Ухвала суду № 97370080, 02.06.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/18276/19

Провадження № 1-кп/947/340/21

УХВАЛА

02.06.2021 року

Київський районний суд міста Одеси у складі колегії:

головуючого судді Прохорова П.А.

суддів: Тонконоженка М.М., Чаплицького В.В.,

за участю секретаря Гремалюк В.В.

розглянувши кримінальне провадження внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12016160480000439 від 07.02.2016 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263, п. 12 ч.2 ст.115 КК України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч.2 ст. 115 КК України, за участю сторін провадження:

прокурора Рудь А.О.

обвинувачених:

ОСОБА_1

захисника обвинувачених: Балашової О.В.

ВСТАНОВИЛА:

В судовому засіданні захисник Балашова О.В. подала клопотання, в якому просить визнати недопустимим доказом диски із відеозаписами, які надані прокурором до суду, як доказ сторона обвинувачення (враховуючи те, що на час відкриття матеріалів мала в своєму розпоряджені) зобов`язана була відкрити стороні захисту ще на стадії закінчення досудового розслідування.

При цьому таке відкриття доказів повинно відбуватись з наданням можливості оглянути та скопіювати зміст файлів, відео/аудіо записів, які є на дисках, але відеозаписи, які містяться на дисках обвинуваченим під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України для перегляду надані не були, а відтак фактично не відкриті.

Вищевикладене, на думку сторони захисту, свідчить про відсутність з боку сторони обвинувачення необхідних дій та своєчасних заходів, спрямованих на належне відкриття усіх доказів, а ні формальне скаладання та підписання протоколу.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали клопотання про визнання доказу недопустимим.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що є відповідь з ДУ "Одеський слідчий ізолятор" та розписки обвинувачених про ознайомлення з відеозаписами.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання захисника про визнання очевидно недопустимим доказу, суд приходить до наступного висновку.

Підстави для визнання доказів недопустимими зазначені в ст. 87 КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 89 КПК України суд визнає доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість його дослідження або припинення його дослідження в судовому засіданні, тільки в разі встановлення очевидної недопустимості доказу.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває. Конкретних ознак очевидної недопустимості доказу суду не наведено .

Доказ, який захисник просить визнати очевидно недопустимим, може бути визнаний недопустимим під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження всіх доказів у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.

Суд враховує те, що на даній стадії судового розгляду не може бути встановлено порушення порядку на належне відкриття доказів, проте висновки про допустимість чи не допустимість таких доказів на даний час є передчасними. За таких обставин, відсутні будь-які підстави для визнання під час судового розгляду, зазначеного у клопотанні доказу, очевидно недопустимим. У зв`язку з викладеним клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 84-94, 369-372 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання захисника Балашової О.В. про визнання доказів очевидно недопустимими - відмовити.

Ухвала суду є остаточної та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Прохоров П. А.

Суддя Чаплицький В.В.

Суддя Тонконоженко М.М.