Рішення № 97369024, 02.06.2021, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1902/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання - Новицької А.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось 10.11.2020 року до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 24.06.2010 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до укладеного договору № б/н від 24.06.2010 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено.

Отримавши кредитні кошти, відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 31.08.2020 року складається з: - 7959, 30 гривень, заборгованість за кредитом; - 547545, 85 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом; - 2053, 75 гривень, заборгованість за пенею. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд вимагати боржника будь - яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 135 090,73 гривень, яка складається з наступного: - 7959, 30 гривень, заборгованість за кредитом; 127131, 43 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом з 24.06.2010 року по 29.06.2018 року, всього 135 090, 73 гривень заборгованості, яку представник позивача просив суд стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 24.12.2020 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

03.03.2021 року від відповідача по справі, надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 24.06.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем підписано Заяву № б/н від 24.06.2010 року, згідно якої вона отримала кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому було збільшено до 8000 гривень з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Також позивач вказує, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», вона була повідомлена про зміст цих умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у самій анкеті-заяві. Однак, позивач не надав жодного доказу, що наданий ним витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», затверджений наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, без її підпису, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, укладеного у вигляді підписання анкети - заяви від 24.06.2010 року, враховуючи те, що вони не підписані відповідачем, так само не підписаний витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а пам`ятка клієнта, що передбачена п.2.1.1.2.1 даних Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, взагалі відсутня. Позивачем не доведено того факту, що саме надані ним Умови та правила надання банківських послуг затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 без її підпису, застосовувалися до правовідносин між сторонами при підписанні анкети - заяви від 24.06.2010 року. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі №182/1806/17 від 07.08.2019. Згідно з правовою позицією Верховного суду України сформованих у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року, у якій зазначається, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.06.2015 року у справі № 6-698цс15, від 01.07.2015 року у справі №6-757цс15. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 справа № 342/180/17. Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Позивач не надав жодного доказу того, що надані ним Умови та правила надання банківських послуг затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 без підпису відповідача, дійсно є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору у вигляді підписаної анкети - заяви від 24.06.2010 року, враховуючи, що вони не підписувалися відповідачем, не мають терміну складання, строку їх дії, а пам`ятка клієнта, що згідно п. 2.1.1.2.1 даних Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, є складовою договору, взагалі відсутня.

Також відповідач вказує, що з розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку, останній платіж за кредитним договором було здійснило 11.04.2016 року - з відміткою «зарахування переказу на картку». Відповідно до наданої позивачем довідки вбачається, що відповідачу було видано картку за наступним № НОМЕР_1 , термін дії якої 11.16 року Згідно наданого позивачем розрахунку встановлено, що будь-яких операцій з 11.04.2016 року вчинено не було. Тобто, про своє порушене право та несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивач знав починаючи з 11.04.2016 року, однак продовжував нараховувати відсотки за користування коштами та штрафні санкції. Крім цього, таке нарахування позивач здійснював і за межами строку кредитування, оскільки, як вбачається з довідки, наданої позивачем про видані відповідачу кредитні картки, термін дії останньої кредитної картки закінчився 11.16 року. З цього часу на ім`я відповідача кредитна картка не видавалась, а відтак і не могло відбуватись користування кредитними коштами.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також, відповідач просила застосувати строк позовної давності та зазначила, що згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України). Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови. Тобто, якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності. Якщо ж причину пропуску цього строку суд визнає поважною, порушене право повинно бути захищене. Саме загальна позовна давність застосовується до вимог, що стосуються захисту права власності та інших речових прав».

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи, що позовна заява надійшла до суду 10.11.2020 року, позивачем пропущено загальну позовну давність на звернення до суду з даним позовом, оскільки з моменту внесення останнього платежу відповідачем від 11.04.2016 року і до подання позову пройшло понад три роки.

Крім того, п.1.1.7.31 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг (далі-Витяг), передбачено, що зміна строку позовної давності погоджується між кредитором і позичальником та укладається в письмовій формі, яка підписується сторонами договору. Витяг відповідачем не підписаний, у зв`язку з чим вони з кредитором не погодили зміну строку позовної давності строком на 50 років у відповідності до вимог закону.

На підставі викладеного, як вказує відповідач, АТ КБ «ПриватБанк» було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

На підставі вищезазначеного, відповідач просила суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» та відмовити у задоволенні позовних вимог по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі.

17.03.2021 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до яких відповідач зменшив позовні вимоги та просив стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 25 444, 95 гривень, яка складається з: - 7959, 30 гривень, заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 7959, 30 гривень, заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 17485, 65 гривень заборгованості за простроченими відсотками, а також понесені судові витрати.

12.04.2021 року від позивача по справі, надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 24.06.2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських а також Тарифами становить між відповідачем та Банком Договір про надання банківських послуг. Також до матеріалів позовної заяви було надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Банком було надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», тільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, до позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору про відкриття кредитної лінії. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Згідно з умовами договору Банком передано Відповідачу кредитну карту зі строком дії до 11.2016 року з встановленим початковим кредитним лімітом на суму 300,00 грн., в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві, Умовах та Правилах банківських послуг, Тарифах строки. Згідно з умовами Кредитного договору № б/н від 24.06.2010 року Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Згідно умов п. 2.1.1.12 Кредитного договору, при непогашенні кредиту в термін, встановлений Договором, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості з простроченої суми кредиту розрахунок процентів здійснюється відповідно до умов даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році.

Отже, датою 11.2016 р. (останній день строку дії карти) визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором № б/н від 24.06.2010 року та припинення зобов`язань в цілому. У заяві, підписаній Клієнтом, зазначено, що, підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Більш того, згідно Заяви Відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку.

Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем кредитного рахунку починаючи із 05.04.2013 р., а саме: 1) розрахування у торговельній мережі, приклад: 30.05.2013 року; 2) зняття готівки у банкоматах, приклад: 17.04.2013 року; 3) поповнення кредитного рахунку, приклад: 07.08.2013 року; 4) операції щодо автоматичного списання коштів з інших рахунків Відповідача на погашення заборгованості, приклад: 21.08.2020 року; 29.02.2016 року відсотки за використання кредитного ліміту (ставка 2.5 відсотка на місяць за кредитними операціями до 01.09.2014 року. Вказані операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання Відповідачем та сплату відсотків за його користування.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки зазначено, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Згідно п. 1.1.1.62 Умов та Правил надання банківських послуг Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта, тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам`ятці клієнта. Тобто необхідно поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці чинний, а заперечення Відповідача нічим не обґрунтовані.

Щодо строків застосування позовної давності представник позивача зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1ст. 259 ЦК України). Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної . давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (от. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору». Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк картки до останнього дня 11.2016 року (довідка про видачу кредитних карт було надано суду разом з позовною заявою). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 24.10.2020 року - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором.

На підставі вищезазначеного, представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З заяв сторін по суті справи та досліджених доказів, суд встановив наступні фактичні обставини.

24.06.2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Як зазначено в п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, серед іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а Відповідачу надано у користування кредитну картку.

Також судом встановлено, що з 05.04.2013 року, розмір кредитного ліміту збільшився до 8000,00 гривень, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , яка додається до позовної заяви.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку. Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що підтверджується у Розрахунку заборгованості за договором.

Згідно наданого розрахунку, в зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язання за кредитним договором, утворилась заборгованість за кредитом, з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, яка становить - 25 444, 95 гривень та складається з: - 7959, 30 гривень, заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 7959, 30 гривень, заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 17485, 65 гривень заборгованості за простроченими відсотками.

Щодо строків позовної давності, суд приходить до наступних висновків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подана позивачем роздруківка із вебсайту АТ КБ «ПриватБанк» Умов та Правил надання банківських послуг не визнається судом належним та допустимим доказом щодо розміру та порядку нарахування процентів та їх призначення, оскільки такі Умови не підписані позичальником та повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, на що акцентовано увагу у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові 03 липня 2019 року при розгляді справи № 342/180/17 у подібних правовідносинах зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника та довідці про умови кредитування, які безпосередньо підписані відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17 також враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та вказано, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на вебсайті позивача за відсутності доказів, про ознайомлення з ними позичальника не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31.10.2018 справа № 202/4494/16-ц та від 28.03.2018/ справа 444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

При вирішенні питання застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту та відсотків, суд не бере до уваги положення п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку про збільшення позовної давності щодо повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки до 50 років, на що посилається позивач у відповідь на відзив.

Як вказувалось вище, додана до позову роздруківка з веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» Умов та Правил надання банківських послуг не підписана позичальником, а тому являється належним та допустимим доказом того, що при укладання кредитного договору з використанням кредитної картки, позивач був ознайомлений з такими умовами, в тому числі і щодо збільшення банком строку позовної давності та, що він надав згоду на кредитування саме на таких умовах.

При цьому, у підписаній позичальником Анкеті-заяві та Довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», не містяться умови ні щодо строку дії кредитного договору, ні про збільшення строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За правилом статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Верховний суд України висловив правову позицію відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме: в постановах від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14 та від 18.06.2014 у справі № 6-61цс14 Верховний суд України зазначає, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таки договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як з`ясовано судом, згідно наданого позивачем розрахунку встановлено, що будь-яких операцій з 11.04.2016 року вчинено не було, строк дії кредитної картки, яка була видана відповідачу - до останнього дня листопада 2016 року, що підтверджується відповідною довідкою наданою позивачем /а. с. 9/. Інші картки відповідачу не видавались.

Анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту, за таких обставин, суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності за вказаним кредитним договором - виник з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту. У даній справі між сторонами кредитного договору не було погоджено графік погашення чергових платежів та те, що кінцевий строк погашення відповідає строку дії картки.

Таким чином, суд визначає моментом початку перебігу строку позовної давності наступний місяць, після закінчення терміну дії картки - листопаду 2016 року, тобто строку, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу, що погоджується з висновком викладеними в Постанові КЦС ВС від 15.01.2021 по справі № 494/366/19 (61-2084св20).

Отже, у цій справі станом на день подання позову - 10.11.2020 року (дата надходження позову до суду) сплив встановлений законом (ст. 257 ЦК України) загальний строк позовної давності.

За таких обставин, зважаючи на заявлену відповідачем у відзиві на позов вимогу про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК, ст. ст. 257, 267, 526, 530, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников