Рішення № 97360175, 02.06.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/693/21

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

02 червня 2021 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області

у складі: головуючого - судді Просіної Я.В.

за участю секретаря судового засідання Чумакової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сватове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, представник позивача – ОСОБА_2 , -

встановив:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №SAMDN55000033071997 від 29.11.2019 року у розмірі 28 584, 78 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з метою отримання кредиту відповідач підписав анкету-заяву б/н від 01.04.2010 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своєчасно кредитні кошти не повернула, тому сторони 29.11.2019 року підписали додаткову угоду №SAMDN55000033071997 від 29.11.2019, в якій визначили розмір заборгованості по кредиту, строк та порядок її повернення. У порушення норм Цивільного кодексу України та умов додаткової угоди відповідач зобов`язання за вказаною угодою належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 28.12.2020 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 584, 78 грн., з яких: 1374, 83 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 27209, 95 грн. заборгованість за пенею.

З огляду на це позивач просить стягнути з відповідача 28 584, 78 грн. заборгованості за кредитним договором та 2270,00 грн. судових витрат.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині позову просив розглядати справу без участі їхнього представника, на позовних вимогах наполягають, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач повторно не з`явився у судове засідання, про місце, день та час слухання справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України, (а.с.67, 76), оскільки всі рекомендовані поштові повістки повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 55-60, 79-91).

Відповідач про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзив на позов не подала, а тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України за наявності згоди позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

02.06.2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вважає за необхідне відмовити в задоволені позовні вимоги у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 01.04.2010 року ОСОБА_1 висловила згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6). Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила до позовної заяви не додані. Крім того, до матеріалів справи не додано доказів фактичного отримання відповідачем кредитної картки з наявним кредитним лімітом, а також доказів користування кредитними коштами.

Отже тільки при наявності анкети-заяви, за відсутності інших доказів суд не може встановити, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 01.04.2010 року виникли цивільні (зобов`язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування через поточний рахунок), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги).

Банк та ОСОБА_1 29.11.2019 року підписали Додаткову угоду до кредитного договору №SAMDN55000033071997 від 29.11.2019 року (укладену на виконання клієнтом зобов`язань за кредитним договором №SAMDN55000033071997 від 07.04.2010) у п. 1.1 якої визначено розмір заборгованості по кредиту у розмірі 45534, 76 грн. Пунктом 1.2 Додаткової угоди визначено, що Банк здійснює прощення (анулювання) клієнту частини заборгованості за кредитом, а саме: 31612, 39 грн. пені, 2251, 37 грн. штрафу, а відповідно до п. п. 1.5, 1.5.1, 1.5.2 ОСОБА_1 зобов`язується здійснювати погашення кредиту шляхом здійснення платежів на карту № НОМЕР_1 , здійснювати платежі у розмірі не менше 1750, 65 грн. в строк не пізніше 29.11.2019 року. Подальше погашення заборгованості у розмірі 1653, 39 грн. до 25 числа місяця протягом 6 місяців. Розмір останнього платежу складає 1653, 39 грн. (а.с. 7).

Відповідно до графіку погашення від 29.11.2019 року, до 25.05.2020 року ОСОБА_1 повинна здійснити в рахунок погашення заборгованості 6 платежів по 41653, 40 грн. (а.с.8).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №SAMDN55000033071997 від 29.11.2019 року, станом на 28.12.2020 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 584, 78 грн., з яких: 1374, 83 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 27209, 95 грн. заборгованість за пенею. (а.с. 5, 35).

Отже, спір між сторонами виник на підставі невиконання ОСОБА_1 умов Додаткової угоди до кредитного договору №SAMDN55000033071997 від 29.11.2019 року, укладеної на виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №SAMDN55000033071997 від 07.04.2010. При цьому сам кредитний договір №SAMDN55000033071997 від 07.04.2010 до позовної заяви не доданий, тоді як анкети-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 01.04.2010 року ОСОБА_1 підписана 01.04.2010, тому суд позбавлений можливості надати йому оцінку.

У відповідності до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається зі статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості - відсотки та пеню. При цьому у розрахунку заборгованості зазначено про відсутність заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник).

АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №SAMDN55000033071997 від 29.11.2019 року, посилався на Додаткову угоду до кредитного договору №SAMDN55000033071997 від 29.11.2019 року, укладену на виконання клієнтом зобов`язань за кредитним договором №SAMDN55000033071997 від 07.04.2010.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень того, що кредитний договір №SAMDN55000033071997 від 07.04.2010 взагалі укладався між сторонами, оскільки він до матеріалів справи позивачем не доданий.

Як визначено у п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, позивачем суду не надано доказів укладення договору кредиту №SAMDN55000033071997 від 07.04.2010 (або від 29.11.2019 року, як зазначено у розрахунку заборгованості), механізму та періоду утворення по ньому заборгованості, як наслідок наявності зобов`язання та його невиконання відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 р. на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: Луганська область, Сватівський район, с. Містки.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» № 1275-р від 02.12.2015 року вказаний населений пункт віднесений до тих пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Отже, відповідач є суб`єктом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 р., відносно якого на підставі ст. 2 зазначеного Закону встановлено заборону щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов`язань.

За таких обставин суд вважає, що банком не надано доказів укладення з відповідачем договору кредитування, механізму та періоду виникнення та нарахування заборгованості за кредитними правовідносинами, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові відмовлено у повному обсязі, то підстав для стягнення судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89,141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд-

постановив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, представник позивача – ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Копію заочного рішення направити сторонам.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Сватівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Я.В.Просіна