Вирок № 97361628, 02.06.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1626/14-к

провадження № 1-кп/691/2/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі:

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарях судових засідань Нездолій І.О., Гордієнко О.В.,

Брандальській Х.В.,

Йосипенко І.М., Шмунь Н.В.,

з участю прокурорів Протас І.О., Дудка С.В., Шарапа В.Ю.,

Биченка М.О.

сторони кримінального провадження:

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Шпак В.М.

потерпілий ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Городище кримінальне провадження №12013250110000889 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Городище Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

встановив:

ОСОБА_1 , обвинувачується в тому, що 28 грудня 2013 року близько 10 години 45 хвилин в с.Орловець Городищенського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил Дорожнього Руху України, та рухався по автодорозі «Київ-Знам`янка» від міста Городище у напрямку до міста Сміла Черкаської області, в порушення вимог п.п.2.3 «б» та 10.1 ПДР України був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому під час зближення із автомобілем «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався по смузі зустрічного руху в зустрічному напрямку, не переконавшись, що виконуваний ним маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вліво, грубо порушуючи вимоги лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху та на 183 км+182,70 м автодороги скоїв зіткнення з вказаним транспортним засобом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: пасажир автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 , потерпіла ОСОБА_3 , отримала тілесні ушкодження від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Комунальному Закладі «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», згідно висновку судово-медичної експертизи №42/4 від 24 лютого 2014 року причиною смерті потерпілої ОСОБА_3 є закрита травма живота у вигляді ушкоджень товстого та тонкого кишковика, забою лівої нирки, перелому кісток тазу, синця в ділянці лобка, яка ускладнилася розвитком перитоніту та супроводжувалася явищами інтоксикації, між отриманою травмою живота та настанням смерті потерпілої існує прямий причинний зв`язок; водій автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 , потерпілий ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №472 від 14 березня 2014 року отримав тілесні ушкодження у вигляді вивиху лівого стегна з переломом кісток тазу зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також травми голови зі струсом головного мозку, раною м`яких тканин голови, рани м`яких тканин правого колінного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; пасажир автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи №394 від 27 лютого 2014 року отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правої променевої кістки в нижній третині, шийки правої плечевої кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також травми голови зі струсом головного мозку, садном обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , а саме вимог п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1 та вимог лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР України, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також спричинення смерті ОСОБА_3 ..

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Судовий розгляд кримінального провадження №12013250110000889 проведено лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення – ОСОБА_1 , і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Позиції учасників судового провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину в пред”явленому обвинуваченні за ч.2ст.286 КК України не визнав і суду пояснив, що 28 грудня 2013 року близько 10 години 45 хвилин в с. Орловець Городищенського району Черкаської області, під час керуванням автомобілем «ВАЗ 21154 » державний номер НОМЕР_1 , рухаючись з м. Городище до м. Сміла Черкаської області, побачив попереду автомобіль «ВАЗ 21063» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по смузі зустрічного руху у зустрічному напрямку з м.Сміла Черкаської області, який раптово змінив напрямок уліво і без зупинки продовжив переїжджати смугу руху його автомобіля до узбіччя, та в подальшому з невідомих йому причин повторно раптово змінив напрямок руху шляхом виїзду на його смугу руху, в результаті чого змушений був відповідно до ситуації змінювати свій напрямок руху з метою уникнення зіткнення, але автомобілі сконтактували, внаслідок чого сталася ДТП. Кримінального правопорушення не вчиняв, а кримінальне провадження відносно нього сфальсифіковано на підставі доказів, що зібрані стороною обвинувачення з грубим порушенням норм КПК України та його права на захист, а саме однобічно, лише з врахуванням інтересів потерпілого, без проведення з ним слідчих дій, не відповідно до обставин справи, не перебував у стані алкогольного сп`яніння та просив визнати зібрані докази недопустимими і постановити відносно нього виправдувальний вирок.

Захисник наполягав на тому, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано суду під час судового розгляду допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні поставленого йому у провину діяння.

Прокурор підтримав висунуте обвинуваченому обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та зазначив, що доводиться воно зібраними в ході досудового розслідування по справі доказами - матеріалами кримінального провадження №12013250110000889, яке надано суду і підстав для виправдування не може бути встановлено, зокрема послався на зміст протоколів огляду місця події зі схемою місця події і фото таблицями, висновки судово-медичних обстежень потерпілих, висновки судово-медичних експертиз; висновки судових експертиз щодо перевірки та огляду технічних станів транспортних засобів, судово – автотехнічних, трасологічних досліджень. Також прокурором, заявлені цивільні позови в інтересах КЗ «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання Городищенської районної ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину, щодо задоволення яких заперечував обвинувачений і захист (а.с.61-84 том 3).

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що 28 грудня 2013 року близько 10 години 45 хвилин в с. Орловець Городищенського району Черкаської області, під час керування автомобілем «ВАЗ 21063» державний номер НОМЕР_2 , рухаючись з напрямку м.Сміла Черкаської області до с.Калинівка, побачив попереду автомобіль «ВАЗ 21154» державний номер НОМЕР_1 , який рухався з м. Городище до м. Сміла Черкаської області, під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1 , який виїхав на його смугу руху, змінивши напрямок руху вліво, грубо порушуючи вимоги лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил Дорожнього Руху України, в результаті чого відбулося зіткнення з вказаним транспортним засобом.

Представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Тимченко М.М., брав участь у раніше проведених судових розглядах, повідомив суду про відповідність показів потерпілого, дійсним обставинам справи, доведеність вини обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник – адвокат Тимченко М.М. в судове засідання 31 травня 2021 року не з`явились, повідомлялись належним чином про час та місце судового розгляду, що відповідно до ст..ст.325,326 КПК України не перешкоджає закінченню судового розгляду. ОСОБА_5 в раніше проведених судових засіданнях приймав участь, був допитаний, пояснив, що не є учасником ДТП, про обставини справи інформований від брата, потерпілого ОСОБА_2 , подав письмову заяву про продовження судового розгляду у його відсутність.

Представник потерпілого - адвокат Тимченко М.М. в інтересах ОСОБА_5 просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 ..

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні подали цивільний позов про стягнення шкоди, за яким просили стягнути з ОСОБА_1 по 100000 грн. моральної шкоди щодо кожного, завданої смертю фізичної особи та компенсувати витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн., і стягнути додатково з ПРАТ «СК`Провідна» на їх користь 100000 грн. в якості відшкодування за шкоду, заподіяну життю потерпілої, 6531,28 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 8140,30 грн. витрати на поховання та виготовлення надгробного пам`ятника. Згідно ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2014 року потерпілі визнані цивільними позивачами, а обвинувачений ОСОБА_1 та ПРАТ «СК`Провідна» цивільними відповідачами (а.с.45-46,85 том 3).

Цивільний відповідач, обвинувачений ОСОБА_1 позовних вимог не визнав і просив відмовити у їх задоволенні, остільки шкоди потерпілим та лікарняному закладу не спричиняв.

Цивільний відповідач, ПРАТ «Страхова Компанія »Провідна» до суду надіслала заперечення проти позову потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_5 з підстав, що між ОСОБА_1 і ПрАТ «СК «Провідна»» укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0152173 строком дії з 02 лютого 2013 року по 01 лютого 2014 року на умовах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01 липня 2004 року. За умовами вказаного полісу, було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 . Для виплати страхового відшкодування необхідна встановлена у судовому порядку вина страхувальника (водія застрахованого автомобіля) у вчиненні ДТП, а саме: належним чином завірена копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності страхувальника або обвинувальний вирок суду відносно водія застрахованого автомобіля, які набрали законної сили. Саме ці документи визначають винну особу у скоєнні ДТП (настання цивільно-правової відповідальності страхувальника), та особу, що є у цій ДТП потерпілою або є цивільним позивачем. За таких обставин ПрАТ «СК «Провідна» м.Київ не може бути цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, в зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні цивільного позову та роз`яснити цивільним позивачам право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства (а.с.121-127 том3).

Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження в здобутих та досліджених у ході розгляду кримінального провадження доказами, а тому є доведеною. Суд, при розгляді справи в межах оголошеної ОСОБА_1 підозри, безпосередньо допитавши обвинуваченого, потерпілих, їх представника, свідків, експертів, вивчивши документи та дослідивши всі докази, зібрані в матеріалах кримінального провадження і отримані в ході судового розгляду від учасників процесу, заслухавши міркування і доводи прокурора, захисника, провівши нові експертні дослідження, приходить до переконання, що дані досудового розслідування підтверджують зміст та суть оголошеної обвинуваченому підозри, виходячи з наступного.

За диспозицією ч.2 ст.286 КК України кримінальна відповідальність настає в разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження. Таким чином з`ясуванню під час судового розгляду підлягають обставини, що свідчать про порушення водієм правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, передбачених Правилами дорожнього руху України, настання наслідків у вигляді смерті особи або отримання тяжких тілесних ушкоджень, а також причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями правил безпеки руху та наслідками. Зазначені обставини, судом встановлюються шляхом перевірки та оцінки доказів, якими відповідно до ст.84 КПК України є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок, лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо "поза розумним сумнівом" є підставою для виправдувального вироку. Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину "поза розумним сумнівом" розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 року у справі "Рудяк проти України", згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Вбачаючи підстави до визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, прокурором надано суду докази про злочин та особу, яка його вчинила, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні:

-Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 грудня 2013 року про реєстрацію кримінального провадження №12013250110000889 за фактом події дорожньо транспортної пригоди в с.Орловець Городищенського району Черкаської області 28 грудня 2013 року (а.с.1 том1);

-рапорт чергового Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Задорожнього В.М. про те, що 28 грудня 2013 року о 10 годині 45 хвилин до чергової частини Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області по телефонній лінії 102 від фельдшара швидкої медичної допомоги Комунального Закладу "Городищенське районне територіальне медичне об"єднання" Городищенської районної ради Черкаської області ОСОБА_6 надійшло повідомлення про те, що в с.Орловець по вул.Смілянська Городищенського району Черкаської області сталась дорожньо-транспортна пригода (а.с.8 т.1);

-рапорт чергового Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Задорожнього В.М. про виявлення кримінального правопорушення з підстав, що 28 грудня 2013 року до чергової частини Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області по телефонній лінії 102 від фельдшара швидкої медичної допомоги Комунального Закладу "Городищенське районне територіальне медичне об"єднання" Городищенської районної ради Черкаської області надійшло повідомлення про те, що в медичну установу доставлено: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 із закритою черепно мозковою травмою, забоєм волосяного покрову голови, закритим переломом лівого стегна; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительку м.Сміла Черкаської області із закритою черепно мозковою травмою, струсом, закритим переломом правого стегна; ОСОБА_7 , жительку м.Сміла Черкаської області із закритою черепно мозковою травмою, струсом, різано рваними ранами обличчя; ОСОБА_8 , 2011 року народження, із закритою черепно мозковою травмою, струсом; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , із тупою травмою грудної клітки, черевної порожнини, забоєм нижніх кінцівок; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительку АДРЕСА_3 із забоєм грудної клітини; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительку АДРЕСА_1 , із закритою черепно мозковою травмою, струсом, закритим переломом правого плеча; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителя АДРЕСА_1 , із забоєм грудної клітки, термічним опіком 1-2 ступеню лівої стопи; ОСОБА_10 , 2005 року народження, жителя АДРЕСА_1 ,із забоєм м`яких ткан6ин обох гомілок (а.с. 9 т. 1);

-протокол огляду місцевості від 28 грудня 2013 року із схемою та таблицею зображень до нього, згідно якого з участю спеціаліста-автотехніка Старшина О.М., старшого слідчого Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Самойленка Ю.В., в присутності понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , із застосуванням фотозйомки оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди на 183 км автодороги Київ-Знам`янка та встановлено: горизонтальна ділянка дороги з асфальтовим покриттям, стан якої сухий; дорожнє покриття двох напрямків, де одна смуга для руху в напрямку огляду шириною 3,6 м і зустрічного напрямку шириною 3,55 м, ширина розділяючої смуги 0,15 м; на проїжджій частині нанесено лінії повздовжньої розмітки (п.1.1 ПДР України); наявне заокруглення радіусу ліворуч; до проїжджої частини примикає праворуч і ліворуч узбіччя; за узбіччям розміщені праворуч будівлі сільського типу, а ліворуч сільськогосподарські угіддя; координати місця пригоди встановлені в ході огляду; рух ділянки не регульований; місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків по ходу огляду поворот ліворуч, а в зустрічному напрямку поворот праворуч; на момент огляду ділянка дроги була під денним освітленням; загальний стан видимості 300 м; положення транспортних засобів на місці пригоди наступне: автомобіль «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 знаходиться передньою частиною на лівому узбіччі на відстані 1,7 м від лівого краю передньої осі автомобіля до лівого краю проїзної частини дороги та 1,1 м до задньої осі автомобіля, 0,0 м від лівого краю задньої осі автомобіля до лівого краю проїздної частини дороги, а другий автомобіль «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 передньою частиною знаходиться на лівому узбіччі, а задньою на проїздній частині автодороги, на відстані 1,1 м від лівого краю передньої осі до лівого краю проїздної частини автодороги та 181,6 м до кілометрового стовпчику 183 км та 1,15 м від задньої осі лівої сторони до лівого краю проїзної частини та 0,1 м до лівого краю передньої осі; слід юзу лівого переднього колеса автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 довжиною 4,1 м, який починається на проїздній частині і закінчується в місці розташування лівого переднього колеса автомобіля та слід юзу лівого переднього колеса автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , довжиною 2.3 м, який починається на лівій смузі руху в місці закінчення сліду гальмування автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 та закінчується в місці розташування лівого переднього колеса автомобіля; слід гальмування переднього лівого колеса автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 довжиною 3,4 м, який починається на лівій смузі руху та закінчується в місці початку сліду юзу переднього лівого колеса «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 ; ознаки напрямку руху транспортних засобів було встановлено по формі слідів; відокремлені від транспортних засобів частини знаходилися біля автомобілів; сліди зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами відсутні. При огляді транспортних засобів встановлено, що основні пошкодження автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 сконцентровані в передній правій частині, а саме деформованій передній бампер, передній номерний знак, капот моторного відсіку, кузов у лівій передній частині, передні ліве та праве крила, передні ліва та права дверці, дах передня ліва стійка розбиті, передній блок фари, вітрове скло, скло лівих дверей. Основні пошкодження автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 сконцентровані у передній частині, а саме відсутній передній бампер, розбитий передній блок фари, деформовано капот, передні праве та ліве крила, передні двері та задні, дах автомобіля, заднє праве крило, розбито вітрове скло, розбито скло передніх правих та лівих дверей, на спідометрі показних стоїть на цифрі 70 км/год. Наявність слідів на автомобілі «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 – нашарування фарби сірого кольору, а на автомобілі «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 – наявна фарба жовтого кольору. З місця пригоди транспортні засоби вилучені та направлено на майданчик тримання транспортних засобів при Городищенському РВ УМВС України в Черкаській області (а.с.10-19 т.1);

- повідомлення про нещасні випадки невиробничого характеру від 28 грудня 2013 року №167,№168,№169, №170,№171,№172,№173,№174,№175 (а.с.17-26 т.1);

- Акт хіміко-токсикологічного дослідження №4 від 10 січня 2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 0,0 проміле (а.с.31 т.1);

- Акт хіміко-токсикологічного дослідження №5 від 14 січня 2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 0,33 проміле (а.с.31 т.1);

- рапорт оперативного чергового Соснівського РВ в м.Черкаси від 10 січня 2014 року, за змістом якого зафіксовано смерть ОСОБА_3 , із зазначенням місця події, а саме ДТП у Городищенському районі Черкаськолї області (а.с.33 т.1);

- протокол огляду місця події від 10 січня 2014 року із таблицею зображень до нього, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , із застосуванням фотозйомки оглянуто труп ОСОБА_3 (а.с.35-38 т.1);

- висновок судово-медичної експертизи №42 від 11 січня 2014 року, згідно якого проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 , 1961 року народження, на підставі даних медичної документації та встановлено, що причиною смерті є закрита травма живота у вигляді ушкоджень товстого та тонкого кишковика, забою лівої нирки, перелому кісток тазу, синця в ділянці лобка, яка ускладнилася розвитком перитоніту та супроводжувалася явищами інтоксикації. Згідно даних медичної карти №58 Черкаської обласної лікарні смерть потерпілої настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 годині 40 хвилин. Враховуючи ступінь вираженості ранніх трупних змін, а саме охолодження трупа, заклякання скелетної мускулатури та трупних плям, а також відсутність пізніх трупних змін, смерть могла настати у вищевказаний час. При проведенні експертизи трупа виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита травма живота у вигляді ушкоджень товстого та тонкого кишковика, забою лівої нирки, перелому кісток тазу, синця в ділянці лобка; закрита травма грудної клітки у вигляді численних переломів ребер зліва, синців на молочних залозах; закритий перелом заднього краю лівої вертлюгової западини; крововилив в м`які тканини голови; синці та садна на кінцівках; рана на лівій гомілці. Такі тілесні ушкодження утворилися від дії твердих тупих предметів або при ударі об такі. Закрита травма живота відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Закрита травма грудної клітки та закритий перелом заднього краю лівої вертлюгової западини, носить ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Крововилив в м`які тканини голови, синці та садна на кінцівках, рана на лівій гомілці носить ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості. Даних про дослідження крові хворого на алкоголь в медичній карті не має. Вилучення крові для судово-токсикологічного дослідження не проводилось у зв`язку з недоцільністю, а саме тривалий термін перебування хворої в умовах стаціонару. Надати відповідь на питання «Чи можливе отримання тілесних ушкоджень від падіння з положення стоячи на площину поверхні землі, дерев`яного чи бетонного покриття, підлоги з виступаючою поверхнею?» не можливо, у зв`язку із відсутністю судово-медичних даних про механізм падіння (а.с.40-42 т.1);

- постанову про визнання речовими доказами та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 24 січня 2014 року, відповідно до якої транспортні засоби «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 та «ВАЗ-21115» державний номер НОМЕР_1 , визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження №12013250110000889 та залишено для зберігання на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів при Городищенському РВ УМВС України в Черкаській області (а.с.48 т.1);

- висновок судово-медичної експертизи №42/4 від 24 лютого 2014 року, за фактом смерті ОСОБА_3 , 1961 року народження, згідно якого причиною смерті є закрита травма живота у вигляді ушкоджень товстого та тонкого кишковика, забою лівої нирки, перелому кісток тазу, синця в ділянці лобка, яка ускладнилася розвитком перитоніту та супроводжувалася явищами інтоксикації. При проведенні експертизи трупа виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита травма живота у вигляді ушкоджень товстого та тонкого кишковика, забою лівої нирки, перелому кісток тазу, синця в ділянці лобка; закрита травма грудної клітки у вигляді численних переломів ребер зліва, синців на молочних залозах; закритий перелом заднього краю лівої вертлюгової западини; крововилив в м`які тканини голови; синці та садна на кінцівках; рана на лівій гомілці. Такі тілесні ушкодження утворилися від дії твердих тупих предметів або при ударі об такі. Закрита травма живота відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Закрита травма грудної клітки та закритий перелом заднього краю лівої вертлюгової западини, носить ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Крововилив в м`які тканини голови, синці та садна на кінцівках, рана на лівій гомілці носить ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості. Не виключається можливість утворення вищевказаних тілесних ушкоджень за обставин дорожньо-транспортної пригоди, механізм якої вказаний у фабулі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 24 січня 2014 року. Між отриманою закритою травмою живота та настанням смерті потерпілої існує прямий причинний зв`язок (а.с.52 т.1);

-висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи від 31 січня 2014 року №83/14-23, згідно якого місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 знаходилося на правій смузі руху проїзної частини дороги, по напрямку до м.Городище, тобто на смузі руху автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 (а.с.58-60 т.1);

- висновок експерта №471 від 14 березня 2014 року, згідно якого проведено судово-медичну експертизу по медичних документам ОСОБА_9 , 1967 року народження. При огляді її в Городищенському РТМО встановлено діагноз – забій грудної клітки, який не підтверджений клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається (а.с.68 т.1);

- висновок експерта за результатами проведення комплексної судової автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи від 14 лютого 2014 року №264/265/14-23 та таблицею зображень до нього, згідно якого в момент первинного контакту кут між повздовжніми вісями автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 складав близько 160 градусів. Виходячи із встановленого кута між повздовжніми вісями автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 в момент їх первинного контакту, слідової інформації зафіксованої в протоколі огляду місця події від 28 грудня 2013 року та на схемі до даного протоколу, необхідно прийти до висновку, що: місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 , знаходиться на правій смузі руху проїзної частини дороги, по напрямку до м.Городище, на відстані близько 182,7 м від кілометрового стовпчика «183»; в момент первинного контакту з автомобілем «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , автомобіль «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 був розташований на правій смузі руху проїзної частини дороги, по напрямку до м.Городище так, що відстань від переднього правого колеса до краю проїзної частини дороги складала близько 0,6 м, відстань від заднього правого колеса до краю проїзної частини дороги складала близько 0,6 м; в момент первинного контакту з автомобілем «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 , автомобіль «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 був розташований на правій смузі руху проїзної частини дороги, по напрямку до м.Городище так, що відстань від переднього лівого колеса до краю проїзної частини дороги складала близько 0,7 м м, відстань від заднього лівого колеса до краю проїзної частини дороги складала близько 1,5 м. в дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП водій автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог осьової суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 та вимог п.10.1 Правил Дорожнього Руху України. В дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, водій автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 Правил Дорожнього Руху України (а.с.74-93 т.1);

- висновок експерта №393 від 27 лютого 2014 року, відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу по медичних документам ОСОБА_1 , 1969 року народження, та згідно даних медичних карт мали місце ушкодження: перелом обох кісточок лівої гомілки, перелом 9-10 ребер зліва; садна живота. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 18 лютого 2014 року та відносяться: перелом обох кісточок лівої гомілки, перелом 9-10 ребер зліва - до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; садна живота – до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв`язку з тим, що на експертизу не наданий результат аналізу крові ОСОБА_1 на алкоголь від 28 грудня 2013 року, дати відповідь на третє питання постанови не можливо (а.с.98-99 т.1);

- висновок експерта №394 від 27 лютого 2014 року, відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу по медичних документам ОСОБА_4 , 1973 року народження, та згідно даних медичних карт мали місце ушкодження: закриті переломи правої променевої кістки в нижній третині, шийки правої плечової кістки; травма голови зі струсом головного мозку, садном обличчя. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 18 лютого 2014 року та відносяться: закриті переломи правої променевої кістки в нижній третині, шийки правої плечової кістки – до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; травма голови зі струсом головного мозку, садном обличчя – до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. У зв`язку з тим, що у фабулі постанови обставини травми стосовно ОСОБА_4 не конкретизовані, дати відповідь на другу частину другого питання постанови не можливо (а.с.105-106 т.1);

- висновок експерта №360 від 25 лютого 2014 року, відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу по медичних документам ОСОБА_7 , 1989 року народження, та згідно даних медичних карт мали місце ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, численними ранами м`яких тканин обличчя. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 18 лютого 2014 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. У зв`язку з тим, що у фабулі постанови обставини травми стосовно ОСОБА_7 не конкретизовані, дати відповідь на другу частину другого питання постанови не можливо (а.с.112 т.1);

- висновок експерта №359 від 25 лютого 2014 року, відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу по медичних документам ОСОБА_8 , 2011 року народження, та згідно даних медичних карт мало місце ушкодження у виді садна м`яких тканин лобу. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення може відповідати часу вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 18 лютого 2014 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв`язку з тим, що у фабулі постанови обставини травми стосовно ОСОБА_8 не конкретизовані, дати відповідь на другу частину другого питання постанови не можливо. При огляді ОСОБА_8 в Городищенському РТМО, їй також були виставлені діагнози: «Закрита черепно-мозкова травма, закритий перелом лівого променя без зміщення». Виставлений в лікарні діагноз «Закрита черепно-мозкова травма», не відповідає вимогам «Протоколам надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України №245 від 25 квітня 2006 року, не підтверджений клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається. Також, встановлений у лікарні діагноз «Закритий перелом лівого променя без зміщення», не підтверджений інструментальними методами дослідження, зокрема рентгенологічним, і тому згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається (а.с.117-118 т.1);

- висновком експерта №361 від 25 лютого 2014 року, відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу по медичних документам ОСОБА_4 , 1996 року народження, та згідно даних медичних карт мали місце ушкодження: опік м`яких тканин лівої стопи 2 ст.; садно, травматичний набряк м`яких тканин лобу. Опік лівої стопи виник від дії термічного реагента, всі інші ушкодження виникли від дії тупих предметів. Всі вказані ушкодження по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 18 лютого 2014 року та відносяться: опік м`яких тканин лівої стопи 2 ст. – до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садно, травматичний набряк м`яких тканин лобу – до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв`язку з тим, що у фабулі постанови обставини травми стосовно ОСОБА_4 не конкретизовані, дати відповідь на другу частину другого питання постанови не можливо. При огляді ОСОБА_4 неврологом лікарні, йому був виставлений діагноз «Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку?». Виставлений неврологом діагноз «Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку?» поставлений під знаком питання, тобто взятий під сумнів, не підтверджений клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається. (а.с.124-125 т.1);

- висновком експерта №472 від 14 березня 2014 року, відповідно до якого проведено судово-медичну експертизу по медичних документам ОСОБА_2 , 1985 року народження, та згідно даних медичної карти мали місце ушкодження: вивих лівого стегна з переломом кісток тазу зліва; травма голови зі струсом головного мозку, раною м`яких тканин голови; рана м`яких тканин правого колінного суглобу. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 18 лютого 2014 року та відносяться: вивих лівого стегна з переломом кісток тазу зліва до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; травма голови зі струсом головного мозку, раною м`яких тканин голови; рана м`яких тканин правого колінного суглобу до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. У зв`язку з тим, що на експертизу не наданий результат аналізу крові ОСОБА_2 на алкоголь від 28 грудня 2013 року, дати відповідь на третє питання постанови не можливо. Виставлений в лікарні діагноз «Закритий перелом нігтьової фаланги першого пальця лівої ступні» не підтверджений рентгенологічним дослідженням і тому згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається. (а.с.130-131 т.1);

- висновком експерта №4/140 від 17 травня 2014 року, відповідно до якого проведено експертизу технічного стану транспортного засобу та згідно якого до ДТП елементи ходової системи та рульового керування автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані (а.с.161-169 т.1);

- висновком експерта №4/139 від 20 травня 2014 року, відповідно до якого проведено експертизу технічного стану транспортного засобу та згідно якого до ДТП елементи гальмівної та ходової системи, рульового керування автомобіля «ВАЗ-2106» державний номер НОМЕР_2 , знаходились в працездатному стані (а.с.174-187 т.1);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 29 травня 2014 року, за участю потерпілого ОСОБА_2 та його представника Тимченка М.М. на місці дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 грудня 2013 року на 183 км автодороги Київ-Знам`янка, та встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 та його представнику Тимченко М.М., запропоновано провести слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин, шляхом відтворення дій на місці ДТП. Під час проведення слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_2 вказав, що 28 грудня 2013 року близько 10 години 40 хвилин він керував транспортним засобом «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 та рухався в напрямку м.Городище Черкаської області по правій смузі руху зі швидкістю 60 км/год. Проїхавши невелике заокруглення та рухаючись по прямій, зустрічний автомобіль «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з його автомобілем. Швидкість руху автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 складала близько 70 км/год. Також, ОСОБА_2 вказав, що в автомобілі, яким він керував, було двоє дорослих пасажирів та одна малолітня дитина, а в автомобілі «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 троє дорослих пасажирів та одна дитина. Особисто він перед ДТП нічого не міг вдіяти, щоб заподіяти зіткненню, тому що все відбулося швидко і не встиг загальмувати. Під час слідчого експерименту було застосовано аналогічні автомобілі, заміри встановлено зі слів потерпілого ОСОБА_2 та визначено місце контактування -182,7 км від кілометрового показника 183 км автодороги Київ-Знам`янка та 1,6 м від суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє напрямки руху. В момент виїзду автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 на зустрічну смугу руху, вказаний автомобіль знаходився на відстані 20,0 м від місця зіткнення, а автомобіль «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 на віддалі 18,5 м від місця зіткнення, коли автомобіль «ВАЗ-21154» виїзджав на зустрічну смугу (а.с.195-197 т.1);

- висновком експерта №1083/14-23 від 12 червня 2014 року, відповідно до якого проведено судову автотехнічну експертизу та згідно якого у даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог горизонтальної лінії дорожної розмітки 1.1 та п.10.1 Правил Дорожнього Руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил Дорожнього Руху України. У момент виникнення небезпеки для руху, який вказаний в постанові, водій автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди. У причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходився виїзд автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 на смугу руху автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 , на відстані меншій ніж зупиночний шлях останнього, при екстреному гальмуванні (а.с.203-205 т.1);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 11 липня 2014 року, за участю свідка ОСОБА_15 , відповідно до якого 28 грудня 2013 року, близько 10 години, керував власним автомобілем «DEO Lanos» державний номер НОМЕР_4 та рухався в с.Орловець Городищенського району Черкаської області по автодорозі Київ-Знам`янка, в напрямку м.Сміла. В попутному напрямку рухався автомобіль «ВАЗ-21154», сірого кольору, який рухався зі швидкістю 60-70 км/год. Під час слідчого експерименту вказав на приблизне місце зіткнення автомобілів «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 , яке мало місце 28 грудня 2013 року близько 10 години на автодорозі Київ-Знам`янка 183 км. Замірами встановлено, що місце контактування знаходиться майже на основній лінії дорожньої розмітки 1.1 ПДР на відстані 3,7 м від правого краю проїжджої частини та 195 м інформаційно-вказівного знаку 183 км дороги Київ-Знам`янка. Також, показав розташування автомобілів на момент зіткнення, з його слів, відносно місця зіткнення та проїзної частини. Встановлено замірами, що автомобіль «ВАЗ-21063» був розташований на віддалі 2,7 м від заднього лівого колеса за 3,5 м від переднього лівого колеса до лівого краю проїжджої частини та на відстані 1,2 м від місця зіткнення, по його напрямку руху. Автомобіль «ВАЗ-21154» знаходився на відстані 0,6 м від місця зіткнення та 2,7 м від переднього правого колеса і 2,2 м від заднього правого колеса до правого краю проїжджої частини відносно напрямку його руху. Встановлено, що автомобіль «ВАЗ-21154» почав змінювати напрямок руху вліво на відстані 11,2 м від місця зіткнення, а автомобіль «ВАЗ-21063» почав змінювати напрямок руху від лівого узбіччя на праву смугу дороги на відстані 17,7 м від місця зіткнення. Пояснив, що бачив виїзд автомобіля «ВАЗ-21063» на зустрічну смугу руху, коли автомобіль «ВАЗ-21154» був на відстані 33 м від місця зіткнення, а автомобіль «ВАЗ-21063» був розташований на відстані 44,2 м від місця зіткнення (а.с.218-220 т.1);

- даними висновку експерта судової автотехнічної експертизи №1373/14-23 від 26 вересня 2014 року, відповідно до якого показання свідка ОСОБА_15 щодо місця зіткнення автомобілів «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 , які дані ним під час проведення за його участю слідчого експерименту 11 липня 2014 року є технічно необґрунтованими. Показання свідка ОСОБА_15 в частині маневрування автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 зі смуги зустрічного руху до місця зіткнення, які дані ним під час проведення за його участю слідчого експерименту 11 липня 2014 року є технічно необґрунтованими (а.с.24-28 т.2);

- даними висновку експерта №2017 від 25 вересня 2014 року, згідно якого у ОСОБА_10 згідно меддовідки мали місце тілесні ушкодження у виді забою з крововиливами обох гомілок, садна лівої гомілки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення експертизи, тобто під час дорожньо-транспортної пригоди та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.37 т.2);

- свідченнями свідка ОСОБА_7 , про те, що 28 грудня 2013 року, близько 10 години 40 хвилин будучи пасажиром заднього правого сидіння автомобіля «ВАЗ 21063» державний номер НОМЕР_5 , потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце на автодорозі Київ-Знам`янка в с.Орловець Городищенського району Черкаської області. Ліворуч, на задньому сидінні, біля неї була її донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . На передньому правому сидінні знаходилась ОСОБА_3 . Автомобілем керував ОСОБА_2 перед зіткненням автомобілів заснула, тому обставини пригоди не бачила;

- свідченнями свідка ОСОБА_15 , про те, що 28 грудня 2013 року, близько 10 години, керуючи власним автомобілем «DEO Lanos» державний номер НОМЕР_4 , рухався в с.Орловець Городищенського району Черкаської області по автодорозі Київ-Знам`янка, в напрямку м.Сміла. в той час дорожнє покриття було сухе, погода була сонячна, без опадів. Видимість дороги ніщо не обмежувало. Перед ним, в попутному напрямку рухався автомобіль «ВАЗ-21154», сірого кольору, номерний знак не пам`ятає. Вказаний автомобіль рухався зі швидкістю 60-70 км/год. В свою чергу, також рухався із такою ж швидкістю на відстані 15-20 метрів від зазначеного автомобіля. Рухаючись по асфальтованій ділянці автодороги, яка мала заокруглення в ліву сторону та на проїжджій частині якої була нанесена суцільна роздільна лінія, побачив, як на зустріч рухався автомобіль «ВАЗ-21063» жовтого кольору. На даний автомобіль звернув увагу, тому що він почав змінювати напрямок свого руху та із смуги свого руху перетнувши суцільну лінію, виїхав на смугу руху по якій рухався автомобіль «ВАЗ-21154», вслід за яким рухався він. В даний момент автомобіль «ВАЗ-21063» створював перешкоду для руху автомобіля «ВАЗ-21154», остільки він виїхав йому на зустріч. В цей час, автомобіль «ВАЗ-21063», не зупиняючись та не гальмуючи, перетнувши проїзджу частину, почав з`їждати на узбіччя з правої сторони по відношенню до його руху та продовжував рухатись по краю дороги, на зустріч автомобіля «ВАЗ-21154». В даний момент автомобіль «ВАЗ-21063», різко змінив напрямок свого руху та знову виїхав на проїзджу частину дороги і фактично був перешкодою для руху автомобіля «ВАЗ-21154», внаслідок чого, останній, уникаючи зіткнення, перетнув суцільну лінію та виїхав на зустрічну смугу руху. В цей же момент автомобіль «ВАЗ-21063» також, перетнувши смугу руху по якій рухався він та автомобіль «ВАЗ-21154» і виїжджав на смугу руху по якій він повинен був їхати. В даний момент між автомобілями виникло зіткнення. Місце зіткнення відбулось приблизно по середині проїжджої частини дороги, внаслідок якого автомобілі «ВАЗ-21063» та «ВАЗ-21154» розвернуло. В цей час зупинився та почав надавати допомогу водіям і пасажирам, викликав швидку медичну допомогу. Водій «ВАЗ-21063» запитував де він і що з ним трапилося. В автомобілі «ВАЗ-21063» разом з водієм було 4 особи, а в автомобілі «ВАЗ-21154» 5 осіб. Потім приїхала швидка медична допомога та працівники міліції, яким розповів що бачив та залишив номер телефону для контакту в разі потреби.

При повторному виклику свідка ОСОБА_15 до суду для допиту, після відновлення досудового слідства, обвинувачений ОСОБА_1 повідомив про факт його смерті.

- свідченнями свідка ОСОБА_4 , про те, що 28 грудня 2013 року близько 09 години 30 хвилин, разом з чоловіком ОСОБА_1 та синами ОСОБА_4 , ОСОБА_10 і чоловіковою сестрою ОСОБА_9 рухалися автомобілем «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 в м.Черкаси. сиділа на задньому сидінні з правої сторони, за пасажирським сидінням, на передньому пасажирському місці сидів ОСОБА_4 , по центру заднього сидіння сидів ОСОБА_10 , а з лівої сторони, за сидінням водія, сиділа ОСОБА_9 .. Погода була сонячна, без опадів, дорожнє покриття було сухе. Швидкість руху була 60-70 км/год. При виїзді із с.Орловець Городищенського району Черкаської області в напрямку м.Сміла Черкаської області, сиділа і спілкувалася із ОСОБА_9 , а тому на дорожню обстановку не звертала уваги. В той час почула сина ОСОБА_4 , який сказав « А це що таке». Потім втратила свідомість та прийшла до свідомості, перебуваючи в рентген кабінеті Городищенського РТМО. На момент, коли ОСОБА_4 вигукнув, то автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , рухався по правій смузі дороги. Про дорожньо-транспортну пригоду дізналася, коли прийшла до свідомості. Внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді двох переломів правої руки, струсу головного мозку. Коли перебувала на ліжку біля рентген кабінету, то не знайомий на той час хлопець, постійно просив у неї вибачення та говорив, що він цього не хотів. На той час було не зрозуміло, за що він просить вибачення. Пізніше стало відомо, що він був водієм автомобіля, з яким сталася ДТП. Самого зіткнення не пам`ятає;

- свідченнями свідка ОСОБА_9 про те, що 28 грудня 2013 року їхала у м.Черкаси в автомобілі «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .. При виїзді із с.Орловець Городищенського району автомобіль потрапив ДТП. Обставин не пам`ятає, остільки мала розмову з іншою пасажиркою ОСОБА_4 від госпіталізації відмовилися та лікувалася вдома;

- свідченнями свідка ОСОБА_4 про те, що 28 грудня 2013 року близько 9 години 30 хвилин разом із батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 їхали в м.Черкаси на власному автомобілі. За кермом був батько ОСОБА_1 .. Сидів на пасажирському сидінні спереду, біля водія. При виїзді із с.Орловець Городищенського району, на заокругленій ділянці дороги, назустріч рухався автомобіль ВАЗ жовтого кольору, який перетнув суцільну смугу руху. В цей час запитав у ОСОБА_1 , що це таке. Водій ВАЗ жовтого кольору раптово змінив рух, внаслідок чого сталася ДТП. В результаті ДТП отримав тілесні ушкодження.

Та дослідженими в судовому засіданні, зі згоди учасників процесу й визнаними доказами у кримінальному провадженні в розумінні ст.ст.84, 85, 86 КПК України, докази, а саме:

-даними направлення Комунального Закладу «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області від 28 грудня 2013 року №4 на хіміко-токсихологічне дослідження крові ОСОБА_2 (а.с.19 т.4);

-даними направлення Комунального Закладу «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області від 28 грудня 2013 року №5 на хіміко-токсихологічне дослідження крові ОСОБА_1 (а.с.19 т.4);

-даними Журналу реєстрації прийому біопроб, що надходять з районів, лікувальних і інших закладів Комунального Закладу «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради Міністерства охорони здоров`я України, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здали біопроби у виді крові до лабораторії по визначенню наявності алкоголю та інших запаморочувальних речовин у біорідинах людини (а.с.20-21 т.4);

- даними акту хіміко-токсихологічних досліджень №4 виданим 10 січня 2014 року за вих.№16 Комунальним Закладом «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради, відповідно до якого у крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0.0 проміле (а.с.17 т.4);

- даними акту хіміко-токсихологічних досліджень №5 виданим 14 січня 2014 року за вих.№50 Комунальним Закладом «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради, відповідно до якого у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт в концентрації 0.33 проміле (а.с.18 т.4);

- за змістом відповіді Комунального Закладу «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області від 03 червня 2015 року №01-03-06/415 на запит адвоката Шпак В.М. вбачається, що в медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_1 відсутній опис клініки алкогольного сп`яніння, що не дає підстав достовірно стверджувати про наявність сп`яніння лише за даними про рівень алкоголю в крові 0,33 % (а.с.107 т.4);

- даними карт Філії Смілянської станції виїзду швидкої медичної допомоги №9168, №9177 від 28 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо прийняття лікарських препаратів на місці ДТП за рішенням фельдшарів (а.с.119-121 т.4);

- даними висновку експерта Комунальної Установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 01 жовтня 2015 року, виконаного на підставі ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 07 липня 2015 року про призначення додаткової судово-медичної експертизи, згідно якого відповідно до Акту хіміко-токсихологічних досліджень №5 виданим 14 січня 2014 року за вих.№50 Комунальним Закладом «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради, відповідно до якого у крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт в концентрації 0.33 проміле. Відповідно до методичного посібника «Клініко-діагностичні та експертні критерії гострої алкогольної інтоксикації» Харків 2008 рік, відмічений вміст алкоголю в крові обумовлює незначний вплив алкоголю на організм. Однак відсутність в медичній карті №5568/2052 стаціонарного хворого ОСОБА_1 . Акту медичного огляду ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції – не дає змоги достовірно вказати чи перебував ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Якщо медичні препарати, які вводилися ОСОБА_1 при наданні медичної допомоги працівниками швидкої медичної допомоги та які були призначені під час його лікування в хірургічному відділенні Комунального Закладу «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області, не містили спирту – вони не могли вплинути на визначення ступеню концентрації алкоголю в крові (а.с.126-127 т.4);

- даними висновку експерта Комунальної Установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 22 лютого 2016 року, виконаного на підставі ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2015 року про призначення комплексної судово-медичної експертизи, згідно якого у зв`язку з тим, що в медичній карті стаціонарного хворого №5568/2052 відсутній висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння (клінічна картина) вказати чи перебував ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 грудня 2013 року близько 10 години 45 хвилин в с.Орловець Городищенського району Черкаської області, не представляється можливим. Можливо лише вказати, що на час забору крові в ОСОБА_1 було виявлено етиловий спирт в концентрації 0,33 проміле, що згідно методичного посібника «Клініко-діагностичні та експертні критерії гострої алкогольної інтоксикації» Харків 2008 рік, обумовлює незначний вплив алкоголю на організм. Препарати, що були введені ОСОБА_1 бригадою швидкої медичної допомоги, підвищувавати концентрацію алкоголю (етилого спирту) в крові не можуть, в свою чергу об`єм даних препаратів близько 600 мл, може змінювати рівень ОЦК (об`єм циркулюючої крові), що в свою чергу може знижувати кількісні показники (питому частку) етилового спирту в крові при подальшому її заборі. В зв`язку з тим, що в медичній карті стаціонарного хворого №5568/2052 не вказаний точний часовий проміжок в який було почато введення медичних препаратів, що зазначені в листку лікарських призначень, дані медичні препарати до уваги не приймалися. Малоймовірним є вплив отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень на концентрацію алкоголю в крові. Вплив шлунково-кишкових захворювань та вживання кисломолочних продуктів на визначення ступеню концентрації алкоголю в крові, а саме його кількісні показники, можливий (а.с.192-196 т.4);

- даними диску із відеозаписом з місця ДТП, інформацію з якого 28 грудня 2013 року було озвучено в передачі «Подробности» ТРК «Інтер» про рух автомобілів ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ-21154 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , із перегляду якого прослідковується протилежна до висунутого обвинувачення інформація про винуватість у ДТП потерпілого ОСОБА_2 (т.4);

- даними протоколу судового засідання Городищенського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2016 року, яке було проведене з участю прокурора, потерпілого, представника потерпілого, обвинуваченого, захисника, шляхом виходу на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Городищенського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, відповідно до якого було оглянуто і досліджено речові докази у кримінальному провадженні у виді автомобілів «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 щодо наявності механічних пошкоджень, їх характеру. Учасникам процесу була надана можливість ставити питання та давати відповіді, провести, за потреби, додатковий огляд (а.с.243-244 т.4);

- даними Проекту організації дорожнього руху на автомобільній дорозі Київ-Знам`янка в межах Городищенського району, ділянки 183 км, з позначенням електроопори №10 і дорожнього знаку 5.60 «Кілометровий знак -183» (а.с.179-180 т.5);

- даними фотоматеріалів наданих Черкаським НДЕКЦ МВС України огляду місця ДТП від 28 грудня 2013 року в с.Орловець Городищенського району Черкаської області, які зібрані та виготовлені під час огляду слідчо-оперативною групою, на запит суду за клопотанням захисту (диск, фотозображення - а.с.236, а.с.237-286 т.5);

-висновком експертів за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 20 березня 2018 року №207/17-52/1448/18-52 та таблицею зображень до нього, згідно якого первинний контакт транспортних засобiв відбувся мiж правою передньою частиною автомобiля ВАЗ-2115 (права частина переднього бампера) та лівою передньою частиною автомобiля ВАЗ-2106 (ліва частина переднього бампера), при цьому їхні повздовжні oci розташовувались пiд кутом, який кількісно можна оцінити величиною а = 165...170°, розкритим зліва направо вiдносно oci автомобiля ВАЗ-2106. Взаємне розташування транспортних засобiв в момент їх первинного контакту приведене на рис.1 (а.с.183 т.6). Місце зіткнення автомобілів ВАЗ-2115 і НОМЕР_6 відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ-2115, знаходиться на лівій смузі автодороги Київ-Знам`янка, що є зустрічною до попереднього напрямку руху автомобіля ВАЗ-2115, тобто на смузі проїздної частини дороги в напрямку м.Городище. При цьому, на момент зіткнення автомобіль ВАЗ-2115 перебував ліворуч осьової лінії дорожньої розмітки 1.1 – на лівій смузі руху, що є зустрічною до попереднього напрямку його руху, та розташовувався під кутом до осьової лінії дороги і був зорієнтований у ліву сторону відносно попереднього напрямку його руху. У цей же момент автомобіль ВАЗ-21063 перебував на смузі руху в напрямку м.Городище та розташувався уздовж осьової лінії дороги. Схема взаємного розташування автомобілів ВАЗ-2115 і НОМЕР_6 в момент первинного контакту відносно проїзної частини автодороги Київ-Знам`янка, в тому числі відносно осьової лінії дороги, приведена на рис.6 (а.с.188 т.6). Автомобіль ВАЗ-2115 під керуванням водія ОСОБА_1 у момент початку моторної реакції водія із подальшим відворотом ліворуч, перебував на своїй – правій смузі руху, тобто на смузі проїзної частини дороги в напрямку с.Текліно (м.Сміла), на відстані 19,5 м від поперечної лінії, що пролягає через проїздну частину дороги і місце зіткнення. У цей же момент, автомобіль ВАЗ-2106 під керуванням ОСОБА_2 перебував на своїй правій стороні дороги, тобто на смузі проїзної частини дороги в напрямку м.Городище. Розташування автомобілів ВАЗ-2115 і НОМЕР_6 перед зіткненням відносно елементів проїзної частини автодороги Київ-Знам`янка приведене на рис.7 (а.с.189 т.6). Покази водія ОСОБА_1 про те, що перед зіткненням автомобіль ВАЗ-2106 перебував на лівій стороні дороги, тобто на зустрічній смузі руху його автомобіля ВАЗ-2115 – є неспроможним з технічної точки зору. Пояснення свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_4 та працівника ДАІ Бондаренка С.В. про зміну руху водія ОСОБА_2 на смугу руху ОСОБА_1 , в результаті чого останній змушений був, відповідно до ситуації, змінювати свій напрямок руху з метою уникнення зіткнення, є неспроможними з технічної точки зору. Покази водія ОСОБА_2 про попередній рух його автомобіля у межах його смуги про те, що при наближенні до зустрічного автомобіля ВАЗ-2115, цей автомобіль змінив напрямок руху ліворуч – на його смугу руху, про розташування місця зіткнення автомобілів ВАЗ-2115 і НОМЕР_6 на правій смузі автодороги Київ-Знам`янка, є спроможними з технічної точки зору. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2115 ОСОБА_1 з технічної точки зору мав виконувати обсяг вимог п.п.12.1, 10.1, 2.3б) ПДР та вимог розділу 34 відповідно до горизонтальної розмітки 1.1. В свою чергу, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_2 з технічної точки зору при виникненні небезпеки для його руху у вигляді зміни напрямку руху зустрічного автомобіля ВАЗ-2115 на його смугу руху мав діяти у відповідності з вимогами п.12.3 ПДР. У даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля ВАЗ-2115 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити дане зіткнення шляхом виконання ним обсягу вимог п.п.12.1, 10.1, 2.3.б) ПДР та вимог розділу 34 відповідно до горизонтальної розмітки 1.1. У дорожній обстановці з моменту виникнення небезпеки для руху водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_2 , цей водій не мав технічну можливість уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем ВАЗ-2115 шляхом застосування екстреного гальмування для зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення. У даній дорожній обстановці з моменту виникнення небезпеки для руху водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_2 , цей водій не мав технічну можливість уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем ВАЗ-2115 шляхом застосування екстреного гальмування для зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення. Причин вказаних у дослідницькій частині, вирішити дані питання не видається за можливе. У даній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП знаходяться (перебувають) дії автомобіля ВАЗ-2115 ОСОБА_1 , які не підпадають вимогам п.п.12.1, 10.1, 2.3. б) ПДР та вимогам розділу 34 відповідно до горизонтальної розмітки 1.1. ( а.с.178-207 т.6). В судовому засіданні, під час допиту експертів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 встановлено, що під час друкування висновку експертизи, було допущено технічну помилку у п.п.1-2, 3-4,5,7,8,9,10,13-14 в частині зазначення марок автомобілів (а.с.206-207 т.6);

- свідченнями свідка ОСОБА_18 про те, що працює лікарем-хірургом Комунального Закладу «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області та 28 грудня 2013 року виписував направлення і був присутній під час забору крові на хіміко-токсихологічне дослідження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте часу проведення таких дій не пам`ятає, для оцінки судом;

- свідченнями свідка ОСОБА_19 про те, що працює медсестрою Комунального Закладу «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області та 28 грудня 2013 року брала забір крові на хіміко-токсихологічне дослідження у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що поставила підпис у направленнях, про час проведення маніпуляцій інформувати точно не може за сплином часу;

- свідченнями свідка ОСОБА_20 про те, що працює лікарем у Комунальному Закладі «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області, куди після дорожньо-транспортної пригоди 28 грудня 2013 року були доставлені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 .. Їх було оглянуто, призначено відповідне лікування, а з огляду на те що, випадки травмованих після ДТП, не поодинокі, то більш конкретно повідомити суду нічого не може;

- свідченнями свідка ОСОБА_21 про те, що працює лікарем у Комунальному Закладі «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області та 28 грудня 2013 року був присутнім під час огляду, доставлених бригадою швидкої медичної допомоги, після ДТП, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 всі травми були зафіксовані, призначено відповідне лікування, травмовані були госпіталізовані, про характер їх травм конкретних пояснень через минування часу дати не може;

- свідченнями свідка ОСОБА_22 про те, що він працює слідчим у слідчому відділі Городищенського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області. 28 грудня 2013 року близько 10 години виїздив на місце ДТП на 183 км автодороги Київ-Знам`янка, через 40 хвилин після повідомлення. Був у складі слідчої групи, здійснював нагляд за місцем ДТП, опитував свідків. Протокол огляду місця ДТП та схему складав слідчий Слідчого Управління і експерт НДКЦЕ МВС України в Черкаській області. Місце зіткнення було ближче до осьової розмітки дороги. Машини знаходилися на смузі зустрічного руху зі сторони руху водія ОСОБА_1 .. Коли приїхав, то потерпілих вже не було. На дорозі були вимушені, не розтягнуті сліди гальмування автомобіля яким керував ОСОБА_1 , що вказувало на раптову реакцію водія, та характерні сліди тертя розвороту автомобіля ОСОБА_2 , які були ускладнені для огляду. В день ДТП водіїв не опитував;

- свідченнями свідка ОСОБА_23 про те, що був на місці ДТП, яка мала місце 28 грудня 2013 року близько 10 години, виїздив на 183 км автодороги Київ-Знам`янка, слідчими діями не займався, забезпечував охорону порядку. В інтерв`ю журналісту для передачі «Подробности» ТРК «Інтер» говорив за вказівкою прес-групи при Слідчому Управлінні про обставини ДТП, використовуючи надані саме ними дані. Інформацію збирали слідчі і передавали її у Слідче Управління. Самої ДТП не бачив;

- свідченнями свідка ОСОБА_24 про те, що був у складі слідчо-оперативної групи, і 28 грудня 2013 року на 183 км автодороги Київ-Знам`янка проводив оформлення ДТП з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , брав участь при складанні схеми, де позначили розміщення транспортних засобів на проїжджій частині дороги, відстань між транспортними засобами, між краєм проїзджої частини дороги, відстань транспортних засобів від осьовової розмітки. Всі ці дані є в описовій частині протоколу. Проводив лише огляд місця ДТП і виявлення очевидців, а допитував їх слідчий з Городищенського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Самойленко Ю.В.. Більш точні дані про причинний зв`язок ДТП давали експертні дослідження. Хто винен, на місці ДТП важко встановити, всі сліди були виявлені на смузі руху автомобіля «ВАЗ-2106», також деякі сліди були зафіксовані і на узбіччі смуги руху автомобіля «ВАЗ-2106». Зі слів власників транспортних засобів інформації здобути не вдалося. Остільки вони були без свідомості. Чи правдиві покази обвинуваченого, то може сказати лише експерт. На схемі не вказано, чи змінювали рух транспортні засоби;

- поясненнями експерта ОСОБА_25 про те, що він працює лікарем, судово-медичним експертом Комунального Закладу «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської обласної ради, експерт вищої категорії, стаж роботи за фахом 32 роки. На підставі ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 07 липня 2015 року, проводив додаткову судово-медичну експертизу у вказаному кримінальному провадженні щодо встановлення стану алкогольного сп`яніння обвинуваченого ОСОБА_1 .. Під час виконання експертизи керувався методичним посібником «Клініко-діагностичні та експертні критерії гострої алкогольної інтоксикації» Харків 2008 рік. Вказав, що відсутність в медичній карті №5568/2052 стаціонарного хворого ОСОБА_1 . Акту медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції – не дають змоги достовірно вказати чи перебував ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння;

- поясненнями експерта ОСОБА_17 про те, що він працює провідним судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, має третій кваліфікаційний клас та стаж експертної роботи 22 роки. На підставі ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2016 року, брав участь у проведенні комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи у даному кримінальному провадженні. Всі відповіді на питання надав в повному обсязі про що зазначено у висновку. В ході проведення експертизи використовував всі доступні інформаційні джерела. За результатами експертизи, обвинувачений допустив порушення ПДР України;

- поясненнями експерта ОСОБА_16 про те, що він працює провідним судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, має перший кваліфікаційний клас та стаж експертної роботи 16 років. На підставі ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2016 року, брав участь у проведенні комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи. Відповіді, на поставлені питання в ухвалі суду, дав вичерпні, при цьому бралися до уваги надані всі матеріали кримінального провадження і судового провадження із додатково зібраними судом доказами, які вивчав особисто та з експертом ОСОБА_17 на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Городищенського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, автомобілі «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 із застосуванням спеціальної техніки, покази обвинуваченого і свідка ОСОБА_15 є технічно неспроможними.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Відповідно до ч.2 ст.92 КПК України, обов`язок доказування належності і допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає.

В судовому засіданні судом було ретельно досліджено докази, які мають значення для з”ясування змісту і спрямованості умислу винного, зокрема, враховано спосіб, мотив і мету, форму вини, поведінку винного, наявність причинного зв”язку між діями та наслідками. Статтею 94 КПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. На виконання вимог ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань, речей і документів), суд першої інстанції при розгляді справи безпосередньо дослідив докази у справі, і обгрунтовано стверджує, що за своїм змістом і доказовими ознаками, вони вказують безпосередньо на ознаки кримінального правопорушення в діях обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України.

Судом в повному обсязі досліджені докази, представлені як обвинуваченням і обвинуваченим в свій захист, об”єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи. Досліджені судом докази, відповідно до ст.84 КПК України, узгоджуються між собою і підтверджують винність обвинуваченого, вказують безпосередньо на ознаки кримінального правопорушення в діях обвинуваченого в обсязі, запропонованому прокурорм в межах змісту обвинувачення, за виключенням обставин про вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, що і встановлено судом у процесі судового розгляду, і тому суд, кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та якщо вони спричинили смерть потерпілого.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Диспозиція ч.2 ст.286 КК України цієї статті є бланкетною, а тому при вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею слід звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та експлуатації транспорту. При цьому, ознакою об`єктивної сторони указаного кримінального правопорушення, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які утворюють реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, передбачених у цьому законі, і перебувають з ними у причинному зв`язку. Суди при розгляді даної категорії справ повинні керуватися постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", де у пункті 7 зазначено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Крім того, Верховний Суд України у рішенні від 05 листопада 2015 року при розгляді справи N 2-218кс 15 висловив правову позицію, що у випадку дорожньо-транспортної пригоди за участі декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, необхідно встановити причинний зв`язок між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали; дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв; хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію); тобто з`ясувати ступінь участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Стаття 10 КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та аналогічна позиція держави закріплена й у ч.2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Таку позицію висловлює Пленум Верховного Суду України в Постанові № 9 від 01 листопада 1996 року (з наступними змінами) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" в п. 18, а відповідно до п. 19 цієї ж постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної Декларації прав людини та ст.14 Міжнародного Пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України). Принцип змагальності конкретизовано і в ст.22 КПК України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» Рішення Європейського Суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Так, у справі «Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. («Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» 6 грудня 1988, п. 146, p. 33, § 77).

Відповідно до ст.373 КПК України, вирок може бути обвинувальним або виправдувальним. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тож будь-які припущення, думки, догади, якими б вони привабливими не були і кому б вони не належали, при вирішенні питання про вину особи доказами не можуть бути і значення не мають. Вони можуть бути використані лише для висунення версій, але не для обґрунтування вини. Такі припущення лише підтверджують сумнів, а він має бути витлумачений тільки на користь обвинуваченої особи. Така позиція також знаходить своє відображення і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної Постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Приймаючи рішення з постановлення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, суд вдається до безпосередньої оцінки доказів для належного обґрунтування прийнятого рішення і бере до уваги наступне.

Із змісту зібраних на досудовому слідстві прокурором доказів у виді рапортів чергового Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Задорожнього В.М. від 28 грудня 2013 року; протоколу огляду місцевості від 28 грудня 2013 року із схемою та таблицею зображень до нього; повідомлення про нещасні випадки невиробничого характеру від 28 грудня 2013 року №167, №168, №169, №170,№171,№172,№173,№174,№175 беззаперечно встановлено, що 28 грудня 2013 року близько 10 години 45 хвилин в с.Орловець Городищенського району Черкаської області, на смузі зустрічного руху та на 183 км+182,70 м автодороги «Київ-Знам`янка», від міста Городище у напрямку до міста Сміла Черкаської області, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «ВАЗ-2106» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .. В результаті проведеного огляду місця події, зафіксованої слідової інформації було складено схему ДТП та зафіксовано зображення обстановки у фототаблицях. Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що застосовані при огляді місця події засоби одержання та фіксування інформації призвели до неправильного встановлення обставин, які підлягають доказуванню згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України. 28 грудня 2013 року розпочато досудове розслідування за повідомленням фельдшера швидкої медичної допомоги Городищенського РТМО Перевертай О.М. про те, що в с.Орловець по вулиці Смілянській сталося ДТП, з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч.1ст.286 КК України. У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 грудня 2013 року про реєстрацію кримінального провадження №12013250110000889 за фактом події дорожньо -транспортної пригоди в с.Орловець Городищенського району Черкаської області 28 грудня 2013 року та у постанові про призначення групи прокурорів від 30 грудня 2013 року зазначено, що 28 грудня 2013 року близько 10 години 45 хвилин водій автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , рухаючись на 183 км. автодороги «Київ-Знам`янка», що в с.Орловець Городищенського району Черкаської області, не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2106» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 (а.с.1-6 том1). До 10 січня 2014 року, часу смерті потерпілої, пасажирки автомобіля «ВАЗ-2106» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , інших слідчих дій не проводилося. Згідно висновку судово-медичної експертизи №42/4 від 24 лютого 2014 року, за фактом смерті ОСОБА_3 , причиною смерті є тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, і не виключається можливість їх утворення за обставин дорожньо-транспортної пригоди, механізм якої вказаний у фабулі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 24 січня 2014 року, зазначено, що між отриманою закритою травмою живота та настанням смерті потерпілої існує прямий причинний зв`язок (а.с.52 т.1). На підставі висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи від 31 січня 2014 року №83/14-23, встановлено, що місце зіткнення автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 знаходилося на правій смузі руху проїзної частини дороги, по напрямку до м.Городище, тобто на смузі руху автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 (а.с.58-60 т.1), проводиться досудове розслідування стосовно правової кваліфікації ОСОБА_1 .. В розпорядження експертів, без з`ясування фактичних обставин справи, без спілкування з учасниками ДТП, передаються матеріали кримінального провадження та автомобілі «ВАЗ-21154» та «ВАЗ-21063» для огляду, і проводиться ряд судових експертиз в постановах про проведення яких, вказується фабула правопорушення зафіксована за попередньою правовою кваліфікацією у ЄРДР від 28 грудня 2013 року у витягу (а.с.1-6 том1). Відтак досудове розслідування проводиться лише за версією про вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_1 .. Вперше відібрано пояснення у ОСОБА_1 щодо обставин пригоди, через 6 місяців – 24 червня 2014 року, коли вже були проведені слідчі дії з прийняттям відповідних процесуальних рішень. Свідок ОСОБА_15 , який був очевидцем події 28 грудня 2013 року, про що повідомляв працівникам поліції на місці події і залишив їм для контакту свій номер телефону, допитаний в якості свідка теж через сплив 6 місяців – 25 червня 2014 року і його свідчення опрацьовані слідчим вже 11 липня 2014 року шляхом проведення з ним слідчого експерименту та складання схеми ДТП з його свідчень (а.с.207, а.с.220 том1). Згідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 вересня 2014 року правова кваліфікація дій ОСОБА_1 ч.2ст.286 КК України (а.с.7том3). Після, 15 вересня 2014 року, за постановою слідчого призначено судову авто технічну експертизу на вирішення якої поставлені для дослідження свідчення свідка ОСОБА_15 , тобто вивчалися обставини у справі про спроможність з технічної точки зору його свідчень щодо місця зіткнення автомобілів та маневрування автомобіля ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_2 зі смуги зустрічного руху до місця зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 (а.с. НОМЕР_7 ). Експертом зроблено висновок за результатами судової автотехнічної експертизи про технічну необґрунтованість свідчень свідка ОСОБА_15 (а.с.24-28 том3). 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2ст.286 КК України (а.с.39 том3). ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил Дорожнього Руху України, та рухався по автодорозі «Київ-Знам`янка» від міста Городище у напрямку до міста Сміла Черкаської області, в порушення вимог п.п.2.3 «б» та 10.1 ПДР України був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому під час зближення із автомобілем «ВАЗ-2106» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався по смузі зустрічного руху в зустрічному напрямку, не переконавшись, що виконуваний ним маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вліво, грубо порушуючи вимоги лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху та на 183 км+182,70 м автодороги скоїв зіткнення з вказаним транспортним засобом. Суд, детально проаналізував, встановлені під час досудового розслідування обставини і відповідно зобов`язаний надати правову оцінку діям обвинуваченого, тому, навіть при позиції обвинуваченого про зміну напрямку руху на автодорозі саме потерпілим і виникненням небезпеки в результаті його дій, слід взяти до уваги, що ОСОБА_1 за вимогами п.12.3 Правил Дорожнього Руху України повинен був «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди». З показів обвинуваченого встановлено в судовому засіданні, що ДТП сталася в світлу пору доби, з хорошою видимістю, оглядовістю, на сухому асфальтно-бетонному покритті дороги, добре бачив водія автомобіля «ВАЗ-2106» і пасажирів салону, його реакцію на зміну напрямку руху, вважав, що автомобілі, при перетині його автомобілем вузької суцільної лінії дорожньої розмітки просто розїдуться, остільки і зменшення швидкості, і обїзд перешкоди, були недоцільними, за узбіччям дороги з правої сторони за напрямком його руху був різкий обрив. Таким чином, дії обвинуваченого у виді рішення про роз`їзд автомобілів, ніяким чином не узгоджувалися з вимогами п.12.3 Правил Дорожнього Руху України. В цій частині, покази обвинуваченого є імовірним припущенням, і саме тому, вчинені ним дії, обґрунтовано мають підлягати належній правовій кваліфікації щодо недотримання вимог горизонтальної лінії дорожньої розмітки 1.1. та п.10.1 Правил Дорожнього Руху України у дорожній обстановці 28 грудня 2013 року при прийнятті рішення про перестроювання чи зміну напрямку руху. Зайнята обвинуваченим та захистом позиція про недоведеність вини обвинуваченого зібраними доказами, неодноразово зі сторони суду в ході судового розгляду справи, перевірялася та піддавалася оцінці в сукупності з іншими доказами у справі. Так, судом, було призначено комісійну судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизи, виконання якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте і за її висновком №207/17-52/1448/18-52 від 20 березня 2018 року, в результаті застосованого експертного дослідження автомобілів із суміщенням зон пошкоджень шляхом натурного моделювання, співставлення наявних і виявлених обставин пригоди, використанням графічного моделювання, аналізу конфігурації сліду гальмування, інформації в об`єктах фіксації, отримано висновок, що покази водія ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_15 є технічно неспроможними і у дорожній обстановці обвинувачений мав технічну можливість попередити зіткнення шляхом виконання обсягу вимог п.п.12.1,10.1,2.3б) Правил Дорожнього Руху України та вимог розділу 34 відповідно до горизонтальної розмітки 1.1.; водій ОСОБА_2 в момент виникнення небезпеки не мав технічної можливості уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем шляхом застосування екстреного гальмування для зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення; у дорожній обстановці в причинному зв`язку з виникненням ДТП перебувають дії водія автомобіля ОСОБА_1 .. Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичні обставини суспільно небезпечного діяння обґрунтовано інкриміновані ОСОБА_1 , об`єктом посягання є безпека руху та експлуатація автомобільних транспортних засобів, об`єктивна сторона відображає кількість транспортних засобів, напрямок руху, відображає дії учасників ДТП встановленим обставинам, тобто відображає суспільно небезпечне діяння, суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками. Суд, зауважує, що доказів вимушеного порушення Правил Дорожнього Руху України обвинуваченим, через створення потерпілим ОСОБА_2 28 грудня 2013 року аварійної ситуації, в ході судового розгляду не встановлено, і слід, погодитися з обвинуваченим і захистом, що в цій частині не було і повним досудове слідство, але та обставина, що ОСОБА_1 у виниклій дорожній пригоді не діяв за вимогами ПДР України, залишається неспростованою за змістом зібраних доказів та не може звільняти його від обов`язку відповідальності. Обвинуваченим та захисником не доведено суду, що у водія автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , не було технічної можливості зменшити швидкість, зїхати на узбіччя дороги, хоч воно мало і обрив, зупинитися, що існували інші можливі непереборні фактори таких обставин.

На думку суду, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , під час судового розгляду були не інформативними, не відображали дійсні обставини можливих подій, але через зайняту позицію про відсутність їх у пам`яті на час ДТП і після, та неможливість відтворення, суд не зміг їх дослідити повно і всебічно, при цьому лише поклав їх в основу судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи. Суд, не залишив поза увагою наявну у матеріалах кримінальної справи розписку ОСОБА_2 від 06 березня 2014 року, яку давав старшому слідчому ВРДТП СУ УМВС України в Черкаській області Мартьянову В.І., про відсутність претензій до водія ОСОБА_1 по факту ДТП що мало місце 28 грудня 2013 року на 183 км по автодорозі Київ-Знам`янка в с.Орловець, в результаті якої загинула його мати ОСОБА_3 , (а.с.136 том 1) і така ж позиція зафіксована у письмових поясненнях свідка ОСОБА_7 , яка є його дружиною та була пасажиром автомобіля разом з малолітньою донькою ОСОБА_8 , яким він керував на час ДТП, де вказала, що претензій матеріального та морального характеру до обох водіїв не має і просила у заяві від 06 березня 2014 року не визнавати доньку потерпілою (а.с.141-142,ст.144 том1). Натомість, у підготовчому засіданні потерпілими було подано на вирішення в ході судового розгляду цивільні позови про відшкодування шкоди. Беззаперечним є той факт, що суд, не може примушувати учасника процесу до дачі показів, свідчень, пояснень, перешкоджати йому реалізовувати надані за законом процесуальні права та обов`язки, остільки сторони кримінального провадження є рівними перед законом і судом, вільними у використанні своїх прав, їм має бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Саме тому, суд, надав таку правову оцінку позиції потерпілого з врахуванням змісту вивчених і досліджених доказів, отриманих від учасників процесу.

При цьому, суд критично оцінює і показання обвинуваченого, вважає їх неспроможними, даними з метою зменшення обсягу відповідальності за вчинене, розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони суперечать і спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими документами, а також показаннями свідків, які є послідовними, погоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Із поєднання та оцінки вказаних сторонами кримінального провадження обставин в їх сукупності висновується, що в ситуації, яка виникла на дорозі за участю автомобілів, побачивши небезпеку, ОСОБА_1 мав можливість уникнути зіткнення, проте цього не зробив, не переконався достатньо у безпечності руху, належному дотриманні вимог ПДР України саме потерпілим.

Доводи захисника щодо невинуватості обвинуваченого, за його клопотаннями у ході судового розгляду, всі були перевірені, оцінені та вказують, що не можуть бути спростованими без врахування інших доказів, які вивчав суд.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового процесу процесуальні права прокурора та потерпілого на надання ними додаткових доказів у підтвердження доведеності події та вини обвинуваченого, суд також виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Із змісту висунутого прокурором обвинувачення встановлено, що ОСОБА_1 , керував автомобілем «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння та визнано дану обставину, як таку, яка обтяжує покарання обвинуваченого. За клопотанням захисту та обвинуваченого було досліджено докази на спростування вищезазначеного, зокрема витребувано додаткові докази, допитано свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , призначено судові експертизи, які дають підстави суду, виключити дану обставину, як обтяжуючу із змісту обвинувачення, остільки стан сп`яніння водія під час ДТП не може бути самостійною і безпосередньою причиною ДТП та наслідків, які настали після ДТП. При ДТП з потерпілими, водія можна притягнути до кримінальної відповідальності не за будь яке порушення правил дорожнього руху, а тільки за ті порушення, які є безпосередньою причиною ДТП та наслідків від такої ДТП.

Стан сп`яніння водія сам по собі не призводить до отримання потерпілими травм або смерті потерпілих. Фактично стан алкогольного, наркотичного чи будь якого іншого сп`яніння не є безпосередньою причиною настання суспільно-небезпечних наслідків, які передбачені статтею 286 Кримінального кодексу України, а тому водія не можна притягнути до кримінальної відповідальності через те, що він, будучи у стані сп`яніння, став учасником ДТП.Стан сп`яніння водія може лише характеризувати певний стан водія, який міг сприяти допущенню інших порушень ПДР, які у свою чергу можуть бути в причинному зв`язку із наслідками, передбаченими ст. 286 КК України, а такий судом в результаті досліджених доказів не встановлений, про що відповідно і зроблено висновки судовими експертами. Разом з цим, стан сп`яніння, в розумінні кримінального закону, є обставиною, яка, у випадку доведення вини водія у вчиненні ДТП з потерпілими, обтяжує покарання, тобто схиляє суд до застосування більш жорсткої санкції з можливих, але і така обставина, як обтяжуюча судом не встановлена і має бути виключеною.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку.

Тому суд, оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності, прийшов до переконання, що вони обґрунтовують та доводять пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, а тому його необхідно притягнути до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України та призначити відповідне покарання.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності до вимог КПК України, а також оцінені судом згідно ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та які спричинили смерть потерпілого.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує:

- приписи ст. 50 КК України щодо того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення злочинів як засудженими, так і іншими особами;

- вимоги ст. 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

- загальні засади призначення покарання, закріплені в ст. 65 КК України;

- роз`яснення, наведені в п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного;

- практику ЄСПЛ, зокрема: рішення «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає спів мірним; рішення у справах «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року, в яких Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Керуючись вище наведеним, суд вважає, що покарання ОСОБА_1 , слід призначити у межах установлених в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого правопорушення (злочину), який законодавцем, згідно ст. 12 КК України, віднесений до тяжких злочинів, особу винного, обставини, які пом`якшують та які, обтяжують покарання.

Суд, бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 має вік 51 рік, осудний, одружений, на час постановлення вироку неповнолітніх дітей на утриманні не має, працюючий, не перебуває на обліку та під наглядом у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра згідно довідок №245 і №219 від 17 вересня 2014 року Комунального Закладу "Городищенське районне територіальне медичне об"єднання" Городищенської районної ради Черкаської області, відповідно до характеристики виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області за місцем проживання характеризується позитивно, згідно вимоги УІАП Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Черкаській області від 28 липня 2014 року №3447 до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Обставин, які пом”якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

В судових дебатах 31 травня 2021 року, прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки; потерпілий не наполягав на суворості покарання та зазначив, що покладається на розсуд суду; обвинувачений і захист просили постановити виправдувальний вирок.

З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що справедливим, та таким, що сприятиме виправленню обвинуваченого, попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також таким, що не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, доцільним буде покарання пов`язане з його ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі із призначенням додаткового покаранну виді позбавлення права керування транспортними засобами, як достатнє для його особи з врахуванням вищезазначених обставин встановлених в судовому засіданні. За доцільне, на думку суду, застосувати до винного і додаткове покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції статті терміном на 3 роки, враховуючи наявність у обвинуваченого такого права на підставі посвідчення водія та з врахуванням особи винного.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, остільки підстав для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням судом не встановлено. З огляду на неспростовані покази обвинуваченого у справі ним самим, таке звільнення не буде сприяти досягненню мети покарання в даному кримінальному провадженні, як і позиція прокурора про найсуворіший розмір покарання як основного так і додаткового.Обставини на які при цьому посилався прокурор, були предметом перевірки та оцінки судом, що знайшло своє об`єктивне відображення у вироку. З огляду на наведене, форму вини ОСОБА_1 та наслідки вчиненого, підстави для пом`якшення покарання із застосуванням положень ст..69 КК України не вбачається.

В судовому засіданні, суд, порушував питання і вивчав позицію обвинуваченого про звільнення від відбування основного та додаткового покарання на підставі п.»в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» остільки, за змістом ч. 2 ст. 86 КК України, законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання. Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію. Статтею 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 встановлено перелік осіб, до яких амністія не може бути застосована. Також визначено, що законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється. Такі додаткові категорії осіб, зокрема передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII, на що звернув увагу обвинуваченого суд, роз`яснивши йому про наявність такого права. При цьому, обвинувачений заперечив проти застосування стосовно нього положень законодавства про амністію, так як наполягав на його виправдані. За таких обставин, з врахуванням вимог ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року, якою визначено, що рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання і установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання, слід застосувати положення діючого закону до обвинуваченого. В даному випадку щодо ОСОБА_1 відсутні будь-які обмеження щодо можливості звільнення від відбування покарання на підставі акту амністії. Пункт «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII, передбачає можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами. Враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_1 до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII вчинено необережний злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, який не є особливо тяжким, приймаючи до уваги наявність у нього на день набрання чинності цим законом неповнолітньої дитини, яка не досягла 18 років, зокрема: сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 згідно до свідоцтво про народження Серія НОМЕР_8 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Городищенського районного управління юстиці Черкаської області (а.с.58том 2) та відсутність відомостей про позбавлення його батьківських прав по відношенню до нього, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого від відбування основного та додаткового покарання призначеного вироком Городищенського районного суду Черкаської області на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Згідно до ст.127 ст.129 ЦПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні і ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілими, цивільними позивачами у кримінальному провадженні ОСОБА_2 та Педченко С.В. заявлено цивільний позов про стягнення шкоди із цивільних відповідачів, обвинуваченого ОСОБА_1 та ПРАТ «Страхова компанія «Провідна» м.Київ, який вони мотивують тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 28 грудня 2013 року в с.Орловець Городищенського району Черкаської області, учасниками якої були водій автомобіля «ВАЗ-21115» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 та водій автомобіля «ВАЗ-2106» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 в результаті ДТП пасажир автомобіля «ВАЗ-2106» ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цивільний позивач ОСОБА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №472 від 14 березня 2014 року, отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, остільки ОСОБА_1 , на момент вчинення ДТП мав поліс обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0152173, то вважають, що сума матеріальної шкоди підлягає стягненню з ПРАТ «СК «Провідна»». ОСОБА_2 поніс витрати по перевезенню та лікуванню ОСОБА_3 в розмірі 1210 грн. та 5321,28 грн., а всього 6531,28 грн., про що надав відповідні чеки, тому з ПРАТ «СК «Провідна»» підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 вказана сума та сума в розмірі 8140,30 грн. на поховання та виготовлення надгробного пам`ятника і розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, яка становить 100 000 грн. на одного потерпілого. Просили з ОСОБА_1 стягнути по 100000 грн. кожному за завдану моральну шкоду та на користь позивача ОСОБА_2 понесені витрати на послуги адвоката в сумі 7000 грн..

Прокурором у підготовчому судовому засіданні надано позовні заяви в порядку ст.128 КПК України про відшкодування витрат на користь Комунального Закладу «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину: ОСОБА_2 в сумі 4073,86 грн.; ОСОБА_3 в сумі 1183,16 грн.; ОСОБА_7 в сумі 1475,54 грн.; ОСОБА_8 в сумі 213,59 грн.; ОСОБА_4 в сумі 238,37 грн.; ОСОБА_4 в сумі 652,21 грн., та на користь Комунального Закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину: ОСОБА_3 в сумі 1099,44 грн.; ОСОБА_4 в сумі 3848,04 грн..

Щодо цивільного позову потерпілих, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування. За ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Зі змісту ст. 1201 ЦК України вбачається, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості. Згідно з вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного Кодексу України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Так, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПРАТ «СК «Провідна»» згідно полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0152173, строком дії договору з 02.02.2013 року по 01.02.2014 року (а.с.49 том3). Згідно письмових доказів, що додані потерпілими до цивільного позову, вбачається, що матеріальна шкода, завдана їм кримінальним правопорушенням, оцінена ними у розмірах: 6531,28 грн., - витрати на перевезення та лікування потерпілої, 8140,30 грн. - витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника. Заявлений розмір понесених витрат потерпілими не підтверджений та не доведений наданими до суду письмовими доказами, остільки вони не обґрунтовані, до їх змісту виникають запитання про невідповідність іншим доказам у справі, не підтверджують розміру здійснених витрат у визначеному грошовому виразі. Це стосується як і зазначеного розміру 6531,28 грн. та розміру 880,30 грн. витрат на поховання і витрат на виготовлення пам`ятника і огорожі, які визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в певній місцевості, а такі на дослідження суду не представлені. Суд, не заперечує, що такі витрати могли мати місце, але для вирішення питання про їх відшкодування, суду вони мають бути доведеними. Потерпілі під час судового розгляду не вдавались до обгрунтування цих позовних вимог. Тому, цивільний позов в частині стягнення з страхової компанії та обвинуваченого на користь потерпілих вищевказаних витрат, з метою реалізації їх прав згідно положень ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.129 КПК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», доцільно залишити без розгляду, надавши можливість вирішити таке питання в порядку цивільного судочинства. Така позиція суду має місце і стосовно позовних вимог потерпілих про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, які суду не мотивовані, не доведені відповідними доказами, адже при визначенні даного виду і розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі », зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Суд керується також рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд вбачає, що заявлений потерпілим ОСОБА_2 розмір шкоди, заподіяної життю потерпілої ОСОБА_3 у розмірі 100 000грн. відповідно до полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0152173 ПРАТ «СК «Провідна»», строк дії договору з 02.02.2013 року по 01.02.2014 року, підлягає до відшкодування стаховою компанією, виходячи з принципу розумності, справедливості, співмірності обставин кримінального провадження, вимушеними змінами в житті, пов`язаними з втратою рідної людини, та є таким, що співмірний із розміром відшкодування, визначеному дією полісу. При цьому, суд, не погоджується із позицією страхової компанії про необхідність безпосереднього звернення перед заявленням позову до неї, остільки позивач наділений правом обирати спосіб захисту порушеного права, про що і зазначено в правових позиціях Верховного Суду.

Щодо відшкодування обвинуваченим потерпілому ОСОБА_2 понесених витрат на оплату правової допомоги наданої адвокатом Тимченко М.М. і підтверджується ордером серії ЧК №022689 від 18 листопада 2014 року, витягом з договору №05//05/2014 про надання правової допомоги, товарним чеком №20 від 14 листопада 2014 року про надання юридичних послуг ціною 7000 грн., то суд, оцінивши їх за змістом, приходить до висновку, що без належного дотримання вимог чинного законодавства щодо підтвердження, як таких, що понесені стороною, до суду не надано. Беззаперечною є та обставина, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, проте вчинені ним дії та прийняті рішення, на думку суду, з врахуванням правових позицій Верховного Суду, мають бути встановлені у самому договорі та бути переконливими для суду в їх доцільності та співмірності з врахуванням вимог ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно зі статтею 13 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. За загальним правилом, розмір витрат визначається договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Цивільний процесуальний Кодекс і Кримінальний процесуальний Кодекс не містять деталізованих вимог до переліку документів, що підтверджують розмір витрат. У зв`язку із цим Верховний Суд неодноразово висловлював власні позиції щодо цього питання. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц зазначила, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.). Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та Касаційного Адміністративного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19. Щодо цього питання свою позицію висловив КАС і у постанові від 16.04.2020 у справі №727/4597/19., зазначивши, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Для стягнення витрат на професійну правничу допомогу номер справи у договорі, звіті, акті виконаних робіт, платіжному дорученні вказувати бажано, проте необов`язково (ВС/КАС у справі №520/8309/18 17 від березня 2020 р.).Таким чином, суд, приходить до висновку, що остільки відсутні докази про розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі зазначеному потерпілим, без відображення у товарному чеку адвоката повної інформації про отримання та зарахування гонорару на рахунок адвоката, не вбачається підстав стверджувати про факт отримання коштів від клієнта в повному обсязі. Так, отримання гонорару готівкою можна підтверджувати будь-яким документом, але це має бути правовий документ, який за своєю природою, формою, змістом, зафіксованою інформацією не викликатиме сумнів у його дійсності ні в сторони у справі, ні у суду.

Щодо позовних вимог прокурора, то суд, враховує наступні вимоги.

У рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 р. № 1604 «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, аби повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох «виключних» випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та у разі відсутності такого органу. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. В кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону щодо рішення про представництво.Зазначене узгоджується з усталеними правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у ряді постанов за всіма видами судочинства ( рішення ЄДРСР № 84813736, № 76609979, № 76701362). Такі вимоги прокурором не виконано як і не повідомлено суду, про обставини процесуального правонаступництва стосовно позивача за ст.55 ЦПК України, оскільки Комунальний Заклад «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області та Комунальний Заклад «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» є закладами охорони здоров`я, засновником і власником першого є Городищенська міська рада, а «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» набула статусу Комунального Некомерційного Підприємства. Доказів про фінансування вказаних закладів з Державного бюджету для представництва інтересів Держави, прокурором у судовому засіданні не наведено, тому суд не вбачає їх обгрунтованими і рекомендує прокурору вирішувати питання відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину в порядку цивільного судочинства, залишивши такі вимоги без розгляду та наданням можливості лікарняним закладам отримати належне відшкодування.

У кримінальному провадженні маються судові витрати за проведення: судової транспортно-трасологічної експертизи №83/14-23 від 31 січня 2014 року в сумі 1591,20 грн.; судової автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи №264/265/14-23 від 14 лютого 2014 року в сумі 2203,20 грн.; експертизи технічного стану транспортного засобу ВАЗ 21154 державний номер НОМЕР_1 №8/2947 від 19 травня 2014 року в сумі 737,88 грн.; експертизи технічного стану транспортного засобу ВАЗ 2106 державний номер НОМЕР_2 №8/2992 від 20 травня 2014 року в сумі 983,84 грн.; судової автотехнічної експертизи №23/316 від 12 червня 2014 року в сумі 1574,40 грн.; судової автотехнічної експертизи №527-14 від 26 вересня 2014 року в сумі 984 грн.; комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи в сумі 14300 грн., згідно Акту №207/17-52/1148/18-52 від 20 березня 2018 року, які слід віднести на рахунок Держави на підставі ст.122 КПК України, у зв`язку з проведенням експертиз спеціалізованими державними установами, яким цільовим призначенням виділяються кошти з Державного бюджету України, без стягнення з обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Запобіжні заходи до обвинуваченого під час судового розгляду, не обиралися. Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили, до суду не подавалися.

У кримінальному провадженні маються речові докази. Постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Черкаській області Мартьянова В.І. від 24 січня 2014 року у кримінальному провадженні визнані речові докази у виді транспортних засобів автомобіля «ВАЗ-2115» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-2106» державний номер НОМЕР_2 , які зберігаються на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області, долю яких слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, повернувши речі власникам, обвинуваченому і потерпілому, за належністю.

Керуючись ст.ст. 100, 127-129, 368, 370, 371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 винуватим в пред`явленому обвинуваченні в скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від відбування від основного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки, як особу не позбавлену батьківських прав, яка на день набрання чинності цим Законом мала дитину, якій не виповнилося 18 років, а саме сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Роз`яснити ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосовано.

Запобіжний захід ОСОБА_1 на час вступу вироку в законну силу не обирався.

Позовні заяви прокурора в інтересах Комунального Закладу «Городищенське районне територіальне медичне об`єднання» Городищенської районної ради Черкаської області та Комунального Закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину, залишити без розгляду, роз"яснивши право вирішення та розгляду в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення шкоди задоволити частково.

Стягнути з ПРАТ «СК «Провідна»» м.Київ, бульвар Т.Шевченка,№37/122, згідно полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0152173 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , відшкодування за шкоду заподіяну життю потерпілої ОСОБА_3 , у розмірі 100000 грн..

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, відшкодування матеріальної шкоди, витрат на поховання та виготовлення надгробного пам`ятника, витрат на правову допомогу, залишити без розгляду, роз"яснивши право вирішення та розгляду в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати, пов"язані із залученням експертів, віднести на рахунок Держави.

Речові докази у кримінальному провадженні у виді транспортних засобів: автомобіля «ВАЗ-21154» державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_2 , які зберігаються на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області, повернути власникам, обвинуваченому і потерпілому, за належністю.

Вирок суду може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, надіславши копію судового рішення учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя О. М. Савенко