Рішення № 97355133, 01.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року м. Київ № 640/10866/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд:

- скасувати податкову вимогу від 19 лютого 2020 року №10646-10, рішення про опис майна у податкову заставу №10646-10 від 19 лютого 2020 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) виключити відомості про податковий борг з транспортного податку в сумі 25 000 гривень в інтегрованій картці платника податку - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, та зазначає, що ненаправлення контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення-рішення або направлення його за невірною адресою спричинює неузгодженість грошового зобов`язання у вказаному ППР. Враховуючи викладене вище, підстав для направлення податкової вимоги та опису майна у податкову заставу ОСОБА_1 не має за відсутності узгоджених грошових зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що відповідно до даних інтегрованих карток інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, станом на 19.02.2020, у платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) обліковувався податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб (код платежу 18011001) в сумі 25000,00 грн., який виник 02.10.2019 на підставі податкового повідомлення - рішення від 25.06.2019 № 0303281- 1310-2654.

У зв`язку з несплатою самостійно задекларованих грошових зобов`язань відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 розділу II ПК України, ГУ ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 19.02.2020 № 10646-10, яка направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0103326996622 за адресою ОСОБА_1 АДРЕСА_2 так як відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації .

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 19.02.2020 сформовано податкову вимогу форми Ф №10646-10, відповідно до якої станом на 18.02.2020 сума податкового боргу ОСОБА_1 з транспортного податку фізичних осіб складає 25 000,00 грн.

Одночасно Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення №10646-10 про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 07.05.2020 №с/99-00-10.05.09 залишено без змін податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві та рішення про опис майна у податкову заставу, а скаргу від 17.03.2020 б/н - без задоволення.

Вважаючи вказану вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що якщо згідно з нормами зазначеної вище статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому Податкового кодексу України (пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового Кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Тобто, у платника податків виникає податковий борг у випадку, коли протягом 10 календарних днів після отримання податкового повідомлення-рішення не була розпочата процедура оскарження такого рішення.

Згідно з пунктом 58.3 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу викладених вище норм чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку, що такому випадку, належним та допустимим доказом для встановлення факту наявності у платника податків податкового боргу - може бути лише повідомлення про вручення йому поштового відправлення, з яким було надіслане відповідне податкове повідомлення-рішення, або ж відповідна податкова вимога чи повідомлення про її вручення.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем не було надано до суду, будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач отримував податкове повідомлення-рішення чи взагалі направлялось таке податкове повідомлення-рішення на адресу позивача.

Разом з тим, з рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2020 вбачається, що на виконання вимог пп. 267.6.1 п. 276.6 ст. 267 Кодексу, ГУ ДПС у м.Києві фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 проведено нарахування транспортного податку за 2019 рік та сформовано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 №0303281-1310-2654 на суму 25000, яке направлено контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор 01011283449449) за адресою реєстрації платника податків згідно з баз даних органів ДПС - АДРЕСА_2 . При цьому зазначається, що зазначене поштове відправлення повернуто контролюючому органу за закінченням терміну зберігання.

Проте, судом встановлено, що місцем реєстрації та відповідно податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . Реєстрація за вказаною адресою відбулася 20.07.2007 року, що підтверджується відповідною відміткою у паспорт. Відомості щодо зняття з реєстрації чи зміни місця проживання відсутні.

До того ж, судом встановлено, що вказана адреса зазначалася у поданих деклараціях про майновий стан та доходи фізичної особи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 156 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Виходячи з аналізу зазначених у Податковому кодексі України визначень понять «податковий борг» та «податкове зобов`язання», наявність у платника податків податкових зобов`язань не є фактом наявності у такого платника податків податкового боргу.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого податковим органом було прийнято оскаржувані рішення, ним не отримувалось, суд приходить до висновку, що податкове зобов`язання визначене відповідачем не набрало статусу податкового боргу, а отже надіслання позивачу податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є передчасним.

Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України у разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

В ході судового розгляду, відповідач не надав доказів, які б підтверджували направлення позивачу податкового повідомлення-рішення., на підставі якого відповідач виніс податкову вимогу від 19 лютого 2020 року №10646-10 та рішення про опис майна у податкову заставу №10646-10 від 19 лютого 2020 року.

Отже, враховуючи встановлений податковим законодавством обов`язок контролюючого органу належним чином надсилати податкові повідомлення-рішення, які у свою чергу, є підставою для виникнення у такого платника обов`язку сплатити визначене контролюючим органом грошове зобов`язання у встановлені пунктом 267.8.1 статті 267 Податкового кодексу України строки - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, посилання відповідача на наявність у позивача згідно даних інтегрованих карток несплаченого узгодженого грошового зобов`язання та формальна наявність оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не підтверджують підстав виникнення у позивача податкового боргу, як і не свідчать про наявність обставин виникнення у позивача обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Відтак, суд не вбачає законних підстав на формування податковим органом та надсилання позивачу податкової вимоги від 19 лютого 2020 року №10646-10 та рішення про опис майна у податкову заставу №10646-10 від 19 лютого 2020 року;

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) виключити відомості про податковий борг з транспортного податку в сумі 25 000 гривень в інтегрованій картці платника податку - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини неправомірності оскаржуваної податкової вимоги позивача , суд вважає, що зобов`язання Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) виключити відомості про податковий борг з транспортного податку в сумі 25 000 гривень в інтегрованій картці платника податку - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні ефективним способом захисту порушених прав позивача та належною гарантією остаточного вирішення спору.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 19 лютого 2020 року №10646-10,

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про опис майна у податкову заставу №10646-10 від 19 лютого 2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) виключити відомості про податковий борг з транспортного податку в сумі 25 000 гривень в інтегрованій картці платника податку - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа