Рішення № 97363856, 26.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22024/20

Провадження № 2/127/3624/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

26 травня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Яковенко Д.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрат частини заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрат частини заробітної плати, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 01.03.2002 року по теперішній час він працює у ДП МОУ «Монтажнік - Львів». В листопаді 2002 року ОСОБА_1 був переведений на посаду виконроба та є матеріально-відповідальною особою.

З січня 2012 року потеперішній час має місце несвоєчасна та неповна виплата йому заробітної плати. Відповідно до довідки від 10.09.2020 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 48327,02 грн. Разом з тим, із зазначеним розміром заборгованості позивач не погоджується, оскільки її дійсний розмір за період з 2012 року по 2020 рік становить 234788,71 грн. З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на його користь 234788,71 грн. невиплаченої заробітної плати та 348784,63 грн. компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку із порушенням строків її виплати. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові. Додатково зазначили, що з 22.10.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з ДП МОУ «Монтажнік - Львів». Трудову книжку йому було надіслано поштою. Позивач звертався до голови ліквідаційної комісії з приводу не виплати йому заробітної плати, проте вони часто змінювалися, тому відповіді йому ніхто не надав. Позивач та його представник не заперечили щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів» в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилась у судове засідання, про причини неявки не повідомила, не подала відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З відміток, зроблених в трудовій книжці позивача вбачається, що він з 01.03.2002 року був прийнятий на роботу майстром будівельно-ремонтних робіт у ДП МОУ «Монтажнік - Львів» за переведенням з в/ч А-2868. 01.11.2002 року – переведений на посаду виконроба до БМД №3. 22.10.2020 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 7). Таким чином, у період з 01.03.2002 року по 22.10.2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 (Форма ОК-5), сформованих 29.09.2020 року, позивачу з 01.03.2002 року по 01.10.2019 року включно нараховувалася заробітна плата, в різних розмірах. У період з 01.10.2019 по дату сформування відомостей, а також 01.01.2016 року позивачу не здійснювалось нарахування заробітної плати (а.с. 8-10). Зазначена довідка не є первинною бухгалтерською чи іншою фінансовою документацією, не містить необхідних реквізитів, а саме: штампа підприємства, дати, вихідного номеру довідки, підпису керівника, головного бухгалтера та штампу підприємства, а є лише зведеною інформацією з Реєстру застрахованих осіб, яка з огляду на її характер не містить даних, які б свідчили про те, що роботодавець нараховану заробітну плату не виплачував працівникові, чи допускав прострочення її виплати.

Відтак, на переконання суду, наданий позивачем доказ не підтверджує наявність перед ним заборгованості з виплати заробітної плати в зазначеному в позовній заяві розмірі, а так само не можуть замінювати собою належні та допустимі докази щодо предмету доказування та нести в собі інформацію відносно нього.

Суд не приймає до уваги Виписку з банківського рахунку позивача, оскільки з неї не можливо встановити за який саме період було виплачено йому заробітню плату відповідачем та вона не є належним доказом виплати заробітної плати. Так, позивачем не доведено факт, що це є його єдиний картковий рахунок на який здійснюється перерахунок заробітної плати. Разом з тим, ОСОБА_1 міг отримувати заробітню платню особисто в бухгалтерії під підпис, поштою, тощо. Крім того, вказана виписка не містить інформацію щодо виплати заробітної плати за період з 01.01.2020 року по день звільнення – 22.10.2020 року.

Згідно із довідкою Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів», виданою 10.09.2020 року, заборгованість по заробітній платі ДП МОУ «Монтажнік - Львів» перед ОСОБА_1 становить 48327,02 грн. (а.с. 20). Отже, вказаний розмір заборгованості відповідачем підтверджується.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2020 року Головним управлінням майна та ресурсів було надано позивачу відповідь, відповідно до якої рішенням державного секретаря Міністерства оборони України від 02.09.2019 року №13583/з ОСОБА_3 – заступника начальника Центрального спеціалізованго будівельного управління (госпрозрахункового), призначено головою ліквідаційної комісії ДП МОУ «Монтажнік - Львів». На виконання наказу від 16.09.2019 року №491 у головному управлінні створено комісію з організації роботи щодо прийняття справ, бухгалтерської та іншої документації, печаток та штампів, матеріальних та інших цінностей головою ліквідаційної комісії ДП МОУ «Монтажнік - Львів». Вказаною комісією встановлено, що дослідити всі документи неможливо, оскільки на підставі ухвали Галицького районного суду міста Львова від 03.11.2018 року у справі №461/8301/18 за адресою розташування ДП МОУ «Монтажнік - Львів» слідчим Головного управління Національної поліції в Львівській області в рамках проведення досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, було проведено обшук та вилучено майже усі установчі та фінансово-господарські документи. Станом на сьогодні документи бухгалтерського обліку, штатний розпис, особові справи та трудові книжки працівників ДП МОУ «Монтажнік - Львів» відсутні. Наразі у Головному управлінні розглядається питання щодо зміни голови ліквідаційної комісії на фахівця здатного належним чином організувати роботу ліквідаційної комісії та вирішити проблемні питання з погашення кредитної заборгованості, у тому числі виплати заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску. Станом на на сьогоднішній день за оперативною інформацією наданою ДП МОУ «Монтажнік - Львів» загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати становить 1034000,00 грн. (а.с. 22).

Суд критично ставиться до письмової заяви позивача, адресованої Комісії по трудових спорахДП МОУ «Монтажнік - Львів», оскільки належних та допустимих доказів надіслання цієї заяви адресату, ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Позивачем у справі відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України, не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Таким чином, позивачем не доведено обставин щодо вжиття ним заходів з метою отримання інформації про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати в розмірі 234788,71 грн.

За змістом ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Також ч. 1, 4, 5 ст. 24 вказаного вище Закону визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 01.03.2002 року був прийнятий на роботу у ДП МОУ «Монтажник-Львів» майстром будівельно-ремонтних робіт та 22.10.2020 року звільнений за власним бажанням, наказ №26 від 22.10.2020 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7).

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КУпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З довідки від 10.09.2020 року вбачається, що заборгованість ДП МОУ «Монтажник -Львів» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 48327,02 грн. (а.с. 20), яка підлягає стягненню з відповідача.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 234788,71 грн., як невиплаченої заробітної плати, про яку зазначає ОСОБА_1 , суду не було надано та судом не встановлено. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази звернення останнього до ДП МОУ «Монтажник-Львів» із заявою про надання довідки щодо розміру нарахованої та невиплаченої заробітної плати. Крім того, позивач не звертався до суду із клопотанням про витребування вказаних вище доказів.

За змістом положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Таким чином, ОСОБА_1 не доведено факт наявності заборгованості із виплати заробітної плати на суму 234788,71 грн., тому підлягає задоволенню лише сума підтверджена довідкою ДП МОУ «Монтажник-Львів».

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою КМ України від 21.02.2001р. № 159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», зокрема визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення) (п. п. 2, 3 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

З огляду на викладене, сума у розмірі 48327,02 грн. вчасно не виплачена ОСОБА_1 з вини відповідача підлягає компенсації, проте враховуючи, що довідкаДП МОУ «Монтажник-Львів» від 10.09.2020 року не містить періоду за який виникла вказана заборгованість, то відсутня можливість здійснення нарахування розміру компенсаційних втрат. Так, для обрахунку суми компенсації береться індекс споживчих цін за місяць, за який виплачується дохід, проте в довідці не вказано період виникнення заборгованості, в зв`язку з чим, відсутня можливість нарахування компенсації.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення компенсації втрат частини заробітної плати не підлягає задоволенню, оскільки суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків позивача.

Трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори (ст. 32 Закону України «Про оплату праці»).

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрат частини заробітної плати частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, то згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути з відповідача в дохід держави в розмірі 483,14 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 32, 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 47, 94, 116 КЗпП України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрат частини заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 48327,02 грн. (сорок вісім тисяч триста двадцять сім гривень 02 коп.)

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів» в дохід держави судовий збір у розмірі 483,14 грн. (чотириста вісімдесят три гривні 14 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство Міністерства оборони України «Монтажнік - Львів», ЄДРПОУ 31073938, адреса: 79039, Львівська область, м.Львів, вул. Шевченка, буд. 11.

Повний текст рішення суду складений 02.06.2021 року.

Суддя: