Постанова № 97361297, 02.06.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 613/377/21

02.06.2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2021 рокусмт. Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла за підсудністю з Богодухівського районного суду Харківської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Краснокутськ, Краснокутського району, Харківської області, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1

за ч.1 ст.130 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Водій ОСОБА_1 11.03.2021 року о 03 год. 00 хв. в м. Богодухів, площа Незалежності №20, Харківської області, керував автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП Богодухівська ЦРЛ водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2,5 ПДР України.

Правопорушник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання, призначене на 31.03.2021 року не з`явився, однак надав до Богодухівського районного суду Харківської області заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю з`явитися до суду за станом здоров`я, при цьому не надаючи доказів поважності причин своєї неявки.

Зважаючи на вказану заяву розгляд справи було відкладено на 20 квітня 2021 року на 10 год. 30 хв.

В судове засідання, призначене на 20.04.2021 року, правопорушник ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи не з`явився, однак вдруге надав до Богодухівського районного суду Харківської області заяву про відкладення розгляду справи на інший час, мотивуючи тим, що він перебуває на лікарняному, при цьому знову не надаючи доказів поважності причин своєї неявки. Також долучив до заяви клопотання про передачу справи на розгляд до Краснокутського районного суду Харківської області за місцем його проживання та реєстрації.

Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 20.04.2021 року клопотання ОСОБА_1 про передачу адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП до Краснокутського районного суду Харківської області було задоволено та справу було передано до Краснокутського районного суду Харківської області для розгляду по суті.

Після надходження адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 його розгляд був призначений на 12.05.2021 року.

Однак правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки судова повістка була направлена на адресу, яку сам правопорушник зазначав у своїх заявах до суду, а саме: від 30.03.2021 року та від 19.04.2021 року про відкладення розгляду справи, а також яка була зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , однак конверт повернувся з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В зв`язку з неявкою правопорушника та з метою надання останньому можливості скористатися наданими йому правами, передбаченими ст.268 КУпАП, розгляд адміністративного матеріалу був відкладений на 25.05.2021 року.

25.05.2021 року правопорушник знову надав суду заяву, в якій прохав надати йому матеріали справи №613/377/21 для ознайомлення та про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивуючи тим, що йому достеменно не відомо, що це за справа, так як жоден орган (правоохоронний чи судовий) не ознайомлював його із матеріалами справи.

Зважаючи на вказану заяву, розгляд справи відкладено на 10:00 годину, 02 червня 2021 року.

02.06.2021 року до суду знову надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не може з`явитися до суду в зв`язку зі станом здоров`я, при цьому знову не надаючи доказів поважності причин своєї неявки, хоча про час і місце розгляду справи знав достовірно, про що свідчить сама заява правопорушника про відкладення розгляду справи та розписка про отримання судової повістки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Більш того, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, а також враховуючи положення ст. 38 КУпАП, відповідно до якої справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності правопорушника, який повідомлений своєчасно та належним чином, неодноразово на виклики до суду не з`являвся, при цьому постійно надаючи заяви про відкладення розгляду справи без підтвердження поважності неявки, в зв`язку з чим суд розцінює таку позицію правопорушника як безпідставне умисне затягування розгляду справи з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимогст.252 КУпАПоцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9ПДРУкраїни встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно зіст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

П. 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП (чинної на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) передбачає накладення на водіїв адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не містить альтернатив застосування адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

П. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 162164 від 11 березня 2021 року, складено саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння після його відмови від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а саме КНП Богодухівська ЦРЛ.

Також факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного освідування в медичному закладі та із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були залучені в якості свідків під час складання адміністративного матеріалу, з яких вбачається, що 11.03.2021 року їх було запрошено працівниками поліції під час складання адміністративного матеріалу відносно водія ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КупАП, який в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я в Богодухівській ЦРЛ. Також ОСОБА_1 відмовився від підпису в адміністративному протоколі ДПР18 №162164.

Окрім цього вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Яременко А.О., зробленим в ході фіксації правопорушення 11.03.2021 року, згідно якого вбачаєтьсч, що правопорушник ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та перебував в салоні автомобіля за кермом. На місці зупинка автомобіля працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», однак останній відмовився від проходження огляду, при цьому надав згоду на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, а саме в Богодухівській ЦРЛ.

Однак в приміщенні Богодуховської ЦРЛ правопорушник ОСОБА_1 не виявив бажання проходити медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, мотивуючи тим, що він не має довіри до вказаного медичного закладу, натомість згідно з п. 7 розділу І Інструкції огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, яким і є Богодухівська ЦПЛ.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених обставин в наданих суду письмових доказах, щодо обставин адміністративного правопорушення, не вбачається.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у випадку керування транспортним засобом, особою у стані алкогольного сп`яніння.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, у силу положеньстатті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення, який складений з виконанням процесуальних вимог уповноваженою особою, є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним з основних джерел доказів.

Так, у цьому протоколі викладено у повному обсязі фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а саме місце, час та суть указаного правопорушення, зазначено інші необхідні відомості, які підлягають доказуванню та мають значення для правильного вирішення справи.

Указаний вище протокол складено 11.03.2021 року уповноваженою на це особою – поліцейським СРПП Богодухівського РВ ГУНП в Харківській області сержантом поліції Яременко Андрія Олександровича, підписано останнім.

Так, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, що перевірені іншими взаємоузгодженими доказами між собою, повністю підтверджують його винуватість і не викликають сумнівів у суду.

Письмові пояснення свідків є належним та допустимим доказом, оскільки містять фактичні дані, на основі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому ні КУпАП, ні інші нормативні документи не містять вимог до форми опитування свідків, зокрема, що такі пояснення мають бути написані власноруч, або заборони викладати пояснення свідків на надрукованих бланках.

Суд враховує, що згідно з ч.2 ст.266 КУпАП присутність свідків при огляді водія на стан сп`яніння, пов`язана лише із встановленням обставини щодо огляду чи відмови водія у їх присутності від проходження огляду, а їх письмові пояснення суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є водієм, що підтверджується відповіддю територіального сервісного центру МВС №6343 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області від 12.03.2021 №31/20/3-150, з якої вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру МВС станом на 12.03.2021 року гр. ОСОБА_1 , 24.06.1994 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , кат. «В,С» від 26.06.2012 року.

Так, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП (чинної на час вчинення адміністративного правопорушення), яке за своїм видом і розміром буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 284, 266, ч.1 ст. 130 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь держави - 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харківобл/; код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Харківського апеляційного суду області шляхом подачі скарги через Краснокутський районний суд.

СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА