Ухвала суду № 97368654, 02.06.2021, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 505/3351/15-ц

УХВАЛА

02 червня 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі головуючого у справі судді Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Ананьїв Одеської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу.

02 червня 2021 року учасники справи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим фіксування судового засідання технічним засобом, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

При цьому, вивченням матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що 17 березня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11312687, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 21000,00 дол. США з розрахунку 12,4% річних на строк з 17 березня 2008 року по 16 березня 2029 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту відповідач за договором іпотеки №б/н від 17 березня 2008 року передав в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,1 кв.м., житловою 29,3 кв.м.

Проте, відповідач свої зобовязання за кредитним договором від 17 березня 2008 року №11312687 не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 статті 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Зі змісту наведених норм вбачається, що можливість передання майна у заставу, в тому числі в іпотеку, пов`язується з наявністю у заставодавця права власності на таке майно.

Вказане узгоджується з положеннями статті 5 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому, вивченням матеріалів справи встановлено, що в них міститься ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року (Том №1 а.58-59), з якої вбачається, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2014 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 23 червня 2014 року було задоволено позов ОСОБА_2 та, зокрема, припинено право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Внесено зміни про припинення права приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 до реєстраційної служби м.Котовськ та Котовського району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області.

Крім того, з зазначеної ухвали ВССУ від 22 квітня 2015 року вбачається, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2014 року рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2014 року з урахуванням змін, внесених до нього ухвалою цього ж суду від 23 червня 2014 року, скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, яким, зокрема, витребувано з чужого незаконного володіння та повернуто у власність ОСОБА_2 від ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Встановлено порядок виконання рішення суду, згідно з яким це рішення є підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року (Том №1 а.58-59) рішення апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2014 року залишено без змін.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких відомостей та доказів того, що рішення апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2014 року станом на 2 червня 2021 року не виконано, а отже існують обґрунтовані сумніви в тому, що предмет іпотеки на теперішній час перебуває у власності відповідача, а отже і в тому, що на нього можу бути звернуто стягнення.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Крім того, в Україні відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Таким чином, з урахування наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку» встановлення факту наявності або відсутності у відповідача права власності на предмет іпотеки має суттєве значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У відповідності до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 статті 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягає право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Таки чином інформацію, щодо права власності на нерухоме майно, в даному випадку на предмет іпотеки, має міститись в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначене відповідає положенням частини 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом 1 частини 2 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 затверджено «Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі – Порядок).

Згідно пункту 16 Порядку для отримання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі особа, яка бажає отримати таку інформацію, звертається до будь-якого надавача інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 2 Порядку надавач інформації з Державного реєстру прав - державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), уповноважена особа фронт-офісу або помічник нотаріуса.

При цьому, у відповідності до частини 3 статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги» до адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб`єкту звернення, а також об`єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Пунктом 2 частини 2 статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» центри надання адміністративних послуг утворюються міською, селищною, сільською радою.

З наведеного вбачається, що інформація, яку необхідно витребувати може бути отримана від Відділу надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради, який знаходиться за адресою: 66400, Одеська обл., м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 77, 81, 84, 258, 260, 261 ЦПК України суд -

П О С Т А Н О В И В:

Витребувати з Відділу надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради, який знаходиться за адресою: 66400, Одеська обл., м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51, інформацію у паперовій формі, яка містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження щодо об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 .

Копію цієї ухвали для виконання направити до Відділу надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради, який знаходиться за адресою: 66400, Одеська обл., м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51.

Ухвалу суду виконати в строк до «20» липня 2021 року.

Копію ухвали для відому направити учасникам справи.

Роз`яснити, що відповідно до ст.84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвала суду, окремо від рішення суду, оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає чинності з моменту підписання її суддею.

Роз`яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Желясков О.О.