Ухвала суду № 97365098, 02.06.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/716/2021

ЄУН 331/288/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2021 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства « Запорізький електровозоремонтний завод», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться вищезазначена справа.

В суді позивачка заявила відвід судді Скользнєвій Н.Г. ( далі суддя) , оскільки вважає, що вона не може брати участь у розгляді її справи і підлягає відводу з таких підстав.

По-перше, суддя вчинила незаконні дії під час розгляду справи, а саме двічі відмовилась долучити матеріали, як докази позову.

По-друге, ігнорувала законні вимоги щодо розгляду актів, які були надані безпосередньо позивачем, як докази повного розгляду всіх обставин справи, що є перешкодою для реалізації процесуальних прав .

По-третє, вчинила нерівне ставлення до сторін : виявляє агресію до позивача та демонструє особисту неприязнь, з відповідачем радиться, знаходиться у дружніх та зацікавлених стосунках.

По-четверте, порушила етичні норми нетактовною поведінкою, що суперечить вимогам юридичної етики та викликає обґрунтовані сумніви.

Як на правові підстави заявленого відводу посилається на п.5 ч.1 ст.36, ст.40 ЦПК України.

Крім того, посилаючись на п.1 ст.28, ст. 31 ЦПК України, просить передати справу для подальшого розгляду до Комунарського суду, оскільки суддя Скользнєва Н.Г. є головою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та може вплинути на подальший розгляд справи.

Представник відповідачів в суді проти заявленого відводу заперечує.

За змістом частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід ( самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог пункту п`ятого частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу ( самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, неупередженість судді при розгляді справи презюмується, що відображено у рішеннях по справах « Гаусшильдт проти Данії», « Мироненко та Мартиненко проти України».

Для цілей пункту першого статті шостої Конвенції питання безсторонності судді має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, Європейським судом визначено про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі « Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини ( далі – ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається. Серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ( « Фей проти Австрії від 24 лютого 1993 року. п.п.27ґ.28 та 30 ; « Ветштайн проти Швейцарії» № 33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду ( «Пуллар проти Сполученого Королівства від 10 червня 1996 року, п.38).

Аналіз тверджень заявника, у своїй сукупності, призводить до висновку, що вони не відповідають дійсності, оскільки я, як суддя дію у відповідності до вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України, ст. 6 Конвенції « Про захист прав людини та основоположних свобод», вимог чинного цивільного процесуального законодавства. Всі мої процесуальні дії по справі спрямовані на чітке дотримання вимог Закону України « Про судоустрій і статус суддів» , ЦПК України, вищенаведених норм Конвенції.

Всі мої процесуальні дії , як головуючого у цій справі, не містять тих суб`єктивних та об`єктивних критерієв,на які вказує усталена практика Європейського суду з прав людини, які б могли свідчити про мою упередженість та необ`єктивність при розгляді даної справи.

Посилання позивача на нерівне ставлення з боку судді до сторін, її знаходження у дружніх стосунках із представником відповідача, порушення суддею етичних норм нетактовної поведінкою, є надуманими та такими, що жодним чином не відповідають дійсності.

Проте, як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти» від 15 січня 2008 року, « Мезранич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

А тому, з метою підвищення авторитету судової влади та щоб у майбутньому не викликати у учасників процесу сумнівів у безпристрасності та об`єктивності суду під час розгляду цієї справи , вважаю за необхідне відвід задовольнити.

Клопотання заявника про передачу справи до іншого суду не базується на положеннях статті 31 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягає.

Звертаючись до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з цим позовом, позивачка скористалася своїм правом вибору суду, а саме звернулася до суду за місцезнаходженням відповідача – юридичної особи. Зміна підсудності справи за клопотанням позивача на стадії її розгляду по суті чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36,39,40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву позивачки ОСОБА_1 в частині заявленого відводу судді Скользнєвої Наталії Георгіївни звадовольнити ; в решті заяви відмовити.

Передати справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства « Запорізький електровозоремонтний завод», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, для її подальшого розподілу у відповідності до статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Н.Г.Скользнєва