Рішення № 97355021, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 640/13173/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

15.06.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 25609-17 від 15.01.2019 про опис майна у податкову заставу прийняте відповідачем.

Обґрунтовуючи позов позивачка зазначає, що прийняте рішення і виписаний на його підставі акт опису майна суперечить чинному законодавству, а тому рішення № 25609-17 від 15.01.2019 є протиправним та підлягає скасуванню. Зокрема позивачка зазначає, що 02.04.2020 на її адресу надійшов акт опису майна № 112/26-15-10-03-26 від 02.03.2020 та рішення № 25609-17 від 15.01.2019 про опис майна у податкову заставу; не погодившись із вказаним рішенням позивачка оскаржила його у адміністративному порядку, проте отримала відмову у задоволенні скарги; вказане рішення не відповідає вимогам чинного законодавства і є протиправним, а тому має бути скасованим, оскільки рішення вже оскаржувалося в адміністративному порядку до вищестоящого фіскального органу, натомість відповідь у встановлені строки не надійшла, а тому скарга вважається задоволеною; в рішенні від 15.01.2019 не вказана ні сума податкового боргу, ні з чого він виник; зі спірного рішення також неможливо зрозуміти що за борг склався у позивача; якщо підставою такого рішення стала вимога № 25609-17 від 14.01.2019, то ця сума була незаконно визначена податковим органом як сума у розмірі 165 305,40 грн. з земельного податку і вже була предметом судового спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

28.07.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/13173/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

31.03.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначає, що станом на 14.01.2019, відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, у платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 165 162,46 грн. у зв`язку із несплатою суми грошових зобов`язань, нарахованих платнику на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 № 20611-1305-2652; відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві на суму податкового боргу сформовано податкову вимогу від 14.01.2019 № 25609-17, прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 14.01.2019 № 25609-17, які направлені засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про врученням за податковою адресою; у зв`язку з наявністю станом на 02.03.2020 податкового боргу у платника податків ОСОБА_1 ГУ ДПС у м. Києві складено акт опису майна у податкову заставу від 02.03.2020 № 112/26-15-10-03-26 та зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; станом на 19.03.2021 у ОСОБА_1 обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 165 162,46 грн..

Відповідач акцентував увагу на тому, що ним по відношенню до позивача протиправних дій не вчинялось, а рішення прийнято відповідно до норм податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.01.2019 Головним управління ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу, якою повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 13.01.2019 сума податкового боргу із земельного податку складає 165 162,46 грн.

15.01.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено рішення № 25609-17 про опис майна у податкову заставу.

12.02.2019 ОСОБА_1 подала скаргу на рішення № 25609-17 від 15.01.2019 про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу № 25609-17 від 14.01.2019.

02.03.2020 ГУ ДФС у м. Києві складено акт опису майна № 112/26-15-10-03-26 у податкову заставу.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2020 № /Д/99-00-10-0509 було відмовлено в задоволенні скарги позивача (зі слів позивача, рішення про відмову у задоволенні скарги у матеріалах справи відсутнє).

Не погоджуючись і законністю винесення рішення № 25609-17 про опис майна у податкову заставу, позивачка звернулась із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами визначається Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610.

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Відповідно до п. п. 1, 3 розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Аналогічні положення відображені і в ст. 59 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, податкова вимога може бути складена виключно у випадку наявності податкового боргу, тобто не сплаченого узгодженого податкового зобов`язання.

Як підтверджується матеріалами справи, податковий борг позивача виник в результаті несплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 165 162,46 грн.

У матеріалах справи наявне податкове повідомлення-рішення № 1367997-1305 від 26.04.2017, яким ОСОБА_1 відповідно до п. 287.5 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 165 305,40 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2018 у справі № 826/11081/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 1367997-1305 від 26.04.2017 Головного управління ДФС у м. Києві про визначення суми податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб 18010700» за період - 2017 рік в сумі 165 305,40 грн. Рішення набрало законної сили.

Проте, у своєму відзиві на адміністративний позов відповідач посилається як на підставу виникнення податкового боргу на податкове повідомлення-рішення № 20611-1305-2652 від 27.03.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 донараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за податковий період 2018 рік у розмірі 165 305,40 грн. Вказане підтверджується і матеріалами справи.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, з огляду на викладене вище, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у його постановах від 31.08.2018 у справі № 826/14195/16 (адміністративне провадження № К/9901/52079/18), від 18.06.2018 у справі № 805/3284/17-а (адміністративне провадження № К/9901/35590/18).

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101123727313 ОСОБА_1 04.05.2018 особисто отримала податкове повідомлення-рішення № 20611-1305-2652 від 27.03.2018.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того факту, що податкове повідомлення-рішення № 20611-1305-2652 від 27.03.2018 оскаржувалося, а сума податкового зобов`язання є неузгодженою.

Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за податковий період 2018 рік набула статусу узгодженої, а податкове повідомлення-рішення, яким її нараховано, не скасовано, то вона (сума податкового зобов`язання) відноситься до податкового боргу позивача.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, саме у разі наявності у платника податку податкового боргу здійснюється опис майна такого платника у податкову заставу шляхом прийняття керівником контролюючого органу відповідного рішення.

Суд принагідно звертає увагу, що згідно матеріалів, які містяться у справі, встановлено факт наявності боргу у позивача за платежем із земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік, а отже наявні підстави для винесення рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У спірному випадку, з огляду на той обсяг доказів, які є в матеріалах справи, суд дійшов до переконання, що не існує порушення законних прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , а саме її майно правомірно віднесено до податкової застави шляхом прийняття рішення № 25609-17 від 15.01.2019 про опис майна у податкову заставу, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1771671045.1 від 17.07.2020.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то відсутні правові підстави для стягнення судових витрат з ГУ ДПС у м. Києві на користь позивача у розмірі 840,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко