Вирок № 97365387, 01.06.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.06.2021

ЄУН 337/406/21

Провадження №1-кп/337/176/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Сабліної А.А.

прокурора Мехальчука В.П., Шпонька М.В.

захисника Запорожець О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 24.01.2021 року за № 12021082070000008 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Запоріжжі, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, має неповнолітню дитину – доньку 2012 року народження, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого 02.11.2018р. Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2021 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , будучи особою раніше судимою за вчинення корисливого злочину, судимість за який в установленому законом порядку не знята та не погашена, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, знаходячись на даху будинку АДРЕСА_2 , намагався вчинити крадіжку кабелю «MDU_ZAP00065» ємкістю 25*2*0,52, довжиною 90 метрів та вартістю 3240,00 грн., який належить ПрАТ «Київстар», проте не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, так як був затриманий мешканцями будинку.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в скоєнні даного кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх, від дослідження в судовому засіданні доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування відмовився. Додатково пояснив, що злочин вчинив через збіг тяжких обставин. Так, взимку 2021 року він потрапив у скрутне матеріальне становище, оскільки на той час у нього не було роботи, він проживає один, родини немає, зароблених раніше грошей йому не вистачило на прожиток, тому був вимушений шукати кошти на їжу різними способами. 23.01.2021р. вдень він прийшов до будинку АДРЕСА_2 , зайшов в один з під`їздів будинку щоб погрітись та піднявся на останній поверх, де побачив, що вхід на горище не зачинений. Він піднявся на горище, де побачив багато кабелю, який вирішив вкрасти. Він почав змотувати кабель, щоб винести його, але в цей час прийшли мешканці будинку та викликали поліцію. Також пояснив, що усвідомлював, що вчиняє злочин, він не повинен був брати чуже майно, щиро кається в скоєному. Просить врахувати, що хоча він офіційно не працевлаштований, але працює на приватного підприємця, виконує роботи по будівництву, заробляє кошти на свій прожиток. Просить строго його не наказувати, не позбавляти волі, призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу, який він зобов`язується сплатити.

Представник потерпілого ПрАТ «Київстар» Чернець І.А. подав заяву в якій просить розглянути дане кримінальне провадження у його відсутність та призначення покарання на розсуд суду.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а тому визнання обвинуваченим своєї вини, на думку суду, є цілком виправданим.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують обвинуваченого.

Суд вважає встановленим та доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, у скоєнні якого суд визнає його винуватим.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд у відповідності до вимог ст.50, 65, 68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який належить до категорії нетяжких злочинів, ступень здійснення протиправного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, відсутність тяжких наслідків, особу обвинуваченого, який раніше судимий за корисливий злочин, але належних висновків для себе не зробив і вчинив нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку, має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, але на даний час має зайняття та дохід, працює у ФОП ОСОБА_2 , який його характеризує позитивно, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, має місце реєстрації за яким постійно мешкає, дані про перебування на обліку у лікаря нарколога, психіатра відсутні.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням всіх обставин провадження, наявності пом`якшуючої та відсутності обтяжуючих покарання обставин, а також даних про особу обвинуваченого, ставлення його до вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає покарання у вигляді арешту на строк, наближений до мінімального строку, передбаченого санкцією інкримінованої статті. Призначення такого виду покарання з альтернативних покарань, передбачених ч.2 ст.185 КК України, на думку суду, буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого.

Водночас, підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.69 КК України та призначення покарання за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України більш м`якого, ніж передбачено законом, зокрема, у вигляді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.185 КК України, про що просила сторона захисту, суд в даному випадку не знаходить.

Так, доводи сторони захисту щодо можливості переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.185 КК України, та призначення покарання у вигляді штрафу суд відхиляє з тих підстав, що судом не встановлено можливості призначення покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, оскільки у справі наявна лише одна, а не кілька обставин, що пом`якшує покарання, та відсутні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність врахування в якості обставин, які пом`якшують покарання, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення та відшкодування шкоди обвинуваченим, є безпідставними, оскільки вчинений ОСОБА_1 незакінчений замах на крадіжку було розкрито не завдяки його активному сприянню, а завдяки пильності мешканців будинку, які затримали обвинуваченого на даху будинку. Що стосується посилання на добровільне відшкодування обвинуваченим завданих збитків, то суд зазначає, що ОСОБА_1 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, які не залежали від його волі, через його затримання мешканцями, а майно, яке він намагався викрасти було вилучене та наразі знаходяться в камері зберігання речових доказівВП №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, що не може вважатися добровільним відшкодуванням завданих збитків, навіть з урахуванням того, що обвинувачений опору під час його затримання мешканцями будинку не чинив, а у потерпілого не має до нього матеріальних претензій.

Суд також не погоджується з доводами захисту з приводу того, що ОСОБА_1 вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, оскільки скрутне матеріальне становище на збіг таких обставин не вказує. Обвинувачений є особою працездатного віку, інвалідності не має, дані про те, що він безуспішно намагався знайти роботу та легальне джерело доходу, в матеріалах кримінального провадження відсутні, а бажання покращити своє матеріальне становище шляхом вчинення корисливого злочину не може бути прийнято судом як обставина, що пом`якшує покарання.

Також суд зазначає, що відсутність у обвинуваченого ОСОБА_1 родини не є пом`якшуючою обставиною, а наявність у нього на утриманні малолітньої дитини не може бути підставою для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки ця обставина не утримала обвинуваченого від наміру вчинити корисливий злочин.

Доводи захисту про відсутність негативних наслідків від дій обвинуваченого та претензій зі сторони потерпілої сторони не є достатньо переконливим доводом для висновку про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину та можливості для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

При цьому, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення в межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 вчинив у період іспитового строку, встановленого вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 02.11.2018 року, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за правилами ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду.

Також суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 неможливо без ізоляції від суспільства і призначене покарання він повинен відбувати реально. Підстави для призначення остаточного покарання не пов`язаного з позбавленням волі, або для звільнення від відбування покарання з випробуванням, відсутні.

Під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за даною статтею у вигляді арешту на строк 4 (чотири) місяці.

На підставі ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 02.11.2018 року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання за цим вироком рахувати ОСОБА_1 з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку суду після набрання ним законної сили.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: одинадцять фрагментів кабелю зі слідами розділення загальною довжиною 235 метрів, два мотки кабелю зі слідами розділення загальною довжиною 90 метрів, два фрагменти кабелю зі слідами розділення, які знаходяться в камері зберігання речових доказівВП №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області – передати ПрАТ «Київстар» за належністю; предмет схожий на ніж, дві запальнички, дві трапчані рукавички, які знаходяться в камері зберігання речових доказівВП №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Суддя М.В.Сидорова