Рішення № 97366900, 25.05.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/479/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції інспектора роти № 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Сумській області Стаценка Артема Івановича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх вимог послалась на те, що 28 грудня 2020 року о 16 год. 30 хв. в м. Суми в районі автовокзалу на вулиці Степана Бандери, керуючи транспортним засобом Сітроен С1, р/н НОМЕР_1 , її було зупинено відповідачем, який склав відносно неї постанову, в якій було зазначено, що вона нібито о 16:49 на перехресті вул. Білопільський шлях та вул. 8 Березня проїхала перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3 «е» ПДР України. Внаслідок цього її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.. Вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки доказів на підтвердження вчинення нею правопорушення не надано. Насправді вона Правил дорожнього руху не порушувала. Крім того, відповідач не зважав на її заперечення, не надав їй можливості надати письмові пояснення. Просила визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності та стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в своїй заяві просила слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідач для розгляду справи до суду не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У відповідності з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами ч. 2 ст. 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Частиною ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 грудня 2020 року о 16-49 год. в м. Суми на перехресті вул. Білопільський шлях та вул. 8 Березня проїхала перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3 «е» ПДР України та скоїла правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У зв`язку з допущеним позивачем адміністративним правопорушенням працівником поліції була винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 425 гривень.

Зазначені обставини підтверджуються копією постанови про адміністративне правопорушення від 28.12.2020 року (а.с.10).

Разом з тим, позивач факт вчинення правопорушення категорично заперечує, пояснюючи, що Правил дорожнього руху не порушувала, насправді вона була зупинена відповідачем в той день о 16 год. 30 хв. в м. Суми в районі автовокзалу на вулиці Степана Бандери, а не о 16:49 на перехресті вул. Білопільський шлях та вул. 8 Березня, як зазначено в постанові, їй не було надано можливості надати свої пояснення щодо події. Зокрема, після її зупинки відповідач ознайомив її з відеозаписом з особистого телефону, на якому було відео, відповідно до якого здалеку знято, як по невизначеній вулиці проїжджає спочатку фура, а потім автомобіль, схожий на її, однак ні державного реєстраційного номерного знаку цього автомобіля, ні інших ідентифікуючих ознак автомобіля на відповідному відео встановити неможливо. Окрім цього, що це саме її автомобіль і що саме вона за кермом цього автомобіля на відео не зафіксовано. Також, в постанові Серія ЕАН № 3611192 від 28.12.2020 р. зазначено, що порушення зафіксовано на відео реєстратор xiaomi уі car dvr. При цьому ні серійного номеру, ні виробника, ні інвентарного номеру, а ні сертифіката на цей пристрій не зазначено. Окрім цього з оскаржуваної постанови не вбачається можливим достовірно встановити, що саме цей пристрій, що зазначено в Постанові, фіксував порушення, яке позивачу надав для візуального ознайомлення з особистого телефону відповідач. Вважає, що оскільки в постанові зазначено, що правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі і вона, відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 258, ст. 256 КУпАП оспорила допущене порушення і адміністративне стягнення, то уповноваженою особою повинен був складений протокол про адміністративне правопорушення. Окрім цього, відповідач не зважав на заперечення позивача та не надав їй жодної можливості під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення оскаржити допущене порушення і адміністративне стягнення. Цей факт чітко зафіксовано у відеоматеріалах, зокрема протягом всього часу вона повідомляла відповідачу про надання їй можливості надати письмові пояснення. Як зазначає позивач, факт порушення їїправа на безсторонній та неупереджений розгляд відповідачем також підтверджується тим, що вже з моменту зупинки її транспортного засобу відповідач у телефоні почав оформлювати постанову (остаточно Постанову ЕАН 3611192 роздруковано 16:52:54 ), тобто суб`єкт владних повноважень навіть не намагався виконати вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі щодо обов`язковості всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, чим порушив ст. 268 КУАпП України та надані їй державою права на ознайомлення з матеріалами справи, право надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; оскаржити постанову по справі. Також позивач зазначає, що у попередній справі № 587/61/21, за її аналогічним позовом, який було залишено без розгляду, з відеоматеріалів, долучених до матеріалів відзиву, чітко вбачається, що відповідач зупинив її транспортний засіб о 16-38 на вул. Степана Бандери, 30. Також позивач зауважує, що маються істотні розбіжності, наприклад, у постанові, що оскаржується, зафіксовано, що вона нібито порушила ПДР о 16-49 на перехресті вул. Білопільський шлях та вул. 8 Березня. При цьому відповідач у відзиві по справі № 587/61/21 дещо викривлює факти, оскільки зазначає, що її ТЗ було зупинено о 16-49 (абз. 7 відзиву), а в Постанові ЕАН 3611192 від 28.12.2020 р. (в п. Час і місце скоєння, суть і обставини правопорушення) зазначено, що 28.12.2020 р. 16:49:46 м. Суми вул. Білопільський шлях 7 (на перехресті вул. Білопільський шлях та вул. 8 Березня водій керуючий ТЗ проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора,Зафіксовано на відео реєстратор Хіаомі Yi Car DVR. Таким чином в оскаржуваній постанові зазначено, що правопорушення на перехресті вулиць Білопільськийй шлях та 8 Березня скоєно о 16:49: 46, а її фактично було зупинено біля Автовокзалу (вул. Стелена Бандери) о 16:38 (з матеріалів відео). При цьому в оскаржуваній постанові зазначено, що вона була зупинена по вул. Степана Бандери, 30. Тобто від перехрестя до місця її зупинки приблизно 500-800 м., та є декілька поворотів, звідки може виїхати ТЗ. 3 відеоматеріалів вбачається, що відповідач виїхав з повороту, а не слідував безпосередньо за авто, що схоже на її і яке зафіксоване на відео. Фактично номерних знаків авто не зафіксовано, окрім цього чітко видно, що між авто відповідача і авто, що схоже на її, в темний час доби під час руху рухаються декілька інших автомобілів і фактично не встановлено, що те авто, яке знято на відео, і те авто, яке відповідач зупинив - це одне й те ж авто.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як передбачено ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п.43 (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які позивач посилався, чи висловлених ним доводів.

Частиною 1 статті 59 та частиною 2 статті 64 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд; статті 2, пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту та можливість вільного вибору захисника; принципу 1 «Основних принципів, що стосуються ролі юристів», прийнятих восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками, який передбачає, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту й відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях судочинства.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Крім того, в цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачем суду був наданий відеозапис даного правопорушення, який, на думку суду, з належною достовірністю не підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 даного правопорушення, а саме не вбачається, що ОСОБА_1 в м. Суми о 16:49 на перехресті вул. Білопільський шлях та вул. 8 Березня проїхала перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3 «е» ПДР України.

Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Отже, суду не надано безперечних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тому справу необхідно закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 122 КпАП України, суд

В И Р І Ш И В :

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3611192, винесену 28 грудня 2020 року лейтенантом поліції інспектором роти № 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Сумській області Стаценком Артемом Івановичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного судучерез Сумський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко