Рішення № 97358958 від 02.06.2021 , Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15392/19

Провадження № 2/344/625/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайла О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

з участю представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом адвоката Парфана Т.Д., представника відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом адвоката Мушинського В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР-ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на невід`ємне поліпшення (капітальний ремонт) речі переданої у найм, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР-ТРАНС» про стягнення орендної плати за користування транспортним засобом, компенсації від інфляційних втрат в зв`язку з несвоєчасною виплатою та три проценти річних від простроченої суми,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАР-ТРАНС» звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 384 031,52грн. витрат на невід`ємні поліпшення (капітальний ремонт) автомобіля Renault Magnum.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ним відповідно до договору оренди транспортного засобу прийнято від відповідача у тимчасове платне користування автомобіль Renault Magnum 2003року випуску. З метою підтримки орендованого майна у придатному для використання технічному стані позивач з дозволу відповідача протягом 2015-2017років здійснював капітальний ремонт даного транспортного засобу. При цьому загальна сума витрачених коштів, як зазначав позивач у заяві, склала 384 031,52грн. Починаючи з жовтня 2017 орендоване майно позивач не використовував враховуючи незадовільний технічний стан, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача з повідомленням про розірвання з 03.05.2019 договору, а також про необхідність відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем на капітальний ремонт орендованого майна. З позиції відповідача, оскільки ним понесені витрати на капітальний ремонт (невід`ємне поліпшення), які відповідач не повертає, крім того, капітальний ремонт об`єкту оренди не проводить, а отже у позивача є право на звернення до суду з вимогою відшкодувати витрати, понесені на поліпшення об`єкту найму.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.08.2019 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ТАР-ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на від`ємне поліпшення (капітальний ремонт) речі переданої у найм.

Відповідач скористався правом на заперечення заявлених до нього вимог та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТАР-ТРАНС» у повному обсязі. В спростування доводів позовної заяви представник відповідача вказав, що поданий розрахунок ціни позову не підтверджений доказами придбання запасних частин та наданих послуг з капітального ремонту вантажного автомобіля Renault Magnum, крім того вважає, що позивачем і не підтверджена необхідність проведення самого капітального ремонту орендованого транспортного засобу.

До канцелярії суду 04.10.2019 представником відповідача подано зустрічний позов про стягнення з ТОВ «ТАР-ТРАНС» на користь ОСОБА_1 орендної плати за користування транспортним засобом на загальну суму 117 000,00грн., компенсації від інфляційних втрат, в зв`язку із несвоєчасною виплатою, в розмірі 17 181,00грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 5 682,91грн.

Зустрічний позов відповідача мотивований тим, що згідно до договору оренди траснпортного засобу, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ТАР-ТРАНС» 19.11.2015 орендна плата встановлена сторонами в розмірі 3 000, 00грн. за один місяць. Однак, в порушення умов даного договору, ТОВ «ТАР-ТРАНС» не сплатив орендну плату за користування транспортним засобом на загальну суму 117 000,00грн. за період 2016-2019 років. При цьому, в позовній заяві вказано, що ОСОБА_2 направлена позивачу претензія про виплату заборгованості, відповідь на яку отримано не було.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19.11.2019 об`єднано в одне провадження первісний позов ТОВ «ТАР-ТРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на невід`ємне поліпшення (капітальний ремонт) речі переданої у найм та зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ТАР-ТРАНС» про стягнення орендної плати за користування транспортним засобом, компенсації від інфляційних втрат в зв`язку з несвоєчасною виплатою та три проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 20.11.2019 задоволено клопотання адвоката Парфана Т.Д., який представляє інтереси ТОВ «ТАР-ТРАНС» про забезпечення позову та накладено арешт на автомобіль Renault Magnum 2003року випуску, колір коричневий, номер шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

Представником позивача за первісним позовом до суду подано відзив на зустрічний позов, відповідно до змісту якого він заперечує підставність заявлених у зустрічному позові вимог. При цьому представником заявлено про часткову сплату орендної плати, на підтвердження чого ним подано виписки по банківському рахунку, а також вказано на періодичну неможливість використання орендованого транспортного майна в господарській діяльності через обставини, за які ТОВ «ТАР-ТРАНС» не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦК України).

Сторона позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримала вимоги первісного позову та просила їх задовольнити, а в задоволенні зустрічного прохала відмовити, сторона відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом заперечувала щодо задоволення вимог первісного позову та просила задовольнити зустрічний позов. Після наданих пояснень сторони подали заяви про подальший розгляд справи без участі представників.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, зустрічний позов, відзив на зустрічний позов, пояснення, матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАР-ТРАНС», від імені якого діяв ОСОБА_3 19.11.2015 укладено договір оренди транспортного засобу. Відповідний договір посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу.

Згідно умов договору оренди транспортного засобу від 19.11.2015 ОСОБА_1 передав орендарю - ТОВ «ТАР-ТРАНС» в тимчасове платне користування на умовах оренди автомобілі:

марки RENAULT MAGNUM, 2003року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип ТЗ - сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 , виданого 1-им МРВ ДАІ м.Івано-Франківськ, 25.09.2007року,

марки SCHMITZ S 01, 2002року випуску, колір оранжевий, номер шасі (кузов, рама), № НОМЕР_4 , тип ТЗ-н/ причіп бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_6 , виданого 1-им МРВ ДАІ м.Івано-Франківськ, 25.09.2007.

Крім того, зі змісту укладеного договору вбачається, що сторони узгодили строк договору, а саме один рік - з 19.11.2015 до 19.11.2016. При цьому, п.2 договору від 19.11.2015 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк (один рік) і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як встановлено судом, дія договору була продовжена в порядку, який передбачений умовами договору від 19.11.2015, а саме п.2, а отже договір діяв в тому числі протягом 2017, 2018 та 2019 років.

Позивачем за первісним позовом подано до суду копію повідомлення від 03.04.2018 №02-03/04 про розірвання в односторонньому порядку з 03.05.2019 договору оренди транспортного засобу та вимогу про відшкодування витрат на капітальний ремонт орендованого майна. Дане повідомлення про розірвання договору, яке міститься в матеріалах судової справи (а.с.6,7) направлено ТОВ «ТАР-ТРАНС» до ОСОБА_1 04.04.2019, що підтверджується копією поштової накладної ПАТ «Укрпошта».

Факт отримання ОСОБА_1 звернення ТОВ «ТАР-ТРАНС» про розірвання договору від 19.11.2015 був заперечений. При цьому, належним повідомленням особи є факт отримання ним відповідної інформації, але належних доказів про отримання відповідачем відповідного попередження також не надано до суду. Крім того, судом під час розгляду даної справи з метою з`ясування обставин справи, про які заявлено сторонами, вказано про необхідність надання відповідних доказів підтвердження такого належного повідомлення іншої сторони про розірвання договору 03.05.2019.

Однак, ТОВ «ТАР-ТРАНС» не було підтверджено заявлені в позові твердження про дотримання, узгодженого сторонами в договорі порядку розірвання договору, оскільки не доведено факту повідомлення шляхом інформування другої сторони договору про обставини припинення дії договору саме з 03.05.2019.

Відповідно до положень п.6 договору від 19.11.2015 орендар зобов`язується використовувати транспортний засіб за цільовим призначенням, не допускати його ушкоджень, вчасно проводити технічні огляди за забезпечувати транспортний засіб паливно-мастильними матеріалами.

Як визначено умовами договору орендодавець зобов`язується передати транспортний засіб в день укладення цього договору у стані, який би повністю відповідав технічним вимогам і надавав змогу безперешкодно володіти і користуватися ним.

Крім того, сторонами узгоджено, що орендар забезпечує за власний рахунок капітальний ремонт орендованого транспортного засобу. Одночасно домовленостями передбачено умову, за якою поліпшення транспортного засобу допускається лише за згодою орендодавця і є його власністю з відшкодуванням орендареві понесених витрат.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами та є предметом дослідження в первісному позові стосуються стягнення витрат, що понесені позивачем за первісним позовом, у зв`язку із проведеним капітальним ремонтом об`єкту оренди. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем поєднано, шляхом ототожнення два поняття: капітальний ремонт та поліпшення транспортного засобу.

З урахуванням приписів ст.776, ст.778 ЦК України витрати орендаря на проведення капітального ремонту не є тотожним поняттю розміру поліпшення орендованого майна.

Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.

У бухгалтерському обліку сума ремонту орендованих основних засобів ураховується у витратах підприємства (П(С)БО 16«Витрати»). Відповідно вартість поліпшень, які призводять до зростання майбутніх економічних вигід (переобладнання, модернізація, реконструкція тощо), підлягають амортизації в складі інших необоротних активів (п.6 П(С)БО 14 «Оренда»). Обліковують поліпшення орендованих об`єктів на субрахунку 117 «Інші необоротні активи».

Таким чином, для бухгалтерського обліку слід чітко розмежовувати: проводилися ремонти чи поліпшення орендованого приміщення. Рішення про характер робіт (ремонт це чи поліпшення) приймає керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу наявної ситуації та суттєвості таких витрат (п.п. 29-32 Методичних рекомендацій про бухгалтерський облік основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р.№561).

ТОВ «ТАР-ТРАНС» на виконання ухвали суду від 22.12.2020 надано суду копію наказу №22/15-Б від 19.11.2015, згідно якого вбачається про прийняття рішення директором товариства стосовно відображення витрат, пов`язаних з ремонтом і придбанням запасних частин та агрегатів для орендованого майна за договором від 19.11.2015 в бухгалтерському обліку як витрати на поліпшення орендованого майна.

Договір від 19.11.2015 є договором найму (оренди) транспортного засобу в розумінні ст.798 ЦК України, а також загальних положень про найм (оренду) 58 Глави ЦК України.

Положеннями ст.776 ЦК України врегульовані питання стосовно ремонту речі, переданої в найм, зокрема визначено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. При цьому ЦК України передбачено, що якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у ст.778 ЦК України, якою передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.

Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов`язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення. Цивільне законодавство надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому право вибору предмета альтернативного зобов`язання належить боржнику, якщо інше не встановлене договором.

Порядок здійснення та відшкодування орендарю проведених ним поліпшень орендодавцем узгоджений також і п.14 договору, відповідно до якого поліпшення допускаються лише за згодою орендодавця і є його власністю з відшкодуванням орендареві понесених витрат.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому, в силу встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_1 заперечено факт отримання повідомлення від орендаря - ТОВ «ТАР-ТРАНС» про необхідність проведення капітального ремонту орендованого транспортного засобу.

В якості доказів та на підтвердження отримання відповідної згоди від відповідача за первісним позовом, представником позивача подано до суду скрін-шоти повідомлень у мобільному додатку «Viber» між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому, представником позивача з метою доведення правового зв`язку між позивачем за первісним позовом та особою з якою відповідач - ОСОБА_1 вірогідно вів переписку подано копію довіреності від 12.01.2015, якою ТОВ «ТАР-ТРАНС» уповноважив ОСОБА_4 представляти ТОВ «ТАР-ТРАНС» в установах, підприємствах, організаціях, органах юстиції та інших державних органах, а також у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання та громадянами, яка видана до 31.12.2025.

За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Крім того, відповідно до положень ст.100 ЦК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Зміст переписки ОСОБА_4 та відповідача за первісним позовом, яка здійснювалася за допомогою мобільного додатка «Viber», не дає підстав дійти однозначного висновку, що сторони переписки погодили необхідність проведення капітального ремонту саме орендованого за договором від 19.11.2015 транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM, марки SCHMITZ S 01 або їх поліпшення, як і висновку про погодження орендодавцем таких робіт відносно даних об`єктів оренди в минулому.

Крім того, суд зазначає, що листування із використанням месенджеру Viber та електронної пошти не містить відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису, що за приписами ч.3 ст.207 ЦК України дозволило б достеменно ідентифікувати осіб, які складали відповідні листи та повідомлення (за наявності письмової згоди сторін спілкування на використання таких аналогів).

Доказів подальшого спілкування сторін в будь-якій іншій формі з приводу ремонту, про яку стверджує позивач, матеріали справи не містять.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог представником позивача за первісним позовом подано до суду розрахунок ціни позову, а також в якості доказів понесених витрат на проведений капітальний ремонт копії видаткових накладних актів звіряння взаємних розрахунків з підприємствами, які надавали послуги або поставляли запасні частини для капітального ремонту вантажного автомобіля RENAULT MAGNUM (а.с.10-19).

Судом за результатами вивчення актів звіряння, наданих позивачем в підтвердження здійснення витрат по капітальному ремонту, встановлено, що відповідні акти звіряння складені 31.05.2019 позивачем із суб`єктами господарювання, в яких позивач замовляв послуги та запасні частини. При цьому, дослідивши матеріали справи, зокрема акти звіряння, акти виконаних робіт, видаткові накладні, судом встановлено, що надані матеріали не містять повної та достовірної інформації про факт надання суб`єктами господарювання-контрагентами позивача за період 2015-2019 ремонтних робіт, які виконані безпосередньо стосовно об`єкта оренди по договору оренди транспортного засобу від 19.11.2015, а саме вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM, 2003року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип ТЗ - сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки SCHMITZ S 01, 2002року випуску, колір оранжевий, номер шасі (кузов, рама), № НОМЕР_4 ,тип ТЗ-н/причіп бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належать орендодавцю- ОСОБА_1 .

Акти звіряння від 31.05.2019р. містять посилання на банківські виписки, при цьому позивачем за первісним позовом не надано доказів, які б підтверджували фактичні розрахунки за надані послуги та придбані запасні частини до даного транспортного засоби, у зв`язку з чим суд не має можливості, виходячи із даних, що містяться у поданих матеріалах, з`ясувати суми коштів, які було дійсно використано позивачем на проведення поліпшення безпосередньо об`єкта оренди за договором від 19.11.2015.

Представником ТОВ «ТАР-ТРАНС» в спростування заявлених стороною відповідача за первісним позовом заперечень стосовно недоведеності перебування предмету оренди в незадовільному технічному стані вказано, що в період з листопада 2015 по липень 2017 було проведено діагностику і капітальний ремонт ходової автомобіля і причепа. При цьому, ТОВ «ТАР-ТРАНС» подано до суду в якості доказів акти виконаних робіт та видаткові накладні.

Зокрема, акт виконаних робіт від 29.02.2016 №ТС-00000558 (а.с.149), від 31.03.2016 №ТС-00000930 (а.с.150), від 23.06.2016 №ТС-000001755 (а.с.151), від 29.06.2017 №ТС-00002010, від 13.07.2017 №ТС-00002144, видаткова накладна від 11.01.2016 №Іф-4-00005, видаткова накладна від 18.02.2016 №Іф-4-00178, видаткова накладна від 31.03.2016 №Іф-4-00464, видаткова накладна від 04.07.2016 №Іф-4-010113, видаткова накладна від 20.10.2016 №Іф-4-01744, видаткова накладна від 13.04.2017 №Іф-4-00645, видаткова накладна від 28.08.2018 №Іф-4-01675, видаткова накладна від 19.06.2017 №1882, видаткова накладна від 07.04.2017 №1123, видаткова накладна від 03.02.2016 №В2-02-0005, видаткова накладна від 03.02.2016 №В2-02-0004, видаткова накладна від 12.05.2016 №В2-05-0015, видаткова накладна від 22.08.2016 №В2-08-0050, видаткова накладна від 13.09.2016 №В2-09-0025, видаткова накладна від 02.09.2016 №В2-09-0003, видаткова накладна від 13.12.2016 №В2-12-0036, видаткова накладна від 21.10.2016 №В2-10-0045, видаткова накладна від 07.10.2016 №В2-10-0009, видаткова накладна від 20.10.2016 №В2-10-0040, видаткова накладна від 02.02.2017 №В2-02-0006, видаткова накладна від 04.11.2015 №Г-00000299, видаткова накладна від 10.11.2015 №Г-00000311, видаткова накладна від 16.11.2015 №Г-00000319, видаткова накладна від 23.11.2015 №Г-00000327, видаткова накладна від 06.05.2016 №Г-00000138, видаткова накладна від 20.10.2016 №Г-00000329, видаткова накладна від 20.10.2016 №Г-00000331, видаткова накладна від 25.10.2016 №Г-00000336, видаткова накладна від 28.10.2016 №Г-00000343, видаткова накладна від 10.11.2016 №Г-00000370, видаткова накладна від 09.12.2016 №Г-00000415, видаткова накладна від 15.03.2017 №Г-00000114, видаткова накладна від 15.03.2017 №Г-00000115, видаткова накладна від 20.03.2017 №Г-00000120, видаткова накладна від 01.04.2017 №Г-00000141, видаткова накладна від 09.05.2017 №Г-00000198, видаткова накладна від 16.05.2017 №Г-00000209, видаткова накладна від 23.05.2017 №Г-00000221, видаткова накладна від 09.05.2017 №Г-00000198, видаткова накладна від 05.02.2016 №Г-00000036, видаткова накладна від 10.03.2016 №Г-00000080, видаткова накладна від 31.03.2016 №Г-00000096, видаткова накладна від 06.05.2016 №Г-00000138, видаткова накладна від 17.03.2016 №114, акт надання послуг №115 від 17.03.2016, видаткова накладна від 19.04.2016 №180, видаткова накладна від 30.08.2016 №406, видаткова накладна від 04.04.2017 №140, видаткова накладна від 30.06.2017 №316, видаткова накладна від 13.06.2018 №308, акт надання послуг №309 від 13.06.2018, акт надання послуг №200 від 26.02.2016, акт надання послуг №702 від 12.07.2016, акт надання послуг №703 від 13.07.2016, акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля №3 від 25.03.2017, акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля №4 від 22.05.2017 не містять доказів, які б беззаперечно свідчили про факт надання послуг з ремонту об`єкта оренди за договором від 19.11.2015 у період його оренди орендарем, а також підтверджували неможливість в період січень-травень 2016, березень-травень 2017, жовтень 2017-квітень 2019 використання вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM, 2003року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип ТЗ - сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 та марки SCHMITZ S 01, 2002року випуску, колір оранжевий, номер шасі (кузов, рама), № НОМЕР_4 ,тип ТЗ-н/причіп бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належать орендодавцю- ОСОБА_1 , в господарській діяльності ТОВ «ТАР-ТРАНС», у зв`язку з обставинами, за які орендар не відповідає.

Разом з тим, акти виконаних робіт та видаткові накладні, подані ТОВ «ТАР-ТРАНС» на підтвердження проведених робіт по діагностиці, ремонту, заміни шин у 2017-2019роках суд не бере до уваги з підстав недоведення обставин, які б вказували на причини не використання об`єкту оренди відповідачем за зустрічним позовом на основі викладених вище судом обґрунтувань за період 2016-2019, а також неможливістю ідентифікації транспортного засобу в наданих матеріалах, послуги по ремонту якого надавалися в цей період згідно поданих накладних та актів та підтвердження поведених робіт саме орендованого майна.

При цьому, акт виконаних робіт №SR-FH1600491 від 15.02.2016 на загальну суму 2 633,76грн. та акт виконаних робіт №SR-FH1601482 від 06.05.2016 на загальну суму робіт з ремонту - 4 687,20грн. та встановлені запчастини, паливно-мастильні матеріали - на суму 303,72грн. підтверджує виконання ТОВ «ФХ сервіс» робіт з ремонту автомобіля модель: MAGNUM, номерний знак: НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_1 у відповідні періоди. Відповідно до змісту даних актів, виконавець - ТОВ «ФХ сервіс» на замовлення ТОВ «ТАР-ТРАНС» виконував роботи з ремонту, а саме: читання кодів несправності; механізм переключення, тест; зчеплення, перевірка; дорожні випробування автомобіля в ненавантаженому стані; ABS діагностика; перевірка паливних трубок, підтікання палива; перевірка люфтів в підшипнику правої передньої ступиці; перевірка компресії; зміна параметрів в тахографі; дорожній тест, перевірка тиску палива та встановлення запчастин, паливно-мастильні матеріали виконавця. Таким чином, суд приходить до висновку, що дані роботи по характеру відповідали ремонту об`єкта оренди. При цьому, сторони погодили в п.14 договору від 19.05.2015, що орендар забезпечує за власний рахунок капітальний ремонт. Стосовно безпосередньо поліпшення транспортного засобу, на яке вказував позивач як на підставу відшкодування відповідачем понесених витрат, то таке за договором допускається за згодою орендодавця, з приводу чого судом вже надано оцінку доказів та доводів позивача.

За таких обставин покликання позивача за первісним позовом про стягнення з ОСОБА_1 384 031,52грн. є необґрунтованими, не доведеними в належний спосіб та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи зустрічного позову ОСОБА_1 , який поданий представником - адвокатом Мушинським В.Т. мотивовані тим, що відповідно до договору оренди транспортного засобу від 19.11.2015 сторонами встановлена орендна плата в розмірі 3 000,00грн. за один місяць. Позивачем за зустрічним позовом заявлено про порушення ТОВ «ТАР-ТРАНС» умов договору та несплату орендної плати за користування транспортним засобом на загальну суму 117 000,00грн., в тому числі за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, жовтень 2016, за 12 місяців 2017, за 12 місяців 2018, за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2019.

У зв`язку із несплатою ТОВ «ТАР-ТРАНС» обумовленої договором від 19.11.2015 орендної плати, ОСОБА_1 у формі претензії звертався до директора ТОВ «ТАР-ТРАНС» про сплату коштів у розмірі 117 000,00грн. Відповідна претензія 02.10.2019 направлена адвокатом позивача за зустрічним позовом на адресу відповідача за зустрічним позовом.

Пунктом 5 договору оренди від 19.11.2015 визначено положення про розмір орендної плати, яка встановлена сторонами в розмірі 3 000,00грн. за один місяць. Орендну плату за користування транспортним засобом наймач сплачує наймодавцеві щомісячно, шляхом видачі готівки з каси товариства у строк не пізніше п`ятнадцятого числа місяця наступного за розрахунковим.

Предметом зустрічного позову є вимоги позивача про стягнення орендної плати за користування транспортними засобами, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих на відповідний борг.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим відповідно до положень ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Тобто такі обставини мають бути доведені належним чином.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

В обґрунтування заперечень сторони позивача за зустрічним позовом ТОВ «ТАР-ТРАНС» вказано, що в заявленому ОСОБА_1 до стягнення орендної плати періоді впродовж січня-травня 2016, березня-травня 2017 та жовтня 2017- квітня 2019 орендоване майно перебувало у капітальному ремонті та не могло бути використане в господарській діяльності орендаря. Стосовно решти місяців, то орендарем здійснена оплата, про що свідчать виписки по банківському рахунку товариства. Крім того, ТОВ «ТАР-ТРАНС» заявлено про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності в частині заявлених вимог за період січень-травень 2016.

При цьому, відповідачем за зустрічним позовом не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували обставини, з якими він пов`язує неможливість використання орендованого майна саме у зв`язку із придбанням запчастин та замовленням виконання робіт з ремонту саме автомобіля модель: MAGNUM, номерний знак: НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_1 у відповідні періоди.

Як встановлено судом, актом №ТА-00000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджено, що станом на 29.07.2016 ОСОБА_1 до товариства претензій не має. Актами №ТА-00000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) 30.11.2016 та №ТА-00000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) 30.12.2016 підтверджено, що сторони претензій одна до одної не мають, що підтверджено підписами сторін.

Разом з тим, представником ТОВ «ТАР-ТРАНС» в підтвердження виконання зобов`язань зі сплати орендної плати по договору від 19.11.2015 подано суду виписки по рахунку, згідно до яких вбачається проведення товариством оплати за користування об`єктом оренди на ім`я ОСОБА_5 , яка не є стороною договору від 19.11.2015. Однак стороною позивача за зустрічним позовом підтверджено правомірність такої сплати в рахунок виконання зобов`язань по договору, оскільки ОСОБА_5 є мамою ОСОБА_1 , і така сплата відбувалась за взаємною згодою сторін. А отже, сплата орендарем 17.02.2017 суми в розмірі 1500,00грн., 28.02.2017 - 2500,00грн., 30.06.2017 - 3000,00грн. орендодавцю на рахунок ОСОБА_5 є таким, що відповідає домовленостям сторін.

Сторонами не надано інших доказів стану виконання зобов`язань, після 30.12.2016, крім фактичної сплати за погодженням сторін на імя отримувача коштів - ОСОБА_5 17.02.2017, 28.02.2017 та 30.06.2017.

Судом встановлено, що за 2017 рік, а саме січень 2017 - 1500,00грн., лютий 2017 - 2500,00грн., червень 2017 -3000,00грн., а в загальній сумі ТОВ «ТАР-ТРАНС» в сплачено 7 000,00грн., за період березень-травень 2017, липень-грудень 2017, січень 2018-серпень 2019 орендарем не доведено належного виконання взятих на себе по договору оренди обов`язків про щомісячну сплату орендної плати в розмірі 3 000,00грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «ТАР-ТРАНС» орендної плати за договором оренди від 19.11.2015 за період січень-грудень 2017, січень-грудень 2018 та 01.01.2019-31.08.2019 є законними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Розрахунок стягнення є наступним : ((12місяців (2017рік)+12місяців(2018рік)+8місяців(по 31.08.2019))х3000,0грн.)-7000,00 грн. (сплачених частково у 2017)=96 000,00грн.-7000,00 грн.=89000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ТАР-ТРАНС» компенсацію від інфляційних втрат в зв`язку з несвоєчасною виплатою в загальному розмірі 17 181,00 та 3% річних у загальному розмірі 5 682,91грн. за загальний період прострочення, тобто за 7 місяців 2016 року і по серпень 2019 (а.с. 44). Однак оскільки суд знайшов підстави для часткового задоволення основних позовних вимог щодо стягнення боргу за період з січня 2017 по серпень 2019, то відповідно і похідні позовні вимоги про стягнення компенсації від інфляційних втрат в зв`язку з несвоєчасною виплатою та 3% річних підлягають задоволенню за такий самий період згідно до наданого стороною розрахунку ( починаючи з а.с47).

Сторона прохала про стягнення 17 181,00 грн. за весь період прострочення, однак судом встановлено часткову підставність вимоги за період січень-грудень 2017, січень-грудень 2018 та 01.01.2019-31.08.2019, при чому також встановлено, що у 2017 році, зокрема у січні 2017 ТОВ «ТАР-ТРАНС» було сплачено 1500,00грн., у лютому 2017 - 2500,00грн., а у червні 2017 -3000,00грн., а всього в загальній сумі ТОВ «ТАР-ТРАНС» за 2017 рік було сплачено 7 000,00грн., тобто твердження сторони позивача за зустрічним позовом про наявність заборгованості в цей період в повному розмірі є хибними і до уваги судом не приймаються, а відповідні суми інфляційних втрат за ці періоди складають: у січні - 382,81 грн. (з урахуванням проплати в розмірі 1500,00 грн., розрахунок суми інфляційних втрат слід проводити виходячи із фактичної суми боргу не в розмірі 3000,00 грн., як помилково зазначено стороною, а в розмірі 1500,00 грн.); у лютому - 116,5 грн. (з урахуванням проплати в розмірі 2500,00 грн., розрахунок суми інфляційних втрат слід проводити виходячи із фактичної суми боргу не в розмірі 3000,00 грн., як помилково зазначено стороною, а в розмірі 500,00 грн.), у червні - 0,0 грн. (оскільки відбулася повна проплата). З рештою проведеного стороною розрахунку за період, що підлягає до задоволення суд погоджується, а відтак загальна сума, що буде компенсацію від інфляційних втрат в зв`язку з несвоєчасною виплатою становитиме в загальному розмірі 8140,31 грн. за період січень-грудень 2017, січень-грудень 2018 та 01.01.2019-31.08.2019 та з урахуванням проведених у 2017 році часткових сплат.

Щодо розрахунку 3 % річних у загальному розмірі 5 682,91грн. за загальний період прострочення, тобто за 7 місяців 2016 року і з січня 2017 по серпень 2019, то суд зазначає таке.

Оскільки у 2017 році відбувалася часткова сплата, то відповідно вірним розрахунком 3% річних : за січень 2017 року буде розмір не 234,98 грн., як помилково вказано стороною, а 114,0 грн. виходячи з суми боргу в розмірі 1500,00 грн., а не 3000,00 грн., та за період з 16.02.2017 по 31.08.2019, а не за період 16.02.2017 - 26.09.2019; за лютий 2017 року буде вірним розмір не 228,08 грн., як помилково вказано стороною, а 37,00 грн. виходячи з суми боргу в розмірі 500,00 грн., а не 3000,00 грн., та за період з 16.03.2017 по 31.08.2019, а не 16.03.2017 - 26.09.2019; а за червень 2017 року -0,0 грн., оскільки відбулася повна проплата.

Враховуючи, що при обчисленні стороною не вірно зазначено кількість днів прострочення, помилково визначено суму боргу за певні місяці 2017 року, то весь розрахунок підлягає коригуванню з боку суду.

Відтак вірним буде наступний розрахунок 3% річних:

- За січень 2017, кількість днів прострочення - 926