Ухвала суду № 97370253, 28.05.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/5999/21

Провадження №1-кс/463/3634/21

У Х В А Л А

28 травня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

Cлідчий суддя Леньо С. І., з участю секретаря судового засідання Онищака М.П., прокурора Рубцова В.В., захисника Дикунського М.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Скреклі В.В., погоджене прокурором Львівської обласної прокуратури Рубцовим В.В., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, уродженцю м. Львова, громадянину України, проживаючому та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженому, працюючому головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області, раніше не судимому, підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб із визначенням застави в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 181 600 грн.

У випадку внесення підозрюваним застави просить покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту (м. Городок Львівської області), в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання мотивує тим, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові перебуває кримінальне провадження № 62021140010000148 від 20.05.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи, будь-яких дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Зокрема, за даними слідства ОСОБА_2 , 19.05.2021 близько 11.00 год., діючи на підставі довіреності від 03.02.2021, в частині представлення інтересів з питань пов`язаних з веденням підприємницької діяльності ФОП « ОСОБА_4 », прибув до Головного управління Держпраці у Львівській області, що за адресою: м. Львів, вул. Валова, 31, кабінет №208.

Перебуваючи в приміщенні ГУ Держпраці у Львівській області головні державні інспектори відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вручили ОСОБА_2 направлення №0654 від 14.05.2021 про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування у ФОП « ОСОБА_4 », виданого на підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області №0667 від 14.05.2021 на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин.

В свою чергу, ОСОБА_2 виконуючи раніше висловлену вимогу телефоном 18.05.2021, передав вказаним державним інспекторам усі наявні у нього документи на працівників ФОП « ОСОБА_4 », а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В подальшому, державні інспектори ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повідомили ОСОБА_2 про необхідність зібрати додаткові документі щодо працевлаштування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у ФОП « ОСОБА_4 ». Зі слів, вказаних державних інспекторів ОСОБА_2 зрозумів, що у разі ненадання їм так званих зібраних документів (як він зрозумів завуальовано неправомірної вигоди), вони будуть штучно створювати проблеми, витребувати договори оренди приміщень, техніки тощо.

У зв`язку із намаганням державних інспекторів ГУ Держпраці у Львівській області отримати неправомірну вигоду, ОСОБА_2 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, із заявою про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення.

25.05.2021 близько 15.00 год. ОСОБА_2 прибув до Головного управління Держпраці у Львівській області, що за адресою: м.Львів, вул. Валова, 31, де передав головним державним інспекторам ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зібрані додаткові документи, щодо працевлаштування працівників ФОП « ОСОБА_4 », а саме копію паспорта громадянина України ОСОБА_6 . Окрім цього, ОСОБА_2 повідомив, що надати інших документів, на даний час, не має можливості, у зв`язку із перебуванням бухгалтера ФОП « ОСОБА_4 » у відпустці.

В подальшому, на виконання свого злочинного умислу, який спрямований на отримання неправомірної вигоди головний державний інспектор Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що у нього є три варіанти, зокрема: перший - якщо ОСОБА_2 не надає документи щодо працевлаштування працівників ФОП « ОСОБА_4 » до вказаного підприємства буде застосовано штраф у сумі 96 тис. грн.; другий - якщо ОСОБА_2 надає документи щодо працевлаштування працівників ФОП « ОСОБА_4 » не в повному обсязі до вказаного підприємства буде застосовано штраф у сумі 30 тис. грн.; третій - питання можна вирішити.

25.05.2021 близько 18.15 год., продовжуючи свій злочинний умисел, який спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, головний державний інспектор Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 телефоном з номеру НОМЕР_1 за допомогою месенджеру «WhatsApp» повідомив ОСОБА_2 , що питання можна вирішити за 400 доларів США, тобто за складання позитивного акту про відсутність порушень трудового законодавства у ФОП « ОСОБА_4 » ОСОБА_2 необхідно надати ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 400 доларів США. Надалі 26.05.2021 в телефонній розмові ОСОБА_1 домовився про зустріч з ОСОБА_2 в межах обіду 27.05.2021.

В подальшому, 27.05.2021 близько 15.40 год. ОСОБА_2 на виконання вказівки головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 прибув на вул. Боднарська у м.Львові. Під час зустрічі з ОСОБА_1 , останній надав ОСОБА_2 , з поміж інших документів примірник акту від 27.05.2021 №ЛВ8735/1355/ПД/АВ, згідно якого порушень за результатами проведеної перевірки у ФОП « ОСОБА_4 » не виявлено, та вказав ОСОБА_2 про необхідність покласти обумовлену суму 400 доларів США у поліетиленовий файл, який відкрив. В цей час, ОСОБА_2 на виконання протиправної вимоги ОСОБА_1 передав грошові кошти в сумі 400 доларів США, поклавши у поліетиленовий файл, який відкрив ОСОБА_1 , а головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 , протиправно одержав неправомірну вигоду в сумі 400 доларів США (що згідно курсу НБУ від 27.05.2021 становить 11000 грн.) від ОСОБА_2 після чого, ОСОБА_1 було затримано працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, безпосередньо після вчинення злочину.

Обґрунтованість підозри доводиться зібраними доказами. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, а відтак, існують підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, на даний час не встановлено (відшукано) всіх доказів, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а відтак, існують підстави вважати, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речові докази. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків, оскільки отримавши клопотання про застосування запобіжного заходу володіє інформацією про таких свідків. Зухвалість вчиненого правопорушення та відсутність у підозрюваного будь-яких моральних якостей свідчить про те, що він намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності. Крім того, з метою покриття своєї злочинної діяльності він зможе вчинити інший злочин. Вказаним в сукупності обґрунтовується необхідність обрання підозрюваному виняткового запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у такому клопотанні. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним у клопотанні ризикам, з приводу чого клопотання просить задовольнити. Обґрунтованість підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Захисник проти клопотання заперечив оскільки вважає підозру необґрунтовану, а кваліфікацію невірною, оскільки ніщо не свідчить вимагання підозрюваним неправомірної вигоди. Заявлені ризики вважає недоведеними, підозрюваний сприяє слідству. Крім того, підозрюваний має на утриманні дитину, постійне місце роботи, позитивно характеризується, є учасником бойових дій, тобто має міцні соціальні зв`язки. Просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. При цьому, визначений прокурором розмір застави вважає завищеним і така сума для підозрюваного є завідомо непомірною.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію захисника. Ствердив, що не має наміру перешкоджати слідству.

Оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, а також матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

До Єдиного реєстру досудового розслідування 20.05.2021 року за номером 62021140010000148 внесені дані з приводу вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно протоколу затримання від 27.05.2021 ОСОБА_1 фактично затриманий 27.05.2021 о 15:50 год.

Про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_1 повідомлено 28.05.2021.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вказані обставини слідчий суддя розглядатиме окремо.

Чи існує обґрунтована підозра у вчиненні злочину?

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.

Крім того, як зазначає ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність ( «СПРАВА LAVRECHOV ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п. 50).

Наявність обґрунтованої підозри є умовою sine qua non законності застосування запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема:

- заявою ОСОБА_2 від 20.05.2021, в якій останній повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення та вимагання від нього неправомірної вигоди;

- допитами свідка ОСОБА_2 від 20.05.2021, 26.05.2021, 28.05.2021, в яких останній під загрозою кримінальної відповідальності повідомив про обставини вимагання та непередачі неправомірної вигоди;

- протоколом огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів від 26.05.2021, які були предметом неправомірної вигоди;

- протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України від 27.05.2021;

- протоколом огляду місця події від 27.05.2021, в ході якого були виявлено та вилучено грошові кошти, раніше ідентифіковані як предмет неправомірної вигоди;

- протоколом освідування ОСОБА_1 від 27.05.2021;

- протоколом огляду від 28.05.2021 під час його оглянуто документи, які підозрюваний надав свідку ОСОБА_2 після одержання неправомірної вигоди;

- речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження №62021140010000148.

Такі докази в об`єктивному взаємозв`язку вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , оскільки несуть в собі достатню кількість фактів та відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.

При цьому, оцінюючи вказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності слідчим суддею не встановлено істотного порушення прав та свобод людини при отриманні таких доказів.

Також, виходячи з фактичних обставин справи, на даний час слід погодитись з правильністю кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Відтак, керуючись стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Тому слідчий суддя відкидає всі аргументи сторони захисту про відсутність доказів, які підтверджують зазначені у клопотанні ризики, а оцінку цих ризиків проведе з точки зору доказів, які підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість здійснити відповідні дії на шкоду інтересам кримінального провадження.

В мотивах клопотання слідчий покликається виключно на існування всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Слідчий суддя розгляне кожен ризик окремо.

Чи існує ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду?

Такий ризик слідчий суддя оцінить в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного.

Санкція статті, за якою підозрюється ОСОБА_1 , передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. В силу вимог статті 12 КК України, вказаний злочин є тяжким.

В п. 36 рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Крім того, Суд притримується висновку, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») п. 58).

Як уже зазначалось вище, існує обґрунтована підозра щодо вчинення підозрюваним тяжкого злочину.

Сам підозрюваний неодружений. Однак, він має постійне місце реєстрації та проживання, працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину, є учасником бойових дій, позитивно характеризується. Згідно електронної декларації, у його власності є автомобіль 2007 року випуску вартістю 200 000 грн. (станом на 21.03.2017 рік) та земельна ділянка площею 1000 кв.м. Таким чином, міцність соціальних зв`язків хоч і існує, проте є незначною.

Також, слід врахувати, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який би підтверджував протилежне.

Вказане в сукупності свідчить про те, що з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, особливо на перших етапах кримінального провадження, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а відтак, вказаний ризик існує.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вказаний ризик слідчий суддя розгляне з огляду на обставини кримінального провадження та стадію, на якому вирішується питання про обрання запобіжного заходу.

Так, за обставинами справи подія злочину «тільки відбулась», а підозрюваний затриманий «на гарячому».

Крім того, предмет неправомірної вигоди призначався з метою не створення перешкод в професійній діяльності заявника і існує висока ймовірність того, що до вчинення даного злочину можуть бути причетні й інші особи.

Очевидно, що на даній стадії кримінального провадження триває найбільш активна фаза збору доказів стороною обвинувачення, а відтак, ризик знищення речей і документів, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні також існує.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, слід врахувати, що вплив на свідків може здійснюватись в силу авторитету підозрюваного та в силу здобутих зв`язків по службі.

Зрештою, слідчий суддя враховує характер та обставини вчинення цього кримінального правопорушення, де пояснення свідка ОСОБА_2 який діяв під прикриттям має надзвичайно важливе значення для встановлення істини у кримінальному провадження.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідка існує, а з огляду на посадове становище підозрюваного він не є мінімальним, особливо враховуючи той факт, що важливий свідок є лише один.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Вказаний ризик слідчий суддя оцінить в світлі інформації про особу підозрюваного, беручи до уваги також той факт, що вказаний ризик сторона обвинувачення в основному пов`язує із обставинами вчинення кримінального правопорушення.

Незважаючи на те, що вказане кримінальне правопорушення є тяжким, сторона обвинувачення обґрунтовує цей ризик виключно наміром підозрюваного ухилитись від відповідальності.

Такі обставини враховані слідчим суддею при оцінці першого ризику, а відтак, немає необхідності враховувати їх повторно при оцінці іншого ризику.

Тому вказаний ризик слідчий суддя вважає недоведеним.

Щодо ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Вказаний ризик слідчий суддя також оцінить в світлі інформації про особу підозрюваного.

Зокрема, підозрюваний раніше не вчиняв злочину, має позитивну характеристику. Крім того, ніщо не свідчить про те, що він схильний до зайняття злочинною діяльності в таких масштабах, що це б доводило існування вказаного ризику.

Таких обставин сторона обвинувачення не довела, а відтак, вказаний ризик слідчий суддя також вважає недоведеним.

У підсумку, стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків.

Докази, які підтверджують винуватість підозрюваного слідчий суддя вважає вагомими, враховуючи також той факт, що доказів про протилежне сторона захисту не надала.

Підозрюваний народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Є особою молодого віку. Зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Також відсутня інформація про наявність в підозрюваного тяжких патологічних захворювань, про що також не зазначала сторона захисту.

Як уже зазначалось вище, міцність соціальних зв`язків підозрюваного незначна.

Ніщо не свідчить про те, що репутація підозрюваного є поганою. Згідно його декларації за 2020 рік, ним отримано дохід у виді заробітної плати в розмірі 141511 грн. Також, у його власності є автомобіль 2007 року випуску вартістю 200 000 грн. (станом на 21.03.2017 рік) та земельна ділянка площею 1000 кв.м.

Підозрюваний не судимий, офіційно працевлаштований. За місцем праці характеризується позитивно. Даних про те, що до підозрюваного застосовувались раніше запобіжні заходи клопотання не містить, як і не містить інформації про повідомлення підозрюваному про вчинення іншого кримінального правопорушення.

Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.

Підозрюваний є учасником бойових дій. Приймав участь в АТО. Нагороджений грамотою за високі особисті досягнення у військовій службі.

Ризик продовження чи повторення протиправної поведінки в контексті п. 12 ч. 1 ст. 178 КПК України вважаю недоведеним.

Проте такі обставини в світлі наведених вище фактичних даних та характеристики кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , не є настільки переконливими та вагомими, щоб виключити необхідність обрання запобіжного заходу, хоча слід визнати, в певній мірі вони зменшують значимість доведених ризиків.

Чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам слід врахувати, що така оцінка стосується перспективних фактів. Зокрема, використовується стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж застава не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Як уже зазначалось вище, в межах даного кримінального провадження стороною обвинувачення доведено існування трьох ризиків, які направлені на ухилення від кримінальної відповідальності, впливу на свідків та здійснення перешкод у кримінальному провадженні і вказані ризики не є мінімальними. Відповідно, з огляду на зв`язки підозрюваного він має реальну можливість завдати шкоди кримінальному провадженню і тому запобіжні заходи, які не мають ізоляційного характеру не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Крім того, через тяжкість покарання в межах даного кримінального провадження існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Також слід врахувати, що подія кримінального провадження «тільки відбулась» і на даному етапі кримінального провадження існує найбільш активна фаза збирання доказів стороною обвинувачення, які матимуть важливе значення для встановлення істини у кримінальному проваджені. Очевидно, що саме на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжних заходів, які не мають ізоляційного характеру не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Наведені вище обставини в сукупності виключають можливість обрання менш суворого запобіжного заходу, а відтак, слід вважати встановленим, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Обґрунтування розміру застави.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частини 1, 3, 5 статті 22 КПК України).

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України (частини 1, 3 статті 26 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).

Стаття 5 Конвенції розкриває питання права на свободу та особисту недоторканість.

Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Повертаючись до обставин даної справи слідчий суддя враховує, що ймовірний злочин віднесений до категорії тяжких. Саме кримінальне провадження відповідно до примітки до ст. 45 КК України є корупційним.

За змістом п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, згідно абзацу 5 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

По-перше, слідчому судді не надано доказів, які б підтверджували, що матеріальний стан підозрюваного дозволяє йому сплатити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, в тому числі не надано доказів про його майновий стан та доказів, на підставі яких сторона обвинувачення визначила саме такий розмір застави.

По-друге, слід врахувати, що кримінальним правопорушення не заподіяно матеріальної шкоди, а масштаб фінансових операцій та предмет неправомірної вигоди є незначним.

По-третє, слідчий суддя враховує доведені прокурором ризики та особу підозрюваного, про що детально було описано вище.

І по-четверте, слід врахувати, що середній місячний заробіток підозрюваного згідно довідки про доходи становить близько 11 000 грн., а згідно його електронної декларації, він має у власності земельну ділянку площею 1000 кв.м. та автомобіль 2007 року випуску вартістю 200 000 грн. (станом на 21.03.2017 рік).

Також не слід забувати, що КПК України наділяє сторону обвинувачення широкими повноваженнями щодо збору доказів, як за допомогою застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених у ч. 2 ст. 131 КПК України, так і шляхом проведення гласних (негласних) слідчих дій. Частина доведених ризиків, про які йшлося вище може бути усунута саме шляхом вчинення стороною обвинувачення таких дій, а отже, застава має бути запобіжником виключно відносно тих ризиків, які неможливо усунути за допомогою інших заходів кримінально-правового характеру, направлених на встановлення істини у кримінальному провадженні.

Тому, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси кримінального провадження, вважаю, що підозрюваному слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року.

На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

З огляду на обставини кримінального провадження та доведені ризики, необхідність покладення на підозрюваного зазначених у клопотанні обов`язків вважаю доведеною, оскільки такі об`єкти направлені на запобігання цим ризикам та не становитимуть непропорційного втручання в особисте життя особи.

Враховуючи складність кримінального провадження та обсяг дій, які необхідно вчинити для завершення досудового розслідування строк тримання під вартою слід визначити 60 днів з моменту фактичного затримання.

Керуючись вимогами статей 176-178, 181, 183, 194, 395 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Львівській установі виконання покарань № 19 УДПтСУ у Львівській області.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , рахувати з моменту фактичного затримання з 15:50 год. 27 травня 2021 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 45 400 грн.

У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок, ОСОБА_1 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.

У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_1 покладаються такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку не внесення застави строк тримання під вартою закінчується 26.07.2021 о 15.50 год.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 02.06.2021 о 13:40 год.

Слідчий суддя: Леньо С. І.