремо долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Такі покази обвинуваченого були частково підтверджені свідками сторони захисту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В той же час указані покази обвинуваченого та свідків не знайшли свого підтвердження та не відповідають іншим дослідженим судом доказам, а тому суд їх оцінює критично, оскільки спрямовані на уникнення ОСОБА_2 відповідальності.

Так, покази обвинуваченого спростовуються показами свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_1 , а також проведеними слідчими експериментами за їх участю.

Так, допитаний 12.04.2021 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що 14.09.2020 року близько 9 години ранку будучи у своїй кімнаті у гуртожитку у с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області почула крик. Вийшовши з кімнати на вулиці побачила ОСОБА_8 який вже лежав без свідомості та ОСОБА_13 , який приводив його до тями. Коли ОСОБА_8 прийшов до тями, ОСОБА_14 питав його чого він кричав на його дружину та ображав нецензурною лайкою. ОСОБА_8 в цей час намагався вдарить ОСОБА_13 . Після цього ОСОБА_14 дав йому здачу та наніс три удари, в одну сторону обличчя, другу та у перенісся, після чого ОСОБА_8 впав. Коли ОСОБА_14 пішов геть, вона підійшла до ОСОБА_8 , біля нього була калюжа крові та він не вставав, після чого з кімнати принесла йому футболку, допомогла підвестися та довела до перила, до кімнати ОСОБА_8 вже дійшов сам. Потім вже побачила, що приїхала швидка допомога.

Допитана 12.04.2021 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала що обвинувачений ОСОБА_2 її чоловік, та потерпілий сусіди по гуртожитку. У них вже тривалий час трапляються конфліктні ситуації. 14.09.2020 року очевидцем події, яка сталась між її чоловіком ОСОБА_13 та потерпілим ОСОБА_15 вона не була. Все почалось з ночі, коли вона прокинулась від того, що невідомий їй чоловік голосно стукав в кімнату ОСОБА_8 , той не відчиняв, а коли невідомий поїхав та приїхала поліція ОСОБА_8 вийшов з кімнати. Зранку коли зустріла ОСОБА_8 зробила йому зауваження, що якщо він вночі був дома, то чому не відчиняв, оскільки через нього вона не могла ніч спати, на що ОСОБА_8 почав нецензурно лаятись, ображати та погрожувати що вчинить з нею розправу. Про дану ситуацію розповіла по телефону чоловіку, що було далі невідомо.

Допитаний 12.04.2021 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що знає ОСОБА_16 приблизно 10 років та у них товариські відносини. Показав, що 14.09.2021 року близько 09 год. 00 хв. приїхав у с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області, оскільки орендує там магазин, робив ремонт та розвантажував будівельні матеріали. Близько 10 год. 00 хв. побачив що ОСОБА_14 під`їхав до магазину. Через деякий час почув крики та звернув увагу, що біля гуртожитку, який на відстані від магазина приблизно 10-15 метрів, сидів ОСОБА_17 , а навпроти нього сидів ОСОБА_14 та вони сварилися. Потім вони піднялися та ОСОБА_8 правою рукою вдарив ОСОБА_13 по обличчю. ОСОБА_14 почав захищатися та штовхнув ОСОБА_8 в район живота, він стукнувся об стіну та впав. ОСОБА_14 присів біля ОСОБА_8 та сказав йому аби він більше не чіпав його жінку та пішов. Коли ОСОБА_14 пішов до ОСОБА_8 підійшла жінка, яка стояла неподалік. Коли ОСОБА_14 повертався до своєї машини, на його обличчі синців не бачив.

Допитана 12.04.2021 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала що 14.09.2020 року очевидцем конфлікту, який виник між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 не була. Показала, що 14.09.2021 року близько 08 год. 00 хв. вона перебувала на кухні у гуртожитку за місцем свого проживання та почула крики. Вийшовши з приміщення кухні побачила, що сваряться ОСОБА_7 з ОСОБА_15 , який кричав на неї та казав, що спалить. ОСОБА_9 розплакалась та пішла. Зазначила, що у їх конфлікт вона не втручалась оскільки боїться ОСОБА_8 , оскільки у неї з ним теж був колись конфлікт.

Допитаний 22.04.2021 року у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 14.09.2020 року приблизно о 09 год. 30 хв. вийшов з гуртожитку та побачив, що йому на зустріч іде сусід ОСОБА_18 . Нічого не запідозрив. ОСОБА_14 підійшов впритул, щось буркнув собі під носа та одразу ж вдарив. Спочатку в живіт правою рукою, потім лівою рукою в скроневу область голови після чого він впав та втратив свідомість. Далі ОСОБА_14 привів його до тями, допоміг йому піднятись та продовжив бити. Отримав щонайменше три удари, які пам`ятає, після чого знову впав та втратив свідомість. Коли прийшов до тями лежав на бетоні біля дверей гуртожитку, лилася кров з носа, боліло обличчя. До тями привела сусідка ОСОБА_10 , дала футболку, допомогла підвестися та довела до сходинок. Сказала аби викликав швидку та поліцію. Тримаючись за поручень піднявся самостійно по сходинкам та дійшов до своєї кімнати, де і викликав швидку. Дочекавшись швидку був доставлений у Бориспільську лікарню, де і проводив лікування. Зазначив, що раніше конфлікти з ОСОБА_13 були, оскільки він постійно знаходить привід для сварок.

Окремо пояснив, що не розуміє, що спровокувало конфлікт з ОСОБА_13 в цей раз. Зранку цього ж дня посварився з дружиною ОСОБА_19 , яка кричала на нього що він не відчиняв двері вночі, коли до нього хтось стукав, тим самим заважаючи їй відпочивати. Повідомив, що можливо в запалі і образив ОСОБА_9 нецензурними словами.

Повідомив, що цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

З урахуванням викладених вище показів потерпілого та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та з урахуванням досліджених письмових доказів, суд вважає винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, доведеною з урахуванням наступного.

Так, покази обвинуваченого, частково підтверджені показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однак суд не бере їх до уваги, оскільки дані свідки не були очевидцями події самого конфлікту, який виник між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 , у своїх показах вони лише давали пояснення стосовно обставин, які передували самій події, яка виникла. Окрім того, вони не були також і очевидцями того, що саме ОСОБА_1 розпочав бійку з ОСОБА_2 , що цій частині також суперечить показам обвинуваченого, який стверджує що першим наніс удар ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 вже захищався та наніс йому удари у відповідь, а той при падінні вдарився об стіну будинку та покриття.

Що стосується показів свідка ОСОБА_5 , суд відноситься до них критично. Так, згідно показів даного свідка вбачається, що нібито ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 по обличчю, а той в свою чергу захищався. Однак, даний свідок також зазначає, що на обличчі ОСОБА_2 , який повертався до машини та проходив поруч з ним, не було виявлено жодних синців, почервоніння чи подряпин. Дані твердження не узгоджуються одне з одним, а тому суд не вбачає підстав для їх врахування при прийнятті рішення за розглядом даного провадження у суді.

З цих підстав покази свідка ОСОБА_5 суд не приймає до уваги. Свідок ОСОБА_5 надав свідчення, що містять загальну інформацію, яка не може впливати на кваліфікацію дій обвинуваченого та не є доказом відсутності в діях ОСОБА_2 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Окрім цього, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що потерпілий ОСОБА_1 та допитаний свідок ОСОБА_3 , були безпосередніми очевидцями виниклого конфлікту між ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , а покази свідка ОСОБА_5 повністю відрізняються від показів свідка ОСОБА_3 , яка перебувала поруч з місцем події.

Крім того, суду не надано доказів тому, що ОСОБА_2 звертався до лікарів з метою освідування та зняття відповідних побоїв. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та показів самого обвинуваченого, щодо нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 до правоохоронних органів він не звертався.

Покази обвинуваченого та свідка ОСОБА_5 не виключають нанесення умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 . Так, у своїх показах обвинувачений зазначає, що він з ціллю самозахисту наніс ОСОБА_8 удар у живіт. Пояснення надані з цього приводу потерпілим та свідком ОСОБА_3 повністю спростовують викладені обвинуваченим обставини та ніяким чином не спростовують умисних дій ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 по нанесенню йому тілесних ушкоджень.

В свою чергу, потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що тілесні ушкодження йому наніс ОСОБА_2 , вказавши на нього на досудовому слідстві та в суді.

З цього приводу, суд розцінює покази обвинуваченого, як такі, що спрямовані на захист обвинуваченого та надання видимості виникнення конфлікту саме із-за неадекватних дій ОСОБА_1 , а тому приймає їх до уваги лише в частині, що узгоджується з показами потерпілого та указаного свідка ОСОБА_3 , разом з іншими доказами у справі, що свідчить про нанесення ОСОБА_2 потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, умисно.

На думку суду, крім показів потерпілого, свідка ОСОБА_3 , винуватість ОСОБА_2 у спричинені ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, підтверджується також наступними доказами:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.09.2020 року (а.с. 65), з якого вбачається, що 14.09.2020 року близько 09 год. 40 хв. ОСОБА_2 вчинив сварку в ході якої наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2020 року за участю потерпілого ОСОБА_1 з додатком (а.с. 66-67), протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2020 року за участю свідка ОСОБА_3 з додатком (а.с. 68-69) - відповідно до яких встановлено всі обставини вчинення щодо потерпілого ОСОБА_1 кримінального правопорушення;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12.11.2020 року з додатком (а.с. 75-76);

-висновком експерта №133д від 17.11.2020 року (а.с. 80-81), згідно якого вбачається, що при вивченні медичних документів гр. ОСОБА_1 виявлено ушкодження: гематоми в ділянці лобу, садна в області правого ліктя, правої гомілки, перелом кісток носу зі зміщенням уламків. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів і не могли утворитися при падінні на такі можливо в час та за обставин указаних в постанові і згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 день. На тілі виявлено не менше чотирьох точок прикладення сили. Дані тілесні ушкодження могли утворитись за обставин викладених під час слідчого експерименті за участю потерпілого ОСОБА_1 від 14.10.2020 року. Дані тілесні ушкодження могли утворитись за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 від 12.11.2020 року;

-копією медичних довідок лікарів, тощо.

У цьому зв`язку, незважаючи на невизнання своєї вини, вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, по відношенню до потерпілого ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Невизнання своєї вини ОСОБА_2 суд розцінює як спосіб уникнення ним відповідальності за скоєне, оскільки зібрані органом досудового розслідування докази, покази свідка ОСОБА_3 та потерпілої сторони підтверджують наявність у ОСОБА_2 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 внаслідок виниклого конфлікту між ним та дружиною ОСОБА_16 .

Процесуальні дії – проведення слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_3 та потерпілого підтверджують нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_1 за встановлених обставин згідно пред`явленого обвинувачення.

З цього приводу, такий механізм їх заподіяння узгоджується з показами потерпілого, висновками судово-медичної експертизи, та викладеним в обвинуваченні фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Неточності щодо обставин виниклого конфлікту, його місця та причин, не впливають на кваліфікацію та обсяг пред`явленого ОСОБА_2 обвинуваченню.

Таким чином покази потерпілого, обвинуваченого (щодо нанесення такого удару з ціллю самозахисту) та свідка ОСОБА_3 , яка була безпосереднім очевидцем події, узгоджуються між собою, є послідовними, взаємопов`язаними та об`єктивно підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, а тому підстави ставити під сумнів твердження потерпілого про те, що саме від дій обвинуваченого в нього виникли тілесні ушкодження - відсутні.

З урахуванням наданих показів, суд вважає досліджені докази у провадженні належними і допустимими, а вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України доведеною, оскільки він, умисно спричинив потерпілому ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

До таких висновків суд прийшов з урахуванням висновку експерта, зі змісту якого вбачається, що при вивченні медичних документів гр. ОСОБА_1 виявлено ушкодження: гематоми в ділянці лобу, садна в області правого ліктя, правої гомілки, перелом кісток носу зі зміщенням уламків. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів і не могли утворитися при падінні на такі можливо в час та за обставин указаних в постанові і згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 день. На тілі виявлено не менше чотирьох точок прикладення сили. Дані тілесні ушкодження могли утворитись за обставин викладених під час слідчого експерименті за участю потерпілого ОСОБА_1 від 14.10.2020 року. Дані тілесні ушкодження могли утворитись за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 від 12.11.2020 року.

За вказаних обставин суд розцінює твердження обвинуваченого про невинуватість у вчиненні умисного заподіяння тілесних ушкоджень, як спосіб захисту останнього та намагання уникнути відповідальності за скоєне та не може покласти їх у основу вироку.

Як вже вище зазначалось, покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суд не бере до уваги, оскільки дані свідки не були очевидцями події самого конфлікту, який виник між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 , у своїх показах вони лише давали пояснення стосовно обставин, які передували самій події, яка виникла. При цьому, суд оцінює критично і покази свідка ОСОБА_5 , як особу у якого з обвинуваченим товариські відносини, які спрямовані також на уникнення його другом відповідальності. До того ж покази даного свідка не узгоджуються одне з одним.

Про указаних свідків захисту не повідомлялись орган досудового розслідування раніше, та вони були відкриті в порядку ч.11 ст. 290 КПК України під час судового розгляду.

Доводи захисника про необережне легке тілесне ушкодження з ціллю самозахисту з чим в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення (проступку), також є безпідставними, враховуючи покази свідка ОСОБА_3 та досліджені докази по справі, що удари наніс умисно саме ОСОБА_2 і саме потерпілому ОСОБА_1 .

До долученої до матеріалів справи копії повідомлень ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до поліції з приводу певних дій ОСОБА_1 суд відноситься критично, зважаючи на те, що суть даних скарг не має відношення саме до обставини, які відбулись 14.09.2020 року, в результаті якої потерпілому ОСОБА_1 були нанесені обвинуваченим ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Також, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності та забезпечення доведеності вини, дослідивши та оцінивши усі докази, надані сторонами в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення та потерпілим, надано беззаперечні, належні і допустимі докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 діяння, у якому він обвинувачується, та яким стороною обвинувачення надано правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Оцінивши вищезазначені показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, а також інші досліджені докази, у сукупності, суд приходить до переконання, що ними достовірно підтверджуються факт завдання обвинуваченим потерпілому ОСОБА_1 одного удару в живіт, одного удару в область підборіддя, двох ударів в область скроневої ділянки голови та одного удару в ніс, спричинивши гематоми в ділянці лобу, садна в області правого ліктя, садна в області правої гомілки та перелом кісток носу зі зміщенням уламків, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 мав прямий умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 , доказів наявності у ньому умислу чи мети завдати тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження в судовому засіданні не виявлено.

Дійсно указане правопорушення сталося внаслідок неприязних відносин, які виникли між сусідами по гуртожитку і існували тривалий час.

Крім того, в ході судового розгляду не встановлено обставин, визначених ст.ст. 36, 37 КК України, які б свідчили про те, що дії ОСОБА_2 носили характер необхідної чи уявної оборони.

З огляду на викладене, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження об`єктивними, доводиться належними та допустимими доказами в кримінальному провадженні, оцінка яким надана вище, і не викликає сумнівів у суду.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що він раніше не судимий, що останній позитивно характеризується за місцем реєстрації, має міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, одружений.

За визначеннями ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2 , і передбачене ч.2 ст. 125 КК України, є проступком, оскільки передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання нижче нижчої межі або більш м`якого, суд не вбачає.

При призначенні покарання за скоєне ОСОБА_2 , суд враховує мету покарання та те, що останнє є заходом примусу, що застосовується від імені держави відносно особи, яка вчинила кримінально каране діяння. Така мета полягає, окрім наявності відповідальності за скоєне, також у виправленні особи та запобіганні вчиненню нових злочинів.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у максимальному розмірі. Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Обмежень для застосування такого виду покарання судом не встановлено, оскільки ОСОБА_2 , зважаючи на свій матеріальний стан має можливість його виконати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Як встановлено судом, відносно ОСОБА_2 на досудовому розслідуванні, як і під час судового розгляду, запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання, на думку суду, відсутні.

Також, в ході розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_1 подано позовну заяву про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 64 000 грн., завданих внаслідок вчинення злочину, та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

З цього приводу потерпілий, прокурор підтримали заявлений цивільний позов. Обвинувачений та його захисник проти задоволення цивільного позову заперечили, зважаючи на відсутність будь-яких підстав та долучили до матеріалів справи відзив.

На думку суду, цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 р. зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Крім того, у відповідності до ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань, має право на відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Крім того, потерпілий має право на відшкодування шкоди, завданої йому злочином.

У цьому зв`язку, суд вважає наведені доводи позивача ОСОБА_1 частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

У позовній заяві, сума, яку бажає стягнути потерпілий ОСОБА_1 з обвинуваченого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди становить 64 000 грн.

Встановлено, що у зв`язку із завданими легкими тілесними ушкодженнями, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, потерпілим витрачено кошти на лікування, що складають 4367 грн. 01 коп., доказами чому є відповідні квитанції та чеки на здійснені витрати (а.с. 28-33, 129). Зважаючи на підтвердження здійснення таких витрат, останні підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок обвинуваченого.

Решта сума - це грошова сума, яку планує витратити потерпілий на подальше своє лікування та оперативне втручання. На підтвердження чого останній долучив попередню калькуляцію вартості послуг станом на 08.04.2021 року (а.с. 131-132). Однак суд не вбачає підстав для задоволення даної суми грошей в рахунок відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_1 виходячи з того, що наразі дана сума грошей потерпілим витрачена не була, операція не проводилась відповідно, а тому наразі і відсутня потреба у задоволенні такої.

До того ж, суд вважає за необхідне роз`яснити потерпілому, що за результатами проведення хірургічного втручання та при понесенні в подальшому витрат на лікування, пов`язаних з даним кримінальним правопорушенням, яке було вчинено по відношенню до ОСОБА_1 обвинуваченим ОСОБА_2 , потерпілий може звернутись в порядку цивільного судочинства з позовною заявою для відшкодування шкоди завданої злочином.

Щодо вирішення заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У цьому зв`язку, суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку з заподіянням обвинуваченим легких тілесних ушкоджень потерпілому, останній тривалий час лікувався та потребує оперативного втручання, мав проблеми зі станом свого здоров`я та погане самопочуття, був позбавлений можливості нормального спілкування з рідними та близькими. З цього приводу, суд вважає, що дійсно ОСОБА_1 зазнав душевних переживань у зв`язку з неможливістю забезпечити нормального способу свого життя протягом тривалого часу та додаткових страждань з цього приводу. Однак, зважаючи на заявлений їх розмір, суд вважає, що вони є завищеними, а тому підлягають лише частковому відшкодуванню, в межах доведеного позивачем.

Тому, на думку суду, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_1 , повинен становити 30000 грн. В іншій частині позовні вимоги потерпілого є недоведеними.

Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

У цьому зв`язку позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 128, 314-376 КПК України, ст. 50, 65-67, ч. 1 ст. 125 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_16 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Засуджений ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA398999980313010106000010103; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ) – 4367 грн. 01 коп. завданих матеріальних збитків та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 34367 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят сім) грн. 01 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку – після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, потерпілому та прокурору.

Суддя С. М. Вознюк